Постанова

від 23.09.2020 по справі 520/251/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 р.Справа № 520/251/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

представника позивача Кощій О.В.,

представника відповідача Павленка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.06.20 року по справі № 520/251/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс"

до Головного управління ДПС у Харківській області , Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області

про стягнення пені,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпекс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс" пеню в розмірі 171994, 59 грн. за період існування заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ за лютий 2015 року з 26.11.2015 по 24.12.2019.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс" (код ЄДРПОУ 31149603) пеню в розмірі 171994 (сто сімдесят одна тисяча дев`ятсот дев`яносто чотири) грн. 59 коп. за період існування заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ за лютий 2015 року з 26.11.2015 по 24.12.2019.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Представник відповідача (апелянта) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні та у письмовому відзиві заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 року по справі № 820/6273/15 встановлено преюдиційні обставини, які в розумінні ст. 78 КАС України, не підлягають повторному з`ясуванню.

Так, ТОВ «ІМПЕКС» подано до контролюючого органу 19.02.2015 року податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року, якою позивач задекларував податок на додану вартість до бюджетного відшкодування у зв`язку з здійснення експорту товарів.

Фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі наказу від 24.04.2015 року №919 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС» , код ЄДРПОУ 31149603 (а.с. 20), проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 26.05.2015 року №2323/20-30-15-01-10/31149603 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «ІМПЕКС» від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року (а.с. 21-29).

Відповідно до висновків зазначеного акту перевірки від 26.05.2015 року №2323/20-30-15-01-10/31149603 контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «ІМПЕКС» п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року на 217326,00 грн та на порушення вимог п.198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «ІМПЕКС» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за січень 2015 року податок на додану вартість в сумі 217326,00 грн.

На підставі висновків акту від 26.05.2015 року №2323/20-30-15-01-10/31149603 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0003871501 від 09.06.2015 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією №9043431797 від 19.03.2015 року за звітний період лютий 2015 року у розмірі 217326,00 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 54331,50 грн (а.с. 30).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 року по справі № 820/6273/15 скасовано податкове повідомлення-рішення №0003871501 від 09.06.2015 року.

Скарга ДПІ на указану постанову була повернута ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015р.

Однак, за повторно поданою ДПІ скаргою ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016р. було поновлено строк на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015р. по справі №820/6273/15.

Проте, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016р. скарга ДПІ на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015р. по справі №820/6273/15 була відхилена.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017р. була відхилена касаційна скарга Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (як юридичного та фактичного правонаступника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області) на судові рішення по справі №820/6273/15.

Однак, у картці особового рахунку ТОВ «ІМПЕКС» з податку на додану вартість облікова операція із поновлення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2015р. у розмірі 217.326,00грн. не проводилась.

Судом встановлено, що позивач, не погоджуючись з бездіяльністю суб`єктів владних повноважень, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив стягнути на його користь заборгованість з бюджетного відшкодування по податку на додану вартість .

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 року по справі № 520/7070/19 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс" до Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про1) визнання бездіяльності протиправною, 2) стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування по податку на додану вартість задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з приводу неподання до органу Державної казначейської служби України висновку про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Імпекс" (ідентифікаційний код - 31149603; місцезнаходження - 61166, Харківська область, місто Харків, пр-т Науки, б.30, к.30) з бюджету 213998,09 грн. податку на додану вартість на лютий 2015 р.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс" (ідентифікаційний код - 31149603; місцезнаходження - 61166, Харківська область, місто Харків, пр-т Науки, б.30, к.30) 213998 (двісті тринадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 09 коп. заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість на лютий 2015 р.

Вказане рішення суду набрало законної сили 19.11.2019 року.

Як зазначив позивач, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 року по справі № 520/7070/19 виконане 24.12.2019 року шляхом надходження на рахунок ТОВ "Імпекс" суми ПДВ у розмірі 213998,00 грн. (відшкодування за лютий 2015 року).

У зв`язку з тим, що грошові кошти у розмірі 213998,00 грн. надішли на рахунок позивача лише 24.12.2019 року, у той час як податковий орган повинен був виконати обов`язок щодо надання до органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку про відшкодування позивачу вказаних коштів в 5-денний строк з дати набрання законної сили Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 року по справі № 820/6273/15, тобто до 18.11.2015 року, позивач вбачає підстави для стягнення в судовому порядку пені за період існування заборгованості з 26.11.2015 року по 24.12.2019 року.

Вказані обставини стали підставною для звернення позивача до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судовими рішеннями у справах №№ 820/6273/15, 520/7070/19, що набрали законної сили, підтверджується звернення позивача до податкового органу з заявою про відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку, а також правомірність нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Зазначеними судовими рішеннями підтверджено протиправну бездіяльність податкового органу та виникнення бюджетної заборгованості перед позивачем. Оскільки не відшкодована позивачу сума податку на додану вартість є бюджетною заборгованістю, на яку за законом нараховується пеня за несвоєчасне відшкодування, відповідно у позивача, як суб`єкта господарювання, є право вимагати у судовому порядку стягнення на його користь відповідних сум пені з Державного бюджету України. Ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через органи державного казначейства на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За змістом пунктів 200.10, 200.11 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 200.12, 200.13 цієї статті Кодексу визначено, що контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Водночас, відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже на суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання контролюючим органом до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року по справі №825/388/15-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підстави для відступлення від правової позиції Верховного Суду судом не встановлені, а сторонами не повідомлені.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судовими рішеннями у справах №№ 820/6273/15, 520/7070/19, що набрали законної сили, підтверджується звернення позивача до податкового органу з заявою про відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку, а також правомірність нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Також підтверджено, що контролюючим органом не виконано обов`язків, передбачених ст. 200 ПК України стосовно своєчасного відшкодування позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно із ч. 4 ст. 78 КАС України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на вказане наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення на користь ТОВ "Імпекс", у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за лютий 2015р., пеню за період з 26.11.2015 по 24.12.2019.

При цьому податковий орган не наводить доводів стосовно незгоди із розрахованим розміром пені в сумі 171994,59 грн., який просить стягнути позивач за період з 26.11.2015 по 24.12.2019 у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду.

Також, відхиляючи доводи апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що зумовлює, згідно приписів ст.316 КАС України, залишення вимог апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 року по справі № 520/251/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 29.09.2020 року