Постанова

від 16.06.2020 по справі 280/5644/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2020 року м. Дніпросправа № 280/5644/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

за участю:

представника позивача Ковальова Д.В.,

представника відповідача Шавла Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Дніпрі апеляційну скаргу Фермерського господарства "СТЕМ"

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року (головуючий суддя у І інстанції - Прасов О.О., повний текст рішення складено 23.03.2020 року) в адміністративній справі №280/5644/19 за позовом Фермерського господарства "СТЕМ" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування як незаконних податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "СТЕМ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило:

- скасувати як незаконне податкове повідомлення-рішення №0007511416 від 03.06.2019 на загальну суму 133807 грн. 48 коп., в тому числі з єдиного податку для платників 4 групи - 107045 грн. 98 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26761 грн. 50 коп.;

- скасувати як незаконне податкове повідомлення-рішення №0007521416 від 03.06.2019 на загальну суму 84190 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- скасувати як незаконне податкове повідомлення-рішення № 0007531416 від 03.06.2019 на загальну суму 214054 грн. 00 коп., в тому числі з податку на додану вартість - 168381 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 45673 грн. 00 коп.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем протиправною та підлягають скасуванню, оскільки факт придбання олії та борошна підтверджується належним чином сформованими первинними документами. Зауважено, що висновки податкового органу щодо фактичного використання земельної ділянки не відповідають дійсності, оскільки позивач використовує земельну ділянку саме з тим цільовим призначенням, яке визначено договором оренди.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року в задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства "СТЕМ" було відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, Фермерське господарство "СТЕМ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року скасувати та прийняти судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у період з 11.03.2019 по 29.03.2019 контролюючим органом проведено планову документальну виїзну перевірку ФГ СТЕМ за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2018 з метою перевірки питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з 01.01.2011 по 31.12.2018 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено Акт №196/08-01-14-16/33437679 від 05.04.2019 року.

За результатом проведеної перевірки, податковим органом було встановлено порушення:

- п.188.1 ст.188, п. б п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, пп. г п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 182692,00 грн., в тому числі: за квітень 2017 року у сумі 16666,00 грн.; за травень 2017 року у сумі 80903,00 грн.; за жовтень 2017 року в сумі 14575,00 грн.; за листопад 2017 року у сумі 18723,00 грн.; за січень 2018 року у сумі 2311,00 грн.; за жовтень 2018 року у сумі 37614,00 грн.; за листопад 2018 року у сумі 11900,00 грн.;

- п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України …, на загальну суму 170692,00 грн. в т.ч.: за квітень 2017 року на суму податкових зобов`язань 16666,00 грн.; за травень 2017 року на суму податкових зобов`язань 80903,00 грн.; за жовтень 2017 року на суму податкових зобов`язань 14575,00 грн.; за листопад 2017 року на суму податкових зобов`язань 18723,00 грн.; за січень 2018 року на суму податкових зобов`язань 2311,00 грн.; за жовтень 2018 року на суму податкових зобов`язань 25614,00 грн.; за листопад 2018 року на суму податкових зобов`язань 11900,00 грн.;

- п.292-1.1 ст.292.1, п.294.1 ст.294, пп.295.9.1 п.295.9 ст.295 Податкового кодексу України …, що призвело до заниження суми єдиного податку IV групи на загальну суму 110072,83 грн. в т.ч. за 2016р. у сумі 30268,53 грн., за 2017р. у сумі 39902,15 грн., за 2018р. у сумі 39902,15 грн. … .

На підставі вказаних висновків, 03.06.2019 року відповідачем було прийнято:

- податкового повідомлення-рішення №0007511416, яким збільшено грошове зобов`язання по єдиному податку 4 групи на суму 133807,48 грн., з якої: 107045,98 грн. - за податковими зобов`язаннями; 26761,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкового повідомлення-рішення №0007521416 від 03.06.2019, яким до ФГ СТЕМ по податку на додану вартість застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 85346,00 грн.;

- податкового повідомлення-рішення №0007531416 від 03.06.2019, яким збільшено грошове зобов`язання по податку на додану вартість на суму 228365,00 грн., з якої: 182692,00 грн. - за податковими зобов`язаннями; 45673,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0007521416 від 03.06.2019 в частині застосування до ФГ СТЕМ по податку на додану вартість штрафної (фінансової) санкції у сумі 84190,50 грн., податкового повідомлення-рішення №0007531416 від 03.06.2019 в частині збільшення грошового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 214054,00 грн., з якої: 168381,00 грн. - за податковими зобов`язаннями; 45673,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкового повідомлення-рішення №0007511416 від 03.06.2019 в повному обсязі, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті податковим органом у відповідності з приписами податкового чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, в ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з ТОВ ТД Лагода Плюс на підставі договору поставки від 29.10.2017 року № 29/10 та з ПП Мирненський булочно-кондитерський комбінат на підставі договору поставки від 06.10.2017 року № 40.

Відповідно до п.1.1 договору поставки № 29/10 Постачальник зобов`язується поставити (передати) Покупцеві в обумовлені Договором строки олію соняшникову фасовану, а покупець зобов`язується прийняти Продукцію і оплатити постачальнику її вартість.

Згідно п.п. 1.1 Договору поставки № 40 Продавець зобов`язується поставити і передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується оплатити та прийняти наступний товар: Борошно пшеничне.

На підтвердження виконання умов договору № 29/10 позивачем до суду були подані копії рахунків на оплату від 29.10.2017 року № 9, від 01.10.2019 року № 5, видаткових накладних від 06.11.2017 року № 10, від 16.10.2018 року № 7, товарно-транспортних накладних від 16.10.2018 року.

Формування податкового кредиту здійснювалось на підставі податкових накладних від 29.10.2017 року № 9, від 16.10.2018 року № 7.

В обґрунтування виконання умов договору № 40, позивачем до суду було подано копію рахунку фактури від 03.10.2018 року № СФ-000161, видаткову накладну від 06.11.2018 року № РН-00000554, товарно-транспортні накладні від 06.11.2018 року № 07553.

Формування податкового кредиту здійснювалось на підставі податкових накладних від 09.10.2017 року № 736, від 10.10.2017 року № 739, від 06.11.2018 року № 554, від 27.11.2018 року № 50087.

На підтвердження транспортування товару отриманого за вказаними договорами, позивачем були подані до суду договір на безоплатне виконання робіт (надання послуг) від 01.10.2017 року, договір на безоплатне виконання робіт (надання послуг) від 01.10.2018 року, якими обумовлено надання транспортних послуг по транспортування борошна та масла, акти приймання виконаних робі від 01.10.2017 року, від 01.10.2018 року.

Дослідивши наведені спірні документи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в розумінні вказаного Закону є первинними та такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

При цьому, що стосується посилань податкового органу на відсутність на складах позивача на кінець періоду залишків придбаного на підставі наведених договорів товарів (олії та борошна), та відсутність в бухгалтерському обліку відомостей відносно списання вказаних товарів, то колегія суддів апеляційного суду вважає вказані доводи безпідставними, оскільки наведеними документами належним чином підтверджується факт придбання позивачем наведених товарів. В свою чергу, будь-яких доказів відсутності у позивача вказаних товарів, зокрема актів інвентаризації складських приміщень позивача, відповідачем до суду подані не були.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту на підставі здійснення господарських операцій з ТОВ Стоік трейдінг компані при придбанні гідроциклу та чохла до нього, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження отримання наведеного товару, позивачем до суду були подані копії рахунків на оплату від 25.04.2017 року № 1, від 17.05.2017 року № 1, видаткових накладних від 19.05.2017 року № 56, від 22.05.2017 року № 66.

Формування податкового кредиту здійснювалось на підставі податкових накладних від 25.04.2017 року № 13, від 17.05.2017 року № 7, від 18.05.2017 року № 8, від 18.05.2017 року № 9.

Між тим, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по ФГ СТЕМ зазначені такі види діяльності: Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); Код КВЕД 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; Код КВЕД 01.46 Розведення свиней; Код КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; Код КВЕД 10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків; Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с.11-17).

Вказані види діяльності не передбачають можливості використання ФГ СТЕМ гідроциклу та чохла до нього.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в силу приписів податкового законодавства, однією з підстав виникнення у суб`єкта господарювання права на формування податкового кредиту є використання останнім отриманого товару у власній господарській діяльності.

Так, в межах спірних правовідносин, позивачем не було надано належних та допустимих доказів, в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАС України, які б обгрунтовували використання наведеного товару саме у власній господарській діяльності, що свідчить про не підтвердження останнім права на формування податкового кредиту на підставі здійснення вказаної господарської операції.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо протиправності нарахування відповідачем податкових зобов`язань у розмірі 70811.71 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 03.06.2019 року № 0007531416.

Також, з матеріалів справи вбачається, що за наведеним податковим-повідомленням-рішенням, відповідачем було нараховано штраф у розмірі 45673.00 грн. на підставі ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, оскільки судом визначено протиправність нарахування відповідачем податкового зобов`язання у розмірі 70811.71 грн., то відповідно, в силу наведених правових приписів, є протиправним нарахування штрафу у розмірі 17702.92 грн. (70811.71*25%).

Що стосується правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 03.06.2019 року № 0007511416, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Згідно з пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно п.п. 4 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, до четвертої групи платників єдиного податку ПК України віднесено сільськогосподарських товаровиробників.

Відповідно до пункту 292-1.1 статті 292-1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

За приписами пункту 292-1.2 статті 292-1 Податкового кодексу України базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з пунктом 289.2 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

За змістом пункту 293.9 статті 293 Податкового кодексу України для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування)

Згідно з підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, та сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу.

Так, за приписами статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать, серед іншого, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

У свою чергу, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (частина перша статті 20 Земельного кодексу України).

Пасовища - це сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби, рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки. Рілля - це земельні ділянки, які систематично обробляються та використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав. До ділянок ріллі не належать сіножаті та пасовища, які розорано з метою їх докорінного поліпшення та які використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасу худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 03.06.2019 року № 0007511416 були висновки відповідача щодо використання позивачем земель, отриманих на підставі договору оренди землі від 16.03.2009 року, з фактичним функціональним використанням рілля.

Встановивши зміст спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вказаними висновками відповідача, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі договору оренди земельної частки від 16.03.2009 року, укладеного з Приазовською районною державною адміністрацією, позивач користується невитребуваними земельними частками (паями) розміром 166.00 га., у т.ч. сіножаті - 166.00 га.

Розрахунок єдиного податку здійснювався виходячи з цільового використання земельної ділянки як сіножаті.

В свою чергу, в матеріалах як перевірки так і даної справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували той факт, що позивач використовував вказані орендовані земельні ділянки за іншим напрямом, ніж це визначено офіційно уповноваженими органами (як-от акти обстеження земельної ділянки, які б підтверджували факти нецільового використання землі, тощо).

Будь-які висновки центрального органу, що здійснює контроль за використанням земель, - Держгеокадастру, щодо нецільового використання Товариством орендованих земель, в матеріалах справи також відсутні.

Натомість, аналіз, зроблений відповідачем, як органом, який реалізує державну податкову політику, не є допустимими доказами того факту, що позивач використовує угіддя за напрямком рілля , оскільки за приписами статей 188, 189 Земельного кодексу України, статті 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самоврядний контроль за використанням та охороною земель, який здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами, не тотожний державному контролю та в будь-якому випадку не виключає необхідність фіксації саме органом виконавчої влади порушення використання земельної ділянки.

Отже, з огляду на дані нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у користуванні позивача, як єдиної підстави до визначення розміру ставки єдиного податку четвертої групи, а також враховуючи відсутність даних Держгеокадастру, як єдиного уповноваженого центрального органу державної влади, що здійснює контроль за використанням земель, щодо нецільового використання Товариством орендованих земель, колегія суддів дійшла висновку щодо безпідставності донарахування відповідачем Товариству вказаного податку.

Аналогічні правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 31.01.2020 року по справі № 500/2430/18.

Що стосується правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0007521416 від 03.06.2019, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

За приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну (розрахунок коригування) та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Зі змісту наведених правових висновків вбачається, що на продавця - платника податку на додану вартість, за результатом здійснення господарської операції, покладається обов`язок по формуванню та реєстрації та податкової накладної у строки, встановлені ст. 201 Податкового кодексу України. Недотримання вказаного обов`язку має наслідком накладення на суб`єкта господарювання фінансових санкцій.

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття податкового повідомлення № 0007521416 від 03.06.2019 року були висновки відповідача щодо порушенням позивачем 15 денного строку на формування та реєстрацію податкових накладних на загальну суму 170692.00 грн., а саме: за квітень 2017 року на суму податкових зобов`язань 16666.00 грн.; за травень 2017 року на суму податкових зобов`язань 80903.00 грн.; за жовтень 2017 року на суму податкових зобов`язань 14575.00 грн.; за листопад 2017 року на суму податкових зобов`язань 18723.00 грн.; за січень 2018 року на суму податкових зобов`язань 2311.00 грн; за жовтень 2018 року на суму податкових зобов`язань 25614.00 грн.; за листопад 2018 року на суму податкових зобов`язань 11900.00 грн.

Між тим, відповідачем до суду не подано жодних належних та допустимих доказів, які б обґрунтовували наявність у позивача обов`язку по формуванню податкових накладних на вказані суми та вказані періоди, зокрема не було наведено жодної господарської операції, в яких позивач виступав продавцем та всупереч приписами ст. 201 Податкового кодексу України, не оформив наведені документи.

Наведеної інформації також не містить акт планової виїзної перевірки від 05.04.2019 року, на підставі якого було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, що свідчить про протиправність останнього та необхідність його скасування.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо необхідності скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 317, 321, 325, 328 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "СТЕМ"- задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року в адміністративній справі №280/5644/19 - скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Фермерського господарства "СТЕМ" - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.06.2019 року № 0007511416 на загальну суму 133807,48 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.06.2019 року № 0007531416 в частині нарахування податкових зобов`язань у розмірі 70811,71 грн. та штрафних санкцій у розмірі 24392,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.06.2019 року №0007521416 на загальну суму 36561,50 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі складена 17.06.2020 року.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай