Постанова

від 17.06.2020 по справі 640/5123/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5123/19 Суддя першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на прийняте у порядку спрощеного (письмового) провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ПФ в м. Києві) в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФ в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з червня 2018 року по вересень 2018 року;

- зобов`язати ГУ ПФ в м. Києві виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 13068 грн. по невиплаченій пенсії інваліда війни 3 групи за період з червня 2018 року по вересень 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що виключно згідно рішення територіальних органів Пенсійного фонду України або суду припиняється виплата пенсії на підставі вичерпного переліку, визначеного Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Водночас, суд підкреслив, що поняття призупинення виплати пенсії чинним законодавством не передбачено, а тому, з огляду на відсутність доказів скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, у Відповідача були відсутні підстави для невиплати пенсії Позивачу. Окремо суд наголосив, що відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти особу права на її отримання.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що виплата пенсії була призупинена на після отримання списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсії з числа внутрішньо переміщених осіб, а після звернення Позивача з відповідною заявою виплату пенсії було поновлено з червня 2018 року. Однак, ГУ ПФ в м. Києві підкреслює на неврахуванні судом, що заборгованість буде виплачено за умови прийняття окремого порядку Кабінетом Міністрів України.

Після усунення визначених в ухвалі від 07.04.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в її задоволенні у повному обсязі. Свою позицію мотивує тим, що в апеляційній скарзі не наведено жодних підстав невідповідності висновків суду обставинами справи та не вказано на порушення будь-яких норм права. Наголошує, що саме до повноважень територіальних управлінь Пенсійного фонду України належить своєчасне та у повному обсязі фінансування та виплата пенсій.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с. 12, 14), та з 02.07.2016 року перебуває на обліку в ГУ ПФ в м. Києві як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с. 19).

Згідно довідки №3010009999 від 02.02.2016 року ОСОБА_1 був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 15).

Судом першої інстанції також встановлено, що, починаючи з 01.06.2018 року Позивачу було припинено виплату пенсії, у зв`язку з цим останній звернувся до Відповідача із заявою про поновлення її виплати (а.с. 39).

За наслідками розгляду поданої заяви Комісією з питань призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації 20.08.2018 року прийнято рішення №225, яким приписано відділу обслуговування громадян №16 ГУ ПФ в м. Києві поновити (призначити) пенсійні виплати ОСОБА_1 згідно чинного законодавства (а.с. 41).

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що за наслідками розгляду заяв Позивача щодо виплати нарахованої пенсії за період з червня по серпень 2018 року Відповідач листами від 28.12.2018 року №142539/02/Л-10176 (а.с. 17) та від 28.01.2019 року №17346/03/Л-177 (а.с. 18) повідомив останнього, що невиплачені за вказаний період кошти в сумі 13 068,00 грн. обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та будуть виплачені після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого спеціального порядку.

Враховуючи встановлені вище обставини, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 1, 4 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб , ст. ст. 4, 5, 7, 16, 47, 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 Про здійснення соціальних виплати внутрішньо переміщеним особам , Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, а також ряду правових позицій Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості призупинення виплати пенсії, а незатвердження Урядом України порядку виплати нарахованих сум пенсії не може позбавляти особу права на вільне володіння майном.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Як було встановлено раніше, матеріалами справи підтверджується видача Позивачу довідки внутрішньо переміщеної особи від 02.02.2016 року №3010009999. При цьому, як вірно підкреслив суд першої інстанції, доказів прийняття рішення про її скасування Відповідачем не надано.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам передбачено, що призначення та продовження виплати, зокрема, пенсій за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам є: перебування таких осіб на обліку, що підтверджується відповідною довідкою; наявність рахунку у ПАТ Державний ощадний банк України .

Разом з тим, у контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно ст. 5 Закону дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Питання виплати пенсій врегульовані ст. 47 Закону, за правилами якої пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Як підкреслив Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 року у справі №243/5451/17, перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Однак, як свідчить аналіз положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону. Разом з тим, як вірно підкреслив суд першої інстанції, рішення щодо припинення виплати пенсії Позивачу з червня по вересень 2018 року Відповідачем не приймалося. До того ж, судова колегія вважає за необхідне наголосити на тому, що призупинення пенсії, що було здійснено ГУ ПФ в м. Києві у відношенні до ОСОБА_1 , взагалі не передбачено положеннями Закону.

Судовою колегією враховується, що постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затверджено, зокрема, Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Указаний Порядок визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 1).

Відповідно до п. 15 наведеного Порядку орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Як було встановлено раніше, ГУ ПФ в м. Києві не заперечує наявність права у ОСОБА_1 на виплату його пенсії за спірний період, розмір якої складає 13 068,00 грн.

Проте, з посиланням на п. 15 Порядку №365, Апелянт зазначає, що нараховані кошти за період з червня по вересень 2018 року будуть виплачені Позивачу за умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів звертає увагу, що на момент розгляду даної справи відповідний окремий порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі за минулий час Кабінетом Міністрів України не визначено. Разом з тим, відсутність відповідного нормативно-правового документу, що визначає механізм реалізації права на отримання невиплаченої суми пенсії за минулий період не може бути визнано обґрунтованою підставою для позбавлення особи такого права.

Посилання Відповідача на те, що пенсія Позивачу буде виплачуватися на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, прямо суперечить ст. 46 Закону та свідчить про застосування до ОСОБА_1 , як до внутрішньо переміщеної особи, дискримінаційного підходу, порівняно з іншими пенсіонерами, у той час, коли наявний єдиний механізм виплати пенсій громадянам України за минулий час згідно діючого законодавства.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 року у справі №243/5451/17 наголосив, що, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

У преамбулі до Закону зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Натомість, судовою колегією враховується, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою України не приймалося.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів вважає, що Відповідачем протиправно не вчинено дій, спрямованих на виплату Позивачу пенсії за період з червня по вересень 2018 року, внаслідок чого наявні підстави для зобов`язання Відповідача здійснити виплату заборгованості в сумі 13 068,00 грн. по невиплаченій пенсії інваліда війни ІІІ групи за вказаний період.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено та підписано 17 червня 2020 року.