Постанова

від 17.06.2020 по справі 916/3007/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3007/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Поліщук Л.В., Філінюка І.Г.,

при секретарі судового засідання Іванові І.В.,

за участю представників:

від ОСОБА_1 - участі не брали,

від Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" - Шолар О.Ю.,

від ОСОБА_2 - участі не брали,

від ОСОБА_3 - участі не брали,

від ОСОБА_4 ,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.03.2020, прийняте суддею Степановою Л.В., м. Одеса, повний текст складено 11.03.2020,

у справі №916/3007/19

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:

- ОСОБА_2 ;

- ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_4

про визнання недійсними рішення загальних зборів

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2019 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", в якому просила визнати недійсним рішення загальних зборів товариства відповідача про збільшення розміру статутного капіталу до 32500000 грн за рахунок особистих додаткових внесків учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" Патурідіс ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , перерозподіл часток учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", оформлені протоколом №09/04/18 від 09.04.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням корпоративних прав ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що надання одному із учасників товариства відповідача, а саме: ОСОБА_4 , який володіє часткою, що має вирішальний вплив при прийнятті рішень на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", права самостійно збільшувати статутний капітал товариства без врахування на засадах пропорційності часток інших учасників, що фактично призводить до їх зменшення, свідчить про невідповідність оспорюваних рішень загальних зборів приписам законодавства, принципам верховенства права та вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас позивач зауважує на передчасності прийняття рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", оформлених протоколом №09/04/18 від 09.04.2018, з огляду на недотримання вимог законодавства та установчих документів щодо необхідності попереднього внесення у повному обсязі усіма учасниками товариства своїх вкладів у статутний капітал.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі №916/3007/19 та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.03.2020 у справі №916/3007/19 (суддя ОСОБА_7 Л.В.) у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення загальних зборів відмовлено; судові витрати покладено на позивача.

Судове рішення мотивоване недоведеністю позивачем факту порушення його корпоративних прав рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", оформленим протоколом №09/04/18 від 09.04.2018.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 02.03.2020 у справі №916/3007/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що всупереч приписам закону та установчих документів відповідача ОСОБА_1 не була належним чином сповіщена про проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", на яких були прийняті оспорювані рішення, оформлені протоколом №09/04/18 від 09.04.2018. Крім того, апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що станом на 09.04.2018 (день проведення загальних зборів учасників товариства відповідача, на яких були прийняті оспорювані рішення) позивач, будучи учасником (засновником) Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", не вніс свій вклад у статутний капітал вказаної юридичної особи, що свідчить про несформованість останнього, а відтак і передчасність прийняття рішення про його збільшення.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 11.05.2020 (вх.№1199/20/Д3 від 12.05.2020) Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" та ОСОБА_4 просять залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, останні зазначають про те, що відповідачем було вчинено усі передбачені приписами закону та положеннями статут дії щодо повідомлення позивача про проведення 09.04.2018 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", про що свідчать наявні у матеріалах справи докази та факт присутності на вказаних зборах представника ОСОБА_1 . Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" та ОСОБА_4 зауважують на тому, що збільшення статутного капіталу вже існуючого товариства шляхом внесення учасниками додаткових вкладів є правом останніх, яке реалізується через прийняття відповідного рішення загальними зборами товариства, які самостійно визначають розмір, форму і порядок внесення учасниками додаткових вкладів, при цьому пропорційне збільшення частки учасників товариства, які вносять додаткові внески до статутного капіталу та, відповідно, пропорційне зменшення часток учасників, які такий обов`язок не виконують, є справедливим, обґрунтованим та таким, що відповідає суті корпоративних відносин.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів Поліщук Л.В., Філінюка І.Г. від 09.04.2020 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 13.05.2020 розгляд справи №916/3007/19 призначено на 03.06.2020 об 11:00.

Однак, у зв`язку з перебуванням судді Філінюка І.Г. станом на 03.06.2020 у відпустці ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 розгляд справи №916/3007/19 було перенесено на 17.06.2020 о 12:30.

У судовому засіданні 17.06.2020 представник Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" та ОСОБА_4 висловив заперечення проти задоволення апеляційної скарги, представники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ІІІ а.с.115, 119).

17.06.2020 до суду апеляційної інстанції засобами електронного зв`язку надійшла заява ОСОБА_1 б/н від 17.06.2020 (вх.№1199/20/Д5 від 17.06.2020) про відкладення розгляду справи №916/3007/19, мотивована запровадженням на території України постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 карантинних заходів щодо протидії розповсюдженню коронавірусу "COVID-19".

Колегією суддів при розгляді зазначеної заяви було враховано наступне.

11.03.2020 відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19", відповідно до якої на всій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 були внесені зміни до вищезазначеної постанови від 11.03.2020 №211 та продовжено карантин до 24.04.2020, а постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 - до 11.05.2020.

04.05.2020 Кабінет Міністрів України на позачерговому засіданні ухвалив рішення про продовження карантину в Україні до 22.05.2020, однак з карантинними послабленнями з 11.05.2020, зокрема, дозволено працювати за певних умов адвокатам, нотаріусам тощо.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" на всій території України до 22.06.2020 продовжено дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, при цьому запроваджено подальше поетапне послаблення протиепідемічних заходів.

За таких обставин, беручи до уваги прийняття Урядом України рішення про суттєве пом`якшення карантинних заходів, в тому числі і щодо організації роботи адвокатів, враховуючи те, що явка повноважних представників учасників справи у судовому засіданні 17.06.2020 обов`язковою не визнавалась, а правова позиція ОСОБА_1 викладена в її апеляційній скарзі, при цьому подана останньою заява б/н від 17.06.2020 (вх.№1199/20/Д5 від 17.06.2020) про відкладення розгляду справи не містить жодного обґрунтування неможливості проведення судового засідання за відсутності належним чином повідомленого скаржника, а також з огляду на те, що скаржник в передбаченому процесуальним законом порядку мав можливість заздалегідь заявити клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, якби дійсно мав намір приймати участь у засіданні суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вищезазначеної заяви, про що у судовому засіданні 17.06.2020 було постановлено протокольну ухвалу.

ОСОБА_2 та ОСОБА_8 своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" та ОСОБА_4 , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з пунктом 1.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", затвердженого рішенням загальних зборів учасників (засновників) від 19.01.2018, оформленим протоколом №19/01/18 (далі - статут Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність"), товариство відповідача засновано на власності фізичних осіб і здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до пунктів 1.1, 4.1-4.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" для створення товариства та забезпечення його діяльності учасники створюють за рахунок своїх внесків статутний капітал товариства у розмірі 7500000 грн. Статутний капітал товариства формується за рахунок внесків учасників. Учасниками товариства з відповідними внесками є: ОСОБА_1 , частка якої у статутному капіталі товариства становить 1,85%; ОСОБА_2 , частка якої у статутному капіталі товариства становить 10%; ОСОБА_8 , частка якої у статутному капіталі товариства становить 36,3%; ОСОБА_4 , частка якого у статутному капіталі товариства становить 51,85%.

В силу пункту 4.4 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" в разі збільшення розміру статутного капіталу учасники можуть вносити до статутного капіталу товариства в оплату їх додаткових вкладів будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, право користування ресурсами, будівлями, спорудами та інтелектуальною власністю, корпоративні права та грошові кошти в українській та іноземній валюті.

За умовами пункту 4.7 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" подальші можливі зміни у статутному капіталі товариства вносяться за рішенням загальних зборів відповідно до законодавства та статуту. При збільшенні або зменшенні статутного капіталу за рахунок особистих додаткових майнових або грошових внесків учасників (засновників) відбувається перерозподіл часток учасників (засновників) у статутному капіталі товариства.

Статутний капітал товариства може збільшуватися. Збільшення статутного капіталу можливо лише за умови остаточного внесення всіма учасниками своїх вкладів (пункт 4.13 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність").

Пунктом 5.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" визначено, що обов`язками учасників товариства, зокрема, є додержання статуту товариства і виконання рішення загальних зборів та інших органів управління товариства, виконання своїх зобов`язань перед товариством, в тому числі і пов`язаних з майновою участю, а також внесення вкладів у розмірі, порядку та засобами, передбаченими статутом.

Згідно з пунктами 7.1, 7.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" управління товариством здійснюють його органи. Органами управлінням товариством є загальні збори його учасників, виконавчий орган та інші органи, передбачені статутом.

Відповідно до пунктів 7.4, 7.5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" учасники утворюють вищий орган управління товариством - загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, зміна розміру статутного капіталу товариства.

В силу пунктів 7.8, 7.9 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" загальні збори скликаються при виникненні необхідності, але не рідше двох разів на рік. Позачергові засідання загальних зборів скликаються виконавчим органом товариства, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, а також у випадках виникнення загрози значного скорочення статутного капіталу або неплатоспроможності. Засідання загальних зборів повинні бути скликані також на вимогу генерального директора товариства або голови ревізійної комісії.

За умовами пункту 7.11 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" про проведення засідання загальних зборів учасники повідомляються письмово (або іншим способом) не менше як за 30 днів до початку загальних зборів з повідомленням часу та місця його проведення, а також порядку денного. Учасникам в такому випадку надаються матеріали, щодо яких будуть розглядатися питання на загальних зборах.

Пунктом 7.17 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" передбачено, що питання, віднесене до компетенції загальних зборів, вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів. Учасники товариства не можуть ухилятися від вирішення питань, передбачених цим статутом. Якщо учасник не може прийняти участь у засіданні загальних зборів, він повинен призначити свого представника та проінформувати про це голову загальних зборів.

Рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", оформленим протоколом №1/01/2016 від 31.03.2016, було вирішено збільшити розмір статутного капіталу товариства на 4000000 грн та затвердити його на рівні 4500000 грн за рахунок особистих додаткових внесків учасників пропорційно часткам учасників у статутному капіталі товариства у таких розмірах: особистий додатковий внесок ОСОБА_9 668000 грн; особистий додатковий внесок ОСОБА_10 - 800000 грн; особистий додатковий внесок ОСОБА_11 - 532000 грн; особистий додатковий внесок ОСОБА_12 - 1332000 грн; особистий додатковий внесок ОСОБА_1 - 668000 грн. Для здійснення даних особистих додаткових внесків учасників (засновників) товариства встановлено строк у 2 місяці.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується учасниками справи, вищезазначене рішення загальних зборів було виконане шляхом внесення додаткових внесків всіма учасниками товариства, окрім позивача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.07.2016 у справі №916/1249/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2016, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників останнього, оформленого протоколом №1/01/2016 від 31.03.2016, відмовлено.

В подальшому рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", оформленим протоколом №14/03/2017 від 14.03.2017, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не було фактично здійснено формування частини власної частки у статутному капіталі товариства у розмірі 668000 грн, було вирішено здійснити фактичне формування статутного капіталу товариства за рахунок особистого додаткового грошового внеску учасника ОСОБА_13 у розмірі 668000 грн. Крім того, даним рішенням загальних зборів Товариства передбачене збільшення розміру статутного капіталу товариства відповідача на 3000000 грн та затверджено його на рівні 7500000 грн за рахунок особистих додаткових внесків учасників (засновників) пропорційно часткам учасників (засновників) у статутному капіталі товариства у таких розмірах: особистий додатковий внесок учасника ОСОБА_9 1036500 грн; особистий додатковий внесок ОСОБА_10 - 600000 грн; особистий додатковий внесок ОСОБА_11 - 219000 грн; особистий додатковий внесок ОСОБА_12 - 1089000 грн; особистий додатковий внесок ОСОБА_1 - 55500 грн, при цьому для здійснення особистих додаткових внесків було встановлено строк у 2 місяці.

Судом першої інстанції встановлено та учасниками справи не заперечується, що наведене вище рішення загальних зборів було виконане шляхом внесення додаткових внесків всіма учасниками товариства, окрім позивача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.11.2017 у справі №916/2241/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 та постановою Верховного Суду від 16.05.2018, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників останнього, оформленого протоколом №14/03/2017 від 14.03.2017, відмовлено.

Рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", оформленим протоколом №09/04/18 від 09.04.2018, вирішено, зокрема, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не було фактично здійснено формування частини власної частки у статутному капіталі товариства у розмірі 55000 грн, провести фактичне формування статутного капіталу товариства відповідача в розмірі 7500000 грн за рахунок особистого додаткового грошового внеску учасника ОСОБА_13 у сумі 55000 грн, збільшивши при цьому власну частку останнього у статутному капіталі та, відповідно, зменшивши власну частку позивача. Водночас зазначеним рішенням з метою проведення реконструкції АЗС, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , збільшено розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" на 25000000 грн та затверджено його на рівні 32500000 грн за рахунок особистого додаткового внеску учасника ОСОБА_9 розмірі 22500000 грн і за рахунок особистого додаткового внеску учасника ОСОБА_2 в розмірі 2500000 грн, у зв`язку з чим затверджено наступний порядок розподілу часток учасників: ОСОБА_1 - 84000 грн (0,26% частки у статутному капіталі товариства); ОСОБА_2 - 3250000 грн (10% частки у статутному капіталі товариства); ОСОБА_9 26443500 грн (81,36% частки у статутному капіталі товариства); ОСОБА_12 - 2722500 грн (8,38% частки у статутному капіталі товариства).

Відповідно до протоколу №09/04/18 від 09.04.2018 на зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" були присутні: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (в особі представника ОСОБА_14 ).

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", оформленого протоколом №09/04/18 від 09.04.2018.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд послався на недоведеність позивачем факту порушення його корпоративних прав рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", оформленим протоколом №09/04/18 від 09.04.2018.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

За умовами частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтею 113 Цивільного кодексу України визначено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

В силу частини третьої статті 80 Господарського кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Статтею 116 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом (частина друга статті 116 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 58 Закону України "Про господарські товариства"в редакції, що була чинною станом на день прийняття оспорюваного рішення загальних зборів товариства відповідача (далі - Закон України "Про господарські товариства"), вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Пунктами 7.1, 7.2, 7.4 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" визначено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управлінням товариством є загальні збори його учасників, виконавчий орган та інші органи, передбачені статутом. Учасники утворюють вищий орган управління товариством - загальні збори.

Порядок скликання та проведення загальних зборів учасників юридичної особи визначений законодавством України, за положеннями якого учасники (акціонери, члени) юридичної особи мають бути до початку загальних зборів повідомлені про дату, місце, час проведення та порядок денний таких зборів. Такий порядок скликання загальних зборів вищого органу управління юридичної особи не залежить від її організаційно-правової форми, є загальноприйнятим та таким, що гарантує забезпечення права учасника (акціонера, члена) юридичної особи на участь в управлінні нею.

Враховуючи норми статті 167 Господарського кодексу України, правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах є однією зі складових корпоративних прав, відтак зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг взяти участь у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Зокрема, рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання.

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 28.01.2020 у справі №924/641/17.

Порядок скликання та процедура проведення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначено статтею 61 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до якої загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами; про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів; не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів.

Наведена норма законодавства вказує на те, що обов`язковою умовою повідомлення про скликання загальних зборів юридичної особи є одночасна наявність у такому повідомленні інформації про час, місце проведення зборів та інформації про питання, що будуть винесені на розгляд зборів (порядок денний).

Відсутність у повідомленні про проведення загальних зборів будь-якої з названих складових, як і відсутність самого повідомлення, може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів (пункт 2.25 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зауважує, що наявна у матеріалах справи копія повідомлення про проведення 09.04.2018 позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" містить відомості про час та місце проведення цих зборів, а також їх порядок денний.

Колегія суддів також зазначає, що особа, яка скликає загальні збори учасників товариства, повинна вжити всіх розумних заходів для повідомлення учасників про проведення цих зборів. Обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 10.05.2018 у справі №906/592/17.

При цьому апеляційним господарським судом враховується правова позиція Верховного Суду України, викладена у пунктах 18, 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", відповідно до якої не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання. Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

В силу пунктів 7.8, 7.9 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" загальні збори скликаються при виникненні необхідності, але не рідше двох разів на рік. Позачергові засідання загальних зборів скликаються виконавчим органом товариства, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, а також у випадках виникнення загрози значного скорочення статутного капіталу або неплатоспроможності. Засідання загальних зборів повинні бути скликані також на вимогу генерального директора товариства або голови ревізійної комісії.

За умовами пункту 7.11 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" про проведення засідання загальних зборів учасники повідомляються письмово (або іншим способом) не менше як за 30 днів до початку загальних зборів з повідомленням часу та місця його проведення, а також порядку денного. Учасникам в такому випадку надаються матеріали, щодо яких будуть розглядатися питання на загальних зборах.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд вбачає, що наявні у матеріалах справи докази свідчать про вжиття особою, яка скликала 09.04.2018 позачергові загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", всіх розумних заходів для повідомлення позивача у порядку та у строки, визначені статутом товариства відповідача, про проведення цих загальних зборів, що підтверджується копіями описів вкладень у цінні листи №6507806012911 від 07.03.2018 та №6507805971346 від 07.03.2018, при цьому один з листів з відповідним повідомленням був направлений за адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , а другий - за відомою відповідачу адресою фактичного місця проживання позивача.

Посилання скаржника на неврахування місцевим господарським судом викладеної в постанові від 11.12.2019 у справі №916/2584/18 правової позиції Верховного Суду про те, що поштові накладні не є належними та допустимими доказами реального повідомлення про проведення загальних зборів учасників товариства, оцінюються судом апеляційної інстанції як безпідставні, адже у даній справі відповідачем на підтвердження належного повідомлення позивача про проведення загальних зборів учасників (засновників) подано не поштові накладні, а описи вкладень у цінні листи, які надають суду можливість перевірити вміст відповідних поштових відправлень.

Крім того, учасниками у поданих ними до суду заявах по суті справи визнається, а тому в силу приписів частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказуванню факт повідомлення повноважного представника ОСОБА_1 про проведення 09.04.2018 позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" засобами телефонного зв`язку, що означає реальне персональне повідомлення учасника (засновника) юридичної особи про проведення загальних зборів.

При цьому, у будь-якому разі, якщо під час розгляду справи судом буде встановлено факт присутності учасника товариства на загальних зборах, то допущені юридичною особою порушення порядку персонального повідомлення учасника не є підставами для визнання рішень загальних зборів учасників недійсними.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 04.12.2018 у справі №910/21845/16 та від 07.11.2018 у справі №910/2707/18.

Відповідно до протоколу №09/04/18 від 09.04.2018 на зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" були присутні: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (в особі представника ОСОБА_14 ) .

За таких обставин, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи жодного доказу на підтвердження того, що вищезазначений протокол є сфальсифікованим, колегія суддів дійшла висновку про присутність на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", які відбулися 09.04.2018, повноважного представника позивача та, відповідно, необґрунтованість доводів останнього щодо його неналежного сповіщення про дату, час та місце проведення цих зборів.

Твердження апелянта про обмеження можливості його підготовки до загальних зборів апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки представник позивача, що був присутній на зборах 09.04.2018, з кожного питання порядку денного мав власну позицію, при цьому клопотань щодо перенесення винесених на розгляд питань у зв`язку з необхідністю надання йому часу для підготовки не заявляв.

Згідно з пунктами 17, 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства). При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

В силу частин першої, другої статті 60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів. Установчими документами товариств, у статутному капіталі яких відсутня державна частка, може бути встановлений інший відсоток голосів учасників (представників учасників), за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними.

За умовами статті 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г"-"ж", "и"-"й" статті 41 цього Закону, належить: а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів ; б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; в) виключення учасника з товариства; г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів. З питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

Відповідно до пункту 7.5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, зміна розміру статутного капіталу товариства.

Пунктом 7.17 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" передбачено, що питання, віднесене до компетенції загальних зборів, вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів. Учасники товариства не можуть ухилятися від вирішення питань, передбачених цим статутом.

Зі змісту протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" №09/04/18 від 09.04.2018 вбачається, що на зборах 09.04.2018 були присутні учасники, які в сукупності володіють 100% голосів, тобто збори були повноважними щодо розгляду винесених на них питань. Отже, вищезазначені загальні збори товариства проведені при наявності кворуму і на них був присутній представник позивача.

Крім того, на зборах приймалися рішення, які були включені до порядку денного, а за прийняті рішення проголосували учасники, які в сукупності володіють 61,85% голосів, що цілком відповідає приписам статті 59 Закону України "Про господарські товариства" та положенням статуту.

Як зазначалося вище, рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", оформленим протоколом №1/01/2016 від 31.03.2016, було вирішено збільшити розмір статутного капіталу товариства на 4000000 грн та затвердити його на рівні 4500000 грн за рахунок особистих додаткових внесків учасників пропорційно часткам учасників у статутному капіталі товариства у таких розмірах: особистий додатковий внесок ОСОБА_9 668000 грн; особистий додатковий внесок ОСОБА_10 - 800000 грн; особистий додатковий внесок ОСОБА_11 - 532000 грн; особистий додатковий внесок ОСОБА_12 - 1332000 грн; особистий додатковий внесок ОСОБА_1 - 668000 грн. Для здійснення даних особистих додаткових внесків учасників (засновників) товариства встановлено строк у 2 місяці.

В подальшому рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", оформленим протоколом №14/03/2017 від 14.03.2017, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не було фактично здійснено формування частини власної частки у статутному капіталі товариства у розмірі 668000 грн, було вирішено здійснити фактичне формування статутного капіталу товариства за рахунок особистого додаткового грошового внеску учасника ОСОБА_13 у розмірі 668000 грн. Крім того, даним рішенням загальних зборів Товариства передбачене збільшення розміру статутного капіталу товариства відповідача на 3000000 грн та затверджено його на рівні 7500000 грн за рахунок особистих додаткових внесків учасників (засновників) пропорційно часткам учасників (засновників) у статутному капіталі товариства у таких розмірах: особистий додатковий внесок учасника ОСОБА_9 1036500 грн; особистий додатковий внесок ОСОБА_10 - 600000 грн; особистий додатковий внесок ОСОБА_11 - 219000 грн; особистий додатковий внесок ОСОБА_12 - 1089000 грн; особистий додатковий внесок ОСОБА_1 - 55500 грн, при цьому для здійснення особистих додаткових внесків було встановлено строк у 2 місяці.

Пунктом 5.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" визначено, що обов`язками учасників товариства, зокрема, є додержання статуту товариства і виконання рішення загальних зборів та інших органів управління товариства, виконання своїх зобов`язань перед товариством, в тому числі і пов`язаних з майновою участю, а також внесення вкладів у розмірі, порядку та засобами, передбаченими статутом.

Учасники господарського товариства зобов`язані додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів, виконувати свої зобов`язання перед товариством, у тому числі ті, що пов`язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом (пункти 1, 2 частини першої статті 117 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що у встановлений строк всіма учасниками товариства відповідача, окрім позивача, були виконані рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", оформлені протоколами №1/01/2016 від 31.03.2016 та №14/03/2017 від 14.03.2017, в частині збільшення розміру статутного капіталу за рахунок особистих додаткових внесків учасників, прийняття загальними зборами оспорюваного рішення, оформленого протоколом №09/04/18 від 09.04.2018, яким було здійснено пропорційний перерозподіл часток учасників у статутному капіталі товариства відповідно до фактично внесених ними вкладів, не суперечить чинному законодавству.

Саме таку правову позицію Верховного Суду викладено у постанові від 16.05.2018 у справі №916/2241/17, в якій позивачем оскаржувалося аналогічне рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність".

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту порушення його корпоративних прав рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", оформленим протоколом №09/04/18 від 09.04.2018, що зумовлює наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Посилання скаржника на те, що ОСОБА_4 , який володіє часткою, що має вирішальний вплив при прийнятті рішень на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", самостійно збільшує статутний капітал товариства без врахування на засадах пропорційності часток інших учасників, судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки, як вбачається з протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" №09/04/18 від 09.04.2018, рішення про збільшення розміру статутного капіталу за рахунок особистих додаткових внесків учасників було прийнято не в результаті одноособового голосування ОСОБА_4 , а було підтримано також іншим учасником товариства відповідача - ОСОБА_2

Твердження апелянта про те, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення безпідставно не застосовано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27.02.2018 у справі №918/92/17, є необґрунтованим, оскільки вказана постанова були прийнята судом касаційної інстанції за інших фактичних обставин. Зокрема, в межах справи №918/92/17 оспорювалося рішення загальних зборів про збільшення статутного капіталу товариства, що було прийнято одноосібно учасником, який володіє часткою, що має вирішальний вплив при прийнятті рішень, у той час як у даній справі позивач, як зазначалося вище, оспорює рішення загальних зборів про збільшення статутного капіталу товариства, яке прийняте не одним учасником, а більшістю голосів.

Доводи позивача про ненадання товариством відповідача відповіді на запити ОСОБА_1 щодо внесення іншими учасниками своїх додаткових вкладів апеляційним господарським судом до уваги не беруться, адже, з огляду на те, що предметом спору є вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів, а не про визнання протиправною бездіяльності органів управління юридичної особи, вказані обставини не входять до предмета доказування у даній справі.

Колегія суддів також вбачає, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції відповідачем було заявлене клопотання про застосування до позовних вимог ОСОБА_1 у даній справі наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з приписами частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", наголошує, що "позовна давність- це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, беручи до уваги необґрунтованість даного позову, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 02.03.2020 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 02.03.2020 у справі №916/3007/19 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.06.2020.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя І.Г. Філінюк