Постанова

від 16.06.2020 по справі 151/891/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 червня 2020 року

м. Київ

справа № 151/891/17

провадження № 61-46320св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Олійник А. С.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство МТС ,

третя особа - Державна реєстраційна служба у Чечельницькому районі Вінницької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного підприємства МТС на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2018 року у складі судді Медяного В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства МТС (далі - ПП МТС ), третя особа - Державна реєстраційна служба у Чечельницькому районі Вінницької області, про визнання недійсною угоди про внесення змін до договору оренди землі від 25 травня 2015 року та скасування державної реєстрації.

Позов обґрунтовано тим, що 02 липня 2007 року між ОСОБА_2 та ПП МТС укладено договір оренди землі, який зареєстрований 04 липня 2007 року у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах за № 040786400089, строком на 10 років до 04 липня 2017 року. 03 березня 2016 року, прийнявши спадщину за заповітом після покійного ОСОБА_2 , їй стало відомо, що покійний ОСОБА_2 підписав з ПП МТС додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 25 травня 2015 року та погодився змінити термін дії договору оренди землі до 25 травня 2030 року. Вважає, що додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 25 травня 2015 року покійний ОСОБА_2 не підписував та нікого на це не уповноважував, тобто відсутнє його волевиявлення на підписання даної угоди, а додаткову угоду підписала ОСОБА_3 .

У лютому 2018 року ПП МТС звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання поновленим строку договору оренди землі від 04 липня 2017 року та зобов`язання вчинити дії.

Зустрічний позов мотивовано тим, що 04 липня 2007 року між ПП МТС та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, предметом якого була земельна ділянка, загальною площею 3,0033 га, з кадастровим номером 0525086400:03:000:0206, яка розташована на території Тартацької сільської ради Чечельницького району Вінницької області (договір зареєстрований у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держваному комітеті України по земельних ресурсах , запис від 04 липня 2007 року № 040786400089). Строк оренди сторони визначили на 10 років, до 04 липня 2017 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Весь час ПП МТС продовжувало використовувати вказану земельну ділянку. 08 грудня 2017 року на адресу ПП МТС надійшли копії позовної заяви з повісткою про виклик до суду у справі № 151/891/17 за позовом ОСОБА_1 до ПП МТС , третя особа - Державна реєстраційна служба у Чечельницькому районі Вінницької області, про визнання недійсною угоди про внесення змін до договору оренди землі від 25 травня 2015 року та скасування державної реєстрації. Із отриманих матеріалів стало відомо, що спадкоємцем орендованої земельної ділянки є ОСОБА_1 , спадок вона отримала 03 березня 2016 року, тобто станом на 04 липня 2017 року, а саме на дату закінчення строку оренди за договором оренди ОСОБА_1 у порядку спадкування вже набула усіх прав орендодавця земельної ділянки, але не звернулася до цього часу до ПП МТС з жодною заявою, не надавала жодних документів, які б підтверджували її права як спадкоємця та вважають, що строки для ПП МТС для пропозиції подовження орендних відносин були перервані та почали свій перебіг з 08 грудня 2017 року з дня, як ПП МТС дізнався хто є новим власником земельної ділянки. 20 грудня 2017 року на адресу ОСОБА_1 направлено пропозицію подовжити договір оренди із проектом додаткової угоди, яку ОСОБА_1 отримала 26 грудня 2017 року, однак відповідь ПП МТС від ОСОБА_1 так і не отримано. Граничний строк для направлення листа-заперечення про поновлення договору оренди землі сплив 30 січня 2018 року. Вважає, що договір оренди землі, предметом якого була земельна ділянка площею 3,0033 га, з кадастровим номером НОМЕР_1 :03:000:0206, яка розташована на території Тартацької сільради Чечельницького району Вінницької області, є поновлений на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, але так як ОСОБА_1 ухиляється від укладення додаткової угоди, ПП МТС звернулося за захистом свого права у судовому порядку. У зв`язку з вищевикладеним ПП МТС просило суд визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі від 04 липня 2007 року; зобов`язати ОСОБА_1 укласти з ПП МТС додаткову угоду до договору оренди землі від 04 липня 2007 року; стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП МТС судові витрати.

Ухвалою Чечельницького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2018 року зустрічний позов ПП МТС до ОСОБА_1 про визнання поновленим строк договору оренди землі від 04 липня 2017 року прийнято до спільного розгляду з первісною позовною заявою ОСОБА_1 до ПП МТС , третя особа - Державна реєстраційна служба у Чечельницькому районі Вінницької області, про визнання недійсною угоди про внесення змін до договору оренди землі та скасування державної реєстрації.

Заочним рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 31 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію додаткової угоди від 25 травня 2015 року, укладену між ОСОБА_2 та ПП МТС , зареєстровану реєстраційною службою Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області 09 липня 2015 року за № 40325907, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки площею 3,0033 га, кадастровий номер 0525086400030000206, що розташована на території Тартацької сільської ради Чечельницького району Вінницької області, укладеного між ОСОБА_2 та ПП МТС , зареєстрованого у Вінницькій регіональній філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах 04 липня 2007 року за № 040786400089. Стягнуто з ПП МТС на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 640,00 грн. Стягнуто з ПП МТС на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з проведенням технічної та почеркознавчої експертизи, у розмірі 2 860,00 грн. В задоволенні зустрічних позовних вимог ПП МТС відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення в заочному порядку, суд першої інстанції керувався тим, що представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. При цьому представник ОСОБА_1 не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Не погодившись із зазначеним рішенням, у частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, ПП МТС подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2018 року апеляційну скаргу ПП МТС повернуто, з підстав недодержання заявником порядку оскарження заочного рішення суду.

Апеляційний суд зазначив, що в матеріалах справи відсутня заява відповідача ПП МТС про перегляд заочного рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 31 липня 2018 року, що суперечить вимогам Глави 11 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У жовтні 2018 року ПП МТС засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2018 року у вищевказаній справі,в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права , просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд залишив поза увагою наявність у матеріалах справи відзиву ПП МТС на позов ОСОБА_1 , тому ухвалене судове рішення суду першої інстанції в порядку заочного розгляду суперечить вимогам статті 280 ЦПК України.

Крім того, ПП МТС , маючи статус позивача за зустрічним позовом у справі, оскаржував у апеляційному порядку заочне рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 31 липня 2018 року лише в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог.

З огляду на наведене, заявник вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано норми статті 357 ЦПК України, чим порушено його право на оскарження судового рішення.

Від інших учасників справи не надходило відзиву на зазначену касаційну скаргу.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року цю касаційну скаргу призначено судді-доповідачу Стрільчуку В. А.

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП МТС на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2018 року ; витребувано матеріали справи № 151/891/17 з суду першої інстанції та надано сторонам строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2018 року матеріали справи № 151/891/17 надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року № 1093/0/226-20 у зв`язку з рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року касаційну скаргу та матеріали справи № 151/891/17 передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиноюдругою статті 389 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги ) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги ) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у листопаді 2017 року звернулась до суду з позовом до ПП МТС , третя особа - державна реєстраційна служба у Чечельницькому районі Вінницької області, про визнання недійсною угоди про внесення змін до договору оренди землі від 25 травня 2015 року та скасування державної реєстрації.

Ухвалою Чечельницького районного суду Вінницької області від 21 листопада 2017 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом; призначено справу до судового розгляду на 05 грудня 2017 року з викликом сторін; надано учасникам справи строк для подання відзиву на позов.

У грудні 2017 року ПП МТС у порядку статті 178 ЦПК України подало відзив на позов ОСОБА_1 .

У лютому 2018 року ПП МТС звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання поновленим строку договору оренди землі від 04 липня 2017 року та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Чечельницького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2018 року зустрічний позов ПП МТС до ОСОБА_1 про визнання поновленим строк договору оренди землі від 04 липня 2017 року прийнято до спільного розгляду з первісною позовною заявою ОСОБА_1 до ПП МТС , третя особа - Державна реєстраційна служба у Чечельницькому районі Вінницької області, про визнання недійсною угоди про внесення змін до договору оренди землі та скасування державної реєстрації.

У судове засідання 31 липня 2018 року сторони не з`явились, про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Чечельницьким районним судом Вінницької області 31 липня 2018 року ухвалено судове рішення в заочному порядку, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію додаткової угоди від 25 травня 2015 року, укладену між ОСОБА_2 та ПП МТС , зареєстровану реєстраційною службою Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області 09 липня 2015 року за № 40325907, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки площею 3,0033 га, кадастровий номер 0525086400030000206, що розташована на території Тартацької сільської ради Чечельницького району Вінницької області, укладеного між ОСОБА_2 та ПП МТС , зареєстрованого у Вінницькій регіональній філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах 04 липня 2007 року за № 040786400089. Стягнуто з ПП МТС на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 640,00 грн. Стягнуто з ПП МТС на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з проведенням технічної та почеркознавчої експертизи, у розмірі 2 860,00 грн. В задоволенні зустрічного позову ПП МТС відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог, ПП МТС подало апеляційну скаргу в загальному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2018 року апеляційну скаргу ПП МТС повернуто, з мотивів порушення процесуального порядку, встановленого Главою 11 ЦПК України щодо апеляційного оскарження заочного рішення суду.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно із частиною першою статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У частині першій статті 282 ЦПК України визначено, що за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідно до частини першої статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Частиною четвертою статті 287 ЦПК України встановлено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, апеляційний суд правильно виходив із того, що відповідач у справі попередньо не звертався з заявою про перегляд заочного рішення суду першої інстанції, чим порушив порядок апеляційного оскарження рішення, встановлений Главою 11 ЦПК України, тому є підстави для повернення апеляційної скарги.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що ПП МТС оскаржувало у апеляційному порядку заочне рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 31 липня 2018 року лише в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог не можуть бути підставою для скасування ухвали апеляційного суду, з огляду на наступне.

Положеннями статті 193 ЦПК України передбачено право відповідача пред`явити зустрічний позов.

Подання зустрічного позову зумовлене доцільністю його спільного розгляду з первісним, у разі коли обидва позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

При пред`явленні зустрічного позову сторони не набувають подвійної правосуб`єктності, тому ПП МТС , як відповідачу за первісним позовом, належить керуватись спеціальним порядком оскарження заочного рішення у справі, незалежно від того, в якій частині таке рішення оскаржується.

Посилання у касаційній скарзі стосовно відсутності у суду першої інстанції підстав для ухвалення судового рішення в заочному порядку, з огляду на наявність відзиву у справі, є такими, що не спростовують правильність висновку апеляційного суду.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, і тому вважаються законними і обґрунтованими, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом.

Тому особи, які беруть участь у справі не вправі робити висновок щодо законності та обґрунтованості рішення суду, в тому числі і про те, що ухвалене рішення не є заочним у зв`язку з недотриманням судом вимог статей 280-289 ЦПК України.

З огляду на вищезазначене, є правильним висновок апеляційного суду про те, що рішення, визначене як заочне судом, що його ухвалив, має оскаржуватися в порядку, визначеному для оскарження заочних рішень, незалежно від оцінки особами, які беруть участь у справі.

Доводи заявника у касаційній скарзі щодо порушення судом апеляційної інстанції права на оскарження судового рішення є необґрунтованими.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

У справах Осман проти Сполученого королівства та Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Дія 97 проти України від 21 жовтня 2010 року).

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують та не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України , заява № 63566/00).

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі Хірвісаарі проти Фінляндії , заява № 49684/99).

Відповідно Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування правильної по суті і законної ухвали апеляційного суду з огляду на положення статті 410 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги), а тому касаційна скарга не може бути задоволена.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства МТС залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний А. С. Олійник В. В. Яремко