Постанова

від 10.09.2020 по справі 151/891/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 151/891/17

Провадження № 22-ц/801/1527/2020

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Моцний В. С.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 рокуСправа № 151/891/17м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Панасюка О. С., Якименко М. М.

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач (особа, яка подала апеляційну скаргу) Приватне підприємство МТС

третя особа Державна реєстраційна служба у Чечельницькому районі Вінницької області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Приватного підприємства МТС на заочне рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 31 липня 2018 року, ухвалене у складі судді Моцного В. С. у смт. Чечельник, повне судове рішення складено 03 серпня 2018 року,-

в с т а н о в и в :

17 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПП МТС , третя особа державна реєстраційна служба у Чечельницькому районі Вінницької області ради, про визнання недійсною угоди про внесення змін до договору оренди землі від 25.05.2015 року та скасування державної реєстрації.

Позов мотивований тим, що 04.07.2007 року між ОСОБА_2 та ПП МТС було укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Вінницькій регіональній філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах за №040786400089 від 04.07.2007 року строком на 10 років до 04.07.2017 року. 03.03.2016 року позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину за заповітом після ОСОБА_2 та їй стало відомо, що покійний ОСОБА_2 підписав з ПП МТС додаткову угоду про внесення змін до зазначеного вище договору та погодився змінити термін його дії до 25.05.2030 року. Вказує на те, що додаткову угоду ОСОБА_2 не підписував та нікого на це не уповноважував, тому просила визнати її недійсною та скасувати державну реєстрацію.

09.02.2018 року ПП "МТС" звернулось з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання поновленим строку договору оренди землі від 04.07.2017 року.

Основними доводами позову є те, що 04 липня 2007 року між ПП МТС та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, предметом якого була земельна ділянка, загальною площею 3,0033 га, строком на 10 років до 04.07.2017 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. До сьогоднішнього часу ПП "МТС" продовжує використовувати вказану земельну ділянку. Спадкоємцем орендованої земельної ділянки є ОСОБА_1 , спадок отримала 03.03.2016 року, тобто станом на 04.07.2017 року на дату закінчення строку оренди за Договором оренди ОСОБА_1 в порядку спадкування вже набула усіх прав орендодавця земельної ділянки, але не звернулася до цього часу до ПП "МТС" тому позивач за зустрічним позовом вказує, що строки для ПП "МТС" для пропозиції подовження орендних відносин були перервані та почали свій перебіг з 8.12.2017 року. Проте ОСОБА_1 ігнорує пропозицію орендаря, що стало причиною звернення із зустрічним позовом, в якому заявник просив визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі від 04.07.2007 року, зобов`язати ОСОБА_1 укласти з ПП "МТС" додаткову угоду до договору оренди землі від 04.07.2007 року.

31 липня 2018 року заочним рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області позов ОСОБА_1 задоволено:

-додаткову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ПП МТС від 25.05.2015 року, зареєстровану реєстраційною службою Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області 09.07.2015 року за №40325907 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки площею 3,0033 га, кадастровий номер 0525086400030000206, що розташована на території Тартацької сільської ради Чечельницького району Вінницької області укладеного між ОСОБА_2 та приватним підприємством "МТС" та зареєстрованого у Вінницькій регіональній філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах" 04.07.2007 року за № 040786400089, визнано недійсною та скасовано її державну реєстрацію;

- відмовлено в задоволені зустрічного позову приватного підприємства "МТС" до ОСОБА_1 про визнання поновленим строк договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 0525086400030000206, площею 3,0033 га, що розташована на території Тартацької сільської ради Чечельницького району Вінницької області укладеного між ОСОБА_2 та приватним підприємством "МТС", зареєстрованого у Вінницькій регіональній філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах" 04.07.2007 року за №040786400089 та зобов`язання ОСОБА_1 укласти з приватним підприємством «МТС» додаткову угоду до договору оренди землі від 04.07.2007 року;

- вирішено питання про судові витрати.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що експертним висновком підтверджено, що підпис в додатковій угоді від 25.05.2015 року про внесення змін до договору оренди виконаний не ОСОБА_2 , а відтак ця угода є недійсною. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 з ПП МТС договір оренди землі не укладала , а до неї лише перейшли права та обов`язки попереднього власника, то це не може слугувати підставою для поновлення договору оренди, з урахуванням того, що додаткова угода від 25.05.2015 року підлягає визнанню недійсною.

Ухвалою Чечельницького районного суду Вінницької області від 05.11.2018 року заяву ПП МТС про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Частково не погодившись із зазначеним заочним рішенням, ПП МТС подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 31 липня 2018 року в частині відмови у позові ПП МТС про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки та ухвалити нове, яким зустрічний позов ПП МТС задовольнити.

Основні доводи апеляційної скарги полягають у тому, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції помилково встановлено, що ОСОБА_1 не успадкувала права орендодавця. Зауважує, що успадкувавши земельну ділянку, яка обтяжена орендою, ОСОБА_1 успадкувала усі права та обов`язки за договором оренди, посилається на ст. 32 Закону України Про оренду землі , що зміна орендаря не є підставою для зміни умов договору. Наголошує на тому, що він продовжує використовувати земельну ділянку на правах оренди, а тому договір автоматично продовжив свою дію, що судом першої інстанції враховано не було.

Відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого судом строку не надходив.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися, про день та час судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, причини неявки суду не повідомили.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, Вінницької апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

По справі встановлено наступні обставини:

-ОСОБА_2 за життя належала земельна ділянка площею 3.0033 га, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВН №173491, кадастровий номер 0525086400030000206 (т. 1 а. с. 8);

- 04 липня 2007 році між ОСОБА_2 та ПП "МТС" було укладено договір оренди землі строком на 10 років. Вказаний договір був зареєстрований у Вінницькій регіональній філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах" за № 040786400089 (т. 1 а. с. 9-11)

-Матеріали справи містять додаткову угоду від 25.05.2015 року, укладену між ОСОБА_2 та ПП "МТС", про внесення змін до вищезазначеного договору оренди землі від 04.07.2007 року, речове право за цією угодою зареєстровано 09.07.2015 року, номер запису 10336465. Відповідно до її умов сторони погодилися змінити термін дії договору оренди землі та продовжити його до 25.05.2030 року (т. 1 а. с. 15-16);

-ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 6);

-ОСОБА_1 отримала спадщину після померлого ОСОБА_2 , яка складається з земельної ділянки площею 3,0033 га, кадастровий номер 0525086400:03:000:0206, розташованої на території Тартацької сільської ради Чечельницького району Вінницької області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №173491, виданого Чечельницькою районною адміністрацією Вінницької області 08.10.2004 року на підставі розпорядження Чечельницької районної адміністрації Вінницької області від 30.03.2014 року №114, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03.03.2016 року (Т. 1 а. с. 7);

-Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджувала, що спірну додаткову угоду ОСОБА_2 не підписував, підпис здійснено іншою особою;

-Згідно із висновком судової почеркознавчої експертизи Вінницького відділення КНДІСЕ № 2143/2144/18-21 від 12.06.2018 року підпис від імені ОСОБА_2 у додатковій угоді від 25.05.2015 року, укладеної між ОСОБА_2 та ПП "МТС" виконаний не ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 (Т. 1 а. с. 95-98).

Між сторонами виник спір з приводу визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною.

Велика Палата Верховного Суду у справі №145/2047/16-ц від 16.06.2020 року відступила від висновку, висловленому у Постанові Верховного Суду України від 22.04.2015 року у справі № 6-48цс15 та констатувала, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосував норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням правової позиції, викладеної в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 145/2047/16-ц від 16 червня 2020 року, в якій здійснено відступ від правової позиції Верховного Суду України, викладеної в Постанові ВСУ від 22.04.2015 року у справі № 6-48цс15 та у відповідності до якої суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , а також з урахуванням того, що заявник оскаржує рішення суду лише в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги та зазначити наступне.

Як передбачено ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Однак, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, в даному випадку підписання додаткової угоди, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до загальних вимог письмової форми правочину, останній вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (стаття 207 ЦК України).

А відтак наявність підпису є невід`ємною складовою та реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину і водночас забезпечувати їхню ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У відповідності до частини першої статті 14 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій форм.

Частини 1, 2 статті 15 Закону України Про оренду землі визначають істотні умови договору оренди землі. Якщо у договорі оренди землі відсутня одна з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушені вимоги статей 4- 6, 11, 17, 19 цього Закону, то це є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

У справі, що розглядається ОСОБА_1 звернулась з вимогою про визнання недійсними додаткової угоди до договору оренди, посилаюсь на те, що ОСОБА_2 цю угоду не підписував та не погоджував її умови, не давав доручення на її підписання будь-кому, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачу як власнику цієї земельної ділянки, набутої нею в порядку спадкування, посилаючись на умови додаткової угоди до договору про оренди земельної ділянки.

Суд першої інстанції повно та на підставі всебічно досліджених доказів встановив обставини справи, за якими спірну додаткову угоду ОСОБА_2 не підписував та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджував.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №145/2047/16-ц від 16.06.2020 року констатовано, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним.

Враховуючи підстави позову наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

Тож, апеляційний суд зауважує, що у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі рішення суду першої інстанції слід скасувати та у позовній вимозі ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди, укладеної 25.05.2015 року, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, так як угода, не підписана однією з її сторін, є неукладеною.

Разом з тим слід наголосити, що відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Такий висновок апеляційного суду зроблено з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (п. 7.28).

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації додаткової угоди, укладеної 25.05.2015 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне: задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки додаткова угода підлягає визнанню недійсною, то це є підставою для скасування її державної реєстрації.

Проте, з урахуванням вищевикладених висновків про те, що додаткова угода є неукладеною, мотивувальна частина рішення суду першої інстанції в частині позовної вимоги про скасування державної реєстрації речового права є невірною.

Матеріали справи містять додаткову угоду від 25.05.2015 року, укладену між ОСОБА_2 та ПП "МТС", про внесення змін до договору оренди землі від 02.07.2007 року(т.1 а.с.с15).

У відповідності до статті 17 ЗУ Про оренду землі (в редакції , чинній станом на 25.05.2015 року), об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права.

Як свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 16, т.1), право оренди за Додатковою угодою від 25.05.2015 року про внесення змін до договору оренди землі було зареєстровано 09.07.2015 року, номер запису 10336465.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 19 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

В справі що розглядається апеляційний суд, з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, дійшов висновку, що додаткова угода від 25.05.2015 року є неукладеною, тобто такою, що не відбулася, тому вона не може бути зареєстрована, оскільки, як зазначено вище, державній реєстрації підлягають укладені договори. Отже, саме це є підставою для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації додаткової угоди від 25.05.2015 року про внесення змін до договору оренди землі.

З огляду на те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність скасування державної реєстрації речового права, з метою недопущення надмірного формалізму, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши мотивувальну частину заочного рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 31.07.2018 року в частині мотивації цієї позовної, виклавши її в редакції цієї постанови.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ПП МТС до ОСОБА_1 про визнання поновленим строку договору оренди земельної ділянки, апеляційний суд зауважує наступне.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 з ПП МТС договір оренди землі не укладала , а до неї лише перейшли права та обов`язки попереднього власника, то це не може слугувати підставою для поновлення договору оренди, з урахуванням того, що додаткова угода від 25.05.2015 року підлягає визнанню недійсною.

Така позиція суду першої інстанції є не цілком вірною.

Суд правильно зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 148-1 Земельного кодексу України "Перехід права власності на земельні ділянки, що перебувають у користуванні" визначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, сугіерфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до ч.4 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Вірно пославшись на вищезгадані норми права, суд дійшов помилкового висновку, що оскільки ОСОБА_1 не укладала договір оренди з ПП МТС , то підстав для його продовження немає, а відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є підставними.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, 04 липня 2007 році між ОСОБА_2 та ПП "МТС" було укладено договір оренди землі строком на 10 років. Вказаний договір був зареєстрований у Вінницькій регіональній філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах" за № 040786400089 (т. 1 а. с. 9-11).

В Пункті 8 Договору зазначено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії намір продовжити його дію.

Отже, виходячи з умов договору, ПП МТС мав би не пізніше як до 04 травня 2017 року (за 60 днів до закінчення строку дії договору) повідомити орендодавця про свої наміри. Проте орендар таких дій не вчинив, а його посилання на те, що йому було невідомо про спадкоємців померлого, не можуть слугувати підставою для продовження такого строку чи поновлення як про те стверджує орендар, оскільки це є його власними логічними домислами, тоді як законодавчо таке право не закріплено.

Відтак, підстав для пролонгації договору оренди немає.

З огляду на те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову ПП МТС , проте невірно мотивував своє рішення в цій частині, з метою недопущення надмірного формалізму, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши мотивувальну частину заочного рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 31.07.2018 року в частині мотивації цієї позовної, виклавши її в редакції цієї постанови.

Виходячи з викладеного вище апеляційна скарга ПП "МТС підлягає частковому задоволенню, заочне рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 31 липня 2018 року в частині задоволення позовної вимоги про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною слід скасувати та в цій частині відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . В частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ПП МТС заочне рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 31 липня 2018 року слід змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

На підставі підпункту б пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України апеляційний суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат:

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки до задоволення підлягає одна з двох позовних вимог ОСОБА_1 , тому з ПП МТС на її користь слід стягнути 50 % понесених нею судових витрат, які складаються з витрат на сплату судового збору в розмірі 640 грн. (а.с.1, т.1) та з витрат на оплату вартості експертних послуг в розмірі 2 860 грн. (а.с.90, т.1). Таким чином, з ПП МТС на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1 750 грн (2860+640)/2). Також, оскільки апеляційна скарга ПП МТС підлягає до частково задоволення, то з ОСОБА_1 на користь ПП МТС слід стягнути 50 % понесених ним судових витрат, які складаються з витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 400 грн. (а.с.163, т.1). Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ПП МТС слід стягнути 1 200 грн (2 400/2).

Отже, виходячи з положень частини 10 статті 141 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що ПП МТС як сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, слід зобов`язати сплатити на користь ОСОБА_1 550 грн (1750-1200), звільнивши сторін від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 376, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства МТС задовольнити частково.

Заочне рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 31 липня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства МТС , третя особа - державна реєстраційна служба у Чечельницькому районі Вінницької області ради про визнання недійсної угоди від 25.05.2015 року, зареєстрованої реєстраційною службою Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області 09.07.2015 року за № 10336465 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки площею 3,0033 га, кадастровий номер 0525086400:03:000:0206, що розташована на території Тартацької сільської ради Чечельницького району Вінницької області, укладеного між ОСОБА_2 та приватним підприємством МТС та зареєстрованого у Вінницькій регіональній філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах" 04.07.2007 року за № 040786400089, - скасувати та в цій частині постановити нове:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства МТС , третя особа - державна реєстраційна служба у Чечельницькому районі Вінницької області ради, про визнання недійсної угоди від 25.05.2015 року зареєстрованої реєстраційною службою Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області 09.07.2015 року за № 10336465 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки площею 3,0033 га, кадастровий номер 0525086400:03:000:0206, що розташована на території Тартацької сільської ради Чечельницького району Вінницької області укладеного між ОСОБА_2 та приватним підприємством МТС та зареєстрованого у Вінницькій регіональній філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах 04.07.2007 року за № 040786400089.

Заочне рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 31 липня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства МТС , третя особа - державна реєстраційна служба у Чечельницькому районі Вінницької області ради, про скасування державної реєстрації та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства МТС до ОСОБА_1 про визнання поновленим строку договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 0525086400:03:000:0206, площею 3,0033 га, що розташована на території Тартацької сільської ради Чечельницького району Вінницької області, укладеного між ОСОБА_2 та приватним підприємством МТС , зареєстрованого у Вінницькій регіональній філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах 04.07.2007 року за № 040786400089 та зобов`язання ОСОБА_1 укласти з приватним підприємством МТС додаткову угоду до договору оренди землі від 04.07.2007 року, - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Стягнути з Приватного підприємства МТС на користь ОСОБА_1 550 (п`ятсот п`ятдесят) гривень понесених нею судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач-відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Чечельницьким РВ УМВС, адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач-позивач - Приватного підприємства МТС , ЄДРПОУ 32752010, адреса:

вул. Свердлова, 40, смт. Чечельник, Вінницька область, 24800.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. С. Панасюк

М. М. Якименко