Постанова

від 17.06.2020 по справі 522/7960/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2729/20

Номер справи місцевого суду: 522/7960/17

Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

з участю секретаря Воронової Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Бондар В.Я., повний текст рішення складений 09 вересня 2019 року, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання договору дарування квартири недійсним, в якому просила визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ Фірма ШИК з одного боку та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 з іншого, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кобзар О.Ю. 14.11.2013 року, р/н 1042.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що договір дарування укладений на користь учасників ТОВ Фірма Шик . В силу ст. 98 ЦК України рішення про відчуження квартири могло бути прийняте лише 3/4 голосів Загальних зборів учасників, крім тих, на чию корись було відчужене майно. Втім набувачі права власності єдині учасники товариства, а квартира, яку було відчужено є єдиним цінним майном товариства. Спір між учасниками справи виник у зв`язку з тим, що після виходу позивача зі складу учасників товариства їй відмовились виплачувати компенсацію за її частку в статутному капіталі.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 залишений без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також порушення норм матеріального права .

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд помилково не застосував до спірних правовідносин положення ст.ст. 98, 203, 215 ЦПК України, також суд помилково зазначив про недоведеність позовних вимог.

Відзиву до суду надано не було.

Сторони про розгляд справи на 10 червня 2020 року були сповіщені.

Від представника ОСОБА_1 , адвоката Наседкіна О.І. надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 73-74 т. 3).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, та від яких не надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 була учасником ТОВ Фірми Шик , що вбачається із установчого договору від 10.08.1994 року (а.с.6-10 т.1).

ОСОБА_1 належала 202,84 грн. частки у статутному фонді ТОВ Фірми Шик , що вбачається зі Статуту ТОВ Фірми Шик , зареєстрованого Приморською райадміністрацією Одеської міської ради, реєстраційний номер 1676 від 30.03.2004 року (а.с.11-15 т.1).

23.02.2012 року, на підставі заяви, ОСОБА_1 повідомила про свій добровільний вихід зі складу учасників ТОВ Фірми Шик (а.с.18 т.1).

14.11.2013 року ТОВ Фірма Шик подарувало учасникам товариства, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.26-27 т.1).

31.12.2014 року за рішенням засновників було зареєстровано припинення юридичної особи ТОВ Фірми Шик , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.32-34 т.1).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду у справі №916/1600/13 від 04.06.2015 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ Фірми Шик про стягнення 85057,70 грн. вартості частки майна та прибутку товариства (а.с.28-31 т.1).

Залишаючи без задоволення позов ОСОБА_1 про визнання договору дарування квартири недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення її прав відповідачами по справі, як набувачами квартири за договором дарування.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 7 ст. 81 ЦПК України передбачає, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд прийшов до обґрунтовано висновку про те, що позивачем не наведено та не надано жодного переконливого та належного доказу, згідно якого вбачалось би, що права ОСОБА_1 порушені оскаржуваним договором.

Підставою даного позову як і вже вирішеного раніше спору між сторонами у справі №522/11043/14-ц є те, що відповідачі, як учасники ТОВ Фірми Шик відчужили спірну квартиру за договором дарування з метою уникнення можливого звернення стягнення на нерухоме майно в порядку виконання рішення господарського суду.

Фіктивність договору дарування спірної квартири від 14.11.2013 року не встановлено, адже у позові ОСОБА_1 відмовлено, що вбачається зокрема з Постанови Верховного суду від 24.05.2018 року (а.с.200-204 т.1).

Також судом вірно зазначено про те, що застосування наслідків недійсності договору є неможливим, оскільки ТОВ Фірма Шик ліквідовано, а застосування іншого способу захисту з метою виконання рішення господарського суду є недоцільним та не ефективним.

Також зазначено про те, що з метою виконання рішення господарського суду позивач має звертатися до органів державної виконавчої влади.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки , суд у відповідності до норм чинного законодавства, прийшов до обґрунтованого висновку про залишення позову без задоволення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд помилково не застосував до спірних правовідносин положення ст.ст. 98, 203, 215 ЦПК України, також суд помилково зазначив про недоведеність позовних вимог, колегія суддів вважаєбезпідставними, оскільки зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення, за ненаданням до суду доказів на підтвердження доводів позовних вимог та апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності .

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 17 червня 2020 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

С .М. Сегеда

---

Т .В. Цюра