Ухвала

від 17.06.2020 по справі 904/4283/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

17.06.2020 року м. Дніпро Справа № 904/4283/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)

судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

секретар Саланжій Т.Ю.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 року (повний текст складено 26.02.2020 року)

у справі № 904/4283/19 (суддя - Владимиренко І.В., м. Дніпро)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронатрей", м. Дніпро

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 року затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронатрей". Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ронатрей", м. Дніпро. Зазначено, що згідно з пунктом 7 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги, не задоволенні за недостатністю майна, вважаються погашеними. Провадження у справі закрито.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадію ліквідаційної процедури.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена передчасно, без надання судом оцінки діям ліквідатора щодо повернення майна банкрута до ліквідаційної маси. На час подання на затвердження звіту ліквідатора та його розгляду в суді першої інстанції не була досягнута мета ліквідаційної процедури, а саме не були задоволені вимоги кредиторів, шляхом пошуку та продажу майна банкрута за найвищою ціною. Затвердження звіту ліквідатора ТОВ "Ронатрей" та ліквідаційного балансу у цій справі на даному етапі є передчасним, оскільки ліквідатором не вжито всіх дій, об`єктивна необхідність яких передбачена Кодексом з метою найбільш ефективного відшкодування кредиторської заборгованості. На дані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та не дав їм належної правової оцінки, обмежившись лише формальною констатацією подання звіту та поверхневим дослідженням проведення ліквідатором ліквідаційної процедури.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Ліквідатор ТОВ "Ронатрей" арбітражний керуючий Шиман Є.О. у відзиві на апеляційну скаргу просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 року залишити без змін, а скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - без задоволення. Посилається на те, що скаржник не звертався із грошовими вимогами до боржника в порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства. В апеляційній скарзі скаржник не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові), відповідно - будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника у податкового органу немає. Скаржник не зазначив в апеляційній скарзі те, що банкрут перебуває у нього на обліку. Згідно Витягу № 1005755528 станом на 17.09.2019 року банкрут перебував на обліку у Головному управлінні Державної фіскальної служби у Київській області (Києво-Святошинська Державна податкова інспекція). У відповідь на запит арбітражного керуючого, Головне управління Державної податкової служби у Київській області листом № 10012/ФОП/10-36-54-07 від 29.11.2019 року надало відповідь про те, що згідно даних АІС "Податковий блок" по ТОВ "Ронатрей" станом на 25.11.2019 року заборгованість з податків, зборів та інших загальнообов`язкових платежів відсутня. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не стосується прав та обов`язків Головного управління Державної податкової служби у м. Києві як уповноваженого державою на справляння податкових платежів контролюючого органу, оскільки підприємство-боржник не має перед ним заборгованості зі сплати податків та обов`язкових платежів та не перебуває у нього на обліку. Не набувши статусу кредитора, інвестора чи іншого учасника провадження у справі, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві позбавлене права на апеляційне оскарження прийнятих у даній справі процесуальних документів. Крім того, скаржник не зазначив які саме дії не було вчинено ліквідатором для всієї повноти, а лише задовольнився цитатами статей Кодексу України з процедур банкрутства, якими визначені повноваження ліквідатора. З урахуванням положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України на кредитора або іншу особу, що відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства має право заперечувати звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс та вказує на неналежне виконання ліквідатором своїх обов`язків у ліквідаційній процедурі та неповноту виконаних ним дій у цій процедурі, покладений тягар доведення цих обставин, доведення того, що ці порушення з боку ліквідатора мали місце і призвели до порушення порядку проведення дій у ліквідаційній процедурі, а саме вплинули на показники в ліквідаційному балансі боржника (змінили ці показники тощо), вплинули на формування ліквідаційної маси і на задоволення вимог кредиторів, і як результат - вплинули на результати проведеної ліквідаційної процедури боржника, а відповідно і на прийняття рішення за результатами розгляду та затвердження звіту та ліквідаційного балансу боржника (висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 02.07.2019 року у справі № 5011-46/1733-2012).

ТОВ "Ботеро" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 року - без змін, закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві. Посилається на те, що ТОВ "Ронатрей" попередньо було зареєстровано у Київській області та перебувало на обліку у Києво-Святошинському управлінні Головного управління Державної податкової служби у Київській області. На даний час місце реєстрації ТОВ "Ронатрей" знаходиться на території Дніпропетровської області, та не перебуває на обліку у Головному управлінні Державної податкової служби у м. Києві. При звернені з апеляційною скаргою скаржником не доведено та з матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду вирішено питання про права та обов`язки заявника апеляційної скарги. Крім того, скаржником не обґрунтовано обставини, якими порушені його права як контролюючого органу, забезпечення реалізації повноважень, якого відбувається у іншому місці, а саме на території м. Києва. Таким чином, скаржником не наведено доводів щодо наявності у нього повноважень для звернення до суду з апеляційною скаргою у даній справі. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ліквідатором не доведено належними та допустимими доказами факт відсутності у банкрута майна, є безпідставними, оскільки скаржником не конкретизовано, яке саме майно та на підставі чого арбітражний керуючий повинен був включити до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси. Враховуючи наявність доказів відсутності активів банкрута, зважаючи на підтвердження матеріалами справи здійснених в ліквідаційній процедурі вичерпних заходів, за відсутності оскарження ТОВ "Ботеро" в судовому порядку дій чи бездіяльності ліквідатора, слід дійти висновку, що ліквідаційна процедура банкрута проведена у встановленому Кодексом України з процедур банкрутства порядку. Судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було досліджено всі обставини справи та надано оцінку всім поданим доказам, а тому ТОВ "Ботеро" погоджується із місцевим господарським судом, що ліквідатором в повній мірі виконано обов`язки з розшуку кредиторів банкрута та виявлення майна (активів) банкрута. В зв`язку з чим суд дійшов правильного висновку, що звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута підлягають затвердженню, а банкрут - ліквідації, що є наслідком закриття провадження у справі.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 17.06.2020 року.

У судове засідання 17.06.2020 року з`явився представник ліквідатора, який підтримав доводи, наведені ліквідатором у відзиві на апеляційну скаргу.

Особа, яка подала апеляційну скаргу та ТОВ "Ботеро" наданими їм процесуальними правами не скористались та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

З`ясовуючи процесуальний статус особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).

Приписами статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону . Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена на належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи.

Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному порядку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в силу частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 255 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство).

Разом з тим, необхідною підставою власне їх процесуальної участі у справі як учасника є виключно порушення прав, обов`язків або інтересів судовим рішенням, яке вони оскаржують. За такої умови вони розглядаються не як потенційний, а як реальний учасник провадження у відповідному статусі залежно від характеру порушеного права.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство виносяться судові рішення у формі ухвал та постанов, їх оскарження відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства. В силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут); кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

При цьому вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення Європейського суду з прав людини від 12.07.2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини").

Право на апеляційне оскарження судових рішень мають учасники справи про банкрутство, а також інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов`язки.

Частиною 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (пункт 19-1.1.1 частини 19-1.1 цієї статті); звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством (пункт 19-1.1.45 частини 19-1.1 цієї статті).

Згідно з нормами частини 19-3.1 статті 19-3 цього Кодексу державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб-платників податків, Єдиний банк даних про платників податків-юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Пунктом 20.1.43 частини 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до частини 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Згідно з частиною 78.1 статті 78 цього Кодексу документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (пункт 78.1.7 частини 78.1 цієї статті).

За змістом наведених норм контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю і справляння податків із суб`єктів підприємницької діяльності; функції контролю здійснюються шляхом проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, у разі якщо розпочато процедуру припинення юридичної особи чи порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.

Пунктом 10.13 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588 (далі -Порядок) передбачено, що у разі зміни місцезнаходження суб`єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду:

1) у такому випадку одночасно із зняттям з обліку юридичної особи (крім юридичних осіб, які включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій) або фізичної особи - підприємця за основним місцем обліку здійснюється взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII цього Порядку без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 10.14 - 10.21 цього розділу;

2) до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

Відповідно до пункту 10.14. Порядку після зняття платника податків з основного місця обліку в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням платник податків продовжує перебувати на обліку в такому органі з ознакою обліку за неосновним місцем обліку, а контролюючий орган стосовно платника податків продовжує адмініструвати податки, збори у частині завершення процедур такого адміністрування до:

- закінчення документальної перевірки та узгодження сум грошових зобов`язань за її результатами, якщо перевірка була розпочата;

- повернення надміру сплачених платежів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, або їх відшкодування платнику податків, якщо останній відповідно до поданих заяв чи податкових декларацій (звітів, розрахунків) претендує та має право на таке повернення чи відшкодування, у разі якщо до кінця бюджетного періоду спливає строк повернення або відшкодування і відповідно висновки щодо відшкодування виконані в повному обсязі;

- закінчення процедур судового оскарження сум грошових зобов`язань та інших справ адміністративного судочинства, крім випадків заміни такого контролюючого органу (як сторони або третьої особи в адміністративній справі) іншим контролюючим органом.

За змістом викладених норм здійснення перереєстрації суб`єкта господарювання - платника податків у разі зміни місцезнаходження цього платника з реєстрацією в контролюючому органі за новим місцезнаходженням, а також подальше порушення в цьому ж бюджетному році за заявою суб`єкта господарювання - платника податків справи про банкрутство, зумовлює проведення стосовно цього платника перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податкових платежів, яка має бути проведена тим територіальним органом ДПС України, за яким до закінчення бюджетного періоду, у якому здійснена перереєстрація платника податків, зберігаються контролюючі функції стосовно платника, що перереєструвався, зокрема, у частині завершення процедур адміністрування. Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 28.11.2019 року у справі № 908/1782/18, від 28.11.2019 року у справі № 908/2512/18, від 27.02.2020 року у справі № 908/2488/18.

Відповідно до Положення про Головне управління ДПС у місті Києві, затвердженого наказом ДПС № 14 від 12.07.2019 року у редакції наказу ДПС № 81 від 12.02.2020 року, Головне управління ДПС у місті Києві є територіальним органом ДПС України, який підпорядковується ДПС України, є контролюючим органом (органом доходів і зборів) та забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території міста Києва.

Водночас, матеріали справи свідчать, що ТОВ "Ронатрей" попередньо було зареєстровано у Київській області та перебувало на обліку у Києво-Святошинському управлінні Головного управління ДПС у Київській області. Так, згідно Витягу № 1005755528 станом на 17.09.2019 року банкрут перебував на обліку у Головному управлінні Державної фіскальної служби у Київській області (Києво-Святошинська Державна податкова інспекція).

Інформація про перебування ТОВ "Ронатрей" на обліку в Києво-Святошинській державній податковій інспекції міститься також в листі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 27508/10/04-36-51-60 від 08.11.2019 року.

Із листа Головного управління ДПС у Київській області № 10012/ФОП/10-36-54-07 від 29.11.2019 року вбачається, що згідно АІС "Податковий блок" по ТОВ "Ренатрей" (код ЄДРПОУ 41319406) станом на 25.11.2019 року заборгованість зі сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів до бюджету відсутня.

Судом першої інстанції має бути розглянуто та вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права учасників провадження у справі про банкрутство, а й їх процесуальні права, що витікають із визначеного пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою від 17.12.2019 року за результатами попереднього засідання місцевим господарським судом було затверджено реєстр кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронатрей" з включеними до нього вимогами кредитора - ТОВ "Ботеро", м. Маріуполь на суму 3 842, 00 грн. - 1 черга задоволення, 736 153,83 грн. - 4 черга задоволення.

Головне управління ДПС у м. Києві із заявою про визнання грошових вимог до боржника до суду не зверталось, відповідні вимоги не включались до реєстру вимог кредиторів та не визнавались судом.

В апеляційній скарзі Головного управління ДПС у м. Києві відсутнє посилання на перебування ТОВ "Ронатрей" на податковому обліку в м. Києві та необхідність продовжувати адмініструвати податки, збори в частині завершення такого адміністрування, що передбачено пунктом 10.14. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ГУ ДПС у м. Києві не було доведено того факту, що прийнятим судовим актом - ухвалою про закриття провадження у даній справі було вирішено питання про права та обов`язки вказаного державного органу.

Таким чином, на момент звернення боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство та на момент її відкриття судом Головне управління ДПС у м. Києві не мало повноваження контролюючого органу стосовно боржника та відповідно процесуальних прав, зокрема, права на апеляційне оскарження судових рішень у даній справі в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України як особи, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи ліквідатора про відсутність підстав для відкриття судом апеляційної інстанції провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові від 14.08.2019 року у справі № 62/112 Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, про те, що встановлення обставин щодо ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, можливе лише після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційне провадження має бути закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційний господарський суд звертає увагу особи, яка подала апеляційну скаргу, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 232, 234, 235, пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 року у справі № 904/4283/19 - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено - 18.06.2020 року.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков