Постанова

від 16.02.2021 по справі 904/4283/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 904/4283/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2020

у складі колегії суддів : Вечірка І О. - головуючого, Верхогляд Т. А., Паруснікова Ю. Б.

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронатрей"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Провадження у судах першої та апеляційної інстанцій

1 . Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронатрей" (далі - ТОВ "Ронатрей", боржник). Ліквідовано юридичну особу ТОВ "Ронатрей". Зазначено, що згідно з пунктом 7 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) вимоги, не задоволенні за недостатністю майна, вважаються погашеними. Провадження у справі закрито.

2 . Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, скаржник, касатор) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадію ліквідаційної процедури.

3 . Скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена передчасно, без надання судом оцінки діям ліквідатора щодо повернення майна банкрута до ліквідаційної маси. На час подання на затвердження звіту ліквідатора та його розгляду в суді першої інстанції не була досягнута мета ліквідаційної процедури, а саме не були задоволені вимоги кредиторів, шляхом пошуку та продажу майна банкрута за найвищою ціною, оскільки ліквідатором не вжито всіх дій, об`єктивна необхідність яких передбачена КУзПБ з метою найбільш ефективного відшкодування кредиторської заборгованості. На дані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та не дав їм належної правової оцінки, обмежившись лише формальною констатацією подання звіту та поверхневим дослідженням проведення ліквідатором ліквідаційної процедури.

Короткий зміст ухвали апеляційного господарського суду

4 . Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2020 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 у справі № 904/4283/19 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

5 . Постановляючи ухвалу від 17.06.2020 суд апеляційної інстанції з урахуванням встановлених обставин, зокрема щодо відсутності факту звернення ГУ ДПС у м. Києві із заявою про визнання грошових вимог до боржника та не включення відповідних вимог до реєстру вимог кредиторів дійшов висновку, що скаржником не було доведено того факту, що прийнятим судовим актом - ухвалою про закриття провадження у цій справі від 25.02.2020 було вирішено питання про права та обов`язки касатора.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6 . Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду ГУ ДПС у м. Києві звернулось до Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду із касаційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2020 та направити справу до суду апеляційної інстанції для подальшого розгляду.

Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав

7 . Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

8 . Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

9 . Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав , передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

10 . За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право , зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

11 . Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

12 . Отже, учасник справи, який не є касатором, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на касаційну скаргу іншого учасника справи (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 43/122).

13 . Таке право реалізується учасником справи на протязі строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

14 . Ухвалою Верховного Суду від 30.07.20200 касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2020 у справі № 904/4283/19 призначено до розгляду в порядку письмового провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 20.08.2020.

15 . У подальшому в зв`язку із заміною членів судової колегії ухвалами суду від 03.11.2020 та від 30.12.2020 справа № 904/4283/19 приймалась до провадження новим складом суду.

16 . Ці ухвали у справі № 904/4283/19, надіслані на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

17 . Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

18 . З урахуванням викладеного учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав, передбачених ГПК України, зокрема, права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо поданої касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві.

19 . Станом на момент розгляду цієї касаційної скарги надійшов відзив на касаційну скаргу поданий арбітражним керуючим Шиманом Євгеном Олександровичем.

20 . Будь-яких заяв, клопотань тощо від учасників справи щодо неможливості реалізації ними своїх процесуальних прав на подання відзиву, власної позиції (пояснень тощо) щодо касаційної скарги до суду не надходило.

21 . Ураховуючи викладене, суд констатує, що учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав, передбачених ГПК України, зокрема права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу (ГУ ДПС у м. Києві)

22 . ГУ ДПС у м. Києві в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права зазначаючи, зокрема, таке:

- 13.02.2019 ТОВ "Ронатрей" змінив своє місцезнаходження з м. Київ, вул.Миколи Шепелєва, буд.6 на Київську область, с.Горенка, вул. Садова, буд.45, кВ. (офіс) 24 та 27.06.2019 на м.Дніпро, вул.Михайла Грушевського, буд.4-А, офіс 123 де і було розпочато процедуру банкрутства;

- суд апеляційної інстанції не врахував та не дослідив дані про місця обліку, місцезнаходження підприємства та те, що боржник до 03.01.2020 обліковувався у ГУ ДПС у м. Києві, а саме на момент відкриття провадження у справі;

- не дослідження зібраних у справі доказів, унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для вирішення питання: про повноваження скаржника у розумінні статей 19 1 , 19 3 , 20, 41, 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), положень Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок), як контролюючого органу стосовно боржника на момент порушення провадження у справі; про право ГУ ДПС у м. Києві на апеляційне оскарження судових рішень у цій справі у розумінні статей 17, 254 ГПК України; про належний контролюючий орган стосовно боржника у цій справі.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи арбітражного керуючого Шимана Є. О.

23 . У відзиві на касаційну скаргу ліквідатор боржника вважає доводи скаржника необґрунтованими, а касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві такою, що не підлягає задоволенню зазначаючи, зокрема таке:

- у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи у хід процедури банкрутства;

- ГУ ДПС у м. Києві не зверталось із грошовими вимогами до боржника в порядку встановленому КУзПБ та не довело наявність належного правового зв`язку для оскарження судового рішення господарського суду;

- згідно листа ГУ ДПС у Київській області від 29.11.2019 № 100012/ФОП/10-36-54-07 станом на 29.11.2019 згідно даних АІС "Податковий блок" по ТОВ "Ронатрей" станом на 29.11.2019 заборгованість з податків, зборів та інших загальнообов`язкових платежів відсутня.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

24 . 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон від 15.01.2020 № 460-XI), яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

25. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

26 . Оскільки ГУ ДПС у м. Києві з касаційною скаргою на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2020 у справі № 904/4283/19 звернулось до Верховного Суду 30.06.2020, тобто після набрання чинності Закону від 15.01.2020 № 460-XI, розгляд такої скарги судом здійснюється із застосуванням положень ГПК України у редакції чинній від 08.02.2020.

27 . Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28 . Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

29 . У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

30 . Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій

31 . Об`єктом касаційного перегляду є ухвала апеляційного господарського суду, якою апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 у справі № 904/4283/19 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України у зв`язку із тим, що касатора не довів, що оскаржуваним судовим рішенням було вирішено питання про його права, інтереси та (або) обов`язки.

32 . З урахуванням доводів наведених у касаційній скарзі та змісту оскаржуваного судового рішення предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали про закриття апеляційного провадження.

33 . Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши дотримання господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду враховуючи приписи статті 300 ГПК України щодо перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшов таких висновків.

34 . Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

35 . Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява № 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

36 . Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

37 . Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

38 . Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

39 . Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

40 . Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до 21.10.2019 (КУзПБ з 21.10.2019).

41 . Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

42 . За змістом пунктів 8, 9 частини третьої статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

43 . Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

44 . Згідно з частиною першою статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

45 . Згідно з частиною другою статті 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон про банкрутство).

46 . З наведеного слідує, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

47 . Отже, особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. При цьому обов`язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов`язки. У свою чергу суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.

48 . Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

49 . Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

50 . У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина друга статті 50 ГПК України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

51 . Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 911/2635/17).

52 . В силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14).

53 . Із матеріалів справи та обставин встановлених апеляційним господарським судом вбачається, що провадження у справі № 904/4283/19 про банкрутство ТОВ "Ронатрей" відкрито ухвалою місцевого суду 01.10.2019 за заявою боржника відповідно до статті 95 Закону про банкрутство.

54 . Постановою місцевого господарського суду від 09.10.2019 ТОВ "Ронатрей" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ухвалою від 17.12.2019 визнано грошові вимоги ТОВ "Ботеро" у сумі 3 842,00 грн (1 черга задоволення), 736 153,83 грн (4 черга задоволення), а ухвалою від 25.02.2020 затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора боржника, ліквідовано юридичну особу, провадження у справі закрито.

55 . Водночас 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

56 . З дня введення в дію цього КУзПБ визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон про банкрутство.

57 . Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

58 . Тлумачення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ приводить до висновку, що законодавцем за темпоральним критерієм визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство , за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

59 . У свою чергу, згідно з частиною першою статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

60 . Отже, реалізація права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главами 1, 2 "Апеляційне провадження" та "Касаційне провадження" відповідно розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених КУзПБ.

61 . Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя статті 3 ГПК України).

62 . Слід зазначити, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

63 . Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

64 . Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

65 . У рішенні ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" вказано, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

66 . До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика.

67 . Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

68 . Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ "Steel and others v. The United Kingdom").

69 . Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97 проти України" від 21.10.2010).

70 . Суд нагадує про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються (рішення ЄСПЛ у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997).

71 . Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників господарського обороту в Україні.

72 . Відповідно до статті 1 КУзПБ сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут); кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

73 . Вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених КУзПБ, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

74 . Слід вказати, що особа набуває статусу конкурсного кредитора (сторони, учасника провадження у справі про банкрутство) з повним обсягом процесуальної дієздатності (в тому числі правом оскарження судових рішень) за сукупності таких умов:

- подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина перша статті 23 Закону про банкрутство, частина перша статті 45 КУзПБ);

- розгляд господарським судом заяв конкурсних кредиторів у попередньому засіданні суду (частина шоста статті 23, стаття 25 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ);

- визнання вимог таких кредиторів, що формалізується у судовому рішенні господарського суду - ухвалі (частина шоста статті 23, стаття 25 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ) (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).

75 . З матеріалів справи вбачається та як встановлено апеляційним господарським судом ухвалою від 17.12.2019 року за результатами попереднього засідання місцевим господарським судом було затверджено реєстр кредиторів ТОВ "Ронатрей" з включеними до нього вимогами кредитора ТОВ "Ботеро" на суму 3 842,00 грн 1 черга задоволення, 736 153,83 грн 4 черга задоволення у той час як ГУ ДПС у м. Києві із заявою про визнання грошових вимог до боржника до суду не зверталось, відповідні вимоги не включались до реєстру вимог кредиторів та не визнавались судом .

76 . З`ясовуючи питання про те, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, як контролюючого органу суд апеляційної інстанції провівши аналіз приписів статей 19 1 , 19 3 , 20, 41, 78 ПК України, пунктів 10.13, 10.14 Порядку та встановивши, що відповідно до Положення про Головне управління ДПС у місті Києві, затвердженого наказом ДПС № 14 від 12.07.2019 у редакції наказу ДПС № 81 від 12.02.2020, ГУ ДПС у м. Києві є територіальним органом ДПС України, який підпорядковується ДПС України, є контролюючим органом (органом доходів і зборів) та забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території міста Києва у той час, як матеріали справи свідчать, що ТОВ "Ронатрей" попередньо було зареєстровано у Київській області та перебувало на обліку у Києво-Святошинському управлінні Головного управління ДПС у Київській області (згідно витягу № 1005755528 станом на 17.09.2019 банкрут перебував на обліку у Головному управлінні Державної фіскальної служби у Київській області (Києво-Святошинська державна податкова інспекція), а також не мало станом на 25.11.2019 заборгованості зі сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів до бюджету та приймаючи до уваги, що в апеляційній скарзі ГУ ДПС у м. Києві відсутнє посилання на перебування ТОВ "Ронатрей" на податковому обліку в місті Києві та необхідність продовжувати адмініструвати податки, збори в частині завершення такого адміністрування дійшов правомірного та цілком обґрунтованого висновку про те, що на момент звернення боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство та на момент її відкриття судом касатор не мав повноважень контролюючого органу стосовно боржника.

77 . Відтак слід погодитись із правильним висновком апеляційного господарського суду про те, що ГУ ДПС у м. Києві не було доведено того факту, що прийнятим судовим актом - ухвалою про закриття провадження у даній справі було вирішено питання про права та обов`язки вказаного державного органу.

Щодо суті касаційної скарги

78 . Доводи касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження в суді касаційної інстанції та не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції про недоведеність скаржником зв`язку між оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції та правами, інтересами і (або) обов`язками скаржника, за наявності якого виникає право на апеляційне оскарження судового рішення особою, яка не приймала участі у справі, та відповідно наявність підстав для закриття апеляційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

79 . Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

80 . Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

81 . Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишенні без змін ухвали апеляційного господарського суду.

Щодо судових витрат

82 . У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскаржуваного судового рішення витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у відповідності до приписів статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Висновки щодо застосування норми права

83 . Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі.

Керуючись статтями 129, 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1 . Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

2 . Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2020 у справі № 904/4283/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк