Рішення

від 09.06.2020 по справі 903/638/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 червня 2020 року Справа № 903/638/19

за позовом Першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м.Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Карпінського Віталія Олександровича, с.Підгайці, Луцький район

про стягнення 15 249 грн. 04 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

20.08.2019 року на адресу суду надійшла позовна заява першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до фізичної особи-підприємця Карпінського Віталія Олександровича про стягнення 15 249 грн. 04 коп.

Позовна заява обґрунтована порушенням відповідачем вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» , а саме: відсутністю та неоформленням дозволу на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових параметрів, про що Управлінням Укртрансбезпеки України у Волинській області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.03.2017, несплатою відповідачем 15 249 грн. 04 коп. за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, та як наслідок, завдання економічних збитків державі та ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018-2022 роки.

Ухвалою суду від 23.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 ГПК України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу, відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Відповідач ухвалу суду від 23.08.2019 отримав 29.08.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4301037662369 (а.с.56).

Строк для подання відзиву - по 13.09.2019.

09.09.2019 на адресу суду надійшов відзив ФОП Карпінського Віталія Олександровича від 09.09.2019, в якому відповідач зазначає, що згідно договору найму (оренди) транспортних засобів від 01.03.2017 автомобіль DAF AC7048BM було передано у тимчасове платне користування ТОВ Авіла , а тому ОСОБА_1 в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України Про автомобільний транспорт , що призвело до безпідставного складення розрахунку від 23.03.2017 №1 в розмірі 524,16 євро. Також у відзиві відповідач просить суд залишити без розгляду позов у зв`язку з тим, що прокурором, при обґрунтуванні підстав для захисту інтересів держави та самостійного звернення до суду з таким позовом, не доведено як відсутність відповідного органу, який має повноваження для звернення до суду у спірних правовідносинах, так і факту неналежного здійснення таким органом захисту інтересів держави. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просив розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.58-59).

Позивач отримав відзив відповідача 12.09.2019.

Строк для подання відповіді на відзив - по 16.09.2019.

У відповіді на відзив №33-638вих19 від 17.09.2019 заступник керівника Луцької місцевої прокуратури зазначає, що Укртрансбезпека, маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернулася, жодних інших заходів з метою забезпечення надходження коштів до Державного бюджету України не вжила, у зв`язку з чим місцевою прокуратурою подано до суду відповідний позов. Вважає, що участь прокурора у даній справі, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великого числа громадян (а.с.85-88).

Зважаючи на встановлення судом на подання відповіді на відзив короткого терміну, який крім того припав на вихідні дні, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд на підставі ст. 119 ГПК України строк подання відповіді на відзив продовжив по 17.09.2019, прийняв її до розгляду.

Відповідач відповідь на відзив отримав 27.09.2019, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" №4302102169710.

Строк для подання заперечень на відзив - по 30.09.2019.

Заперечення відповідача на відповідь на відзив на адресу суду не надходили.

Ухвалою суду від 12.09.2019 у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Карпінського Віталія Олександровича від 09.09.2019 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Судом встановлено, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу №926/16/19 за касаційною скаргою Приватного будівельно-виробничого підприємства "Новобуд-М" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.03.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 за позовом керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Приватного будівельно-виробничого підприємства "Новобуд-М" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 24 747, 26 грн. та справу №917/210/19 за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця Книша Івана Вікторовича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2019 та рішення Господарського суду Полтавської області від 05.04.2019 за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до фізичної особи - підприємця Книша Івана Вікторовича про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великогабаритним транспортним засобом у сумі 29 075,10 грн. При цьому предметами спору у вищевказаних справах є стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великогабаритним транспортним засобом.

Ухвалами Великої Палати Верховного Суду від 12.08.2019 по справі №926/16/19 та від 13.08.2019 по справі №917/210/19 призначено дані справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на 16 жовтня 2019 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

Ухвалою суду від 07.10.2019 провадження у справі №903/638/19 зупинено до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справ №926/16/19 та №917/210/19.

Ухвалою суду від 25.05.2020 провадження у справі поновлено.

На адресу суду надійшло клопотання підприємця Карпінського В.О. про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/15 щодо вирішення питання представництва інтересів держави в суді прокурором.

Згідно п.7 ч.1 ст.228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Дослідивши подане клопотання суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки зазначена справа не є аналогічною. Великою палатою Верховного Суду вже вирішено аналогічний спір за позовом прокурора в інтересах того ж позивача про той же предмет у справах №926/16/19 та №917/210/19. Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для закриття провадження у справах у зв`язку з поданням позову прокурором.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Судом встановлено, що на підставі затвердженого графіка проведення перевірок від 17.03.2017 та направлення на перевірку від 20.03.2017 №024272, а також щотижневого графіка проведення рейдових перевірок у період з 20.03.2017 по 26.03.2017 посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Волинській області 23.03.2017 на автодорозі 89км. а/d Н-17 провели перевірку автомобіля марки DAF 95xF430 , номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 12-16).

23.03.2017 Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким встановлено, що при проведенні перевірки транспортного засобу DAF 95XF430, номерний знак: НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу а.с. 18), виявлено порушення надання послуг з перевезення вантажу з перевищенням допустимих осьових навантажень без дозволу, який дає право на рух автодорогами України з перевищенням вагових параметрів навантаження на здвоєну вісь 20,4т (а.с. 16).

Згідно товарно-транспортної накладної від 23.03.2017 (а.с. 17) автомобіль прямував з пункту навантаження м.Луцьк до пункту розвантаження с.Київець Львівської області.

За результатами контролю Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 23.03.2017 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0003590 від 23.03.2017 (а.с.20-21).

На підставі акту №0003590 від 23.03.2017 Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області проведено розрахунок №1 від 23.03.2017, згідно з яким ОСОБА_1 нараховано 524,16 євро плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (а.с.22).

Не погоджуючись з розрахунком №1 від 23.03.2017 ФОП Карпінський В.О. звернувся з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області про скасування розрахунку № 1 від 23.03.2017 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким позивача зобов`язано сплатити 524,16 євро, в частині плати в сумі 485,28 євро.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 у справі №803/508/17 в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця Карпінського Віталія Олександровича до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області про скасування розрахунку №1 від 23.03.2017 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відмовлено (а.с.29-32).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Карпінського Віталія Олександровича залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року - без змін (а.с.34-37).

Крім того посилання відповідача на укладення договору найму (оренди) транспортних засобів від 01.03.2017 з ТзОВ Авіла , згідно якого автомобіль DAF AC7048BM передано у тимчасове платне користування ТзОВ Авіла , а тому ОСОБА_1 в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України Про автомобільний транспорт , спростовуються постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017, де зазначено: У позовній заяві та у судових засіданнях Карпінський В.О. не зазначав про те, що транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 та причіп марки Kramer, номерний знак НОМЕР_2 переданий в користування ТзОВ Авіла згідно договору оренди транспортних засобів від 01.03.2017, а відтак такі покликання судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються. Крім того, водій ОСОБА_2 всупереч наявності своїх підписів, не вносив заперечення до акту проведення перевірки серії АПД № 005164 від 23.03.2017, акту про перевищення транспортним засобом вагових параметрів № 0003590 від 23.03.2017, розрахунку плати за проїзд № 1 від 23.03.2017 щодо обставин, за якими перевізником є ТзОВ "Авіла", а не ОСОБА_1 (а.с.34-37).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин правильність та об`єктивність визначення управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області розміру плати за проїзд для ФОП Карпінського В.О. в сумі 524,16 євро є фактом, що встановлений рішенням суду, яке набрало законної сили та не потребує доказування при розгляді даної справи на підставі ч.4 ст. 75 ГПК України.

Крім того ОСОБА_1 був обізнаний з нарахованим йому штрафом, сплатив адміністративно-господарський штраф в сумі 1 700 грн. 00 коп. згідно постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу АС №0040468 (а.с. 24), що підтверджується постановою Луцького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області від 22.11.2017 (а.с. 27).

Станом на 23.03.2017 сума 524,16 євро за офіційним курсом гривні, встановленим Національним Банком України, складає 15 249 грн. 04 коп. (згідно витягу щодо офіційного курсу гривні щодо іноземних валют з офіційного сайту НБУ станом на 23.03.2017 курс за 100 євро складав 2909,234 грн.).

Згідно ч. 2 ст. 29 Закону України Про дорожній рух з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про автомобільні дороги рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 за № 30).

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306 , за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до пункту 19 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 за № 198 , перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначаються окремими актами законодавства.

Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами визначено, що рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документу про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 за № 879 Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування (далі Порядок № 879).

Відповідно до пункту 32 вищезазначеного Порядку перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов`язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу видається відповідним підрозділом МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху, після надання погодження маршруту.

Погодження маршруту видається після внесення в установленому розмірі плати за проїзд. У разі прийняття рішення про відмову перевізника від проїзду за погодженим маршрутом внесена плата за проїзд не повертається.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (абзаци 1 та 3 пункту 28 Порядку).

Частиною 3 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Законодавством передбачені вимоги щодо здійснення перевезень вантажу великоваговими та великогабаритними транспортними засобами на автомобільних дорогах загального користування, а плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов`язковим платежем, який дає право на рух великовагового транспортного засобу.

Однак позивачем не надано до суду жодного доказу, чи водієм здійснювалися заходи з приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами, а відтак позивачем не доведено факту приведення у відповідність вагових параметрів.

Як встановлено судом, позивачем здійснено перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів, встановлених п. 22.5 Правил дорожнього руху.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до фізичної особи-підприємця Карпінського Віталія Олександровича про стягнення 15 249 грн. 04 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні підтверджуються матеріалами справи, підставні та підлягають задоволенню.

Щодо наявності у прокурора підстав для звернення до суду з цим позовом, суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Отже виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Зокрема Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17 звернув увагу на те, що, незважаючи на зміни у процесуальному законодавстві, підлягає застосуванню рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99, де зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів місцевого самоврядування, тощо.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, прокурором порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу.

Водночас, вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес".

Отже наведені вище норми законів надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 16.10.2018 у справі №916/1538/16, від 04.10.2018 у справі №911/2740/17, від 10.10.2018 у справі №925/68/18.

Процедура, передбачена абзацами 3, 4 ч. 4 ст. 23 Закону Про прокуратуру , застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). Основними завданнями якої є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт , центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Частиною 2 ст. 29 Закону України Про дорожній рух визначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п. 2, 15, 27 п.5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

У відповідності до абзацу 1 п. 8 даного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що Управлінню Укртрансбезпеки у Волинській області надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Обґрунтовуючи звернення з позовом до суду, прокурор вказував на те, що Укртрансбезпека, маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави, заперечуючи їх, за захистом до суду не звернулася, жодних інших заходів з метою забезпечення надходження коштів до державного бюджету України не вжила, що підтверджується листом Луцької місцевої прокуратури №33-3243вих19 від 30.07.2019 (а.с.45) та відповіддю Державної служби України з безпеки на транспорті на лист прокуратури (а.с.47-48).

Таким чином суд вважає, що прокурором обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах в особі уповноваженого органу Державної служби України з безпеки на транспорті.

Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 26.06.2019 №587/430/16-ц та Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 №903/498/18, від 12.03.2019 №903/665/18, від 18.11.2019 №903/224/19.

Про правомірність звернення прокурора в інтересах Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення плати за перевищення вагових параметрів з аналогічних підстав і обґрунтування дійшла висновку Велика Палата Верховного Суду у постановах №926/16/19, №917/210/19.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн. 00 коп. слід покласти на нього згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Карпінського Віталія Олександровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УК у Горохівському районі/Горохівськ. рн./22160100, код отримувача ЄДРПОУ 38031391, р/р 31212216003029, Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998) 15 249 грн. 04 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Карпінського Віталія Олександровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) на користь Прокуратури Волинської області (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Винниченка, 15, р/р НОМЕР_4 в Державній казначейській службі України, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909915) 1 921 грн . 00 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складено 17.06.2020

Суддя А. М. Кравчук