Постанова

від 18.06.2020 по справі 520/14464/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 р. Справа № 520/14464/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 року (суддя Тітов О.М.; м. Харків) по справі № 520/14464/19

за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінаті"

про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Харківській області (далі також - позивач, Держекоінспекція) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінаті" (далі також - відповідач, ТОВ "Сінаті"), в якому просить суд: застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до ТОВ СІНАТІ (код ЄДРПОУ 37090697) у вигляді повного зупинення роботи джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме: ткацьких верстатів: марки СТБ 180 - 2 штуки, марки GS 920 - 2 штуки, марки GS 900 - 4 штуки, марки Smit FAST - 5 штук, машини пневмотекстурируючої САТY до отримання ТОВ СІНАТІ (код ЄДРПОУ 37090697) відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на зазначені джерела утворення викидів шляхом опломбування (опечатування) вказаного Державною екологічною інспекцією у Харківській області; контроль за виконанням рішення покласти на Державну екологічну інспекції у Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року у задоволенні адміністративного позову Державної екологічної інспекції у Харківській області - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції прийняти нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що під час проведення позапланової перевірки ТОВ Сінаті державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища було зафіксовано, що відповідачем не виконано вимоги приписів від 28.02.2019 № 17/04-06 в частині отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням ст.ст. 7, 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря та підставою для застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Харківській області на підставі наказу від 06.02.2019 за № 105/01-04, в термін з 11.02.2019 по 22.02.2019 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності ТОВ СІНАТІ .

За насідками перевірки ТОВ СІНАТІ Інспекцією складено акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №105/01-04/04-06 від 22.02.2019 року, який отримано та підписано директором підприємства без зауважень.

Актом перевірки зафіксовано, що у виробничому цеху ТОВ СІНАТІ встановлено наступне виробниче обладнання: ткацькі верстати: марки СТБ 180 - 2 штуки (дата введення в експлуатацію - серпень 2013 року), марки GS 920 - 2 штуки (дата введення в експлуатацію - січень 2018 року), марки GS 900 - 4 штуки (дати введення в експлуатацію - 2 станки в липні 2017 року, 2 станки в серпні 2017 року), марки Smit FAST - 5 штук ( дати введення в експлуатацію - 3 станки в травні 2016 року, 2 станки в вересні 2016 року); машина пневмотекстурируюча CATY (дата введення в експлуатацію - вересень 2010 року). В акті позивачем встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з виробничого цеху, в якому встановлено виробниче обладнання, здійснюються через 3 організовані джерела викидів (труби, дві з яких оснащені примусовою витяжною вентиляцією) без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Зазначене є порушенням статей 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря .

З метою усунення зазначеного порушення, Інспекцією винесено припис від 28.02.2019 № 17/04-06, пунктом 1 якого зобов`язано директора підприємства отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

На підставі наказу Державної екологічної інспекції у Харківській області від 24.10.2019 за №759/11-02 проведено позапланову перевірку з 28.10.2019 по 01.11.2019 на предмет виконання ТОВ СІНАТІ припису від 28.02.2019 року № 17/04-06.

За насідками зазначеної перевірки ТОВ СІНАТІ , Інспекцією складено акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №759/11-02/04-06 від 01.11.2019, який підписано директором підприємства.

Актом перевірки зафіксовано, що підприємством не виконано вимоги припису від 28.02.2019 №17/04-06, в частині: одержання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарним джерелами. Зазначене є порушенням, на думку позивача, статей 7, 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та статті 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря , якою передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу.

З метою усунення встановлених порушень, Інспекцією винесено припис від 01.11.2019 № 28/04-06, пунктом 1 якого зобов`язано директора підприємства отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

У зв`язку із тим, що виявлені в ході перевірки факти є порушенням природоохоронного законодавства, виконання робіт, надання послуг підприємством пов`язане із експлуатацією джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ СІНАТІ забороняється законом, Державна екологічна інспекція у Харківській області звернулась до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено в установленому порядку, що на законодавчому рівні вказані в позові ткацькі верстати є стаціонарним джерелом викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та не зазначено, які саме викиди надходять з даних устаткувань.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо застосування до підприємства заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи ткацьких верстатів та машини пневмотекстурируючої до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 р. № 877-V (далі - Закон № 877-V), відповідно до статті 1 якого державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною 5 статті 4 Закону № 877-V визначено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Отже, застосування заходів реагування оскільки включає в себе: зупинення виробництва суб`єкта господарювання, у тому числі експлуатації підприємства, виробничого об`єкта, окремого виробництва, робочого місця, будівлі, споруди, приміщення, машин і механізмів.

Повне або часткове зупинення виробництва розповсюджується на виготовлення або реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг.

Пунктом 7 статті 7 Закону № 877-V передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом пяти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначає Закон України Про охорону атмосферного повітря від 16.10.1992 р. № 2707-XII (далі - Закон № 2707-ХІІ) статтею 12 якого встановлено, що господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Таким чином, підставою обмеження, тимчасової заборони (зупинення) або припинення господарської (іншої) діяльності є, зокрема, порушення умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Згідно зі ст. 10 Закону № 2707-ХІІ підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, серед іншого, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Статтею 11 Закону № 2707-ХІІ встановлено, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п`ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування, у разі перевищення нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню" № 1598 від 29.11.2001р., затверджено перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №7 від 10.02.1995р. затверджено Інструкцію про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємства, за змістом якої інвентаризація викидів - це систематизація інформації про розміщення джерел забруднення атмосфери на території, види і кількісний склад забруднюючих речовин, що викидаються у атмосферне повітря.

Інвентаризація включає в себе характеристику технології, газоочисних установок з точки зору утворення і відведення забруднюючих речовин, визначення параметрів стаціонарних джерел викидів, а також характеристику неорганізованих джерел.

Інвентаризація викидів забруднюючих речовин може проводитись як в повному обсязі, так і вибірково по визначенню параметрів окремих джерел утворення або викидів, визначенню якісних і кількісних характеристик окремих забруднюючих речовин, що відводяться в атмосферне повітря при експлуатації технологічного обладнання.

Отже, здійснення суб`єктами господарювання зазначеної діяльності без відповідного дозволу є підставою для зупинення повністю або частково, виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання, за рішенням суду, водночас, колегія суддів зазначає, що обставини надходження в атмосферне повітря речовин хімічного або біологічного походження (за переліком найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню), від стаціонарних джерел забруднення атмосфери, мають бути зафіксовані актом, складеним за результатами здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до п. 2.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 року, (далі - Методика) наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб`єктів господарювання та розрахунковими методами (п. 2.2 Методики).

При визначенні наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря інструментально-лабораторними методами контролю використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань. Дані таких вимірювань мають бути зафіксовані в журналах первинної облікової документації, у робочих журналах лабораторій або у звітах про інструментально-лабораторні вимірювання.

Тобто, відомості про встановлені викиди мають бути зафіксовані в акті перевірки, крім того мають бути розраховані маса таких викидів, їх якісний склад забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Разом з тим, акт перевірки, який став підставою для звернення до суду з цим позовом, не містить положень щодо встановлення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Цим актом не встановлено кількісний та якісний склад можливих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від діяльності відповідача.

Таким чином, позивачем не доведено наявності викидів речовин хімічного або біологічного походження, які можуть прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища, як і не доведено того, що спірні об`єкти ТОВ "Сінаті" відносяться до стаціонарних джерел забруднення атмосфери.

Крім того, як встановлено судом, ТОВ СІНАТІ є виробником ткацьких ниток і меблевих, автомобільних та технічних тканин. Для ткання тканини ТОВ СІНАТІ використовує, в тому числі, але не виключно, ткацькі верстати марки СТБ 180 - 2 штуки, марки GS 920 - 2 штуки, марки GS 900 - 4 штуки, марки Smit FAST - 5 штук; машину пневмотекстурируючу САТY. Проте, в акті перевірки, приписі та у позовній заяві відсутні чіткі посилання на відповідне обладнання, на яке, як на підставу для позовних вимог, посилається Державна екологічна інспекція у Харківській області, які б дали змогу його ідентифікувати (зокрема, інвентарні та/або серійні номери, назви виробників тощо).

Разом з цим слід зазначити, що позивач просить застосувати заходи реагування шляхом повного зупинення роботи джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме: ткацьких верстатів: марки СТБ 180 - 2 штуки. Проте, як встановлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, вказані верстати відчужені відповідачем відповідно до договору поставки №01-11/2019 від 01.11.2019.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В ході судового розгляду справи позивачем не доведено належними доказами фактів використання відповідачем джерел викидів забруднюючих речовин без отримання відповідного дозволу, що є підставою для застосування судом заходів реагування та обумовлює правильний висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Також при прийнятті рішення в даній адміністративній справі апеляційний суд враховує те, що позивачем, окрім твердження про неотримання ТОВ "Сінаті" дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, жодним чином не обґрунтовано те, яким чином зазначене створюють загрозу життю та здоров`ю людей, навколишньому природному середовищу, та впливає на ймовірність настання негативних наслідків в разі невжиття визначених позивачем заходів реагування.

Як на підставу для вжиття заходів реагування позивач покликається на факт виявлення порушень природоохоронного законодавства відповідачем, які відображені в акті перевірки, між тим позивачем не надано достатніх та об`єктивних доказів на користь існування реальної загрози життю та здоров`ю людей та ймовірності настання негативних наслідків в разі невжиття заходів реагування.

Крім того, ні у позовній заяві, ні в апеляційній скарзі позивачем не обґрунтовано в чому саме полягає загроза життю та здоров`ю людей при експлуатації ткацьких верстатів: марки СТБ 180, марки GS 920 - 2, марки GS 900, марки Smit FAST, машини пневмотекстурируючої САТY, не розкрито змісту того, що конкретно може статися в разі невжиття заходів зупинення роботи відповідач.

Також, суд апеляційної інстанції наголошує, що вжиття заходів реагування у вигляді зупинення роботи підприємства є крайнім заходом впливу, що обмежує гарантовану державою свободу підприємницької діяльності, обрання якого є доцільним лише у разі належного доведення органом державного контролю допущення суб`єктом господарювання у своїй діяльності порушень, що реально створюють загрозу життю або здоров`ю людей та навколишньому природному середовищу.

Завдання адміністративного судочинства в даній категорії справ досягається шляхом забезпеченням дотримання необхідного балансу між недопущення необґрунтованого втручання держави в діяльність суб`єктів господарювання та запобіганням настання несприятливих наслідків провадження такої з порушенням законодавчих вимог. Тому вжиття таких заходів слід оцінювати за сукупністю доказів на підтвердження заявлених обставин з урахуванням принципу пропорційності.

Суд зазначає, що позивач безумовно наділений повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) суб`єктів господарювання з питань, встановлених законодавством, та зобов`язаний вживати заходи щодо зупинення порушення ними законодавчих вимог, які можуть створити реальну загрозу життю та здоров`ю людей, навколишньому природному середовищу. Разом з тим, реалізація зазначеного повноваження повинна здійснюватися у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, тобто шляхом належного встановлення та доведення фактів наявних правопорушень визначеними законом засобами.

Принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя. Будь-яка дія органів державної влади має будуватися на цьому принципі, а відтак чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Броньовський проти Польщі від 22 червня 2004 року).

Європейський суд неодноразово зазначав, що національне право має передбачати засіб правового захисту від свавільного втручання державних органів у права, гарантовані Конвенцією. Наділення виконавчих органів широкими дискреційними повноваженнями, які надають їм необмежену владу у питаннях, що зачіпають основоположні права, суперечитиме принципу верховенства права, одному з фундаментальних принципів, закріплених Конвенцією (див. Lupsa v. Romania № 10337/04, 8 червня 2006, п. 34). Відповідно, законом має бути визначений об`єм будь-яких дискреційних повноважень компетентних органів та порядок їх здійснення з достатньою ясністю, беручи до уваги законну мету певного заходу, щоб забезпечити особі адекватний захист від свавільного втручання (див. Volokhy v. Ukraine № 23543/02, 02 листопада 2006 року, п. 49; Al-Nashif v. Bulgaria № 50963/99,20 червня 2002, п. 119).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки заходи реагування застосовуються судом за позовом органу державного нагляду, який повинен обґрунтувати наявність підстав для цього, тобто вказати та довести, що виявлені порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей, погіршують екологічну безпеку, однак суб`єктом владних повноважень у цій справі таких доказів не надано.

Так, як доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 по справі № 520/14464/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова