Рішення

від 17.06.2020 по справі 137/1673/19

ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 137/1673/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2020 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Желіховського В.М. секретаря судових засідань Голоти О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Літин в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, в якому зазначає, що він та його дружина ОСОБА_4 є фізичними особами-підприємцями та їх сім`я має у приватній власності магазин-бар " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", який розташований по АДРЕСА_1 .

Вказує, що відповідно до ліцензії від 05.06.2019 року мають право на роздрібну торгівлю алкогольними напоями. Алкогольні напої, які реалізуються у роздрібній торгілві замовляють та до магазин-бару доставляють оптові поставщики, на що надаються відповідні документи, в тому числі щодо якості продукції.

Позов мотивує тим, що на протязі тривалого часу відповідач ОСОБА_2 , використовуючи соціальні мережі, розповсюджує щодо нього, його дружини та щодо роботи кафе-бару " ІНФОРМАЦІЯ_1 " неправдиву інформацію, що підтверджується копіями скріншотів, роздрукованих із соціальної мережі " Фейсбук ".

Зазначає, що до тих фактів та подій, які зазначені та зображені на роздрукованих скріншотах ні він, ні його сім`я, ні кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1" жодного відношення не мають.

Протиправне рзповсюдження зазначеної неправдивої інформації викликало негативну реакцію та обговорення жителів Літинського району, що стало наслідком моральних страждань, так як принижена честь та гідність його сім`ї, престижу та ділової репутації їх торговельного закладу.

Внаслідок публікацій, які вчинив відповідач та відповідної реакції населення Літинського району, позивач та його дружина відчули погіршення стосунків з оточуючими людьми.

Неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, яка виразилася в моральних стражданнях та переживаннях, порушенні душевної рівноваги, в зв`язку з тим, що він був ображений та принижений перед жителями смт.Літина, вимушений виправдовуватись перед покупцями, які відвідують магазин-бар, що належить їхній сім`ї. Його дружина є вчителем української мови та літератури Літинської ЗОШ №2 і також відчуває значні моральні страждання та переживання, їй приходиться виправдовуватись та спростовувати перед учнями та колегами поширену відповідачем неправдиву інформацію в соціальній мережі, яка стала їм відома.

Враховуючи зазначене, змушений звернутися до суду з вказаним позовом і просить зобов`язати ОСОБА_2 в соціальній мережі Фейсбук на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 спростувати неправдиву інформацію щодо нього, його сім`ї та магазин-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що продають канабіс, не ліцензовані спиртні напої, отруюють населення смт. Літина та району, здійснюють підприємницьку діяльність без дозвільних документів. Також просить стягнути завдану моральну шкоду, яку оцінює в 10 000 грн та понесені ним судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Свої позовні вимоги підтримує повністю. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча про день час та місце розгляду справи був повідомлений заздалегідь та належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень. Заяв чи клопотань не надходило. Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання. З урахуванням письмової позиції позивача, досліджених доказів та вимог закону суд визнає за необхідне за згодою позивача на підставі ст. 280 ЦПК України постановити заочне рішення, яким позов задовольнити повністю з наступних підстав.

Так, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця (а.с.7) Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.8), Витягу з реєстру платників єдиного податку (а.с.9) та Ліцензії (а.с.10) судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є фізичними особами-підприємцями. Вид економічної діяльності: - Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Відповідно із копій скріншотів, роздрукованих із соціальної мережі " Фейсбук " (а.с.11-25) підтверджується поширення ОСОБА_2 інформація, а саме переписка з іншими учасниками групи, щодо позивача, його членів сім`ї та здійснення ними підприємницької діяльності.

Відповідно із копій медичних документів (аю.с.51-54) підтверджується факт зверненя позивача за медичною допомогою в період часу липень-листопад 2019 р.

Копія скріншоту (а.с.73) вказує, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 був в ефірі " ІНФОРМАЦІЯ_8 ". Даний факт підтверджується також диском із звукозаписом (а.с.74). При вирішенні спору суд зважає на те, що відповідно до ст. 3 Конституції України, честь та гідність людини визнаються вищими соціальними цінностями. Кожен має право на повагу до його гідності (ст. 28 Конституції України). Аналогічні положення є й у міжнародних актах з прав людини. Конституцією України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ч. 4 ст. 32). Статтею 201 ЦК України визначено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Нормами ЦК України кожному гарантується право на повагу до його гідності й честі (ч. 1 ст. 297 ЦК України); гідність і честь фізичної особи є недоторканими (ч. 2 цієї ж статті). Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки), загальноприйнятим уявленням про добро і зло ( п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи ). У доктрині цивільного права поняття честь визначається як суспільна оцінка особистості, міра її духовних, соціальних цінностей. Гідність є її внутрішньою самооцінкою громадянина - його властивостей, здатностей, світогляду, суспільного значення. Відповідно до ч. 1 ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленимиглавою 3 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що неможуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема зогляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій,с атири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду. Проте оціночне судження в образливій формі тільки тоді не тягне за собою відповідальності як за висловлення оціночного судження, коли воно має під собою достатні фактичні підстави і не є надмірним, з огляду на ситуацію та обставини, за якими відбулося поширення таких висловлювань (рішення ЄСПЛ від 01 липня 1997 року Обершлік проти Австрії (№ 2) ). Відповідно дост. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому і самореалізації кожної окремої особи. З обмеженнями, зазначеними у п. 2 ст. 10 Конвенції, свобода гарантується не лише для позитивно сприятливих і необразливих висловлювань, але й тих, що ображають, обурюють, викликають неспокій, шокують і хвилюють державу або будь-яку частину її населення, цього потребують плюралізм, толерантність і відкритість демократичного суспільства (рішення у справі Карпюк та інші проти України від 06 жовтня 2015 року). П.12 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 лютого 2009 року №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , передбачено, що якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації. Відповідно до частини другої статті ч.2 ст 30 Закону України "Про інформацію" ( 2657-12 ) оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобів масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК ( 435-15 ) та відповідним законодавством правом на відповідь. Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що позивачем доведено, що поширена відповідачем недостовірна інформація про нього, його сім`ю та магазин-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 є такою, що принижує їх честь, та гідність і відповідно будь-якими доказами зі сторони відповідача не спростована. Визначаючись щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд враховує, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, на що звернув увагу Верховний Суд України в п. 5 постанови Пленуму від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди . Обгрунтовуючи свої вимоги позивач вказав, що поширена інформація завдала йому та його сім`ї моральних страждань, вони були вимушені виправдовуватись, погіршився психофізіологіний стан, погіршилося здоров`я. Суд оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, надано достатньо доказів щодо факту спричинення моральної шкоди внаслідок опублікування недостовірної інформації в соціальній мережі Фейсбук на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому спричинена моральна шкода підлягає до відшкодування в заявленій сумі 10 000 грн. Враховуючи, ту обставину, що позов задоволено повністю, тому суд на підстав ст. 141 ЦПК України вирішує питання щодо судових витрат. Керуючись ст.ст.4,12,48,76,81, 247, 259,263-268, 280 ЦПК України, ст.23, 201, 275, 277, 297, 1167 ЦК України, ст. 3 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 30 Закону України Про інформацію, ПП ВС України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , ПП ВС України від 27 лютого 2009 року №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в соціальній мережі Фейсбук на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 спростувати неправдиву інформацію щодо ОСОБА_1 , його сім`ї та магазин-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що продають канабіс, не ліцензовані спиртні напої, отруюють населення смт. Літина та району, здійснюють підприємницьку діяльність без дозвільних документів.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в соціальній мережі Фейсбук на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 попросити вибачення у ОСОБА_1 та його сім`ї.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_2 користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Літинським РВ УМВс у Вінницькій області від 25.07.2000 року, жителя АДРЕСА_3 10 000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Літинським РВ УМВс у Вінницькій області від 25.07.2000 року, жителя АДРЕСА_3 , відшкодування витрат на сплату судового збору в сумі 2689,40 гривень.

Копію заочного рішення протягом 2 діб направити відповідачеві та роз`яснити, що заяву про перегляд заочного рішення відповідач може надіслати до суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя : Желіховський В. М.