Рішення

від 15.06.2020 по справі 925/76/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м. Черкаси справа № 925/76/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:

від позивача: Ясинецький О.А. - директор,

від відповідача: Нор А.Г. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Скайсіті-Груп , с. Святопетрівське-2, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор , м. Золотоноша, Черкаська область

про стягнення 966162,33 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Скайсіті-Груп (бульвар Шевченка, 5, с. Святопетрівське-2, Київська область, 08144, ідентифікаційний код 38913185) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор (вул. Січова, 22, м. Золотоноша, Черкаська область, 19700, ідентифікаційний код 31082518) про стягнення заборгованості за договором № 02/04/14 від 04 квітня 2014 року про виконання послуг з ремонтно-будівельних робіт у загальному розмірі 966162,33 грн.

У позовній заяві наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи:

14492,00 грн - судовий збір,

100000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що ним на виконання умов договору були надані послуги з ремонтно-будівельних робіт по влаштуванню підлоги в цеху з розливу мінеральної води, які відповідач не оплатив.

Ухвалою від 22 січня 2020 року Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 20 лютого 2020 року.

10 лютого 2020 року від відповідача надійшов до суду відзив на позов (а.с. 45-49), у якому він просить у задоволені позову відмовити. Відповідач зазначив, що позовні вимоги не підтверджені належними, допустимими і достовірними доказами. Так, на підтвердження підстав виконання ремонтно-будівельних робіт і виникнення заборгованості за договором позивач подав акт № СГ-0000266 приймання виконаних будівельних робіт (Форма КБ-2в) від 30.04.2014, зазначені в якому найменування робіт і витрат, їх кількісні і вартісні показники не відповідають первинним і податковим документам та дійсним обставинам справи. Відповідач стверджує, що ним в повному обсязі були здійснені розрахунки по договору в сумі 1259470,20 гривень, що підтверджується наданими ним платіжними дорученнями.

Ухвалою від 20 лютого 2020 року Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор про відкладення розгляду справи; розгляд справи у підготовчому засіданні відклав на 12 годину 00 хвилин 10 березня 2020 року.

10 березня 2020 року позивач подав до суду відповідь на відзив (а.с. 96-100), в якій спростовує заперечення відповідача. Позивач зазначив, що подані відповідачем банківська довідка та платіжні доручення не є належними доказами сплати ним боргу за договором № 02/04/14 від 04 квітня 2014 року. Вони вказують про здійснення відповідачем оплати за іншим договором, укладеним з позивачем - № ЗЛ-0000061, стягнення заборгованості за яким є предметом судового спору в іншій справі - № 925/1293/19. Крім того, як свідчить зміст згаданих платіжних доручень, оплату було здійснено на банківський рахунок, що не був погоджений сторонами і передбачений договором № 02/04/14 від 04 квітня 2014 року. Договором було визначено лише один рахунок, на який мала бути здійснена безготівкова оплата за виконані позивачем роботи (послуги): № НОМЕР_1 в АТ ТАСкомбанк , м. Київ, МФО 339500, а не на будь-який інший. Зміни в договір не вносились. ТОВ Скайсіті-Груп ніколи не відкривало і не використовувало рахунок № НОМЕР_2 у Філії Київсіті ПАТ КБ ПриватБанк , на який відповідач здійснив оплату боргу.

У судовому засіданні, що відбулося 11.06.2020, представник позивача позовні вимоги просив задовольнити повністю з підстав, викладених у позові; представник відповідача надав пояснення щодо заперечень проти стягнення грошових коштів, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідач у повному обсязі здійснив розрахунки за укладеним між сторонами договором.

У судовому засіданні було досліджено оригінал договору № 02/04/14 від 04.04.2014 про виконання послуг з ремонтно-будівельних робіт, наданий позивачем.

У судовому засіданні, що відбулося 11.06.2020, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, орієнтовно до 10 год 30 хв 15 червня 2020 року.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (також по тексту - ГПК України) в судовому засіданні 15.06.2020 підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши представників сторін, судом встановлені такі обставини.

04 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Скайсіті-Груп (Підрядник за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор (Замовник за договором, відповідач по справі) було укладено договір № 02/04/14 про виконання послуг з ремонтно-будівельних робіт (далі - Договір, а.с. 6-15), за умовами якого підрядник зобов`язується у встановлений договором строк виконати ремонтно-будівельні роботи у відповідності з вимогами наданої замовником документації на виконання робіт та наданої замовником концепції облаштування об`єктів. Замовник зобов`язується прийняти результат виконаних підрядником робіт за актом приймання-передачі і оплатити виконані роботи згідно з умовами даного договору (п. 1.2. Договору).

Порядок здійснення оплати сторонами встановлений у розділі 5 Договору, відповідно до якого оплата послуг підрядника, по даному Договору, проводиться шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 20-ти (двадцяти) банківських днів з моменту прийняття робіт та підписання всієї необхідної передавальної документації уповноваженими особами обох сторін відповідно до якого замовник зобов`язався протягом 20 банківських днів з моменту прийняття робіт перерахувати кошти на банківський рахунок підрядника (п. 5.3. Договору).

Вартість послуг підрядника за договором зазначається в Актах виконаних робіт, які є його невід`ємними частинами (п. 5.2. Договору).

Позивач стверджує, що виконав, а відповідач прийняв та не оплатив повністю виконані підрядником роботи, які передбачені умовами Договору, про що подав акт приймання виконаних будівельних робіт № СГ-0000266, який підписаний сторонами 30.04.2014 (з боку відповідача генеральним директором Стариченко В.В.) на загальну суму 1260091,13 грн (а.с. 16-20).

Відповідачу позивач направляв претензії від 05 лютого 2015 року та від 02 серпня 2018 року (а.с. 22-25), які той залишив без відповіді.

24 січня 2017 року відповідач згідно з випискою по рахунку № НОМЕР_2 перерахував як оплату за договором № 02/04/14 від 4 квітня 2014 року 293928,80 грн (а.с. 21).

Невиконання відповідачем зобов`язань з оплати робіт стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення оплати вартості робіт з відповідача.

Відповідач стверджує, що між сторонами був укладений та підписаний додаток Договірна ціна до Договору № 02/04/14 від 04.04.2014, відповідно до якого позивач зобов`язався виконати ремонтні роботи по влаштуванню підлоги в цеху з розливу мінеральної води на території ТОВ Золотоніський ЛГЗ Златогор по вул. Січова 22 в місті Золотоноша Черкаської області, а примірну договірну вартість таких робіт (за відрахуванням зворотніх сум) сторони визначили в сумі 1259470,80 грн (а.с. 55-56). Позивач виконав обумовлені Договором ремонтно-будівельні роботи, а відповідач поетапно прийняв роботи по влаштуванню підлоги в цеху з розливу мінеральної води на загальну суму 1259470,20 грн, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін такими первинними документами:

актом № СГ-0000266 приймання виконання будівельних робіт (Форма КБ-2в) від 30.04.2014, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма КБ-3) від 30.04.2014, актом № СГ-0000266 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2014 на суму 380400,00 гривень;

актом № СГ-0000267 приймання виконання будівельних робіт (Форма КБ-2в) від 30.04.2014, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма КБ-3) від 30.04.2014, актом № СГ-0000267 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2014 на суму 340020,00 гривень;

актом № СГ-0000268 приймання виконання будівельних робіт (Форма КБ-2в) від 30.04.2014, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма КБ-3) від 30.04.2014, актом № СГ-0000268 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2014 на суму 246240,00 гривень;

актом № СГ-0000269 приймання виконання будівельних робіт (Форма КБ-2в) від 30.04.2014, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма КБ-3) від 30.04.2014, актом № СГ-0000269 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2014, на суму 292810,20 гривень (а.с. 57-75).

Посилаючись на подані первинні документи відповідач зазначає, що ті відповідають вимогам ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України , містять всі визначені чинним законодавством обов`язкові реквізити, відомості про господарські операції, що були обумовлені Договором, зміст, обсяги та вартісні показники відповідних ремонтно-будівельних робіт, а також посади і особисті підписи осіб, відповідальних за здійснення цих господарських операцій і правильність їх оформлення, які засвідчені відтиском печаток юридичних осіб позивача і відповідача, наявність яких на зазначених первинних документах є свідченням участі таких юридичних осіб у здійсненні відповідних господарських операцій.

На підтвердження вищевикладених фактичних обставин відповідач зазначає, що за змістом імперативних приписів п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201, пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (в чинній на момент здійснення спірних господарських операцій редакції) на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг складається податкова накладна. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни надати покупцю податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На дату здійснення господарських операцій позивач був зареєстрованим у встановленому порядку платником податку на додану вартість та мав індивідуальний податковий номер 389131826556, у зв`язку з чим на дату виконання ремонтно-будівельних робіт згідно з вищезазначеними первинними документами відповідач склав, підписав електронним цифровим підписом керівника та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 30.04.2014 №№ 153, 154, 155, 156 (а.с. 61, 66, 71, 76), суб`єктний склад яких, номенклатура вказаних в них робіт, їх кількісні та вартісні показники є ідентичними тим, які зазначені у вище перелічених первинних документах.

Відповідач вважає, що поданий позивачем Акт № СГ-0000266 приймання виконання будівельних робіт (Форма КБ-2в) від 30.04.2014, зазначені в якому найменування робіт і витрат, їх кількісні і вартісні показники не відповідають вищезазначеним первинним і податковим документам та дійсним обставинам справи, що викликає обґрунтовані сумніви в автентичності його походження та свідчить про його неналежність, недостовірність та недопустимість як доказу в розумінні вимог ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач стверджує, що ним в повному обсязі були здійснені розрахунки по Договору в сумі 1259470,20 грн, що підтверджується платіжними дорученнями

від 13.01.2017 № 1239 на суму 64541,40 гривень,

від 19.01.2017 № 1247 на суму 1000,00 гривень,

від 19.01.2017 № 1248 на суму 450000,00 гривень,

від 19.01.2017 № 1249 на суму 449000,00 гривень,

від 24.01.2017 № 1255 на суму 1000,00 гривень,

від 24.01.2017 № 1256 на суму 293928,80 гривень (а.с. 77-82).

Згідно з визначенням, наведеним в п. 1.30 ст.1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Поданими платіжними дорученнями підтверджується правильність заповнення таких їх реквізитів, як Платник , Код платника , Рахунок платника , Банк платника , Код банку платника , Підписи платника , Отримувач , Код отримувача , Рахунок отримувача , Банк отримувача , Код банку отримувача та їх відповідність і приналежність відповідачу (платник) та позивачу (отримувач), підтверджуються факти їх виконання і проведення оплат в зазначених в них сумах шляхом засвідчення цього підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку, реквізити Призначення платежу надають повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснювалося перерахування коштів, а відсутність на них написів банку про їх повернення без виконання та причин такого повернення свідчить про отримання відповідних грошових коштів позивачем, що свідчить про належність, допустимість і достовірність цих доказів в розумінні вимог ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи не містять доказів невідповідності вищезазначених платіжних доручень, порядку їх оформлення і виконання банками вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті , затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976.

На підтвердження оплати виконаних робіт по Договору відповідач надав лист АТ Райффайзен Банк Аваль від 29.01.2020 № 54-1-0/22 (а.с. 84), лист ТОВ Золотоніський ЛГЗ Златогор від 25.01.2017 року № 23 про допущені неточності в реквізитах платіжних доручень (а.с. 83). Вказані платежі не поверталися банком без виконання.

Отже, відповідач вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості за Договором не підтверджена належними, допустимими і достовірними доказами в розумінні приписів ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи, що відповідачем були в повному обсязі здійснені розрахунки по Договору в сумі 1259470,20 гривень, необґрунтована та безпідставна, а тому задоволенню не підлягає.

Позивач заперечив повністю належність поданих відповідачем доказів про сплату заборгованості, оскільки оплата за наданими тим платіжними дорученнями здійснювалась на рахунки, відмінні від того, що погоджений сторонами у Договорі.

Позивач зазначив, що в серпні 2016 року відбулось рейдерське захоплення Товариства з обмеженою відповідальністю Скайсіті-груп .

Ясинецький О.А. (директор Товариства з обмеженою відповідальністю Скайсіті-груп ) звертався до правоохоронних органів з заявою про рейдерське захоплення, за результатами якої було відкрито кримінальні провадження № 42016101070000164 за ст. 205-1 КК України та 42018101070000049 за ст. 206-2 КК України.

17 квітня 2018 року у справі № 910/23290/17 суд прийняв рішення, яким Товариство з обмеженою відповідальністю Скайсіті-груп було повернуто законному власнику - Ясинецькому О.А . Встановлено, що в період з 09.08.2016 по 17.04.2018 товариство перебувало під контролем невстановлених осіб, що здійснили його рейдерське захоплення.

Після чого стало відомо, що невстановлені особи, використовуючи реквізити захопленого ними товариства вчинили недійсні (нікчемні) правочини - відкрили банківський рахунок № НОМЕР_2 в АТ КБ ПРИВАТБАНК , на який протягом жовтня 2016 року - березня 2017 року відповідач перерахував кошти за іншими договорами на загальну суму 17786215 грн в т.ч. за Договором.

Позивач звертає увагу на нікчемність всіх правочинів в силу ст. 228 ЦК України, в тому числі договору банківського рахунку № НОМЕР_2 , що були укладені від його імені під час рейдерського захоплення.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Як встановлено судом та підтверджується зібраними у справі доказами Договір, укладений сторонами, за своєю правовою природою є договором підряду та відповідає вимогам чинного законодавства, є укладеним та належить до виконання його сторонами.

Факт укладення договору про виконання послуг з ремонтно-будівельних робіт та його належне виконання підрядником визнається обома сторонами, отже не потребує доведенню.

Відповідно до частини 1 статті 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Предметом спору є розрахунки за виконанні позивачем підрядні роботи за договором.

Позивач стверджує, що виконав, а відповідач прийняв та не оплатив повністю виконані підрядником роботи, які передбачені умовами Договору та станом на день звернення до суду з позовом має заборгованість 966162,33 грн. Заперечує проти отримання коштів від відповідача, оскільки має лише один відкритий рахунок, який був зазначений у Договорі та на який відповідач мав сплатити кошти. Рахунок, на який був перерахований відповідачем борг за Договором, відкритий на підставі підроблених документів, особою, що не мала відповідних повноважень діяти від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Скайсіті-груп .

Відповідач заперечує фактичні підстави позову, посилаючись на подані ним докази, якими підтверджує факт оплати виконаних за Договором робіт.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України (також по тексту - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити вказану роботу.

Умовами Договору передбачено виконання робіт на умовах і в терміни, обумовлені цим Договором. Порядок розрахунків за роботи передбачений п. 5.1. - 5.3. Договору.

Статтею 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Частиною 1 ст. 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт № СГ-0000266 від 30.04.2014, № СГ-0000267 від 30.04.2014, № СГ-0000268 від 30.04.2014, № СГ-0000269 від 30.04.2014 на загальну суму 1259470,20 грн позивач виконав, а відповідач поетапно прийняв виконані ним роботи, які передбачені умовами Договору. Відповідач за твердженнями позивача частково сплатив за виконані роботи, визначив ціну позову - 9661621,33 грн.

Відповідач зазначає, що ним в повному обсязі здійснені розрахунки за Договором у загальній сумі 1259470,20 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, у зв`язку з чим у задоволені позову просить відмовити.

Відповідно до п. 5.3. Договору оплату послуг замовник мав здійснити протягом 20 банківських днів з моменту прийняття робіт, перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок підрядника.

При цьому, Договір не містить умов щодо порядку сплати вартості виконаних робіт, зокрема, не містить інформації щодо сплати у певний спосіб чи за спеціальним порядком.

Отже, сторони Договору не передбачили конкретного рахунку, на який відповідач мав сплатити кошти за надані послуги.

Заперечуючи проти отримання коштів позивач наполягає, що має відкритим лише один відкритий рахунок № НОМЕР_1 в АТ ТАСкомбанк , МФО 339500 і саме цей рахунок був зазначений у Договорі, куди і мав перерахувати кошти відповідач.

Як вбачається з листа АТ Райффайзен Банк Аваль від 29.01.2020 № 54-1-0/22 Товариство з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор 13.01.2017, 19.01.2017, 24.01.2017 здійснило платежі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Скайсіті-груп як оплату послуг за ремонтно-будівельні роботи згідно договору № ЛЗ-0000061 від 04.04.2014 року на рахунок № НОМЕР_2 . Платежі були виконанні та не поверталися банком без виконання.

Відповідно до статті 51 Закону України Про банки та банківську діяльність для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці. Платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції. При виконанні розрахункової операції банк зобов`язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.

Відповідно до статті 64 Закону України Про банки та банківську діяльність банкам забороняється, зокрема, відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки (ч.1). Банк зобов`язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України, зокрема, клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку (ч.2). У разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються) (ч.5).

Суд, погоджується з доводами позивача щодо того, що за період з 09.08.2016 до 17.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Скайсіті-груп (як обставини встановлені судовими рішеннями у справах 910/23290/17, 925/510/15), перебувало під контролем іншої особи, проте, вказане не спростовує, того факту, що відповідачем були здійснені платежі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Скайсіті-груп на рахунок № НОМЕР_2 , Філія Київсіті ПАТ КБ ПриватБанк у м. Київ.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2).

При кваліфікації правочину за вказаною статтею має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторони правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути, зокрема, вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо незаконного заволодіння майном, тощо.

Із встановлених судами обставин справи не вбачається, що договір банківського рахунку був укладений між банком і особою, що визнана винною з наміром незаконного заволодіння майном, як і не встановлено, що вказані кошти не були набуті позивачем як юридичною особою.

Не вбачається також, що вказані обставини, що були встановлені у справі 910/23290/17, дають правові підстави для висновку про наявність умислу на незаконне заволодіння спірними коштами. Вказані питання повинні досліджуватись в рамках кримінального провадження і всі завдані позивачу збитки у зв`язку з діяльністю такої особи можуть відшкодуватись після встановлення фактів, зокрема, незаконного привласнення коштів, що призначались позивачу як юридичній особі. Крім того, в залежності від встановлених у кримінальному провадженні судом обставин судове рішення у даній справі може бути переглянуто за нововиявленими обставинами.

Оскільки борг за Договором був сплачений Товариству з обмеженою відповідальністю Скайсіті-груп , як юридичній особі, у суду відсутні підстави для неврахування доказів відповідача щодо сплати заборгованості саме юридичній особі - позивачу.

Суд звертає увагу, що додана позивачем до позовної заяви виписка як доказ часткової сплати заборгованості в розмірі 293928,80 грн від 24 січня 2017 року саме по рахунку № НОМЕР_2 (використання якого позивач заперечує).

Щодо тверджень позивача про те, що подані відповідачем банківська довідка та платіжні доручення не є належними доказами сплати ним боргу за договором № 02/04/14 від 04 квітня 2014 року, оскільки вказують про здійснення відповідачем оплати за іншим договором, укладеним з позивачем - № ЗЛ-0000061, суд зазначає таке.

Через невірне зазначення призначення платежу у платіжних дорученнях від 13.01.2017 № 1239, від 19.01.2017 № 1247, від 19.01.2017 № 1248, від 19.01.2017 № 1249, від 24.01.2017 № 1255, відповідач надіслав отримувачеві коштів - позивачу лист про уточнення призначення платежу та вказав в чому полягала неточність та яке призначення платежу слід вважати вірним.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено порядок оформлення документів, які можуть підтверджувати господарські операції.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі - Інструкція) реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу . Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Згідно з пунктом 2.29 Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку.

В свою чергу, після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної в реквізиті Призначення платежу , вирішується між сторонами переказу без участі банку (лист Національного банку України № 25-111/1438-7141 від 09.06.2011 Про заміну інформації у реквізиті Призначення платежу ).

Отже, право визначати призначення платежу належить виключно платнику, у зв`язку з чим виправлення інформації, зазначеної в реквізиті Призначення платежу платіжного доручення, шляхом направлення на адресу одержувача коштів листа не суперечить вимогам законодавства. Суд вважає, що сторони узгодили зарахування оплат в рахунок заборгованості відповідача за Договором.

Щодо поданого позивачем на підтвердження підстав виконання ремонтно-будівельних робіт і виникнення заборгованості за Договором акту № СГ-0000266 приймання виконаних будівельних робіт (Форма КБ-2в) від 30.04.2014, суд встановив, що викладена в ньому інформація є неповною, оскільки не ґрунтується на всіх первинних документах, тому не спростовує обґрунтованих заперечень відповідача.

Отже, за наведених вище обставин суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами відповідно до норм ст.74, 76-79, 86 ГПК України не підтверджена заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи за Договором в сумі 966162,33 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач навів у відповіді на відзив правову позицію Верховного суду у справах № 910/3225/18 щодо сплати на рахунки, відмінні від того, що погоджені сторонами у договорі (постанова від 13.06.2019), № Б8/036-11 (постанова від 05.12.2018) про виключне право платника визначати призначення платежу в платіжних документах.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку застосування вказаної практики Верховного суду є недоречним, оскільки між сторонами у зазначених справах існували не подібні правовідносини.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у позові вся сплачена позивачем за подання позову сума судового збору покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 18 червня 2020 року.

Суддя О.В. Чевгуз