Рішення

від 16.06.2020 по справі 526/2147/19

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/2147/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Гвоздика А. Є.,

при секретарі Бурлига Н.Л.,

з участю позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Лазоренка Р.В.

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в смт Диканька Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Гадяцького районного суду Полтавської області , судді Киричка Станіслава Анатолійовича , судді Заколодяжної Олени Анатоліївни , судді Тищенко Лариси Іванівни про захист від поширення недостовірної інформації, яка порушує презумпцію невинуватості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі у позові вказують, що на теперішній час у Гадяцькому районному суді Полтавської області за їх участю, як сторони захисту, розглядається кримінальне провадження № 532/308/15-к за фактом завдання тілесних ушкоджень судді Автозаводського районного суду м. Кременчука ОСОБА_4 , який від отриманих ушкоджень помер, та за фактом вбивства міського голови м. Кременчука ОСОБА_5 , які мали місце у 2014 році. При цьому, обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні був скерований до суду у 2015 році, вирок ще не ухвалений.

Позивачі зазначають, що під час судового розгляду вищевказаного кримінального провадження вони категорично заявляли і заявляють на теперішній час про свою невинуватість і непричетність до зазначених вище злочинів.

Натомість, як вказують у позові позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , Гадяцький районний суд Полтавської області у складі колегії: головуючого судді Киричка С.А., суддів Заколодяжної О.А. та Тищенко Л.І., поширив стосовно них недостовірну інформацію, яка порушує презумпцію невинуватості.

Посилаючись на норми законодавства України, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та судову практику національних судів та практику Європейського суду з прав людини, позивачі у позові вказують, що Гадяцьким районним судом Полтавської області у складі колегії вищевказаних суддів при поширенні інформації стосовно них, позивачів, було порушено норми як національного, так і міжнародного права. Так, ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року було задоволено клопотання прокурора про проведення за участю обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника Кабальського Р.О. слідчі експерименти та огляди місцевостей. Текст вказаного судового рішення був поширений шляхом його оголошення 13 серпня 2019 року Гадяцьким районним судом Полтавської області в складі колегії: головуючого судді Киричка С.А., суддів Заколодяжної О.А. та Тищенко Л.І., за участю секретаря судового засідання Широколави О.В., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за участю них, позивачів (обвинувачених - невинуватих осіб), сторін, учасників судового провадження, журналістів та присутніх у залі суду.

Позивачі вказують, що суд, оголошуючи текст цієї ухвали, в резолютивній частині вказаної ухвали зазначає висновки про вже встановлений, беззаперечний і доведений факт участі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в тому числі ця ухвала стосується і ОСОБА_3 , як обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, у вчиненні злочинів.

Позивач ОСОБА_1 вказує у позові, що в тексті вищезазначеної ухвали судом поширена недостовірна інформація, де відкрито зазначається його прізвище та про вчинення ним протиправних дій наступного змісту:

"... 1) по епізоду вбивства ОСОБА_4 :

- місця зустрічей ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , під час яких останній пропонував вчинити кримінальне правопорушення та передавав грошові кошти як винагороду";

"... 2) по епізоду вбивства ОСОБА_5 :

- місце, з якого ОСОБА_6 телефонував ОСОБА_1 з метою повідомити про виконання замовлення;

- місце у місті Глобино Полтавської області, де ОСОБА_1 забирав ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ;

- місце зустрічі ОСОБА_6 з ОСОБА_1 для здійснення поїздки до міста Глобино Полтавської області з метою отримання знаряддя вбивства ОСОБА_5 та іншої зброї, маршрут руху до місця передачі зброї ОСОБА_6 від ОСОБА_7 в присутності ОСОБА_1 , місце, де передавалась зброя, та місця де ОСОБА_6 телефонував ОСОБА_2 до та після зустрічі з ОСОБА_7 ;

- місце зустрічей з ОСОБА_1 з приводу одержання замовлення на вчинення кримінального правопорушення, отримання грошових коштів для підготовки до його вчинення та як винагороди ...".

Позивач ОСОБА_1 вказує у позові, що викладена в ухвалі Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року інформація вищевказаного змісту є недостовірною та такою, що порушує презумпцію невинуватості стосовно нього, що є неприпустимим, а також поширена у такий спосіб інформація і стосовно ОСОБА_2 також порушує його презумпцію невинуватості, так як свідчить про його винність у злочинах.

Позивач ОСОБА_2 вказує у позові, що в тексті вищезазначеної ухвали судом поширена недостовірна інформація, де відкрито зазначається його прізвище та про вчинення ним протиправних дій наступного змісту:

"... 1) по епізоду вбивства ОСОБА_4 :

- місцезнаходження ОСОБА_6 і ОСОБА_2 та інших осіб під час очікування появи автомобіля потерпілого та подальші дії до вчинення нападу;

- розташування ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та потерпілого в момент здійснення останнім пострілів, напрямок останніх;

- маршрут та час відходу до місця, де залишили автомобіль;

- маршрут та час повернення до місця, де ОСОБА_2 залишив ОСОБА_6 ";

"... 2) по епізоду вбивства ОСОБА_5 :

- місце зустрічі ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , маршрут та час руху до місця, де залишили автомобіль ОСОБА_2 та пересіли до автомобіля ВАЗ 2108, місця очікування на автомобіль ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 ;

- маршрут та час подальшого пересування до Придніпровського ринку та повернення до місця очікування;

- положення ОСОБА_2 та потерпілого в момент здійснення пострілів, напрямок останніх;

- маршрут та час подальшого пересування до міста Глобино Полтавської області;

- місце у місті Глобино Полтавської області, де ОСОБА_1 забирав ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ;

- місце, де можуть зберігатися та знаходитись мобільні телефони, придбані ОСОБА_6 з метою підготовки до вчинення вбивства ОСОБА_5 ; кросівки, патрони, передані ОСОБА_2 обвинуваченому ОСОБА_6 для викидання, а також номерні знаки НОМЕР_2 з автомобіля ВАЗ 2108;

- маршрут руху ОСОБА_6 та ОСОБА_2 до місця спалення автомобіля ВАЗ 2108;

- місце зустрічі ОСОБА_6 з ОСОБА_1 для здійснення поїздки до міста Глобино Полтавської області з метою отримання знаряддя вбивства ОСОБА_5 та іншої зброї, маршрут руху до місця передачі зброї ОСОБА_6 від ОСОБА_7 в присутності ОСОБА_1 , місце, де передавалась зброя, та місця де ОСОБА_6 телефонував ОСОБА_2 до та після зустрічі з ОСОБА_7 ...;

Позивач ОСОБА_2 вказує у позові, що викладена в ухвалі Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року інформація вищевказаного змісту є недостовірною та такою, що порушує презумпцію невинуватості стосовно нього, що є неприпустимим, а також поширена у такий спосіб інформація і стосовно ОСОБА_1 також порушує його презумпцію невинуватості, так як свідчить про його винність у злочинах.

Позивач ОСОБА_3 вказує у позові, що вищевказана інформація, яка була поширена судом стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 порушує презумпцію невинуватості і стосовно нього, так як він є обвинуваченим у даному кримінальному провадженні і стосовно нього направлений обвинувальний акт до суду, а за версією сторони обвинувачення згідно обвинувального акта він нібито замовив вбивство потерпілих ОСОБА_1 та надавав кошти останньому на підготовку і вчинення цих злочинів, яке нібито скоїв ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_3 зазначає у позові, що вказана недостовірна інформація, поширена в судовому засіданні шляхом оголошення судом тексту ухвали, як встановлений факт вчинення злочину конкретними особами без будь-якого застереження, призводить до ідентифікації його особи при викладі таких фактичних обставин справи у судовому рішенні, що є неприпустимим та порушує його права.

Позивачі вказують у позові, що з тексту оголошеної судом ухвали слідує, що в ньому описується роль та дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 , так як його особу можна ідентифікувати, як учасників стійкої організованої групи, вина яких вже доведена, натомість, такі факти не встановлено обвинувальним вироком суду, який би набрав законної сили. Крім цього, зміст ухвали суду відображає причетність і винність особи до вчинення злочину, коли можна зробити висновок щодо можливості ідентифікації такої особи при викладі фактичних обставин кримінального провадження у судовому рішенні та в його висновках, а отже й створення преюдиції винуватості особи, стосовно якої не було ухвалено обвинувального вироку.

Позивачі зазначають у позовній заяві, що оголошений зміст ухвали суду ображає і шокує, є образливим та принизливим, має наклепницький характер, принижує їх та їхні родини, зображує їх та родини перед суспільством, як людей з низькими духовними й соціальними цінностями, є поширенням недостовірних обвинувальних тверджень про вчинення злочинів, як констатація факту, що дискредитує їх в очах співгромадян.

Позивачі вказують, що зміст ухвали суду створює судом враження винуватості їх, позивачів у громадськості, потерпілих, свідків, та, з іншого боку, виносить попередню оцінку фактам ще до того, як це мав зробити наділений відповідними повноваженнями суд, що є неприпустимим в Україні. Крім цього, поширена у такий спосіб інформація зі сторони суду є тиском на них, позивачів, як на сторону захисту у кримінальному провадженні, свідків, потерпілих, експертів, так як суд наперед у своєму судовому рішенні вже визнав їх винними та визнав встановленими обставини щодо скоєння ними злочину стосовно потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , але прохає СУ ГУНП в Полтавській області уточнити ці обставини, натомість, справжні злочинці не понесли кримінальну відповідальність за ці злочини. Таким чином, Гадяцьким районним судом Полтавської області у складі колегії суддів порушено презумпцію невинуватості стосовно них, позивачів шляхом поширення недостовірної інформації в резолютивній частині ухвали, яка є висновком суду.

Посилаючись на вищевказані обставини, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять визнати недостовірною інформацію та такою, що порушує презумпцію невинуватості стосовно них, позивачів, поширену 13 серпня 2019 року Гадяцьким районним судом Полтавської області в складі колегії: головуючого судді Киричка С.А., суддів Заколодяжної О.А. та Тищенко Л.І. у відкритому судовому засіданні шляхом оголошення ухвали Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року наступного змісту:

"...1) по епізоду вбивства ОСОБА_4 :

- місцезнаходження ОСОБА_6 і ОСОБА_2 та інших осіб під час очікування появи автомобіля потерпілого та подальші дії до вчинення нападу;

- розташування ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та потерпілого в момент здійснення останнім пострілів, напрямок останніх;

- маршрут та час відходу до місця, де залишили автомобіль;

- маршрут та час повернення до місця, де ОСОБА_2 залишив ОСОБА_6 ;

- місця зустрічей ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , під час яких останній пропонував вчинити кримінальне правопорушення та передавав грошові кошти як винагороду";

"... 2) по епізоду вбивства ОСОБА_5 :

- місце зустрічі ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , маршрут та час руху до місця, де залишили автомобіль ОСОБА_2 та пересіли до автомобіля ВАЗ 2108, місця очікування на автомобіль ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 ;

- маршрут та час подальшого пересування до Придніпровського ринку та повернення до місця очікування;

- положення ОСОБА_2 та потерпілого в момент здійснення пострілів, напрямок останніх;

- маршрут та час подальшого пересування до міста Глобино Полтавської області;

- місце, з якого ОСОБА_6 телефонував ОСОБА_1 з метою повідомити про виконання замовлення;

- місце у місті Глобино Полтавської області, де ОСОБА_1 забирав ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ;

- місце, де можуть зберігатися та знаходитись мобільні телефони, придбані ОСОБА_6 з метою підготовки до вчинення вбивства ОСОБА_5 ; кросівки, патрони, передані ОСОБА_2 обвинуваченому ОСОБА_6 для викидання, а також номерні знаки НОМЕР_2 з автомобіля ВАЗ 2108;

- маршрут руху ОСОБА_6 та ОСОБА_2 до місця спалення автомобіля ВАЗ 2108;

- місце зустрічі ОСОБА_6 з ОСОБА_1 для здійснення поїздки до міста Глобино Полтавської області з метою отримання знаряддя вбивства ОСОБА_5 та іншої зброї, маршрут руху до місця передачі зброї ОСОБА_6 від ОСОБА_7 в присутності ОСОБА_1 , місце, де передавалась зброя, та місця де ОСОБА_6 телефонував ОСОБА_2 до та після зустрічі з ОСОБА_7 ;

- місце зустрічей з ОСОБА_1 з приводу одержання замовлення на вчинення кримінального правопорушення, отримання грошових коштів для підготовки до його вчинення та як винагороди ...". Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також просять суд стягнути на їх користь понесені ними судові витрати по справі у вигляді сплаченого кожним із них судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , беручи участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Лазоренко Р.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задоволити з підстав, викладених у позові та в судовому засіданні. При цьому, позивачі вказали, що викладена в ухвалі Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року інформація зазначеного ними у позові змісту є недостовірною та такою, що порушує презумпцію невинуватості стосовно них. Позивачі вказали, що ця недостовірна інформація, поширена в судовому засіданні шляхом оголошення судом тексту ухвали, як встановлений факт вчинення злочину конкретними особами без будь-якого застереження, призводить до ідентифікації кожного із них при викладі таких фактичних обставин справи у судовому рішенні, що є неприпустимим та порушує їхні права.

Позивачі зазначили, що з тексту оголошеної судом ухвали слідує, що в ньому описується роль та дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 , так як його особу можна ідентифікувати, як учасників стійкої організованої групи, вина яких вже доведена, натомість, такі факти не встановлено обвинувальним вироком суду, який би набрав законної сили. Крім цього, зміст ухвали суду відображає причетність і винність особи до вчинення злочину, коли можна зробити висновок щодо можливості ідентифікації такої особи при викладі фактичних обставин кримінального провадження у судовому рішенні та в його висновках, а отже й створення преюдиції винуватості особи, стосовно якої не було ухвалено обвинувального вироку.

Позивачі вказали, що оголошений зміст ухвали суду ображає і шокує, є образливим та принизливим, має наклепницький характер, принижує їх та їхні родини, зображує їх та родини перед суспільством, як людей з низькими духовними й соціальними цінностями, є поширенням недостовірних обвинувальних тверджень про вчинення злочинів, як констатація факту, що дискредитує їх в очах співгромадян. Зміст цієї ухвали суду створив судом враження винуватості їх, позивачів у громадськості, потерпілих, свідків, та, з іншого боку, виносить попередню оцінку фактам ще до того, як це мав зробити наділений відповідними повноваженнями суд, що є неприпустимим. Крім цього, поширена у такий спосіб інформація зі сторони суду є тиском на них, позивачів, як на сторону захисту у кримінальному провадженні, свідків, потерпілих, експертів, так як суд наперед у своєму судовому рішенні вже визнав їх винними та визнав встановленими обставини щодо скоєння ними злочину стосовно потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , але прохає СУ ГУНП в Полтавській області уточнити ці обставини, натомість, справжні злочинці не понесли кримінальну відповідальність за ці злочини. Таким чином, Гадяцьким районним судом Полтавської області у складі колегії суддів порушено презумпцію невинуватості стосовно них, позивачів шляхом поширення недостовірної інформації в резолютивній частині ухвали, яка є висновком суду.

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Лазоренко Р.В. в судовому засіданні також вказав, що при постановленні ухвали від 13 серпня 2019 року відповідачі не дотрималися основних принципів презумпції невинуватості. Зокрема тих принципів, які полягають у тому, що до обвинуваченого ставляться як до невинуватої особи, до набрання законної сили обвинувальним вироком суду, що свідчить про адекватну повагу держави до свободи та автономії кожної особи, які передбачають, що гарантійна функція презумпції невинуватості спрямована на закріплення привілейованої позиції обвинуваченого у процесі, адже не він має доказувати свою невинуватість, а навпаки - на прокурора покладається обов`язок доведення вини, і лише за допомогою таких засобів, які не порушують права обвинуваченого.

Адвокат Лазоренко Р.В. зазначив в судовому засіданні, що вищевказана ухвала Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року оскаржувалася в порядку кримінального судочинства в апеляційному та касаційному порядку, але було відмовлено у відкритті з тих підстав, що дана ухвала у кримінальному судочинстві згідно норм КПК України є остаточною і не підлягає оскарженню. Вказані обставини свідчать про неможливість її зміни або виключення поширеної недостовірної інформації в ухвалі стосовно позивачів у даній справі шляхом можливого перегляду її вищестоящими судами і, таким чином, відновити права цих осіб.

Адвокат Лазоренко Р. В. вказав, що суд міг би викласти ухвалу, не порушуючи презумпцію невинуватості, зокрема вказавши замість прізвищ позивачів у даній справі слова: "невстановлена особа", "особа", "інша особа", і такий зміст ухвали не змінив би її суті. Адвокат Лазоренко Р.В. зазначив, що сам контекст ухвали, крім того, що зазначені прізвища осіб з фактичним відображенням дій кожного, як вже доведений факт, свідчить про прояв судом упередженості та зайняття судом сторони (позиції) прокурора, так як суд наперед вже вказує, який автомобіль використостовувався, зокрема "ВАЗ" та його реєстраціійний номер " НОМЕР_2 ", хоча даний факт не є встановленим, при цьому матеріали досудового розслідування і очевидці вказували на автомобіль "ВАЗ 2109" і наразі це потребує перевірки та доведеності вказаного факту прокурором перед судом. Адвокат Лазоренко Р.В. вказав, що суд у своїй ухвалі від 13 серпня 2019 року наперед вже визнав позивачів у справі винними у вчиненні злочину шляхом поширення такої фактуальної, обвинувального змісту інформації, з визначенням наперед винної ролі кожного, до проголошення вироку судом у справі. Крім цього адвокат зазначив, що з моменту відкриття провадження у цивільній справі і до цього часу відповідачі не направляли відзив на позовну заяву, не заперечують проти позову, що свідчить про визнання відповідачами, з огляду на їх статус в структурі державних органів, позову в повному обсязі.

Посилаючись на вищевказані обставини, представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Лазоренко Р.В. просив задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача - Гадяцького районного суду Полтавської області, відповідачі - суддя Киричок С.А., суддя Заколодяжна О.А. та суддя Тищенко Л.І., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, жодних відзивів на позов, клопотань чи заяв суду не надали, а тому відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України розгляд справи по суті було проведено без їхньої участі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Лазоренка Р.В., дослідивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом було встановлено, що 13 серпня 2019 року в рамках розгляду кримінального провадження № 532/308/15-к колегією суддів Гадяцького районного суду Полтавської області у складі: головуючого судді Киричка С.А., суддів Заколодяжної О.А. та Тищенко Л.І., з участю секретаря судового засідання Широколави О.В., прокурорів Савчука М.Є. та Москаленка Д.В., представника потерпілої - ОСОБА_9 , обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, захисників - Лазоренка Р.В., Миронова А.А., Василишина М.Р., Стіхіна А.М., Кіяшка С.Л. та Кабальського Р.О., у відкритому судовому засіданні було постановлено ухвалу про задоволення клопотання прокурора Москаленка Д.В. про доручення проведення слідчих дій.

Із змісту резолютивної частини вищевказаної ухвали вбачається, що слідчому управлінню ГУНП в Полтавській області було доручено провести з участю обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника Кабальського Р.О. слідчі експерименти та огляди місцевостей, де за показаннями ОСОБА_6 можуть знаходитися речі, які мають значення значення для встановлення обставин кримінального провадження, з метою перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин вчинення 11.02.2014 нападу на ОСОБА_4 із застосуванням вогнепальної зброї та умисного вбивства ІНФОРМАЦІЯ_1 мера міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_5 для уточнення, зокрема, вказаної у позові інформації наступного змісту:

"...1) по епізоду вбивства ОСОБА_4 :

- місцезнаходження ОСОБА_6 і ОСОБА_2 та інших осіб під час очікування появи автомобіля потерпілого та подальші дії до вчинення нападу;

- розташування ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та потерпілого в момент здійснення останнім пострілів, напрямок останніх;

- маршрут та час відходу до місця, де залишили автомобіль;

- маршрут та час повернення до місця, де ОСОБА_2 залишив ОСОБА_6 ;

- місця зустрічей ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , під час яких останній пропонував вчинити кримінальне правопорушення та передавав грошові кошти як винагороду";

"... 2) по епізоду вбивства ОСОБА_5 :

- місце зустрічі ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , маршрут та час руху до місця, де залишили автомобіль ОСОБА_2 та пересіли до автомобіля ВАЗ 2108, місця очікування на автомобіль ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 ;

- маршрут та час подальшого пересування до Придніпровського ринку та повернення до місця очікування;

- положення ОСОБА_2 та потерпілого в момент здійснення пострілів, напрямок останніх;

- маршрут та час подальшого пересування до міста Глобино Полтавської області;

- місце, з якого ОСОБА_6 телефонував ОСОБА_1 з метою повідомити про виконання замовлення;

- місце у місті Глобино Полтавської області, де ОСОБА_1 забирав ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ;

- місце, де можуть зберігатися та знаходитись мобільні телефони, придбані ОСОБА_6 з метою підготовки до вчинення вбивства ОСОБА_5 ; кросівки, патрони, передані ОСОБА_2 обвинуваченому ОСОБА_6 для викидання, а також номерні знаки НОМЕР_2 з автомобіля ВАЗ 2108;

- маршрут руху ОСОБА_6 та ОСОБА_2 до місця спалення автомобіля ВАЗ 2108;

- місце зустрічі ОСОБА_6 з ОСОБА_1 для здійснення поїздки до міста Глобино Полтавської області з метою отримання знаряддя вбивства ОСОБА_5 та іншої зброї, маршрут руху до місця передачі зброї ОСОБА_6 від ОСОБА_7 в присутності ОСОБА_1 , місце, де передавалась зброя, та місця де ОСОБА_6 телефонував ОСОБА_2 до та після зустрічі з ОСОБА_7 ;

- місце зустрічей з ОСОБА_1 з приводу одержання замовлення на вчинення кримінального правопорушення, отримання грошових коштів для підготовки до його вчинення та як винагороди ...".

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами захисників Лазоренка Р.В. та Кіяшко С.Л. на вищевказану ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року у зв`язку із тим, що апеляційні скарги були подані на судове рішення, яке не підлягає окремому апеляційному оскарженню, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією вказаної ухвали.

З наявної у матеріалах справи копії ухвали Верховного Суду від 25 листопада 2019 року вбачається, що також було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на вищезазначену ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України /далі - ЦК України/, ст. 1 ЗУ "Про інформацію" інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно із ч. 2 ст. 200 ЦК України суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Згідно із ч. 1 ст. 270 ЦК України фізична особа серед іншого має право на повагу до гідності та честі.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 273 ЦК України юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов`язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов`язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені. Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.

Статтею 276 ЦК України передбачено, що орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Згідно із ч. 5 ст. 277 ЦК України, якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд повинен визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЗУ "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі "Нова Газета і Бородянський проти Росії" вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі "Фельдек проти Словаччини" суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.

Зі змісту позовної заяви та доводів позивачів в судовому засіданні вбачається, що позивачі просять визнати недостовірною інформацію, вказаного у позові змісту, яка міститься в ухвалі суду. Вказана ухвала була винесена 13 серпня 2019 року Гадяцьким районним судом Полтавської області у складі колегії: головуючого судді Киричка С.А., суддів Заколодяжної О.А. та Тищенко Л.І. за результатами розгляду клопотання прокурора Москаленка Д.В. про доручення проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 лютого 2014 року за № 12014170110000192. Зазначені у вказаній ухвалі відомості стосовно, зокрема, позивачів є змістом клопотання прокурора, з яким останній звернувся до суду.

Тобто, в даному випадку мала місце реалізація прокурором відповідних положень Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення кримінального провадження та вчинення слідчих (розшукових) дій. Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, викладена в клопотанні слідчого (прокурора) інформація є коротким викладом обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з розслідуванням якого подається клопотання.

З матеріалів справи вбачається, що зазначена прокурором в клопотанні інформація подана до суду не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а для розгляду судом клопотання, яке і було 13 серпня 2019 року Гадяцьким районним судом Полтавської області частково задоволено.

Відповідно до абзацу 1 пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" /далі - Постанова/ у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях , а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. У такому ж порядку не можуть розглядатися наукові спори, тобто вимоги про спростування інформації наукового характеру.

Згідно із абзацами 4, 5 пункту 17 Постанови не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі. Якщо ж недостовірну інформацію було поширено в ході розгляду іншої справи зазначеними вище учасниками процесу відносно інших осіб, які не були учасниками процесу, то ці особи, якщо вони вважають, що така інформація порушує їх особисті немайнові права, вправі звернутися до суду за захистом своїх прав у порядку, передбаченому процесуальними кодексами.

Із системного аналізу вищевказаного вбачається, що інформація, викладена в ухвалі суду, постановленій за результатами розгляду клопотання прокурора (слідчого), що містить короткий виклад обставин кримінального правопорушення, може бути оскаржена або спростована лише в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом, оскільки в порядку цивільного судочинства суд не наділений компетенцією розглядати та давати оцінку обставинам, які є доказами у кримінальному провадженні (справі). Вказані дії суду призведуть до повторної судової оцінки наданих суду доказів у кримінальній справі.

Із змісту ухвали Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року вбачається, що вказана ухвала була постановлена за результатами розгляду клопотання прокурора Москаленка Д.В. про доручення проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 лютого 2014 року за № 12014170110000192. Згідно із вказаною ухвалою зазначене клопотання прокурора було частково задоволено та слідчому управлінню ГУНП в Полтавській області було доручено провести з участю обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника Кабальського Р.О. слідчі експерименти та огляди місцевостей з метою перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень.

Тобто, під час розгляду вищевказаного клопотання прокурора Гадяцьким районним судом Полтавської області вже були розглянуті, досліджені та оцінені відповідні докази, надані прокурором на обґрунтування поданого ним клопотання в рамках розгляду кримінального провадження, і відповідно інформація, викладена в ухвалі від 13 серпня 2019 року за результатами розгляду цього клопотання, може бути оскаржена, визнана недостовірною чи спростована лише в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом, так як в порядку цивільного судочинства суд не наділений компетенцією розглядати та давати оцінку обставинам, які вже були доказами у кримінальному провадженні (справі), були досліджені та оцінені, адже вказані дії суду призведуть до повторної судової оцінки наданих суду доказів у кримінальній справі, що є згідно із чинним законодавством неприпустимим.

Частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК України/ передбачено, які саме судові рішення можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Зі змісту оскаржуваної ухвали суду від 13 серпня 2019 року вбачається, що вказана ухвала не підлягає апеляційному оскарженню.

Відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Тобто, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду про задоволення чи відмову у задоволенні клопотання про доручення проведення слідчих дій.

З наявної у матеріалах справи копії ухвали Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року вбачається, що апеляційною інстанцією було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами захисників Лазоренка Р.В. та Кіяшко С.Л. на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року про доручення проведення слідчих дій у зв`язку із тим, що апеляційні скарги було подано на судове рішення, яке відповідно до положень ч. 2 ст. 392 КПК України не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 листопада 2019 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на вищевказану ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року у зв`язку із тим, що апеляційну скаргу було подано на судове рішення, яке відповідно до положень ч. 2 ст. 392 КПК України не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

У своєму клопотанні про долучення до справи копій вищевказаних ухвал апеляційної та касаційної інстанцій, яке міститься у матеріалах справи (а.с. 205- 206), а також в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Лазоренко Р.В. вказав, що ухвала Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року про доручення проведення слідчих дій оскаржувалася в апеляційному порядку зокрема з підстав порушення презумпції невинуватості стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Адвокат Лазоренко Р.В. також вказав, що оскільки апеляційною та касаційною інстанціями було відмовлено у відкритті апеляційного та касаційного провадження відповідно, то ухвала Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року відповідно не була предметом судового перегляду в порядку кримінального судочинства і вищестоящі суди не надали правову оцінку поширеній інформації, не усунули порушень презумпції невинуватості стосовно позивачів шляхом її скасування, зміни або виключення висновків з цієї ухвали.

Враховуючи те, що положеннями ч. 2 ст. 392 КПК України прямо передбачено процедуру оскарження ухвал, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, які не підлягають окремому оскарженню, а саме передбачено, що заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на остаточне судове рішення у справі, суд дійшов висновку, що можливість апеляційного оскарження ухвали Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року в порядку кримінального судочинства, в тому числі і з підстав порушення презумпції невинуватості стосовно позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ще не вичерпана, адже заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на остаточне судове рішення у кримінальній справі, де позивачі виступають у якості обвинувачених, і відповідно наявна передбачена чинним законодавством можливість розгляду питання щодо можливого порушення презумпції невинуватості стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , шляхом викладення певної інформації в ухвалі Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року, чи недостовірності цієї інформації, належним судом, а саме в порядку кримінального судочинства.

Враховуючи те, що інформація, викладена в ухвалі Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року, постановленій за результатами розгляду клопотання прокурора про доручення проведення слідчих дій з метою перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні, у якому позивачі у даній цивільній справі виступають у якості обвинувачених, що містить виклад певних обставин кримінальних правопорушень та самого кримінального провадження, може бути оскаржена, визнана недостовірною чи такою, що порушує презумпцію невинуватості лише в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом, так як в порядку цивільного судочинства суд не наділений компетенцією розглядати та давати оцінку обставинам, які вже були доказами у кримінальному провадженні (справі), були досліджені та оцінені, адже вказані дії суду призведуть до повторної судової оцінки наданих суду доказів у кримінальній справі, що є згідно із чинним законодавством неприпустимим, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про захист від поширення недостовірної інформації, яка порушує презумпцію невинуватості слід відмовити у повному обсязі за безпідставністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32 ч. 4 Конституції України, ст. ст. 273 ч.ч. 2, 3, 276, 277 ч.ч. 4, 5 ЦК України, ст. 392 КПК України, п. 15, абз. 1, 4, 5 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", ст. ст. 4, 10, 12, 17, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , місце утримання: Державна установа "Полтавська установа виконання покарань (№ 23)", що знаходиться по вул. Пушкіна, 91 в м. Полтава, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , місце утримання: Державна установа "Полтавська установа виконання покарань (№ 23)", що знаходиться по вул. Пушкіна, 91 в м. Полтава, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , місце утримання: Державна установа "Полтавська установа виконання покарань (№ 23)", що знаходиться по вул. Пушкіна, 91 в м. Полтава, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , до Гадяцького районного суду Полтавської області, місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 6, м. Гадяч Полтавської області, ідентифікаційний код 02897945, судді Киричка Станіслава Анатолійовича, місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 6, м. Гадяч Полтавської області, відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомі, судді Заколодяжної Олени Анатоліївни, місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 6, м. Гадяч Полтавської області, відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомі, судді Тищенко Лариси Іванівни, місцезнаходження: вул . Лесі Українки, 6, м. Гадяч Полтавської області, відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомі, про захист від поширення недостовірної інформації, яка порушує презумпцію невинуватості відмовити у повному обсязі за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Головуючий: