Постанова

від 10.06.2020 по справі 759/14892/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020року м. Київ

Справа № 759/14892/18

Провадження: № 22-ц/824/7764/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

секретар Гулієв М.Д.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської обласної ради в особі голови Київської обласної ради Стариченка Миколи Анатолійовича

на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 28 січня 2020 року, постановлену під головуванням судді Журибеди О.М.,

у справі за поданням головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Пилипчука Костянтина Ростиславовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника,

в с т а н о в и в:

В грудні 2019 року головнийдержавний виконавець Святошинського РВ ДВС м. Києва Пилипчук К.Р. звернувся до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке обґрунтовано тим, що з 30.05.2019 року на виконанні в Святошинському РВ ДВС перебуває виконавче провадження № 59178869 з примусового виконання виконавчого листа № 59178869, виданого 15.05.2019 року Святошинським районним судом м. Києва, про стягнення з боржника - КП Київської обласної ради Дослідно-експериментальний завод Київполіграфтехніка на користь ОСОБА_2 заробітної плати за період роботи з 01.06.2013 року по 31.10.2018 року, допомоги по тимчасовій непрацездатності та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 163 321 ,27грн. Також на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 43830952 від 27.06.2014 року про стягнення заборгованості з КПКиївської обласної ради Дослідно-експериментальний завод Київполіграфтехніка , до складу якого входить 4 виконавчих провадження на загальну суму 320 595,34 грн. КПКиївської обласної ради Дослідно-експериментальний завод Київполіграфтехніка жодних дій, спрямованих на виконання рішень Святошинського районного суду м. Києва ,не вчинило. 04.07.2019 року головним державним виконавцем Святошинського районного РВДВС винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, до якого належить адміністративне приміщення, 1950 року побудови, площею, 54 кв.м., приміщення бухгалтерії та прохідної, 1982 року побудови, площею 35,4 кв.м., приміщення механічного цеху, 1980 року побудови, площею 667,9 кв.м., приміщення ремонтного цеху, 1930 року побудови, площею 281,24 кв.м., приміщення столярної дільниці, 1950 року побудови, площею 100,03 кв.м., склад ПММ, 1976 року побудови, площею 16,7 кв.м., склад механічного цеху, 1976 року побудови, площею 17,7 кв.м., склад металевий 1990 року побудови, площею 40,0 кв.м., земельну ділянку код 75:211:0001 площею 3175,89 кв.м., на АДРЕСА_1 . Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за КП Київської обласної Ради Дослідно-експериментальний завод Київполіграфтехніка у встановленому законом порядку нерухоме майно не зареєстровано, тобто, на даний час боржник має заборгованість перед стягувачем на загальну суму 483 916,61 грн., яка стягнута за рішенням суду та у добровільному порядку не погашена. Боржником у встановленому законом порядкувищевказане нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , яке йому належить, не зареєстровано, що є перешкодою для державного виконавця звернути стягнення на таке майно.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 28 січня 2020 року подання головного державного виконавця Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Пилипчука К.Р. про звернення стягнення на нерухоме майно задоволено.

Звернуто стягнення на нерухоме майно КП Київської обласної Ради Дослідно-експериментальний завод Київполіграфтехніка , право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, а саме: адміністративне приміщення, 1950 року побудови, площею, 54 кв.м., приміщення бухгалтерії та прохідної, 1982 року побудови, площею 35,4 кв.м., приміщення механічного цеху, 1980 року побудови, площею 667,9 кв.м., приміщення ремонтного цеху, 1930 року побудови, площею 281,24 кв.м., приміщення столярної дільниці, 1950 року побудови, площею 100,03 кв.м., склад ПММ, 1976 року побудови, площею 16,7 кв.м., склад механічного цеху, 1976 року побудови, площею 17,7 кв.м., склад металевий 1990 року побудови, площею 40,0 кв.м., що розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку код 75:211:0001 площею 3175,89 кв.м., на АДРЕСА_1 .

Не погодившись із таким судовим рішенням, голова Київської обласної ради Стариченко М.А. в інтересах Київської обласної ради, як особа, що не приймала участі у розгляді справи, вважаючи, що суд вирішив питання про її права та інтереси (частина 1 статті 352 ЦПК України ), 06.04.2020 року направив апеляційну скаргу , в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні подання головного державного виконавця Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Пилипчука К.Р. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що оскаржуваним судовим рішенням фактично порушено право територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради як власника нерухомого майна, на яке ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2020 року звернуто стягнення . Право власності на нерухоме майно (приміщення та споруди), що розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , та на яке оскаржуваною ухвалою звернуто стягнення, зареєстровано у встановленому законом порядку за територіальною громадою сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради, тобто, вказане майно не можна віднести до категорії майна, порядок звернення стягнення на яке передбачений ч. 10 ст. 440 ЦПК України.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 12травня 2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Москалюк Т.В. в інтересах ОСОБА_2 зазначила, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2015 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Київської обласної ради, треті особи: КП Дослідно-експериментальний завод Київполіграфтехніка , КП Київської обласної ради Друкар , про визнання незаконними та скасування рішення. У зазначених рішеннях вказано, що передача майна з балансу КП Дослідно-експериментальний завод Київполіграфтехніка на баланс КП Київської обласної ради Друкар не порушує прав та інтересів позивачки, оскільки не унеможливлює виконання судового рішення в частині стягнення грошового боргу. Так, згідно даних інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нерухоме майно, що знаходиться у АДРЕСА_1 зареєстровано у встановленому законом порядку за територіальними громадами сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради. На її думку, оскільки майно не вибуло із спільної власності територіальних громад Київської області, а змінився лише балансоутримувач, виконання судового рішення в частині стягнення грошового боргу є можливим. За таких підстав просила ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 28 січня 2020 року залишити без змін.

В судовому засіданні Кондратенко Я.І. в інтересах Київської обласної ради підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просила скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 28 січня 2020 року та постановити нову про відмову в задоволенні подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно.

Державний виконавець Пилипчук К.Р. та представники ОСОБА_2 - адвокат Москалюк Т.В. та ОСОБА_3 заперечували проти апеляційної скарги, просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши пояснення учасників справи, що з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Задовольняючи подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника суд першої інстанції виходив з наступного.

З 30.05.2019 року на виконанні в Святошинському районному відділі державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Києві перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 59178869, виданого 15.05.2019 року Святошинським районним судом м. Києва, про стягнення з боржника - КП Київської обласної ради Дослідно-експериментальний завод Київполіграфтехніка на користь ОСОБА_2 заробітної плати за період роботи з 01.06.2013 року по 31.10.2018 року, допомоги по тимчасовій непрацездатності та компенсації за невикористану відпустку, що становить 163 321 грн. 27 коп.

Також на виконанніперебуває зведене виконавче провадження № 43830952 від 27.06.2014 року про стягнення заборгованості з Комунального підприємства Київської обласної ради Дослідно-експериментальний завод Київполіграфтехніка , до складу якого входить 4 виконавчих провадження,на загальну суму 320 595,34 грн.

Комунальне підприємство Київської обласної ради Дослідно-експериментальний завод Київполіграфтехніка жодних дій, спрямованих на виконання рішень Святошинського районного суду м. Києва , не вчинило.

04.07.2019 року головним державним виконавцем Святошинського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Пилипчуком К.Р., було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, до якого входить: адміністративне приміщення, 1950 року побудови, площею, 54 кв.м., приміщення бухгалтерії та прохідної, 1982 року побудови, площею 35,4 кв.м., приміщення механічного цеху, 1980 року побудови, площею 667,9 кв.м., приміщення ремонтного цеху, 1930 року побудови, площею 281,24 кв.м., приміщення столярної дільниці, 1950 року побудови, площею 100,03 кв.м., склад ПММ, 1976 року побудови, площею 16,7 кв.м., склад механічного цеху, 1976 року побудови, площею 17,7 кв.м., склад металевий 1990 року побудови, площею 40,0 кв.м., земельнаділянкакод 75:211:0001 площею 3175,89 кв.м., на АДРЕСА_1 .

Відповідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що за боржником Комунальним підприємством Київської обласної Ради Дослідно-експериментальний завод Київполіграфтехніка у встановленому законом порядку нерухоме майно не зареєстровано.

Ураховуючи, що на даний час боржник КП Київської обласної Ради Дослідно-експериментальний завод Київполіграфтехніка має заборгованість перед стягувачем на загальну суму 483916,61 грн, яка стягнута за рішенням суду та у добровільному порядку не погашена; не зареєстрував у встановленому законом порядку нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , яке йому належить, що є перешкодою для державного виконавця звернути стягнення на таке майно, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вказаного подання.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 48 Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно частини третьої, четвертої статті 50 Закону у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст.317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Обґрунтовуючи подання державний виконавець посилався на те, що згідно відповіді Департаменту земельних ресурсів від 14.08.2017 року станом на 09.08.2017 року за даними міського земельного кадастру в Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) земельна ділянка код 75:211:0001 площею 3175,89 кв.м на АДРЕСА_1 обліковується за КП Дослідно-експериментальний завод Київполіграфтехніка на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування. Документи, що посвідчують право власності зазначеною земельною ділянкою, станом на 31.12.2012 у Департаменті земельних ресурсів зареєстровані не були.

До подання також долучено відповідь КП Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації від 31.05.2019 № 062/14-8086 (И-2019) згідно якої, за даними реєстрових книг КП Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації за адресою АДРЕСА_1 нерухоме майно на прав власності не реєструвалося.

В той же час, скаржником на обґрунтування доводів апеляційної скарги надано суду Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.04.2020 року , згідно якої нежитлові будівлі (літ: А, Б, В, Г , Д, Ж , З , И, Й, К , Л) загальною площею 1605,4 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_1 належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991, рішення про розмежування майна комунальної власності області № 11 від 27.01.1992, рішення про перелік об`єктів комунальної власності області, що передаються в управління обласній державній адміністрації від 29.09.1992.

Право господарського відання на вказані нежитлові будівлі належить КП Київської міської ради Друкар на підставі рішення про управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області № 225-12- VIвід 24.11.2011, акту приймання-передачі № 16-а від 15.04.2013 на виконання рішення Київської обласної ради від 04.04.2013 3582-31- VI про передачу майна підприємств спільної власності територіальних громад Київської області (а.с. 134).

Так, рішенням Київської обласної ради шостого скликання від 04.04.2013 року вирішено безоплатно передати з балансу КП Київської обласної ради ДЕЗ Київполіграфтехніка на баланс КП Київської обласної рад Друкар майно (п. 1 рішення); вважати таким, що припинилось право господарського відання КП Київської обласної ради ДЕЗ Київполіграфтехніка на майно.

Вказана обставина встановлена також судом у рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 28.10.2014 року, ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 24.12.2014 року та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.02.2015 року (а.с. 156-163).

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (ч. 1 Закону України Про місцеве самоврядування )

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади; прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення (п.п. 30,31 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування ).

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку про те, що право власності на нерухоме майно (приміщення та споруди), що розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано у встановленому законом порядку за територіальною громадою сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради , тобто, вказане майно не може бути віднесене до категорії майна, порядок звернення на яке передбачений ч. 10 ст. 440 ЦПК України .

Оскільки відповідно до приписів ч. 10 ст. 440 ЦПК України обов`язковою умовою звернення державного виконавця із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно до суду є наявність певно визначеного нерухомого майна та відсутність реєстрації права власності на таке майно у встановленому законом порядку , у державного виконавця не було правових підстав порушувати перед судом зазначене питання.

Також слід звернути увагу, що у відповіді КП Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації від 31.05.2019 № 062/14-8086 (И-2019) на запит державного виконавця було роз`яснено ст. 32 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень та рекомендовано для отримання актуальної інформації щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно скористатись безпосереднім доступом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однак, як убачається із матеріалів справи, не зважаючи за вимоги частин 3,4 статті 50 Закону України Про виконавче провадження , державним виконавцем, таких дій вчинено не було.

Слід відмітити і те, що ні державним виконавцем при зверненні до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, ні судом першої інстанції при вирішення порушеного державним виконавцем питання, не зазначено та не встановлено вартість майна, на яке оскаржуваною ухвалою звернуто стягнення, з урахуванням того, що заборгованість КП Дослідно-експериментальний завод Київполіграфтехніка перед стягувачем ОСОБА_2 складає 483 916,61 грн.

Заперечуючи проти апеляційної скарги. адвокат Москалюк Т.В. в інтересах ОСОБА_2 зазначала, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2015 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Київської обласної ради, треті особи: КП Дослідно-експериментальний завод Київполіграфтехніка , КП Київської обласної ради Друкар , про визнання незаконними та скасування рішення. Відмовляючи у задоволення позову ОСОБА_2 суди виходили із того, що передача майна з балансу КП Дослідно-експериментальний завод Київполіграфтехніка на баланс КП Київської обласної ради Друкар не порушує прав та інтересів позивачки, оскільки не унеможливлює виконання судового рішення в частині стягнення грошового боргу.

Вказане твердження в будь-якому випадку не спростовує факт унеможливлення звернення стягнення на дане нерухоме майно в порядку ст. 440 ЦПК України, оскільки право власності на нього зареєстроване у встановленому законом порядку за іншою юридичною особою, а саме, територіальною громадою сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради.

Окрім того, судами адміністративної юрисдикції встановлено, що КП Київської обласної ради Дослідно-експериментальний завод Київполіграфтехніка не є власником спірного майна, про що зазначено в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України, порушенням норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, ухвалив судове рішення про права, свободи та інтереси особи, яка не брала участі у справі, ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 28 січня 2020 року підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову в задоволенні подання головного державного виконавця Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у місті Києві Пилипчука К.Р. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника .

Керуючись ст.ст. 369, 374, 376 , 382, 384 ЦПК України , суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської обласної ради в особі голови Київської обласної ради Стариченка Миколи Анатолійовича задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 28 січня 2020 року скасувати та постановити нову.

В задоволенні подання головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Пилипчука Костянтина Ростиславовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 18 червня 2020 року.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді Д.Р. Гаращенко

А.А. Пікуль