Постанова

від 17.06.2020 по справі 666/5744/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 666/5744/15-ц

провадження № 61-44636св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 грудня 2017 року у складі судді Гаврилова Д. В. та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 22 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Приходько Л. А., Бездрабко В. О., Кузнєцової О. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі - ПАТ КБ ПриватБанк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 21 березня 2007 року між ЗАТ КБ Приватбанк , правонаступником якого є ПАТ КБ Приватбанк , та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № HET0GA00001824, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 22 250 доларів США із терміном повернення коштів до 21 березня 2017 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та винагороди за надання фінансового інструменту.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за умовами кредитного договору виникла заборгованість, яка станом на 28 вересня 2015 року становить 73 748,47 доларів США, що в еквіваленті 1 593 704,43 грн.

На підставі викладеного ПАТ КБ ПриватБанк просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 21 березня 2007 року № HET0GA00001824 у розмірі 73 748,47 доларів США, що в еквіваленті 1 593 704,43 грн, вирішити питання щодо відшкодування судових витрат.

17 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ ПриватБанк про захист прав споживачів, визнання протиправним стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що на підставі договору про розрахунково-касове обслуговування підприємства/організації з видачі заробітної плати/стипендії з використанням платіжних карток ОСОБА_1 отримала у ПАТ КБ ПриватБанк картку для виплат для нарахування її заробітної плати. З початку березня 2009 року ПАТ КБ ПриватБанк почало здійснювати списання грошових коштів з її картки, у зв`язку з чим вона неодноразово зверталась до працівників банку з вимогами надати їй пояснення щодо цього. З відповіді, отриманої від ПАТ КБ ПриватБанк , вона дізналась, що має непогашену кредитну заборгованість.

Посилаючись на те, що кредитний договір від 21 березня 2007 року вона з ПАТ КБ ПриватБанк не укладала та кредитних коштів не отримувала, вважала дії ПАТ КБ ПриватБанк щодо списання грошових коштів з її рахунку протиправними.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ПАТ КБ ПриватБанк на її користь безпідставно набуті банком грошові кошти в сумі 95 202,09 грн, заборонити ПАТ КБ ПриватБанк проводити автоматичне списання коштів з картки для виплат, що відкрита на її ім`я в банку, та стягнути з ПАТ КБ ПриватБанк 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 04 грудня 2017 року у задоволенні первісного позову ПАТ КБ ПриватБанк відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Заборонено ПАТ КБ ПриватБанк проводити автоматичне списання коштів з картки для виплат № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , з метою погашення заборгованості за кредитним договором від 21 березня 2007 року № HET0GA00001824. В іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами відсутні договірні кредитні правовідносини, оскільки ОСОБА_1 не підписувала кредитний договір від 21 березня 2007 року № HET0GA00001824, що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи від 31 січня 2017 року № 336. Суд вважав, що стягнення з банка грошових коштів, списаних з карткового рахунка ОСОБА_1 , є передчасним, оскільки списання грошових коштів відбувалось на виконання рішення суду, яке на час розгляду справи є чинним. Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є недоведеними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 22 серпня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ ПриватБанк задоволено частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні первісного позову ПАТ КБ ПриватБанк та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що наявність між сторонами кредитних правовідносин підтверджується рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ ПриватБанк кредитної заборгованості за кредитним договором від 21 березня 2007 року № HET0GA00001824.

Таким чином, звернувшись до суду з вимогою про дострокове погашення всієї кредитної заборгованості, що виникла станом на 21 травня 2009 року, банк на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання за кредитним договором щодо строку його виконання з 21 березня 2007 року до 21 травня 2009 року, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не порушувала питання про визнання кредитного договору недійсним, вчиняла дії, направлені на погашення стягненої за рішенням суду заборгованості, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність кредитних правовідносин між сторонами.

Правомірність та дійсність кредитного договору від 21 березня 2001 року № ET0GA00001824 встановлено рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2011 року, яке набрало законної сили, є чинним на час розгляду цієї справи та має преюдиційне значення для її розгляду.

Відповідно до умов пункту 2.2.5 кредитного договору від 21 березня 2001 року № ET0GA00001824 позичальник доручив банку списувати кошти із всіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту або у валюті, відмінної від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів, не наданих у кредит, у межах сум, які підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні строків платежів.

Пунктом 2.3.5 кредитного договору банку надано право списувати кошти з поточних рахунків позичальника (позивача) згідно з пунктом 2.2.5., при настанні строків платежів, відповідно до встановленого законодавством порядку.

Враховуючи наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 151 617,64 грн, стягнутої рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2011 року, суд вважав, що списання банком кредитних коштів з рахунка ОСОБА_1 не є безпідставним, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення зустрічних позовних вимог позивачки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду, ПАТ КБ ПриватБанк просило суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог , обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки факту наявності між сторонами договірних кредитних правовідносин, які ОСОБА_1 не виконує, а тому повинна повернути кредит, сплатити проценти, комісії та неустойку, які нараховані банком після ухвалення Жовтневим районними судом м. Дніпропетровська рішення від 05 квітня 2011 року.

У іншій частині рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 22 серпня 2018 року ПАТ КБ ПриватБанк не оскаржує.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ КБ ПриватБанк , витребувано справу № 666/5744/15-ц із суду першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13 квітня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі судді-доповідача Черняк Ю. В. та суддів: Воробйової І. А., Лідовця Р. А.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до суду не подала.

Фактичні обставини, встановлені судами

21 березня 2007 року між ЗАТ КБ Приватбанк , правонаступником якого є ПАТ КБ Приватбанк , а на момент розгляду справи в суді касаційної інстанції - АТ КБ Приватбанк , та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № HET0GA00001824.

Відповідно до пункту 7.1 цього кредитного договору банк зобов`язався надати відповідачці кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу банку на строк з 21 березня 2007 року до 21 березня 2017 року включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 22 250 доларів США, з яких 20 000 доларів США - на ремонт житла, 2 250 доларів США - на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених договором. Умовами договору передбачено сплату процентів за користування кредитом у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5 % від суми виданого кредиту у момент його видачі, щомісяця в період сплати у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту.

За умовами кредитного договору погашення кредиту повинно здійснюватись щомісячними платежами в сумі 317,69 доларів США, що складається із заборгованості за кредитом, процентів, винагороди, комісії, у період з 21 до 28 числа кожного місяця.

Пунктом 2.3.3 кредитного договору від 21 березня 2007 року № HETОGA00001824 передбачено право банку на власний розсуд змінювати умови договору: вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії та процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення.

Відповідно до пункту 2.2.5 кредитного договору від 21 березня 2007 року № HET0GA00001824 позичальник доручив банку списувати кошти із всіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту або у валюті, відмінної від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів, не наданих у кредит, у межах сум, які підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядком.

Пунктом 2.3.5 кредитного договору банку надано право списувати кошти з поточних рахунків позичальника згідно з пунктом 2.2.5 при настанні строків платежів, передбачених умовами цього договору.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору від 21 березня 2007 року № HET0GA00001824 23 червня 2009 року ЗАТ КБ ПриватБанк звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості, яка виникла станом на 21 травня 2009 року, у розмірі 19 923,47 доларів США, що в еквіваленті 151 617,64 грн, з яких: 18 336,25 доларів США - основна заборгованість за кредитом, 515,81 доларів США - проценти за користування кредитом, 80 доларів США - комісія, 11,39 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, 980,02 доларів США - штрафні санкції.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2011 року у справі № 2-1264/2011 за позовом ЗАТ КБ Приватбанк до ТОВ УФА Верус , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позовні вимоги банку задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 21 березня 2007 року № HET0GA00001824, яка утворилась станом на 21 травня 2009 року, у розмірі 151 617,64 грн. У задоволені решти вимог відмовлено.

Указане рішення суду набрало законної сили.

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 31 січня 2017 року № 336, виконаним судовим експертом Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, підписи в першому та другому примірниках кредитного договору від 21 березня 2007 року № HETОGA00001824 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до виписок за карткою/рахунком № НОМЕР_1 за період з 01 січня 2008 року до 16 лютого 2017 року та за карткою/рахунком № НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_1 , починаючи з 2011 року банк здійснював автоматичне списання грошових коштів з рахунка ОСОБА_1 на погашення простроченої кредитної заборгованості (а. с. 158-183).

ОСОБА_1 неодноразово зверталась до банку із заявами щодо фактів неповного надходження списаних з її карткового рахунка грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором, стягнутої з неї рішенням Жовтневого суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2011 року у справі

№ 2-1264/2011 (а. с. 199, 200).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що постанова Апеляційного суду Херсонської області від 22 серпня 2018 року в оскаржуваній частині прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до частини другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Вирішуючи вказаний спір у частині вимог за первісним позовом про стягнення основної заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд виходив з необґрунтованості позовних вимог, оскільки встановив, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2011 року у справі № 2-1264/2011, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором від 21 березня 2007 року № HET0GA00001824, яка утворилась станом на 21 травня 2009 року, у розмірі 151 617,64 грн. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною першою статті 625 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду.

Встановлено, що строк дії кредитного договору визначено сторонами до 21 березня 2017 року.

Водночас, 23 червня 2009 року ЗАТ КБ ПриватБанк звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості, яка виникла станом на 21 травня 2009 року, у розмірі 19 923,47 доларів США, що в еквіваленті 151 617,64 грн, з яких: 18 336,25 доларів США - основна заборгованість за кредитом, 515,81 доларів США - проценти за користування кредитом, 80 доларів США - комісія, 11,39 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, 980,02 доларів США - штрафні санкції.

Таким чином, у зв`язку з порушенням позичальником виконання зобов`язання за кредитним договором, позивач відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов пункту 2.3.3 кредитного договору від 21 березня 2007 року № HETОGA00001824 використав право достроково вимагати стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_1 . Таким чином було змінено банком строк виконання основного зобов`язання.

Оскільки ПАТ КБ ПриватБанк вже реалізувало своє право на стягнення заборгованості за кредитним договором від 21 березня 2007 року № HET0GA00001824, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2011 року у справі № 2-1264/2011 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ ПриватБанк заборгованість за цим кредитним договором у розмірі 151 617,64 грн, яка утворилась станом на 21 травня 2009 року та до складу якої входили сума основної заборгованості, проценти за користування кредитом та інші виплати, передбачені договором, повторне стягнення зазначених складових кредитної заборгованості, нарахованих у межах строку кредитування, суперечитиме вимогам статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Щодо процентів за користування кредитом, нарахованих після ухвалення Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська рішення від 05 квітня 2011 року у справі № 2-1264/2011 та до моменту звернення до суду з позовом у справі, що переглядається, колегія суддів зазначає таке.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Зазначене вище вказує на те, що позивач не мав права нараховувати передбачені договором проценти після пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, чим було змінено строк виконання зобов`язання за кредитним договором, та, відповідно, нараховувати на ці проценти неустойку та інші види компенсаційних виплат, передбачених кредитним договором, тобто позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, однак з такими позовними вимогами банк до суду не звертався.

Зазначені вище висновки апеляційного суду щодо відмови у задоволенні первісного позову банку узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду по суті вирішення позовних вимог банку за первісним позовом.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Херсонської області від 22 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець