Постанова

від 15.06.2020 по справі 200/11605/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5679/20 Справа № 200/11605/19 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

ОСОБА_1 ,

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання припиненим договору оренди землі , -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Дніпровської міської ради про визнання припиненим договору оренди землі (а.с. 2-6).

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що вона була власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та розташованої під будинком земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 1210100000:06:033:0068. З метою обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 13.08.2004 року між нею та Дніпровською міською радою було укладено договір оренди, відповідно до якого їй у платне тимчасове користування було передано земельну ділянку площею 0,0800 га, кадастровий номер 1210100000:06:033:0069, що розташована по АДРЕСА_1 , строком на 20 років. На земельній ділянці по АДРЕСА_1 , площею 0,1 га, кадастровий номер 1210100000:06:033:0068, що належала їй на праві власності, було розташовано споруди житлового будинку літ. А-1. На земельній ділянці по АДРЕСА_1 , площею 0,0800 га, кадастровий номер 1210100000:06:033:0069, що була передана їй в оренду, було розташовано споруди житлового будинку літ. Б - альтанка, № 1-5, І - споруди (ворота, огорожа, стінки підпірні, тротуари, доріжки та майданчики, хвіртки). 31.03.2015 року між нею та ТОВ НФ Консалтінг плюс було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 , що складається з літ. А-1 - житловий будинок, літ. Б - альтанка, № 1-5, І - споруди. Разом із будинком також було продано розташовану під ним земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 1210100000:06:033:0068. Таким чином, 31.03.2015 року був останнім днем, коли вона була власником житлового будинку по АДРЕСА_1 та користувалась орендованою земельною ділянкою. З огляду на це, до правовідносин між нею та відповідачем мають бути застосовані норми абз. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі , ч. 1 ст. 120, п. е ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, згідно яких у випадку переходу права власності на нерухоме майно, договір оренди земельної ділянки припиняється в силу закону та з моменту настання юридичного факту - переходу до іншої особи права власності на розташовані на орендованій земельній ділянці будівлі та споруди. Припинення договору оренди землі та розірвання договору оренди земельної ділянки є різними інститутами, мають різні юридичні та фактичні підстави. Встановлюючи юридичний факт, на підставі якого договір оренди земельної ділянки припиняється, норми абз. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі , ч. 1 ст. 120, п. е ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України не передбачають вчинення сторонами договору додаткових дій щодо розірвання договору. Пунктом 7.1 договору оренди передбачено, що після припинення дії договору, орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Згідно п. 7.8 договору повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі. Норми Закону України Про оренду землі та Земельного кодексу України, а також положення п.п. 7.1-7.8 договору оренди не передбачають передання земельної ділянки орендодавцю за умови припинення договору оренди землі, а визначають цю дію, як наслідок припинення договору оренди. Відповідно до наведених положень законодавства та умов договору оренди, обов`язок передання земельної ділянки за актом є похідним від припинення договору оренди і виникає після припинення договору. Таким чином, договір оренди земельної ділянки припиняється незалежно від того, чи розірвано договір оренди та чи передано земельну ділянку за актом. В зв`язку з цим, укладений з відповідачем договір оренди припинився з 31.03.2015 року. Однак, Дніпровська міська рада не визнає його припиненим з вказаної дати. Це проявляється в тому, що за договором оренди землі від 13.08.2004 року продовжується нарахування орендної плати позивачці, а Дніпровська міська рада ухиляється від прийняття земельної ділянки з оренди. Внаслідок чого, порушуються права та законні інтереси позивачки, за якою, всупереч закону, відповідач зберігає статус орендаря земельної ділянки, що покладає на неї майнові обов`язки з утримання земельної ділянки та сплати орендних платежів за договором оренди.

Просила суд визнати припиненим з 31 березня 2015 року договір оренди землі від 13 серпня 2004 року, укладений між нею та Дніпровською міською радою стосовно земельної ділянки площею 0,0800 га, кадастровий номер 1210100000:06:033:0069, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2019 року вищевказану справу передано за підсудністю до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська (а.с. 35-36).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2020 року у задоволенні заявлених позовних вимог відмовлено /а.с. 105-108/.

ОСОБА_1 з вищевказаним рішенням суду не погодилась та подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с. 112-115/.

Дніпровська міська рада своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України на подання відзиву не скористалась.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту припинення правовідносин між позивачкою та відповідачем, які припинились між ними в силу закону. При цьому, дія самого договору оренди не припинилась, оскільки відповідні права та обов`язки орендаря перейшли до нового власника нерухомості, розміщеної на орендований земельній ділянці.

Судом встановлено, що 13.08.2004 року між позивачкою ОСОБА_1 та Дніпровською міською радою було укладено договір оренди, відповідно до умов якого позивачці в строкове платне користування було передано земельну ділянку площею 0,0800 га, кадастровий номер 121010000:06:033:0069, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п. 1.2 договору оренди цільове використання земельної ділянки - обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до п. 3.1договору, останній було укладено строком на 20 років.

Також 13.08.2004 року було складено акт приймання-передачі земельної ділянки.

31.03.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ НФ Консалтінг плюс було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого було продано житловий будинок АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,1 га, кадастровий номер 1210100000:06:033:0068 та який складається з літ. А-1 - житловий будинок, загальною площею 517,4 кв.м, житловою площею 136,9 кв.м; літ. Б - альтанка № № 1-5, І - споруди.

Згідно витягу та інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі вказаного договору купівлі-продажу 31.03.2015 року за ТОВ НФ Консалтінг плюс було зареєстровано право власності на зазначений вище будинок.

21.02.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровської міської ради із заявою про припинення/розірвання договору оренди від 13.08.2004 року земельної ділянки площею 0,0800 га, кадастровий номер 1210100000:06:033:0069, по АДРЕСА_1 та прийняття з оренди вказаної земельної ділянки і підписання відповідного акту прийняття-передачі, посилаючись на укладання 31.03.2015 року договору купівлі-продажу житлового будинку з ТОВ НФ Консалтінг плюс .

На вказану заяву Дніпровською міською радою листом від 04.04.2019 року позивачці було повідомлено, що договір оренди землі може бути розірваний шляхом укладання відповідного договору. Згода міської ради на припинення права користування земельною ділянкою оформлюється відповідним рішенням міської ради, яке приймається на пленарному засіданні міської ради. Факт припинення права користування земельною ділянкою підлягає реєстрації в установленому законом порядку. Також в листі було зазначено, що підготовки документів на розгляд міською радою питання щодо припинення права користування земельною ділянкою до заяви від 21.02.2019 року необхідно додати правовстановлюючі документи суб`єкта земельних відносин; попередні правовстановлюючі документи на земельну ділянку та рішення органів місцевого самоврядування щодо відведення земельної ділянки; документи, що підтверджують відсутність заборгованості з плати за землю; довіреність уповноваженої особи, яка представляє інтереси заявника; оригінал акту обстеження земельної ділянки.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 03.03.2008 року, вбачається, що домоволодіння за вказаною адресою складається з житлового будинку літ. А-1, у т.ч.: під А-1 - підвал, літ.а - ганок, над а - навіс, а2 - ганок, а1 - приямок; літ.Б - альтанка; споруди 1-5, І (ворота, огорожа, стінки підпірні, тротуари, доріжки та майданчики, хвіртки).

Відповідно висновку експертного дослідження № 5501/5502-19 від 28.12.2019 року, складеного Дніпропетровським НДІ судових експертиз, на земельній ділянці площею 0,0800 га, кадастровий номер 1210100000:06:033:0069, по АДРЕСА_1 , розташовані наступні об`єкти нерухомого майна: літ. Б - альтанка, доріжки, стіни підпірні, огорожі, елементи благоустрою ( альпійська гірка , квіткові газони).

Таким чином, відповідно до технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , висновку експертного дослідження № 5501/5502-19 від 28.12.2019 року та договору купівлі-продажу від 31.03.2015 року вбачається, що за останнім позивачкою ОСОБА_1 на користь ТОВ НФ Консалтінг плюс було відчужено житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, що були розташовані, як на земельній ділянці площею 0,1 га, кадастровий номер 1210100000:06:033:0068, так і на орендований земельній ділянці площею 0,0800 га, кадастровий номер 1210100000:06:033:0069.

Не зазначення в договорі купівлі-продажу орендованої земельної ділянки, не спростовує факту відчуження за цим договором будівель та споруд, які на ній розміщені.

Згідно ст. 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Статтею 32 Закону України Про оренду землі встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно п. е ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Стаття 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, в розумінні наведених положень законодавства, які були чинним на момент укладання договору купівлі-продажу від 31.03.2015 року, при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Тобто, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Отже, після відчуження об`єктів нерухомості позивачка не повинна сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої вона вже не є, а зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості.

Відповідні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 року по справі №904/9027/17, від 07.11.2018 року по справі №910/20774/17, від 29.11.2018 року по справі №915/1416/17, від 06.12.2018 року по справі №902/1592/15, від 27.02.2019 року по справі №913/661/17, від 06.03.2019 року по справі №914/2687/17, від 04.04.2019 року по справі № 910/7197/18, від 18.04.2019 року по справі №913/210/18, від 04.06.2019 року по справі № 914/1925/18, від 13.06.2019 року по справі №922/2427/18.

При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, що позивачка звернулась до суду з позовом про встановлення факту припинення договору оренди землі від 13.08.2004 року з дати відчуження об`єкту нерухомості, тобто з моменту укладання договору купівлі-продажу від 31.03.2015 року, посилаючись при цьому на вищенаведені положення законодавства, а саме: ст. 31 Закону України Про оренду землі , ч. 1 ст. 120, п. е ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, які прямо передбачають припинення таких правовідносин по факту відчуження майна.

Суд першої інстанції на підставі встановлених обставин та належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав неправильного обрання позивачем способу захисту порушеного права.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров