Постанова

від 04.06.2020 по справі 910/9524/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/9524/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 04.06.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивкофф"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 06.11.2019 (повний тест рішення складено 18.11.2019)

у справі №910/9524/19 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивкофф"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Київській, Черкаській та Чернігівській областях

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство освіти і науки України

про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивкофф"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пивкофф" звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (яке реорганізовано у Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство освіти і науки України, в якому просило суд:

- визнати рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про відмову у включенні нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 109, 3 кв. м., яка розміщена за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14 до переліку об'єктів, що підлягають приватизації - незаконним;

- зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області включити нерухоме майно - нежитлову будівлю, загальною площею 109, 3 кв. м., яка розміщена за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14 до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації;

- видати наказ про приватизацію нежитлової будівлі, загальною площею 109, 3 кв. м., яка розміщена за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14 шляхом викупу орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Пивкофф".

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач виконав умови передбачені ч. 2 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", у зв'язку з чим, згідно з положеннями ч. 3 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" як орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об'єкта шляхом викупу, а рішення відповідача про відмову у включенні об'єкта оренди до переліку об'єктів, що підлягають приватизації - є незаконним.

Короткий зміст заперечень проти позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на абзац 3 частини 9 статті 11 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна та вказував, що відмова у включенні об'єкта оренди до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, пов'язана із встановленими чиним законодавством обмеженнями щодо приватизації.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/9524/19 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивкофф" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача- Міністерство освіти і науки України про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за наявності прямої заборони приватизації нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 109, 3 кв. м., яка розміщена за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14, яка обліковується на балансі Державного підприємства "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України", вставленої спеціальним законом, а саме, Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" доводи та посилання позивача (з певними засобами доказування), в даному випадку не можуть послугувати підставою для визнання незаконним рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про відмову у включенні вказаного вище нерухомого майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Суд першої інстанції за наслідками розгляду справи зазначив, що правові підстави для зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області включити нерухоме майно - нежитлову будівлю, загальною площею 109, 3 кв. м., яка розміщена за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14 до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації та видати наказ про приватизацію відповідної нежитлової будівлі шляхом викупу орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Пивкофф" - відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач (ТОВ "Пивкофф") звернувся 25.11.2019 (згідно відбитки штемпеля вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва) до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/9524/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивкофф" задовольнити в повному обсязі, а саме:

- визнати рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про відмову у включенні нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 109, 3 кв. м., яка розміщена за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14 до переліку об'єктів, що підлягають приватизації - незаконним;

- зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області включити нерухоме майно - нежитлову будівлю, загальною площею 109, 3 кв. м., яка розміщена за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14 до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації;

- видати наказ про приватизацію відповідної нежитлової будівлі шляхом викупу орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Пивкофф".

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано, що:

- Закон України Про приватизацію державного та комунального майна є більш спеціальним законом щодо приватизації і має вищу юридичну силу ніж Закон України Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації ;

- позивачем вчинено усі дії, обумовлені ст. 18 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна , які необхідні для його викупу;

- відмова відповідача включити об'єкт оренди до перелікві, що підлягають приватизації, порушує права позивача, як орендаря, який належним чином виконав усі умови договору оренди, на викуп об'єкта оренди, щодо якого здійснено значні невід'ємні поліпшення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивкофф" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивкофф" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/9524/19 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, а саме: подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в сумі 5 763,00 грн.

13.12.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшов супровідний лист без номеру від 13.12.2019 (вх.№09.1-13/24740/19 від 13.12.2019) до якого долучено оригінал платіжного доручення №93 від 12.12.2019 про сплату судового збору в сумі 5763,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2020 відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивкофф" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/9524/19 призначено на 30.01.2020.

30.01.2020 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. на навчанні для підвищення кваліфікації у Національній школі суддів України в період з 27.01.2020 по 31.01.2020.

У зв'язку з перебуванням 03.02.2020 судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити призначення справи та її розгляд у визначеному складі колегії суддів - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03.02.2020, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 справу №910/9524/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивкофф" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Дикунська С.Я., розгляд справи призначено на 27.02.2020.

27.02.2020 розгляд справи №910/9524/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивкофф" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 - не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) на лікарняному з 17.02.2020 по 27.02.2020 включно.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2020 розгляд справи №910/9524/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивкофф" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 призначено на 02.04.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 у зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19. колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України, розгляд справи призначено на 21.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 розгляд справи відкладено на 04.06.2020.

Короткий зміст заперечень Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях проти доводів апеляційної скарги

03.01.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача у строк, встановлений судом (протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження), надійшов відзив на апеляційну скаргу разом з доказами його надсилання позивачу та третій особі, і вказаний відзив прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Зокрема, відповідач наголошував на тому, що:

- позивач звертався до відповідача з заявою від 10.06.2019 № 01-06/19 про включення об'єкта державного нерухомого майна - нежитлова будівля загальною площею 109,3 кв.м. , яка розташована за адресою: Київська обл.., м.Біла церква, вул.. Гоголя, 14, яке обліковується на балансі ДП Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України та перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України, до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації;

- листом від 11.07.2019 № 50-02-3078 відповідач відмовив позивачу у включенні спірного об'єкту до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, в порядку ч. 9 ст. 11 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна , у зв'язку із встановленими чиним законодавством обмеженнями щодо приватизації;

- ч. 1 ст. 1 Закону України Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації затверджено Додаток № 1 Перелік об'єктів, що не підлягають приватизації до якого включено ДП Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України , як заклад освіти;

- Закон України Про приватизацію державного та комунального майна та Закон України Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації - регулюють різні питання у сфері приватизації, зокрема Закон України Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації фактично визначає об'єкти, приватизація яких заборонена, та на які процедура приватизації не розповсюджується.

Заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивкофф" на відзив на апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

06.02.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача у строк, встановлений судом, надійшли заперечення на відзив, які прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду,і в яких позивач посилається на те, що:

- не підлягають приватизації відповідно до Закону України Про приватизацію державного та комунального майна та Закону України Про освіту лише об'єкти та майно закладів освіти, проте, це не розповсюджується на майно інших суб'єктів освітньої діяльності, зокрема і підприємств, а спірне майно не є закладом освіти та не є майном закладу освіти.

- відповідно до частини 3 статті 4 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна , у разі якщо майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно державних підприємств, що належать до сфери управління органів державної влади та органів місцевого самоврядування, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної кримінально-виконавчої служби України, правоохоронних органів та органів доходів і зборів безпосередньо не забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань, таке майно є об'єктами, що підлягають приватизації. Майно, яке перебуває на балансах державних підприємств, установ, організацій, що не підлягають приватизації, та яке не входить до складу єдиних майнових комплексів, що забезпечують основні види діяльності таких підприємств або більше трьох років не використовуються у виробничій діяльності і подальше їх використання не планується, належить до об'єктів, що підлягають приватизації;

- позивач вказує, що об'єкт оренди не входить до складу єдиного майнового комплексу, що забезпечує основні види діяльності підприємства, а також більше 3 років не використовується у виробничій діяльності і подальше його використання не планується, оскільки таким майном вже шість років користується позивач на підставі договору оренди;

- в матеріалах справи наявний лист Міністерства освіти і науки України № 1/11-5570 від 14.06.2019, в якому зазначено зокрема, що об'єкт оренди не входить до складу єдиного майнового комплексу;

- у відповідача відсутні підстави для відмови у включенні об'єкта оренди до переліку об'єктів, що підлягають приватизації та проведенні приватизації об'єкта оренди шляхом його викупу позивачем, обмежень щодо приватизації об'єкта оренди - не встановлено, а право позивача на приватизацію встановлено умовами закону, і позивачем здійснено усі дії, які вимагаються законом для такої реалізації.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 04.06.2020 з'явились представники позивача та відповідача. Третя особа своїх представників в судове засідання - не направила, заяв та клопотань через канцелярію суду - не надходило.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, а також містять і письмові позиції учасників справи щодо спірних правовідносин, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників спору в судове засідання обов'язковою не визнавалась, дійшов висновку, що неявка представників третьої особи в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв'язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Представник скаржника в судовому засіданні 04.06.2020 підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/9524/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.06.2020 проти доводів апеляційної скарги заперечував. Просив суд апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

23.08.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пивкофф" (далі - орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1471 за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлову будівлю, загальною площею 109, кв.м, яка розміщена за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14, та обліковується на балансі Державного підприємства "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.05.2013 і становить за незалежною оцінкою 393 598, 74 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення кафе з продажу товарів підакцизної групи.

Цей договір укладено строком на 2 роки що діє з 23.08.2013 до 23.08.2015 включно.

На виконання умов вказаного договору, сторонами 23.08.2013 було підписано акт приймання-передачі державного майна.

28.11.2018 додатковим договором № 2 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.08.2013 № 1471 сторони домовились про внесення змін:

Згідно п. 1.1. орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлову будівлю, загальною площею 109, кв.м, яка розміщена за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14, та обліковується на балансі Державного підприємства "Укртехінформ" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку та висновком про вартість становить на 30.06.2017 і становить за незалежною оцінкою 773 500 грн без ПДВ.

Відповідно до пунктів 2.1.-2.3. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною згідно з висновком про вартість з урахуванням його індексації, складеному за методикою оцінки.

Пунктом 2.5. договору закріплено, що приватизація майна та перехід права власності на орендоване майно до третіх осіб забороняється.

За умовами п. 3.1. договору розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - червень 2017 - 9 668, 75 грн без ПДВ, згідно розрахунку орендної плати, який додається.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.6. орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж у наступному співвідношенні 70% - до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу.

Цей договір укладено строком на 10 років, що діє з 23 серпня 2013 року до 22 серпня 2023 року.

Сторони привели до вимог діючого законодавства пункт 4.4. договору оренди, визначивши порядок отримання орендарем згоди на здійснення поліпшень, а також, пунктом 6.4. договору оренди, орендар отримав право на передання майна в суборенду за згодою орендодавця.

Як зазначав позивач у позові, ним було виконано умови, передбачені ч. 2 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", зокрема:

- здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна;

- отримано письмову згоду орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшену які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу;

- невід'ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди;

- здійснення і склад невід'ємних поліпшень, у тому числі невід'ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід'ємних поліпшень підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб'єктом оціночної діяльності;

- позивач належним чином виконує умови договору щодо сплати орендних платежів та інші умови щодо належного утримання майна;

- договір оренди є чинним на момент приватизації та не припиненим у встановленому законом порядку.

Позивач вказує, що об'єкт оренди - нежитлова будівля, яка була побудована 1935 року і як відповідачу, так і третій особі відомо те, що стан орендованої будівлі є вкрай незадовільним, а також те, що в особливо поганому стані перебував дах споруди, що фактично унеможливлювало подальше нормальне безпечне використання об'єкту оренди.

Тобто, станом на кінець 2018 року, об'єктивним фактом було те, що покрівля об'єкту оренди фактично перебувала в аварійному стані і для подальшої нормальної його експлуатації, дах потребував термінового капітального ремонту та забезпечення протипожежним захистом.

Згідно наявних матеріалів справи, експертом з оцінки протипожежного стану об'єктів було проведено експертизу протипожежного стану зазначеної вище орендованої будівлі, що було оформлено експертним висновком № 62/12-18 від 19.12.2018. Відповідно до проведеної експертизи експертом були виявлені порушення. У зв'язку з чим, позивачем було замовлено та виконано за власні кошти проектно-кошторисну документацію на капітальний ремонт покрівлі орендованої нежитлової будівлі яка розташована за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14, в тому числі проект проведення робіт з вогнезахисного обробляння.

Позивач наголошував, що згідно проектно-кошторисної документації, після виконання ремонту покрівлі, відповідно до розробленої проектно-кошторисної документації, позивачем будуть фактично здійснені поліпшення об'єкту оренди, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без заподіяння йому шкоди. Тобто в результаті ремонту покрівлі, виконані поліпшення будівлі будуть носити невід'ємний характер, що в майбутньому, за необхідності, може бути підтверджено висновком будівельної експертизи.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" , орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Згідно пункту 4.4. договору оренди, для отримання згоди орендодавця на здійснення поліпшень орендар подає заяву і матеріали згідно з Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим Наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 № 686 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.06.2018 за № 711/32163.

Позивач, листом № 25-01/03 від 25.01.2019 звернувся до Міністерства освіти і науки України з проханням надати інформацію про доцільність здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна.

Міністерство листом № 1/11-1606 від 18.02.2019 надало на адресу відповідача інформацію про доцільність здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна (згоду).

За таких обставин, 20.02.2019 позивач звернувся листом № 02/03 від 18.02.2019 до відповідача із заявою, якою просив надати згоду на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна - об'єкту оренди.

Листом № 50-08-1064 від 28.02.2019 було надано згоду на здійснення невід'ємних поліпшень.

Вказані обставини не заперечувались учасниками спору.

Як наголошував відповідач у своєму листуванні, на виконання пункту 8 Порядку позивач повинен скласти графік виконання робіт і додати його орендодавцю. Також, на виконання вимог листа та вимог пункту 9 Порядку, позивач повинен після здійснення невід'ємних поліпшень подати до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області інформацію про завершення виконання робіт.

06.03.2019 листом № 04-06.03 позивачем було направлено відповідачу календарний графік виконання робіт. Відповідно до календарного графіку виконання робіт, позивачем з 11.03.2019 по 11.04.2019 було в повному обсязі здійснено усі роботи, які були передбачені проектно-кошторисною документацією, описом передбачуваних невід'ємних поліпшень та Графіком виконання робіт.

Як про це наголошувалось позивачем та чого не заперечувалось відповідачем, на виконання зазначеного вище листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та на виконання пункту 9 Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим Наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 № 686, позивач, листом № 01-04/19 від 11.04.2019 повідомив відповідача про завершення виконання робіт та надав копії підписаних замовником і підрядником актів приймання виконаних робіт та документів, що підтверджують оплату зазначених робіт.

Позивач зазначає, що аналізуючи свою діяльність, яка була пов'язана з орендованим приміщенням - об'єктом оренди, ним було виявлено, що протягом усього строку оренди об'єкту оренди (з 2013 по 2019 роки) фактично виконано дуже значний обсяг робіт та вкладено досить значні кошти в утримання об'єкту оренди в належному стані, тому, що будівля занадто стара і по іншому здійснювати діяльність в ній було неможливо.

Так, позивачем було встановлено, що невід'ємні поліпшення здійснені ним в розмірі більше 25% ринкової вартості майна (об'єкту оренди), визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна. При тому, як вартість орендованого майна була визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку на висновком про вартість станом на 30.06.2017 і становить за незалежною оцінкою 773 500,00 грн., що відображено в пункті 1.1. договору оренди.

У зв'язку з викладеним вище, позивач вважав за доцільне, для здійснення своєї діяльності скористатися своїм правом на приватизацію об'єкта оренди шляхом викупу, з огляду на виконання умов передбачених п. 2 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" у відповідності з п. 3 ст. 18 Закону.

13.06.2019 позивач листом № 01-06/19 від 10.06.2019 звернувся до відповідача, та просив:

- включити об'єкт права державної власності - нерухоме майно - нежитлову будівлю, загальною площею 109,3 кв.м., яка розміщена за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14, до відповідного переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації;

- провести процедуру приватизації, шляхом викупу орендарем, нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 109,3 кв.м., яка розміщена за аоресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14, відповідно до умов, передбачених частиною 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

До вказаного листа позивачем було додано: заяву встановленої форми про включення об'єкту права державної власності до вілповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, висновок експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 03.06.2019 № 20/20-19, звіт про експертну грошову оцінку невід'ємних поліпшень б/н від 07.06.2019, рецензію на звіт про експертну оцінку невід'ємних поліпшень орендованої нежитлової будівлі (капітальний ремонт покрівлі) б/н від 07.06.2019.

Як про це вказує позивач, 11.07.2019 згідно листа № 50-02-3078 Щодо розгляду питання включення об'єкта державної власності до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації відповідачем було відмовлено у включенні об'єкта оренди до переліків, що підлягають приватизації, посилаючись на встановлені чинним законодавством обмеження щодо приватизації, зокрема на підставі абзацу 3 частини 9 статті 11 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна .

Як наголошував відповідач, орендарем орендується будівля і органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном є Міністерство освіти і науки України, а станом на 11.07.2019 відповідь від Міністерства освіти і науки України на звернення відповідача відсутня.

Позивач вказує, що обґрунтування відповідачем підстави для відмови в приватизації, викладеної в листі № 50-02-3078 від 11.07.2019 та посилання на абзац 3 частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", як на підставу відмови у включенні об'єкта оренди до переліку об'єктів, що підлягають приватизації - є незаконною, що і стало підставою для його звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 3 та ст. 23 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції, чинній на момент звернення позивача до відповідача з пропозицією про викуп об'єкта оренди та відмови відповідача листом 11.07.2019), рендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Право власності на майно, придбане орендарем за рахунок амортизаційних відрахувань, належить власнику орендованого майна.

Згідно пункту 4.4. договору оренди, для отримання згоди орендодавця на здійснення поліпшень орендар подає заяву і матеріали згідно з Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим Наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 № 686 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.06.2018 за № 711/32163.

Учасниками спору не заперечувалось, що на виконання пункту 9 Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим Наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 № 686, позивач, листом № 01-04/19 від 11.04.2019, повідомив відповідача про завершення усіх ремонтних робіт (на проведення яких була надана відповідна згода), та подав документи в підтвердження здійснення невід'ємних поліпшень об'єкта оренди в розмірі більше 25% ринкової вартості об'єкта оренди, що підтверджується звітом про незалежну оцінку та висновком про вартість поліпшень, договір оренди на момент оформлення документів був чинним і позивачем належним чином виконувались його умови.

Положеннями ст. 1, ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи встановив, що дійсно, листом № 50-02-3078 від 11.07.2019 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області повідомило позивача, що на підставі абзацу 3 частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" відмовляє у включенні об'єкта оренди до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, у зв'язку із встановленими чинним законодавством обмеженнями щодо його приватизації.

У даному листі вказано, що за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивкофф" від 10.06.2019 № 01-06/19 про включення об'єкта права державної власності - нерухомого майна - нежитлову будівлю, загальною площею 109,3 кв.м., за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14, яке обліковується на балансі Державного підприємства "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України" та перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України, до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області повідомляє слідуюче.

Державне підприємство "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України", на балансі якого обліковується об'єкт, включено до додатку 1 до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Згідно з ч. 7 ст. 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" для прийняття рішення щодо включення вищевказаного об'єкта оренди до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, регіональне відділення листом від 14.06.2019 № 45-02-2681 звернулось до Міністерства освіти і науки України, у сфері управління якого перебуває об'єкт, стосовно надання згоди на включення його до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, та підтвердження відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 4 Закону, що об'єкт не входить до складу єдиного майнового комплексу, що забезпечує основні види діяльності державного підприємства, на балансі якого перебуває, або більше трьох років не використовується у виробничій діяльності і подальше використання якого не планується.

Ч. 3 та ч. 5 статті 146 Господарського кодексу України визначено, що приватизація державних (комунальних) підприємств чи їх майна здійснюється шляхом: купівлі-продажу об'єктів приватизації на аукціоні; викупу об'єктів приватизації. Загальні умови та порядок здійснення приватизації державних (комунальних) підприємств або їх майна визначаються законом.

Згідно з частиною 2 статті 18 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов:

орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна;

орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу;

невід'ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди;

здійснення і склад невід'ємних поліпшень, у тому числі невід'ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід'ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб'єктом оціночної діяльності;

орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати;

договір оренди є чинним на момент приватизації.

Згідно з ч. 3 статті 18 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об'єкта шляхом викупу.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання вимог частини 2 статті 18 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було отримано наступні документи:

- висновок будівельної експертизи № 20/20-19 від 03.06.2019, якою підтверджено здійснення і склад невід'ємних поліпшень об'єкта оренди відповідно до погодженої проектно - кошторисної документації;

- звіт про експертну грошову оцінку невід'ємних поліпшень від 07.06.2019 (з виконаним на нього рецензійним звітом від 07.06.2019), згідно якого ринкова вартість виконаних невід'ємних поліпшень об'єкта складає 357 553,00 грн. і підтверджено, що вартість внесених орендарем невід'ємних поліпшень становить 46,22% від вартості орендованого майна.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем було виконано всі умови, обумовлені частиною 2 статті 18 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а тому згідно з приписами ч. 3 статті 18 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), позивач, як особа, яка виконала умови, передбачені частиною другою цієї статті, отримав право на приватизацію об'єкта шляхом викупу.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 5 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до об'єктів малої приватизації належать: окреме майно. Окремим майном вважається рухоме та нерухоме майно державних або комунальних підприємств (у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення), майно, що залишилося після закінчення процедури ліквідації державних або комунальних підприємств, визнаних банкрутами; майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним або комунальним майном; майно державних або комунальних підприємств, що не були продані як єдині майнові комплекси; державне або комунальне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств та перебуває на обліку господарських товариств, створених унаслідок приватизації або корпоратизації;

Згідно з частиною 1статті 11 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ініціювати приватизацію об'єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб'єкти управління об'єктами державної і комунальної власності або покупці.

Частиною 7 статті 11 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що заяви про включення об'єктів права державної власності до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, подаються потенційними покупцями до державних органів приватизації за місцезнаходженням об'єкта, що приватизується, у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України. Заяви про включення об'єктів права комунальної власності до переліків об'єктів, що підлягають приватизації, подаються покупцями до органів приватизації територіальних громад і розглядаються ними в порядку, встановленому відповідними місцевими радами. Державні органи приватизації протягом трьох днів після надходження заяви звертаються щодо надання згоди на включення такого об'єкта до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, до уповноважених органів управління державним майном, крім випадків, коли орган приватизації є уповноваженим органом управління державним майном або уповноважений орган управління самостійно ініціював включення такого об'єкта до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації. Уповноважені органи управління державним майном надають згоду на приватизацію об'єкта державної власності або вмотивовану відмову протягом 15 днів з моменту надходження звернення від державних органів приватизації. У разі якщо орган приватизації не одержав у встановлений строк дозвіл чи відмову від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, згода на приватизацію вважається наданою.

Згідно з частиною 8 статті 11 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державні органи приватизації протягом 30 днів розглядають заяви та приймають рішення щодо включення до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, і в п'ятиденний строк письмово повідомляють про це заявника, підприємство, що приватизується (балансоутримувача об'єкта), а також відповідний уповноважений орган управління.

Відповідно до частини 9 статті 11 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відмова державними органами приватизації у включенні до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, можлива у разі:

коли підприємство, що пропонується приватизувати, перебуває у процесі ліквідації;

коли законодавством установлено обмеження щодо приватизації об'єкта;

вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації;

невключення Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України до переліку об'єктів великої приватизації, що підлягають приватизації.

Згідно з частиною 10 статті 11 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державні органи приватизації щороку до 15 січня поточного року забезпечують оприлюднення переліків об'єктів, що підлягають приватизації на відповідний рік, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України. Якщо протягом року у передбаченому цією статтею порядку приймаються рішення про включення додаткових об'єктів права державної власності до переліків об'єктів, що підлягають приватизації, Фонд державного майна України має включити такі об'єкти до відповідного переліку та оприлюднити відповідний змінений перелік об'єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України.

Відповідно до ч. 1 статті 12 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), рішення про приватизацію об'єкта, який включено до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, приймається державними органами приватизації шляхом видання наказу, але не пізніше 30 днів з дня включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, за винятком випадку, передбаченого частиною другою цієї статті. Опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта здійснюється протягом п'яти робочих днів з дня видання державним органом приватизації відповідного наказу в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 13 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), приватизація державного або комунального майна здійснюється шляхом, зокрема, викупу об'єктів приватизації.

Відповідно до п. 1, 3, 4 розділу ІІ Порядку подання та розгляду заяв про включення об'єктів права державної власності до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженого наказом ФДМУ від 22 травня 2018 року № 675, заяви заповнюють потенційні покупці державною мовою друкованими літерами за встановленою формою для об'єктів великої приватизації згідно з додатками 1 , 2 до цього Порядку, а для об'єктів малої приватизації - згідно з додатками 3 , 4 до цього Порядку та подають до державних органів приватизації за місцезнаходженням об'єкта, що приватизується.

Заяви подаються у одному примірнику - у разі подання заяви щодо об'єктів малої приватизації та у двох примірниках - у разі подання заяви щодо об'єктів великої приватизації.

Датою подання заяв є дата їх прийняття структурним підрозділом державного органу приватизації.

Примірники заяви та подані разом з нею документи передаються до відповідного структурного підрозділу державного органу приватизації.

Відповідно до п. 2 розділу ІV Порядку подання та розгляду заяв про включення об'єктів права державної власності до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженого наказом ФДМУ від 22 травня 2018 року № 675, державний орган приватизації, до якого надійшла заява, протягом трьох днів після надходження заяви звертається щодо надання згоди на включення об'єкта до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, до уповноважених органів управління державним майном, крім випадків, коли орган приватизації є уповноваженим органом управління державним майном або уповноважений орган управління самостійно ініціював включення такого об'єкта до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації. Уразі якщо державний орган приватизації не одержав у встановлений строк дозволу чи відмови від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, згода на приватизацію вважається наданою (п. 6).

Таким чином, позивач листом № 01-06/19 від 10.06.2019 звернувся до відповідача з проханням включити об'єкт оренди до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації та провести процедуру приватизації шляхом викупу орендарем нерухомого майна (нежитлову будівлю, загальною площею 109, 3 кв. м., яка розміщена за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14), і до вказаного листа позивачем було подано заяву встановленої форми згідно з Порядком подання та розгляду заяв про включення об'єктів права державної власності до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженого наказом ФДМУ від 22 травня 2018 року № 675, а також документи, обумовлені ч. 2 ст. 18 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзаців 4, 5 ч. 7 ст. 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", у випадку, якщо орган приватизації не одержав у встановлений строк дозвіл чи відмову від органу, вповноваженого управляти відповідним майном, згода на приватизацію вважається наданою.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обґрунтування відповідачем підстави для відмови в приватизації, викладеної в листі № 50-02-3078 від 11.07.2019 та посилання на абзац 3 частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", як на підставу відмови у включенні об'єкта оренди до переліку об'єктів, що підлягають приватизації - є незаконною, з огляду на наступне.

Відповідно до Додатку № 1 Перелік об'єктів, що не підлягають приватизації до Закону України Про перелік об'єктів права державної власності , що не підлягають приватизації , встановлено, що в перелік таких об'єктів входить Київський ЦНТЕІ, правонаступником якого є ДП Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України , яке є балансоутримувачем орендованої будівлі.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно державних підприємств, що належать до сфери управління органів державної влади та органів місцевого самоврядування, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної кримінально-виконавчої служби України, правоохоронних органів та органів доходів і зборів безпосередньо не забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань, таке майно є об'єктами, що підлягають приватизації.

Майно, яке перебуває на балансах державних підприємств, установ, організацій, що не підлягають приватизації, та яке не входить до складу єдиних майнових комплексів, що забезпечують основні види діяльності таких підприємств або більше трьох років не використовуються у виробничій діяльності і подальше їх використання не планується, належить до об'єктів, що підлягають приватизації.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що спірний об'єкт оренди не входить до складу єдиного майнового комплексу, що забезпечує основі види діяльності балансоутримувача, оскільки матеріалами справи підтверджується, що спірний об'єкт оренди більше 3 років не використовувався у виробничій діяльності, оскільки перебував в оренді у позивача на підставі чинного договору оренди, що також зазначено у листі Міністерства освіти і науки України № 1/11-5570 від 14.06.2019, у зв'язку з чим підстави для відмови у включенні спірного об'єкту оренди до переліку об'єктів, що підлягають приватизації - відсутні і така відмова суперечить наведеним приписам Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Крім того, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України Про освіту , заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність, а відповідно до пункту 27 частини 1 статті 1 наведеного Закону, суб'єкт освітньої діяльності - фізична або юридична особа (заклад освіти, підприємство, установа, організація), що провадить освітню діяльність.

Таким чином, балансоутримувач орендованого майна - є підприємством системи освіти - суб'єктом освітньої діяльності і це загальне поняття розмежовує поняття заклад освіти та підприємство , при цьому, не підлягають приватизації, відповідно до Закону України Про приватизацію державного і комунального майна та Закону України Про освіту , лише об'єкти та майно закладів освіти, проте, це не розповсюджується на майно інших суб'єктів освітньої діяльності, зокрема підприємств. Також, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що спірний об'єкт оренди не є закладом освіти та не є майном закладу освіти, а баланосоутримувачем будівлі є державне підприємство, яке знаходиться в підпорядкуванні третьої особи, і балансоутримувачем спірний об'єкт фактично не використовується.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи та оцінки усіх доказів в сукупності, дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави для відмови позивачу у включенні об'єкта оренди до переліку об'єктів, що підлягають приватизації та проведенні приватизації об'єкта оренди шляхом його викупу позивачем, обмежень щодо приватизації об'єкта оренди - не встановлено, а право позивача на приватизацію встановлено умовами закону, і позивачем здійснено усі дії, які вимагаються законом для такої реалізації свого права на викуп об'єкта оренди, внаслідок чого рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) про відмову у включенні нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 109, 3 кв. м., яка розміщена за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14 до переліку об'єктів, що підлягають приватизації - є необґрунтованою, а зобов'язання відповідача включити нерухоме майно - нежитлову будівлю, загальною площею 109, 3 кв. м., яка розміщена за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14 до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, визначено вищенаведеними приписами Закону України Про приватизацію державного і комунального майна (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в матеріалах докази в сукупності, дійшов висновку, що вимоги позивача в частині визнання незаконним рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) про відмову у включенні нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 109, 3 кв. м., яка розміщена за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14 до переліку об'єктів, що підлягають приватизації та зобов'язання відповідача включити нерухоме майно - нежитлову будівлю, загальною площею 109, 3 кв. м., яка розміщена за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14 до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації - є законними, обгрунтованими, доведеними належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст. ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягають задоволенню у наведеній частині.

Також, розглянувши вимогу позивача про зобов'язання відповідача видати наказ про приватизацію нежитлової будівлі, загальною площею 109, 3 кв. м., яка розміщена за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14 шляхом викупу орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Пивкофф", - суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки видача певних розпорядчих документів з певним змістом стосовно певної особи, - є компетенцією відповідного органу (у даному випадку - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) у відповідності до ст. 5 Закону України Про Фонд державного майна України і видача відповідних наказів з певним змістом щодо вказівки, яку треба вчинити - не може бути визначена судовим актом.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, рішення суду першої інстанції ухвалено при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, як суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову за наведених у даній постанові підстав.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині визнання незаконним рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) про відмову у включенні нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 109, 3 кв. м., яка розміщена за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14 до переліку об'єктів, що підлягають приватизації та зобов'язання відповідача включити нерухоме майно - нежитлову будівлю, загальною площею 109, 3 кв. м., яка розміщена за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14 до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації. А у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача видати наказ про приватизацію нежитлової будівлі, загальною площею 109, 3 кв. м., яка розміщена за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14 шляхом викупу орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Пивкофф" - слід відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд, керуючись ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме, позов підлягає задоволенню в частині позовних вимог про: визнання незаконним рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) про відмову у включенні нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 109, 3 кв. м., яка розміщена за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14 до переліку об'єктів, що підлягають приватизації та зобов'язання відповідача включити нерухоме майно - нежитлову будівлю, загальною площею 109, 3 кв. м., яка розміщена за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14 до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації. У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача видати наказ про приватизацію нежитлової будівлі, загальною площею 109, 3 кв. м., яка розміщена за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14 шляхом викупу орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Пивкофф" - суд апеляційної інстанції відмовляє з огляду на безпідставність та необґрунтованість вимоги позивача у наведеній частині.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу позову та за подачу апеляційної скарги судовий збір підлягає покладенню на учасників спору пропорційно розміру задоволених позовних вимог та апеляційних вимог.

З огляду на викладене, на підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу позову та за подачу апеляційної скарги судовий збір підлягає покладенню на учасників спору пропорційно розміру задоволених позовних вимог та апеляційних вимог.

Крім того, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивкофф" в доход державного бюджету України судовий збір за заявлення однієї вимоги немайнового характеру, яка не була оплачена судовим збором, в розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивкофф" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/9524/19 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/9524/19 - скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) про відмову у включенні нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 109, 3 кв. м., яка розміщена за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14 до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях включити нерухоме майно - нежитлову будівлю, загальною площею 109, 3 кв. м., яка розміщена за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14 до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях видати наказ про приватизацію нежитлової будівлі, загальною площею 109, 3 кв. м., яка розміщена за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, 14 шляхом викупу орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Пивкофф" - відмовити.

4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (код ЄДРПОУ 19028107; 03039 м.Київ, проспект Голосіївський, 50) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивкофф" (код ЄДРПОУ 34475322; 03048 м.Київ, вул.. Радченко, 27) судовий збір за подачу позову 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. судового збору за подачу позову та 5 763 (п'ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивкофф" (код ЄДРПОУ 34475322; 03048 м.Київ, вул.. Радченко, 27) в доход державного бюджету України судовий збір за заявлення однієї вимоги немайнового характеру, яка не була оплачена судовим збором, в розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

7. Судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 881(дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 50 коп. залишити за скаржником.

8. Доручити Господарському суду першої інстанції видати накази на виконання даної постанови.

9. Матеріали справи №910/9524/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст підписано: 18.06.2020.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

С.Я. Дикунська