Ухвала

від 29.07.2020 по справі 910/9524/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 910/9524/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.

перевіривши матеріали касаційної скарги Міністерства освіти і науки України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020

у справі № 910/9524/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивкофф"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство освіти і науки України,

про визнання рішення незаконним та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Міністерство освіти і науки України 09.07.2020 звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 (повний текст складено 18.06.2020) у справі №910/9524/19.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.07.2020 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 08.02.2020) (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) (п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України).

При цьому в касаційній скарзі Міністерства освіти і науки України не зазначено жодної з передбачених ч. 2 ст. 287 ГПК України підстав касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 у справі № 910/9524/19.

Частиною 2 ст. 292 ГПК України встановлено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Оскільки скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 290 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.

29.12.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18.12.2019 N 390-IX.

Відповідно до даних змін, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу заявника на приписи ч. 3 ст. 56 ГПК України, відповідно до яких юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно ж до приписів ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України.

Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Касаційна скарга від імені Міністерства освіти і науки України підписана представником ОСОБА_1. На підтвердження повноважень поіменованої особи до скарги додані: довіреність від 30.06.2020 № 14/1-14-148 на ім`я ОСОБА_1 ; наказ від 18.04.2018 № 208-а про призначення ОСОБА_2 на посаду головного спеціаліста відділу претензійно-позовної роботи департаменту правового забезпечення; наказ від 21.12.2019 № 470-а, яким змінено в облікових та інших документах Міністерства освіти і науки України прізвище ОСОБА_2 на ОСОБА_1, у зв`язку зі шлюбом; Положення про відділ претензійно-позовної роботи департаменту правового забезпечення Міністерства освіти і науки України від 28.12.2016; Посадова інструкція головного спеціаліста відділу претензійно-позовної роботи департаменту правового забезпечення Міністерства освіти і науки України від 24.05.2018.

Проте зазначені матеріали, які додані до касаційної скарги на підтвердження наявності у ОСОБА_1 повноважень представляти інтереси Міністерства освіти і науки України в судах, не містять інформації про те, що поіменована особа наділена повноваженнями на самопредставництво у розумінні ч. 3 ст. 56 ГПК України.

Крім того, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься наступна інформація про осіб, які уповноважені представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності: Шкарлет С. М. - керівник; Поливач Л. Л. - підписант з 20.03.2016; Криштоф С.Д . - підписант; Даниленко С.В. - підписант; Талалаєва О. В. - підписант.

Однак відомості про особу, яка підписала касаційну скаргу, у зазначеному Реєстрі відсутні.

Разом з тим матеріали касаційної скарги не містять відомостей і щодо наявності у ОСОБА_1 статусу адвоката, який діє на підставі зазначеної довіреності від 30.06.2020 № 14/1-14-148.

Отже, Суд дійшов висновку, що до матеріалів касаційної скарги не додано доказів на підтвердження того, що головний спеціаліст відділу претензійно-позовної роботи департаменту правового забезпечення Міністерства освіти і науки України ОСОБА_1 Марина Сергіївна має право представляти Міністерство освіти і науки України як представник (адвокат) на підставі довіреності, так і в порядку самопредставництва відповідно до положень ч. 3 ст. 56 ГПК України.

При цьому, Суд позбавлений можливості перевірити наявність підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу, оскільки матеріали справи № 910/9524/19 у суді касаційної інстанції відсутні.

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Міністерству освіти і науки України необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати Суду документи, що підтверджують повноваження головного спеціаліста відділу претензійно-позовної роботи департаменту правового забезпечення Міністерства освіти і науки України ОСОБА_1 на підписання касаційної скарги як представника (адвоката) на підставі довіреності або в порядку самопредставництва відповідно до положень ч. 3 ст. 56 ГПК України.

Таким чином, касаційна скарга Міністерства освіти і науки України підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно: 1) зазначити передбачену (передбачені) ст. 287 ГПК України підставу (підстави) подання цієї скарги; 2) надати Суду документи на підтвердження обсягу повноважень ОСОБА_1 на підписання цієї касаційної скарги.

Щодо клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, то воно буде розглянуте у випадку усунення вказаних вище недоліків.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 287, 290, 292 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Міністерства освіти і науки України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 у справі №910/9524/19 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно: 1) зазначити передбачену (передбачені) ст. 287 ГПК України підставу (підстави) подання цієї скарги; 2) надати документи, що підтверджують повноваження головного спеціаліста відділу претензійно-позовної роботи департаменту правового забезпечення Міністерства освіти і науки України ОСОБА_1 на підписання касаційної скарги як представника (адвоката) на підставі довіреності або в порядку самопредставництва відповідно до положень ч. 3 ст. 56 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Могил С.К.