Постанова

від 15.06.2020 по справі 922/1614/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2020 р. Справа № 922/1614/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя Лакіза В.В. , суддя Шевель О.В.

за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МКТ" (вх.№1013 Х/2) та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Завод «Електромаш» (вх.№1014 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у справі №922/1614/19 (повний текст рішення підписано 11.09.2019 суддею Лавренюк Т.А. у приміщенні Господарського суду Харківської області)

за позовом Публічного акціонерного товариства "МКТ", м. Харків,

до 1. Фізичної особи-підприємця Татарінової Олени Валентинівни, м.Харків,

2. Фізичної особи-підприємця Похилько Сергія Миколайовича, м.Харків,

про визнання договору удаваним та визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2019 року Публічне акціонерне товариство "МКТ" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Татарінової Олени Валентинівни та фізичної особи-підприємця Похилька Сергія Миколайовича, в якому просило суд:

- визнати договір про відступлення права вимоги від 19.02.2019 №01/09, укладений між фізичною особою-підприємцем Похилько Сергієм Миколайовичем та фізичною особою-підприємцем Татаріновою Оленою Валентинівною удаваним, а саме, таким, що був вчинений сторонами для приховання договору факторингу, та застосувати до нього відносини, що регулюються правилами щодо договору факторингу;

- визнати недійсним договір факторингу від 19.02.2009 №01/09, укладений між фізичною особою-підприємцем Похильком Сергієм Миколайовичем та фізичною особою-підприємцем Татаріновою Оленою Валентинівною.

Позов обґрунтований тим, що договір про відступлення права вимоги від 19.02.2009 №01/09, укладений між фізичною особою-підприємцем Похильком С.М. та фізичною особою-підприємцем Татаріновою О.В., є удаваним та укладений для приховання договору факторингу між двома фізичними особами-підприємцями, який за своєю правовою природою є договором, спрямованим на надання фінансових послуг, право на здійснення яких мали лише банківські установи або суб`єкти господарювання, які мають відповідну ліцензію. Предмет спірного договору, його відплатність та розмір додаткового доходу, який повинна отримати фізична особа-підприємець Татарінова О.В., на думку позивача, свідчать про те, що 19.02.2009 між сторонами договору №01/09 був фактично укладений договір факторингу, а не договір про відступлення права вимоги.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд зазначив, що відсутні підстави вважати, що спірний договір є договором факторингу. Виходячи з положень та умов оспорюваного позивачем договору, суд дійшов висновку, що укладення оспорюваного правочину регулюється ст.512-519 Цивільного кодексу України. Оспорюваний правочин не є предметом безпосередньої фінансової діяльності з фінансування під відступлення права грошової вимоги, обмеження щодо здійснення якої встановлені Законами України "Про банки і банківську діяльність", «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» , а правовідносини сторін за ними не є відносинами у сфері факторингу. Крім того, наведений правочин є лише підставою для виникнення правовідносин між його сторонами, суб`єктний склад на укладення якого не обмежений ані загальними нормами цивільного законодавства, ані спеціальними. Доводи позивача про те, що оспорюваний правочин є удаваним та за своєю правовою природою є договором факторингу, за яким другим відповідачем вчинено на користь першого відповідача фінансову послугу без відповідного дозволу (ліцензії), що є підставою для визнання їх недійсними згідно з частиною 1 ст.227 Цивільного кодексу України, визнані судом безпідставними та необґрунтованими. Також господарський суд не взяв до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16, на яку посилався позивач, оскільки правовідносини у даній справі та у справі, правовий висновок за наслідками якої був зроблений Верховним Судом, не є подібними, оскільки у справі №909/968/16 однією із сторін спірного правовідношення була фінансова установа - Публічне акціонерне товариство «Мегабанк» , що повністю виключає подібність у спірних правовідносинах.

Позивач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у справі №922/1614/19 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "МКТ" у повному обсязі; вирішити питання розподілу судових витрат між позивачем та відповідачами.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права, а саме: частини 2 ст.546, частини 1 ст.1077, 1078, 1079, 1084 Цивільного кодексу України, ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» , пункти 3-7 частини 2 ст.47, частини 1 ст.49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи. Як зазначає апелянт, судом в оскаржуваному рішенні зазначено, що при договорі цесії передається вже існуюче право та зобов`язання не припиняється і не змінюється, в той час як при факторингу передаються грошові кошти за плату. Разом з тим, як зазначає скаржник, встановивши, що за первісним зобов`язанням строк його виконання боржником оплати наданих послуг починається з 01.01.2011, тобто зі спливом 2-х років, суд дійшов невірного висновку, що оспорюваний договір є договором цесії, а не факторингу, оскільки відбулася купівля-продаж існуючого права вимоги. У даному випадку, право вимоги у першого відповідача щодо виконання боржником грошового зобов`язання за первісним договором виникає саме з січня 2011 року, тобто за обставинами справи фактично передано майбутню грошову вимогу, що узгоджується саме із предметом договору факторингу, як це визначено ст.1078 ЦК України. Сторонами оспорюваного договору є суб`єкти підприємницької діяльності - фізичні особи-підприємці, однак будь-який закон на час укладення цього договору, що дозволяв фізичним особам-підприємцям надавати фінансові послуги, зокрема із операцій факторингу, Верховною Радою України не приймався, а Законом України №2510-VІ від 09.09.2010 до ст.1079 Цивільного кодексу України були внесені зміни, а саме: фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Також до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду звернулося ПАТ «Завод «Електромаш» , в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у справі №922/1614/19 та прийняти нове рішення, яким направити позовну заяву ПАТ «МКТ» до ФОП Татарінової О.В., ФОП Похилька С.М. про визнання удаваним та недійсним договору про відступлення права вимоги від 19.02.2019 №01/09 з ПАТ «Завод «Електромаш» до Господарського суду Харківської області для розгляду у межах справи №Б-39/27-09 про банкрутство ПАТ «Завод «Електромаш» .

Заявник апеляційної скарги зазначає, що позовна заява з вимогами щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 19.02.2019 за №01/09 підлягає розгляду у межах провадження у справі №Б-39/27-09 про банкрутство ПАТ «Завод «Електромаш» , оскільки предметом спору у даному випадку є визнання недійсним договору, яким обґрунтовані майнові вимоги ФОП Татарінової О.В. до боржника - ТОВ «Завод «Електромаш» . Оскільки розгляд справи за наявності провадження у справі про банкрутство ПАТ «Завод «Електромаш» відноситься до виключної підсудності Господарського суду Харківської області, безперечним, на думку заявника апеляційної скарги, є факт порушення судом першої інстанції правил підсудності під час розгляду даної справи, виходячи з положень норм частини 4 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , частини 2 ст.7 Кодексу України з питань банкрутства, ст.20, 30 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, заявник вважає, що незалучення до розгляду даної справи боржника та кредиторів у справі №Б-39/27-09 про банкрутство ПАТ «Завод «Електромаш» є порушенням норм процесуального права та підставою для скасування рішення суду першої інстанції у порядку пункту 4 частини 3 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки рішення суду прийнято стосовно прав та інтересів осіб, які не були залучені до участі у справі. Заявник зазначає, що ПАТ «МКТ» не набув статусу кредитора ПАТ «Завод «Електромаш» , а, отже, оскаржуваний ПАТ «МКТ» у справі №922/1614/19 договір про відступлення права вимоги від 19.02.2019 за №01/09, укладений між Похильком С. ОСОБА_1 та ФОП Татаріновою О.В., не порушує прав та інтересів ПАТ «МКТ» , а тому у останнього відсутні права на звернення до господарського суду з позовними вимогами щодо визнання удаваним та недійсним договору про відступлення права вимоги від 19.02.2019 №01/09.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2019 скасовано. Справу №922/1614/19 направлено до Господарського суду Харківської області для розгляду у межах справи №Б-39/27-09 про банкрутство ПАТ "Завод "Електромаш".

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки позивач обґрунтовує позов безумовним порушенням його прав саме у процедурі банкрутства, договір між ТОВ "Автомобіліст 2012" та ПАТ "МКТ" укладений під час дії мирової угоди, яка згодом була скасована, враховуючи, що під час розгляду справи про банкрутство будуть встановлені обставини щодо можливого погашення вимог кредиторів за період дії мирової угоди з 30.10.2014 по 03.04.2019, буде формуватися новий реєстр вимог кредиторів, тому оцінка доказів щодо права ПАТ "МКТ" за спірним договором має надаватися господарським судом у провадженні справи про банкрутство з урахуванням усіх обставин справи, у тому числі правомірності набуття права. Оскільки набув чинності новий Кодекс України з процедур банкрутства, погашення вимог усіх кредиторів буде відбуватися у встановленому цим Кодексом порядку. Відтак, за висновком суду апеляційної інстанції, даний спір, який безпосередньо пов`язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство ПАТ "Завод "Електромаш", підлягає розгляду у межах справи №Б-39/27-09 про банкрутство останнього, а не в окремому позовному провадженні, оскільки стосується безпосередньо інтересів позивача та боржника.

Постановою Верховного Суду від 20.02.2020 постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі № 922/1614/19 скасовано. Справу № 922/1614/19 направлено на новий апеляційний розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що вимоги про визнання недійсним правочину, предметом якого є не майно боржника, а лише право вимоги до нього, а також якщо боржник не є стороною оспорюваного правочину, у межах справи про банкрутство боржника не розглядаються. Таким чином, як зазначено в постанові, наведене дає підстави для висновку, що не підлягають розгляду в межах справи про банкрутство вимоги про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги. Однак, суд апеляційної інстанції, пославшись на приписи норм як Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так і Кодексу України з процедур банкрутства, неправильно їх застосував, а відтак дійшов помилкового висновку, що наведені норми передбачають концентрацію усіх спорів у межах справи про банкрутство. Враховуючи те, що боржник не є стороною оспорюваного правочину про уступку права грошової вимоги до нього, даний спір не є майновим з вимогами до боржника та його майна, відсутні правові підстави для передачі цього спору для розгляду у межах справи про банкрутство ПАТ "Завод "Електромаш".

Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства "МКТ" та Публічного акціонерного товариства "Завод «Електромаш» .

12.05.2020 до суду від ліквідатора ПАТ Завод Електромаш надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4493), в якому ліквідатор проти апеляційної скарги ПАТ МКТ заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що як вбачається з оскаржуваного договору, Похилько С.М. передав ФОП Татаріновій О.В. право вимоги до ПАТ Завод Електромаш за плату, однак це не було фінансовою послугою, оскільки не було факту надання в користування коштів за плату, що є суттєвою ознакою саме договору факторингу. У зв`язку з цим суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що укладений між сторонами договір про відступлення права вимоги не є договором факторингу, оскільки за вказаним договором жодна із сторін не передавала грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату. Шляхом укладення оскаржуваного договору було здійснено заміну сторони у зобов`язанні із збереженням всіх інших елементів зобов`язального правовідношення за плату, та не передбачалось надання ФОП Татаріновою О.В. Похильку С.М. послуг з фінансування під відступлення права грошової вимоги. Крім того, як зазначає ліквідатор, ПАТ МКТ не набув статусу кредитора ПАТ Завод Електромаш , а отже оскаржуваний ПАТ МКТ договір про відступлення права вимоги від 19.02.2019 за №01/09, укладений Похилько С.М. та ФОП Татаріновою О.В. не порушує жодні права та інтереси ПАТ МКТ , що має наслідком відсутність права у ПАТ МКТ на звернення до суду з позовними вимогами щодо договору про відступлення права вимоги від 19.02.2019 за №01/09.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2020, у зв`язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О., який входив до складу колегії суддів, для здійснення розгляду судової справи №922/1614/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Шевель О.В.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Проти апеляційної скарги ПАТ "Завод «Електромаш» заперечував, просив суд у її задоволенні відмовити.

Арбітражний керуючий ПАТ "Завод «Електромаш» у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Проти апеляційної скарги ПАТ МКТ заперечував, просив у її задоволенні відмовити.

Представник ФОП Татарінової О.В. у судовому засіданні проти апеляційної скарги ПАТ МКТ заперечував, апеляційну скаргу ПАТ "Завод «Електромаш» залишив на розсуд суду.

Представник ФОП Похилько Сергія Миколайовича у судове засідання не прибув, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 13.05.2020.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 08.01.2007 між фізичною особою-підприємцем Похильком Сергієм Миколайовичем, виконавцем, та Відкритим акціонерним товариством Завод «Електромаш» (нова організаційно-правова форма - Публічне акціонерне товариство), замовником, укладено договір про надання інформаційних, консультаційних та маркетингових послуг №01/080107, згідно з яким виконавець зобов`язався надати замовнику інформаційні, консультаційні та маркетингові послуги, а замовник належним чином сплатити за виконані послуги та використовувати надану інформаційну, консультаційну та маркетингову продукцію (послуги) згідно з умовами даного договору.

Відповідно до п.1.2. договору інформаційні, консультаційні та маркетингові послуги надаються виконавцем замовнику по перепрофілюванню його нерухомості, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Академіка Павлова, 82 під торгівельно-офісно-розважальний центр, та містять у собі комплекс заходів, що відображені у додатку №1 до цього договору.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що вартість цих послуг складає 30 000 000,00 грн, які замовник сплачує виконавцю до кожного 5-го числа поточного місяця частинами: з 01.01.2011 по 20000,00 грн на місяць; з 01.01.2012 по 50000,00 грн на місяць; з 01.01.2013 по 80000,00 грн на місяць та з 01.01.2014 по 150000,00 грн на місяць до повного розрахунку з виконавцем.

19.02.2009 між фізичною особою-підприємцем Похильком Сергієм Миколайовичем, первісним кредитором, та фізичною особою-підприємцем Татаріновою Оленою Валентинівною, новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги №01/09, згідно з яким первісний кредитор уступив, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, належне первісному кредитору, і став кредитором за договором №01/080107 від 08.01.2007 (основним договором), укладеним між ФОП Татаріновою О.В. та Публічним акціонерним товариством Завод «Електромаш» (боржник).

Згідно з п.1.2. договору про відступлення права вимоги новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми за виконані інформаційні, консультаційні та маркетингові послуги у сумі 30 000 000,00 грн.

Умовами п.1.3. договору передбачено, що право вимоги засновано згідно договору №01/080107 від 08.01.2007, актом про виконані послуги від 30.12.2008 та актом звірки взаємних платежів від 01.02.2009 між боржником та первісним кредитором.

Документи, вказані у п.1.3. договору передаються первісним кредитором до нового кредитора у момент підписання цього договору (п.1.4. договору).

Згідно з п.1.5. договору до нового кредитора переходять права, які забезпечують зобов`язання боржника перед первісним кредитором.

Ціна та порядок компенсації відступленого права вимоги погоджується сторонами цього договору у додатку до нього, який є його невід`ємною частиною (п.3.1. договору).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що первісний кредитор зобов`язаний повідомити боржника про уступку вимоги протягом 10 календарних днів з моменту підписання даного договору.

Відповідно до п.7.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до додатку №1 до договору про відступлення права вимоги № 01/09 від 19.02.2009 ціна договору складає 490 000,00 грн, які первісний кредитор отримав від нового кредитора ще до підписання цього договору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.2009, відповідно до ст.53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону №2343-ХІІ) прийнято заяву голови ради директорів ВАТ «Завод «Електромаш» про порушення справи про банкрутство ВАТ «Завод «Електромаш» ; порушено провадження у справі і відкрито процедуру санації; призначено керуючого санацією заводу голову ради директорів ВАТ завод «Електромаш» Койло С.В.; призначено розпорядником майна товариства арбітражного керуючого Родзинського А.А. тощо.

Після здійснення публікації оголошення про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства Завод «Електромаш» у газеті «Голос України» від 31.03.2009 до Господарського суду Харківської області звернулась ФОП Татарінова О.В. із заявою з грошовими вимогами до боржника у розмірі основного боргу 30000000,00 грн за договором №01/080107 від 08.01.2007, право вимоги за яким перший відповідач отримав саме на підставі вищевказаного договору про відступлення права вимоги від 19.02.2009.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2009, зокрема, затверджено реєстр вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства завод „Електромаш" від 19.08.2009 та визнано включені до реєстру вимог кредиторів від 19.08.2009 вимоги кредиторів з загальною сумою грошових вимог та вимог щодо сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) в розмірі 30 125 643,41 грн, а саме:

1. ФСС України на ВБ в особі ХМЦЗ - 482,67 грн;

2. ТОВ „АФАЛІНА" - 1840 грн;

3. ТОВ „Дельта" - 93569,18 грн;

4. ТОВ"ЦСТ Будпартнер" -29751,56 грн;

5. ФОП Татарінова О.В. - 30 000 000 грн.

Визнано розмір неустойки та інших штрафних санкцій, які окремо внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів в сумі 84,79 доларів США та 1248,81 грн. Затверджено вимоги ВАТ „Райфазен Банк Аваль" в особі ХОД" в розмірі 2664835,39 доларів США, які забезпечені заставою майна боржника та окремо внесені до реєстру вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства завод „Електромаш" (а.с.75 т.2).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.09.2010 затверджено план санації ВАТ «Завод «Електромаш» .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.06.2013 замінено кредитора у справі ТОВ „Дельта" на фізичну особу - підприємця Фесенко Тетяну Анатоліївну.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.06.2013 замінено кредитора у справі ТОВ "ЦСТ Будпартнер" на фізичну особу - підприємця Мілованова Сергія Борисовича.

Постановою Господарського суду Харківської області від 08.07.2013 у справі №Б-39/27-09, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2014, ВАТ «Завод «Електромаш» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Клочка О.М., якого зобов`язано виконати вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (а.с.76-79 т.2).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2014 замінено кредитора у справі АТ "Райффайзен Банк Аваль" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст 2012".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2014 замінено кредитора у справі ФОП Мілованова С.Б. на фізичну особу - підприємця Фесенко Тетяну Анатоліївну.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2014 задоволено клопотання Клочка О.М. про звільнення його від обов`язків ліквідатора у даній справі, звільнено арбітражного керуючого Клочка О.М. від виконання обов`язків ліквідатора банкрута, призначено ліквідатором боржника - арбітражного керуючого Безпалого С.О., якого зобов`язано виконати ліквідаційну процедуру у повному обсязі, надати суду звіт ліквідатора про виконану роботу та усі документи, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури (а.с.86-87 т.2).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.10.2014 затверджено надану суду мирову угоду від 28.10.2014. Припинено дію мораторію, введеного ухвалою суду про порушення провадження у справі про банкрутство. Провадження у справі №Б-39/27-09 припинено. Зобов`язано ліквідатора Безпалого С.О. протягом п`яти днів з дня затвердження господарським судом мирової угоди повідомити акціонерів ВАТ завод "Електромаш", до компетенції яких належить призначення керівника (органів управління) боржника, про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі про банкрутство та у разі необхідності забезпечити проведення зборів акціонерів ВАТ завод "Електромаш" чи засідання відповідного органу до призначення в установленому порядку керівника (органів управління) боржника. Зобов`язано ліквідатора (арбітражного керуючого Безпалого С.О.) виконувати обов`язки керівника боржника ВАТ завод "Електромаш" до призначення, в установленому порядку, керівника боржника (органів управління) (а.с.88-89 т.2).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 29.08.2019, замінено кредитора ТОВ «Афаліна» на ТОВ «Легіон Агро» . Ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.10.2014 у справі №Б-39/27-09 скасовано. Справу №Б-39/27-09 направлено до Господарського суду Харківської області (а.с.80-85, 219-223 т.2).

03.04.2019 між ТОВ «Автомобіліст 2012» , первісним кредитором, та ПАТ «МКТ» , новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за мировою угодою у справі №Б-39/27-09 про банкрутство ВАТ «Завод «Електромаш» від 28.10.2014 (основний договір), відповідно до якої ВАТ «Електпромаш» має перед первісним кредитором непогашене грошове зобов`язання у розмірі 11 185 192,70 грн.

За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) у порядку та на умовах, встановлених основним договором вимагати від боржника належного виконання усіх невиконаних зобов`язань за основним договором (п.1.2 договору).

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ПАТ МКТ та закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Завод «Електромаш» виходячи з наступного.

Щодо апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "МКТ", колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частиною 2 ст.4 ГПК України унормовано, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналогічні положенні містяться у ст.15 Цивільного кодексу України, яка передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, з урахування приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Предметом спору у даній справі є договір про відступлення права вимоги від 19.02.2019 №01/09, укладений між фізичною особою-підприємцем Похилько Сергієм Миколайовичем та фізичною особою-підприємцем Татаріновою Оленою Валентинівною, згідно з яким ФОП Похилько С.М. передав ФОП Татаріновій О.В. право вимоги до ПАТ Завод «Електромаш» .

ПАТ МКТ просить визнати зазначений договір удаваним, а саме таким, що був вчинений сторонами для приховання договору факторингу та застосувати до нього відносини, що регулюються правилами щодо договору факторингу та визнати його недійсним.

Обґрунтовуючи своє право на подання позову, позивач посилається на те, що ПАТ МКТ є кредитором ПАТ «Завод Електромаш» відповідно до укладеного 03.04.2019 між ТОВ «Автомобіліст 2012» та ПАТ «МКТ» договору про відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ «Автомобіліст 2012» переуступлено ПАТ «МКТ» непогашене майнове право - зобов`язання боржника за мировою угодою (основний договір) у справі №Б-39/27-09 про банкрутство ПАТ «Завод Електромаш» від 28.10.2014 у розмірі 11185192,70 грн.

Також, ПАТ МКТ зазначило, що з огляду на вимоги ч.3 ст.45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , якою встановлено пропорційність задоволення суми вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги, враховуючи розмір грошових вимог забезпеченого кредитора, які підлягають задоволенню у позачерговому порядку, а також значний розмір вимог конкурсного кредитора 4-ї черги - ФОП Татарінової О.В. у сумі 30000000,00 грн, право на які набуто всупереч вимог закону, то відповідно майнове право ПАТ «МКТ» на задоволення його вимог у повному обсязі буде порушено. Задоволення цього позову, на думку позивача, дозволить виключити неправомірні майнові вимоги ФОП Татарінової О.В., як конкурсного кредитора у справі про банкрутство ПАТ «Завод «Електромаш» , що вплине на можливість задоволення грошових вимог кредитора - ПАТ «МКТ» у повному обсязі. Позивач вважає, що є зацікавленою особою, що вправі звернутися із позовом про визнання договору недійсним відповідно до положень ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, послався на те, що укладений між сторонами (першим та другим відповідачами) договір про відступлення права вимоги не є договором факторингу, оскільки за вказаним договором жодна із сторін не передавала грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату. Судом підкреслено, що із змісту спірного договору вбачається, що його метою була саме заміна особи на активній стороні зобов`язання із збереженням всіх інших елементів зобов`язального правовідношення за плату, та не передбачалось надання другим відповідачем першому відповідачу послуг з фінансування під відступлення права грошової вимоги, тому відсутні підстави вважати що спірний договір є договором факторингу. Доводи позивача про те, що оспорюваний правочин є удаваним та за своєю правовою природою є договором факторингу, за яким другим відповідачем вчинено на користь першого відповідача фінансову послугу без відповідного дозволу (ліцензії), що є підставою для визнання їх недійсними, згідно з ч.1 ст.227 Цивільного кодексу України, визнані судом безпідставними та необґрунтованими.

Однак, колегія суддів не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

ПАТ МКТ просить суд визнати договір про відступлення права вимоги від 19.02.2019 за № 01/09, укладений між Фізичною особою-підприємцем Похилько Сергієм Миколайовичем та Фізичною особою-підприємцем Татаріновою Оленою Валентинівною удаваним, а саме таким, що був вчинений сторонами для приховання договору факторингу та застосувати до нього відносини, що регулюються правилами щодо договору факторингу та визнати недійсним договір факторингу від 19.02.2009 за № 01/09, укладений між Фізичною особою-підприємцем Похилько Сергієм Миколайовичем та Фізичною особою-підприємцем Татаріновою Оленою Валентинівною.

При цьому, ПАТ МКТ посилається на те, що товариство є кредитором ПАТ «Завод Електромаш» відповідно до укладеного 03.04.2019 між ТОВ «Автомобіліст 2012» та ПАТ «МКТ» договору про відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ «Автомобіліст 2012» передав, а ПАТ «МКТ» прийняв на себе право вимоги, що належить ТОВ «Автомобіліст 2012» , і стає кредитором за мировою угодою у справі № Б-39/27-09 про банкрутство ПАТ Завод Електромаш від 28.10.2014, відповідно до якої ПАТ Завод Електромаш має перед ТОВ «Автомобіліст 2012» непогашене грошове зобов`язання у розмірі 11 185 192,70 грн.

Відповідно до ч.1 ст.77 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.

Частинами 1, 2 ст.79 вказаного Закону унормовано, що мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про закриття провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов`язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.10.2014 затверджено надану суду мирову угоду від 28.10.2014.

Однак, постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 29.08.2019, ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.10.2014 у справі №Б-39/27-09 скасовано. Справу №Б-39/27-09 направлено до Господарського суду Харківської області.

Враховуючи те, що ПАТ МКТ набуло право вимоги за грошовим зобов`язанням до ПАТ Завод Електромаш саме за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.10.2014, яка була скасована постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019, така мирова угода являється неукладеною. Наслідком неукладеності мирової угоди в даному випадку являється відсутність взаємних прав та обов`язків між сторонами вказаної мирової угоди.

Аналізуючи відсутність взаємних обов`язків між сторонами мирової угоди та факт неукладеності мирової угоди, відсутнім є і право грошової вимоги ПАТ МКТ до ПАТ Завод Електромаш , оскільки підставою для права такої вимоги, відповідно до договору відступлення права вимоги від 03.04.2019, являється саме мирова угода.

Відповідно до статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Як вбачається з матеріалів справи, питання щодо процесуальної заміни кредитора (ТОВ Автомобіліст 2012 ) у справі про банкрутство ПАТ Завод Електромаш правонаступником (ПАТ МКТ ) не порушувалося, відповідна ухвала Господарським судом Харківської області про прийняття заяви ПАТ МКТ до розгляду та/або заміну кредитора ТОВ Автомобіліст-2012 на ПАТ МКТ у справі про банкрутство №Б-39/27-09 внаслідок процесуального правонаступництва на підставі договору від 03.04.2019 не приймалась, в зв`язку з чим ПАТ МКТ не набув статусу кредитора ПАТ Завод Електромаш , а отже оскаржуваний ПАТ МКТ у справі №922/1614/19 договір про відступлення права вимоги від 19.02.2019 за №01/09, укладений між ОСОБА_2 та ФО-П Татаріновою О.В., не порушує жодні права та інтереси ПАТ МКТ .

У ст.203 ЦК України наведені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Частиною 3 ст.215 ЦК України унормовано, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, ініціаторами (позивачами) звернення до суду з позовом про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочинів можуть бути насамперед сторони цього правочину, а також інші заінтересовані особи .

Місцевий господарський суд розглядаючи спір по суті даних обставин не врахував, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав наведених в мотивувальній частині постанови апеляційного суду.

Щодо апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Завод «Електромаш» , колегія суддів зазначає наступне.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

За змістом частин першої та другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України).

Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, частиною першою статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або рішення містить судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, що означає, що скаржник має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

А тому в апеляційній скарзі має бути чітко зазначено, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, про які саме та яким чином прослідковується та співвідноситься правовий зв`язок вирішених правовідносин між сторонами з правами, інтересами та (або) обов`язками особи, що не брала участі у цій справі.

Доведення цих обставин покладено на скаржника, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина друга статті 50 ГПК України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 910/9016/16, від 27.02.2020 у справі № 916/2878/14, від 22.05.2019 у справі № 904/7274/17.

Як вже зазначалось, предметом позовних вимог є вимога ПАТ "МКТ" про визнання договору про відступлення права вимоги від 19.02.2019 №01/09, укладеного між фізичною особою-підприємцем Похилько Сергієм Миколайовичем та фізичною особою-підприємцем Татаріновою Оленою Валентинівною удаваним, та визнання недійсним договору факторингу від 19.02.2009 №01/09, укладеного між фізичною особою-підприємцем Похильком Сергієм Миколайовичем та фізичною особою-підприємцем Татаріновою Оленою Валентинівною.

Обґрунтовуючи своє право на подання апеляційної скарги ПАТ "Завод «Електромаш» посилається на те, що позовна заява з вимогами щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 19.02.2019 за №01/09 підлягає розгляду в провадженні в якому перебуває справа про банкрутство ПАТ "Завод «Електромаш» , оскільки предметом спору, в даному випадку, є визнання недійсним договору на підставі якого ґрунтуються майнові вимоги ОСОБА_3 до банкрута ПАТ "Завод «Електромаш» .

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ МКТ не є кредитором у справі про банкрутство ПАТ "Завод «Електромаш» , відсутність порушення прав та інтересів ПАТ МКТ внаслідок підписання оспорюваного договору про відступлення права вимоги від 19.02.2019 за №01/09, предметом якого є право вимоги до ПАТ "Завод «Електромаш» за договором №01/080107 від 08.01.2007, колегія суддів зазначає, що судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки ПАТ "Завод «Електромаш» не вирішувалося.

Відповідно до ч.3 ст.264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Наведені обставини мають наслідком закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Завод «Електромаш» на рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у справі №922/1614/19 на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у спірних правовідносинах не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "МКТ" та скасування рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у справі №922/1614/19 з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Завод «Електромаш» .

Керуючись статтями 264, 269, 270, п.2 статті 275, п.4 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МКТ" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у справі №922/1614/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Завод «Електромаш» (вх.№1014 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у справі №922/1614/19.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.06.2020.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза

Суддя О.В. Шевель