Постанова

від 02.09.2020 по справі 922/1614/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/1614/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С. В. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєсков В. Г.

за участі секретаря - Купрейчук С. П.

за участі: Скаржник (представник ПАТ МКТ ) - Бекузаров Р. Е. (посв. № 1278 від 27.07.2012); Відповідач 1 (представник ФОП Татарінової О. В.) - Чумаченко А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МКТ"

на рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2019

(суддя - Редько А. В.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2020

(головуючий суддя - Білоусова Я. О., судді - Лакіза В. В. , Шевель О. В.)

у справі № 922/1614/19

за позовом Публічного акціонерного товариства МКТ до:

1) фізичної особи - підприємця Татарінової Олени Валентинівни;

2) фізичної особи - підприємця Похилька Сергія Миколайовича,

про визнання договору удаваним та визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції обставини справи

1. У травні 2019 року Публічне акціонерне товариство "МКТ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Татарінової Олени Валентинівни та фізичної особи - підприємця Похилька Сергія Миколайовича, в якому просило суд:

- визнати договір про відступлення права вимоги від 19.02.2019 № 01/09, укладений між фізичною особою - підприємцем Похилько Сергієм Миколайовичем та фізичною особою - підприємцем Татаріновою Оленою Валентинівною удаваним, а саме таким, що був вчинений сторонами для приховання договору факторингу, та застосувати до нього правила, що регулюють відносини щодо договору факторингу;

- визнати недійсним договір факторингу від 19.02.2009 № 01/09, укладений між фізичною особою-підприємцем Похильком Сергієм Миколайовичем та фізичною особою-підприємцем Татаріновою Оленою Валентинівною.

1.1. Позов обґрунтований тим, що договір про відступлення права вимоги від 19.02.2009 № 01/09, укладений між фізичною особою - підприємцем Похильком С. М. та фізичною особою-підприємцем Татаріновою О. В., є удаваним та укладений для приховання договору факторингу між двома фізичними особами - підприємцями, який за своєю правовою природою є договором, спрямованим на надання фінансових послуг, право на здійснення яких мали лише банківські установи або суб`єкти господарювання, які мають відповідну ліцензію. Предмет спірного договору, його відплатність та розмір додаткового доходу, який повинна отримати фізична особа - підприємець Татарінова О.В., на думку позивача, свідчать про те, що 19.02.2009 між сторонами договору № 01/09 був фактично укладений договір факторингу, а не договір про відступлення права вимоги.

2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.1. Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд зазначив, що відсутні підстави вважати, що спірний договір є договором факторингу. Зважаючи на положення та умови оспорюваного позивачем договору, суд дійшов висновку, що укладення оспорюваного правочину регулюється статтею 512- 519 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Оспорюваний правочин не є предметом безпосередньої фінансової діяльності з фінансування під відступлення права грошової вимоги, обмеження щодо здійснення якої встановлені Законами України Про банки і банківську діяльність , Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , а правовідносини сторін за ними не є відносинами у сфері факторингу. Крім того, наведений правочин є лише підставою для виникнення правовідносин між його сторонами, суб`єктний склад для укладення якого не обмежений ані загальними нормами цивільного законодавства, ані спеціальними. Доводи позивача про те, що оспорюваний правочин є удаваним та за своєю правовою природою є договором факторингу, за яким другим відповідачем вчинено на користь першого відповідача фінансову послугу без відповідного дозволу (ліцензії), що є підставою для визнання їх недійсними згідно з частиною першою статті 227 ЦК України , визнані судом безпідставними та необґрунтованими. Також господарський суд не взяв до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, на яку посилався позивач, оскільки правовідносини у цій справі та у справі, правовий висновок за наслідками якої був зроблений Верховним Судом, не є подібними, оскільки у справі № 909/968/16 однією із сторін спірного правовідношення була фінансова установа - Публічне акціонерне товариство Мегабанк , що повністю виключає подібність у спірних правовідносинах.

3. Позивач з рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у справі № 922/1614/19 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства МКТ у повному обсязі; вирішити питання розподілу судових витрат між позивачем та відповідачами.

3.1. Також до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду звернулося ПАТ Завод Електромаш , в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у справі № 922/1614/19 та прийняти нове рішення, яким направити позовну заяву ПАТ МКТ до ФОП Татарінової О. В., ФОП Похилька С. М. про визнання удаваним та недійсним договору про відступлення права вимоги від 19.02.2019 № 01/09 з ПАТ Завод Електромаш до Господарського суду Харківської області для розгляду у межах справи № Б-39/27-09 про банкрутство ПАТ Завод Електромаш .

4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2019 скасовано. Справу № 922/1614/19 направлено до Господарського суду Харківської області для розгляду у межах справи № Б-39/27-09 про банкрутство ПАТ Завод Електромаш .

4.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки позивач обґрунтовує позов безумовним порушенням його прав саме у процедурі банкрутства, договір між ТОВ Автомобіліст-2012 та ПАТ МКТ укладено під час дії мирової угоди, яка згодом була скасована, враховуючи, що під час розгляду справи про банкрутство будуть встановлені обставини щодо можливого погашення вимог кредиторів за період дії мирової угоди з 30.10.2014 по 03.04.2019, а також буде формуватися новий реєстр вимог кредиторів, тому оцінка доказів щодо права ПАТ МКТ за спірним договором має надаватися господарським судом у провадженні справи про банкрутство з урахуванням усіх обставин справи, у тому числі правомірності набуття права. Оскільки набув чинності новий Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), погашення вимог усіх кредиторів буде відбуватися у встановленому цим Кодексом порядку. Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, цей спір, який безпосередньо пов`язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство ПАТ Завод Електромаш , підлягає розгляду в межах справи № Б-39/27-09 про банкрутство зазначеного Товариства, а не в окремому позовному провадженні, оскільки стосується безпосередньо інтересів позивача та боржника.

5. Постановою Верховного Суду від 20.02.2020 постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі № 922/1614/19 скасовано. Справу №922/1614/19 направлено на новий апеляційний розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

5.1. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що вимоги про визнання недійсним правочину, предметом якого є не майно боржника, а лише право вимоги до нього, а також якщо боржник не є стороною оспорюваного правочину, в межах справи про банкрутство боржника не розглядаються. Отже, як зазначено в постанові, наведене дає підстави для висновку, що не підлягають розгляду в межах справи про банкрутство вимоги про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги. Однак суд апеляційної інстанції, пославшись на приписи норм Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом КУзПБ , неправильно їх застосував, дійшов помилкового висновку, що наведені норми передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство. Ураховуючи те, що боржник не є стороною оспорюваного правочину про відступлення права грошової вимоги до нього, цей спір не є майновим з вимогами до боржника та його майна, відсутні правові підстави для передання цього спору для розгляду в межах справи про банкрутство ПАТ Завод Електромаш .

6. Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства МКТ та Публічного акціонерного товариства Завод Електромаш .

Короткий зміст та мотиви рішення суду апеляційної інстанції

7. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства МКТ задоволено частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у справі № 922/1614/19 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Завод Електромаш (вх. №1014 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2019 у справі № 922/1614/19.

8. Постанова апеляційного господарського суду в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Завод Електромаш мотивована тим, що судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки його не вирішувалися.

8.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що ПАТ МКТ набуло права вимоги за грошовим зобов`язанням до ПАТ Завод Електромаш саме за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.10.2014, яка була скасована постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019, така мирова угода є неукладеною. Наслідком неукладеності мирової угоди в цьому випадку є відсутність взаємних прав та обов`язків між сторонами зазначеної мирової угоди.

Зважаючи на відсутність взаємних обов`язків між сторонами мирової угоди та факт її неукладеності, відсутнім, на переконання суду другої інстанції, є і право грошової вимоги ПАТ МКТ до ПАТ Завод Електромаш , оскільки підставою для права такої вимоги відповідно до договору відступлення права вимоги від 03.04.2019 є саме мирова угода.

8.2. Крім того, апеляційним господарським судом зазначено, що питання щодо процесуальної заміни кредитора (ТОВ Автомобіліст - 2012 ) у справі про банкрутство ПАТ Завод Електромаш правонаступником (ПАТ МКТ ) не порушувалося, відповідна ухвала Господарським судом Харківської області про прийняття заяви ПАТ МКТ до розгляду та/або заміну кредитора ТОВ Автомобіліст-2012 на ПАТ МКТ у справі № Б-39/27-09 про банкрутство внаслідок процесуального правонаступництва на підставі договору від 03.04.2019 не приймалася, у зв`язку з чим ПАТ МКТ не набув статусу кредитора ПАТ Завод Електромаш , а отже , оскаржуваний ПАТ МКТ у справі № 922/1614/19 договір про відступлення права вимоги від 19.02.2019 № 01/09 не порушує жодних прав та інтересів ПАТ МКТ .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Позивач звернувся до касаційного господарського суду зі скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2019 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 у справі № 922/1614/19, просить скасувати постанову апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ МКТ та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в іншій частині оскаржувану постанову залишити без змін.

9.1. Крім того, до Верховного Суду 18.08.2020 надійшла заява позивача про зміну вимог касаційної скарги та з проханням прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам частини другої статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки вони ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, що викладені, зокрема, у постановах КГС ВС від 22.01.2020 у справі № 925/1204/15, від 03.06.2020 у справі № 906/432/19, від 19.02.2019 у справі № 5010/1127/2012-Б-25/25, від 10.05.2018 у справі № 911/843/16, від 14.02.2020 у справі № Б-39/27-09, від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17, від 01.06.2020 у справі № 906/355/19, ОП КЦС ВС від 23.01.2019 у справі № 355/385/17.

10.1. Також необхідність здійснення касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі скаржник обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог та за межі розгляду апеляційної скарги, вирішивши питання щодо відсутності права грошової вимоги у позивача до боржника, чим порушив вимоги частини другої статті 237 та частини п`ятої статті 269 ГПК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

11. Арбітражним керуючим Безпалим Сергієм Олександровичем, який діє від імені ПАТ Завод Електронмаш , подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Провадження у Верховному Суді

12 . Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 906/325/14 визначено колегію суддів у складі: Жукова С. В. - головуючого, Банаська О. О., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.07.2020.

12.1. Ухвалою КГС ВС від 15.07.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 922/1614/19 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства МКТ на рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 у цій справі.

Призначено до розгляду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства МКТ на 19.08.2020 о 12:45 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

12.2. У зв`язку з перебуванням судді Банаська О. О. у відпустці з 03.08.2020 по 04.09.2020 (згідно з наказом КГС ВС від 17.07.2020 № 51-к) розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату КГС ВС від 18.08.2020 № 29.3-02/1729 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 922/1614/19 (Б39/27-09).

12.3. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/1614/19 (Б39/27-09) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2020.

12.4. До КГС ВС 17.08.2020 надійшло клопотання від представника скаржника - адвоката Бекузарова Р. Е. про відкладення судового засідання на іншу дату та час, оскільки він має намір взяти участь у касаційному розгляді з метою доведення в судовому засіданні обґрунтованості касаційної скарги.

12.5. Крім того, 18.08.2020 від іншого представника скаржника - адвоката Макаренка П. Д. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 922/1614/19 (Б39/27-09) у зв`язку з тим, що Макаренко П. Д. буде зайнятий у слідчих діях в кримінальному провадженні.

12.6. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2020 відкладено розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного товариства МКТ на рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 у справі № 922/1614/19 (Б39/27-09) на 02.09.2020 о 12:30 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них , перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін, з огляду на таке .

14. Відповідно статті 300 ГПК України, Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

15. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини:

15.1. 08.01.2007 між фізичною особою - підприємцем Похильком Сергієм Миколайовичем - виконавцем та Відкритим акціонерним товариством Завод Електромаш (нова організаційно-правова форма - Публічне акціонерне товариство), замовником укладено договір про надання інформаційних, консультаційних та маркетингових послуг № 01/080107, згідно з яким виконавець зобов`язався надати замовнику інформаційні, консультаційні та маркетингові послуги, а замовник належним чином сплатити за виконані послуги і використовувати надану інформаційну, консультаційну та маркетингову продукцію (послуги) згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору інформаційні, консультаційні та маркетингові послуги надаються виконавцем замовнику з перепрофілювання його нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул.Академіка Павлова, 82 - під торговельно-офісно-розважальний центр, та містять комплекс заходів, що відображені у додатку № 1 до цього договору.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що вартість цих послуг становить 30 000 000,00 грн, які замовник сплачує виконавцю до кожного 5-го числа поточного місяця частинами: з 01.01.2011 - по 20 000,00 грн на місяць; з 01.01.2012 - по 50 000,00 грн на місяць; з 01.01.2013 - по 80 000,00 грн на місяць та з 01.01.2014 - по 150 000,00 грн на місяць до повного розрахунку з виконавцем.

19.02.2009 між фізичною особою - підприємцем Похильком Сергієм Миколайовичем - первісним кредитором та фізичною особою - підприємцем Татаріновою Оленою Валентинівною - новим кредитором укладено договір про відступлення права вимоги № 01/09, згідно з яким первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, належне первісному кредитору, і став кредитором за договором № 01/080107 від 08.01.2007 (основним договором), укладеним між ФОП Татаріновою О. В. та Публічним акціонерним товариством Завод Електромаш (боржник).

Згідно з п.1.2 договору про відступлення права вимоги новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми за виконані інформаційні, консультаційні та маркетингові послуги у сумі 30 000 000,00 грн.

Умовами п.1.3 договору передбачено, що право вимоги засновано згідно з договором № 01/080107 від 08.01.2007 актом про виконані послуги від 30.12.2008 та актом звірки взаємних платежів від 01.02.2009 між боржником і первісним кредитором.

Документи, зазначені у п.1.3 договору , передаються первісним кредитором до нового кредитора у момент підписання цього договору (п.1.4 договору).

Відповідно до п.1.5 договору до нового кредитора переходять права, які забезпечують зобов`язання боржника перед первісним кредитором.

Ціна та порядок компенсації відступленого права вимоги погоджується сторонами цього договору в додатку до нього, який є його невід`ємною частиною (п.3.1 договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що первісний кредитор зобов`язаний повідомити боржника про відступлення вимоги протягом 10 календарних днів з моменту підписання цього договору.

Згідно з п.7.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до додатка №1 до договору про відступлення права вимоги № 01/09 від 19.02.2009 ціна договору становить 490 000,00 грн, які первісний кредитор отримав від нового кредитора ще до підписання цього договору.

15.2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.200, відповідно до статті 53 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у редакції Закону № 2343-ХІІ (далі - Закон про банкрутство) прийнято заяву голови ради директорів ВАТ Завод Електромаш про порушення справи про банкрутство ВАТ Завод Електромаш ; порушено провадження у справі і відкрито процедуру санації; призначено керуючого санацією заводу голову ради директорів ВАТ Завод Електромаш Койло С. В. ; призначено розпорядником майна товариства арбітражного керуючого Родзинського А. А. тощо.

15.3. Після здійснення публікації оголошення про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства Завод Електромаш у газеті Голос України від 31.03.2009 до Господарського суду Харківської області звернулася ФОП Татарінова О. В. із заявою з грошовими вимогами до боржника у розмірі основного боргу 30 000 000,00 грн за договором № 01/080107 від 08.01.2007, право вимоги за яким перший відповідач отримав саме на підставі зазначеного договору про відступлення права вимоги від 19.02.2009.

15.4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2009, зокрема, затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ Завод Електромаш від 19.08.2009 та визнано включені до реєстру вимог кредиторів від 19.08.2009 вимоги кредиторів із загальною сумою грошових вимог та вимог щодо сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) у розмірі 30 125 643,41 грн, серед яких грошові вимоги ФОП Татарінової О. В. на суму 30 000 000 грн.

15.5. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.10.2014 затверджено надану суду мирову угоду від 28.10.2014 , припинено дію мораторію, введеного ухвалою суду про порушення провадження у справі про банкрутство. Провадження у справі № Б-39/27-09 припинено. Зобов`язано ліквідатора Безпалого С. О. протягом п`яти днів з дня затвердження господарським судом мирової угоди повідомити акціонерів ВАТ Завод Електромаш , до компетенції яких належить призначення керівника (органів управління) боржника, про затвердження мирової угоди і припинення провадження у справі про банкрутство та у разі необхідності забезпечити проведення зборів акціонерів ВАТ Завод Електромаш чи засідання відповідного органу до призначення в установленому порядку керівника (органів управління) боржника. Зобов`язано ліквідатора (арбітражного керуючого Безпалого С. О.) виконувати обов`язки керівника боржника ВАТ Завод Електромаш до призначення в установленому порядку керівника боржника (органів управління) (а.с.88-89 т.2).

15.6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 29.08.2019, замінено кредитора ТОВ Афаліна на ТОВ Легіон Агро . Ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.10.2014 у справі № Б-39/27-09 скасовано. Справу № Б-39/27-09 направлено до Господарського суду Харківської області (а.с.80-85, 219-223 т.2).

15.7. Між ТОВ Автомобіліст - 2012 - первісним кредитором та ПАТ МКТ - новим кредитором 03.04.2019 укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за мировою угодою у справі № Б-39/27-09 про банкрутство ВАТ Завод Електромаш від 28.10.2014 (основний договір), згідно з якою ВАТ Завод Електромаш має перед первісним кредитором непогашене грошове зобов`язання у сумі 11 185 192,70 грн.

15.8. За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) у порядку та на умовах, встановлених основним договором , вимагати від боржника належного виконання усіх невиконаних зобов`язань за основним договором (п. 1.2 договору).

16. Предметом спору у цій справі є договір про відступлення права вимоги від 19.02.2019 № 01/09, укладений між фізичною особою - підприємцем Похильком Сергієм Миколайовичем та фізичною особою - підприємцем Татаріновою Оленою Валентинівною, згідно з яким ФОП Похилько С. М. передав ФОП Татаріновій О. В. право вимоги до ПАТ Завод Електромаш .

17. ПАТ МКТ просить визнати зазначений договір удаваним, а саме таким, що був вчинений сторонами для приховання договору факторингу , та застосувати до нього відносини, що регулюються правилами щодо договору факторингу та визнати його недійсним.

18. Обґрунтовуючи своє право на подання позову, позивач посилається на те, що ПАТ МКТ є кредитором ПАТ Завод Електромаш за укладеним 03.04.2019 між ТОВ Автомобіліст - 2012 та ПАТ МКТ договором про відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ Автомобіліст - 2012 перевідступлено ПАТ МКТ непогашене майнове право - зобов`язання боржника за мировою угодою (основний договір) у справі № Б-39/27-09 про банкрутство ПАТ Завод Електромаш від 28.10.2014 у розмірі 11 185 192,70 грн.

19. ПАТ МКТ зазначає, що з огляду на вимоги частини третьої статті 45 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , якою встановлено пропорційність задоволення суми вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги, враховуючи розмір грошових вимог забезпеченого кредитора, які підлягають задоволенню у позачерговому порядку, а також значний розмір вимог конкурсного кредитора 4-ї черги ФОП Татарінової О. В. у сумі 30000000,00 грн, право на які набуто всупереч вимогам закону, майнове право ПАТ МКТ на задоволення його вимог у повному обсязі буде порушено. Задоволення цього позову, на думку позивача, дозволить виключити неправомірні майнові вимоги ФОП Татарінової О. В. як конкурсного кредитора у справі про банкрутство ПАТ Завод Електромаш , що вплине на можливість задоволення грошових вимог кредитора ПАТ МКТ у повному обсязі. Позивач вважає, що є зацікавленою особою, яка має право звернутися з позовом про визнання договору недійсним відповідно до положень частини третьої статті 215 ЦК України .

20. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, питання щодо процесуальної заміни кредитора (ТОВ Автомобіліст 2012 ) у справі про банкрутство ПАТ Завод Електромаш правонаступником (ПАТ МКТ ) не порушувалося, відповідна ухвала Господарським судом Харківської області про прийняття заяви ПАТ МКТ до розгляду та/або заміну кредитора ТОВ Автомобіліст-2012 на ПАТ МКТ у справі №Б-39/27-09 про банкрутство внаслідок процесуального правонаступництва на підставі договору від 03.04.2019 не приймалася, у зв`язку з чим ПАТ МКТ не набув статусу кредитора ПАТ Завод Електромаш , а отже , оскаржуваний ПАТ МКТ у справі № 922/1614/19 договір про відступлення права вимоги від 19.02.2019 № 01/09 не порушує жодних прав та інтересів ПАТ МКТ .

21. Погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, викладеними в оскаржуваній постанові, Верховний Суд виходить з такого.

22. Згідно з частиною другою статті 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

23. Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

24. Частиною другою статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

25. Аналогічні положенні містяться у статті 15 ЦК України , яка передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

26. Отже, з урахування приписів статті 4 ГПК України наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

27. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, зокрема, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України ).

28. У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

29. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України ).

30. Частиною третьою статті 215 ЦК України унормовано: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

31. Тобто ініціаторами (позивачами) звернення до суду з позовом про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочинів можуть бути насамперед сторони цього правочину, а також інші заінтересовані особи.

32. Однак, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищенаведеними нормами права.

33. Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

34. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

35. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

36. Статтею 1 Закону про банкрутство визначено:

учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

37. За КУзПБ (стаття 1) учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

38. У справі про банкрутство учасники поділяються на дві групи: визначені учасниками за законом (абзац п`ятнадцятий статті 1 Закону про банкрутство, абзац двадцять третій статті 1 КУзПБ) та особи, які стали учасниками справи в процесі провадження (у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство (стаття 1 Закону про банкрутство); інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір (стаття 1 КУзПБ).

39. Як Закон про банкрутство, так і КУзПБ не передбачають обов`язкової формалізаціі статусу всіх учасників справи про банкрутство (крім кредиторів) шляхом прийняття відповідного судового рішення (ухвали).

40. Правовий статус кредитора як учасника справи про банкрутство має переважно комплексний характер та обов`язково включає в себе матеріальну і процесуальну складові. Матеріальні відносини між боржником і кредитором у праві неспроможності обов`язково повинні трансформуватися у процесуальні, інакше у справі про банкрутство матеріальні відносини не зможуть бути реалізовані.

41. Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство до 21.10.2019 визначався приписами статті 23 Закону про банкрутство та з 21.10.2019 визначається статтею 45 КУзПБ.

42. Статтею 23 Закону про банкрутство було встановлено порядок пред`явлення кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, провадження у якій здійснюється за загальною процедурою. Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, а забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

43. Приписами статті 45 КУзПБ встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

44. Набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому Законом порядку.

Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13.

45. Отже, наявність матеріального правонаступництва, зокрема набуття прав вимоги до боржника, які належали попередньому кредитору, на що посилається скаржник у касаційній скарзі, без вступу позивача шляхом процесуального правонаступництва у справу про банкрутство ПАТ Завод Електромаш , не надають позивачу права на звернення з цим позовом як заінтересованої особи (кредитора боржника) щодо правомірності оскаржуваного правочину.

46. Так, згідно частиною першою статті 512 ЦК України однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

47. Відповідно до статті 43 КУзПБ у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі.

Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

48. Отже, наявність або відсутність підстав для вступу у справу про банкрутство ПАТ МКТ як кредитора ПАТ Завод Електромаш шляхом правонаступництва є

предметом судового розгляду справи про банкрутство.

49. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

50. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Фактично процесуальне правонаступництво випливає з матеріального. У кожному конкретному випадку для вирішення питання щодо можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

51. Верховний Суд констатує, що для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника.

52. Підсумовуючи наведене, слід зазначити, що без формалізації правового статусу ПАТ МКТ як кредитора у справі про банкрутство вважати порушеним його право у цьому спорі саме як кредитора у конкурсному процесі у справі про банкрутство є передчасним.

53. Близькі за змістом висновки щодо формалізації правового статусу особи, як кредитора у справі про банкрутство викладені у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19.

54. Отже, касаційний господарський суд підтримує висновки суду другої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог саме з цих підстав.

55. Стосовно доводів касаційної скарги, що викладені у пункті 10 цієї постанови, слід зазначити таке.

56. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

57. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з названих мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

58. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

59. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

60. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі самі висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

61. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови ВП ВС від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови ВП ВС від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови ВП ВС від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова ВП ВС від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

62. Проаналізувавши висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, слід зазначити таке.

63. У постанові КГС ВС від 22.01.2020 у справі № 925/1204/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Лани Христинівщини предметом судового розгляду є вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги у зв`язку з припиненням зобов`язання за відступленою вимогою на час його укладення.

64. У постанові КГС ВС від 03.06.2020 у справі № 906/432/19 Верховний Суд констатував, що головним питанням цього спору, з огляду на предмет та підстави заявленого позову є те, чи мав позивач право на встановлення земельного сервітуту щодо відповідача-1 станом на 28.11.2006 шляхом укладення відповідного договору.

65. У постанові від 19.02.2019 у справі № 5010/1127/2012-Б-25/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Соснина КГС ВС погодився з висновком про те, що до ОСОБА_3 не перейшло жодних прав у правовідносинах, пов`язаних з договором іпотеки № ВКТ 604482 від 25.09.2008, укладеним між ЗАТ Терра Банк та ТОВ Соснина , у зв`язку з чим він не міг відступити право вимоги за договором іпотеки ТОВ "ФК "СІТІ ГОЛД", а тому воно не набуло прав іпотекодержателя майна, що належало ТОВ "Соснина".

66. У постанові від 10.05.2018 у справі № 911/843/16 про визнання недійсними договорів КГС ВС прийняв нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позов подано після збігу строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України.

67. У постанові від 14.02.2020 у справі № Б-39/27-09 про банкрутство ПАТ Завод Електромаш суд КГС ВС зазначив, що ПАТ МКТ не є кредитором відповідного до затвердженого реєстру вимог кредиторів ВАТ Завод Електромаш , питання процесуального правонаступництва та заміни кредитора у справі до подання ПАТ МКТ апеляційної скарги не вирішувалося, відтак, заявником апеляційної скарги не було підтверджено статусу сторони або учасника провадження у справі про банкрутство ВАТ Завод Електромаш та, відповідно, права на оскарження судових рішень у межах цієї справи.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апелянт не набув статусу кредитора, іншого учасника провадження у даній справі, а отже, не наділений (на момент подання апеляційної скарги) процесуальним правом на оскарження судових рішень у цій справі.

68. У справі № 322/1178/17 спір за позовом ОСОБА_4 до СФГ Волна про витребування земельної ділянки спір виник через те, що СФГ Волна в добровільному порядку відмовилося повернути спірну земельну ділянку, зазначивши, що строк дії договору припиниться 30 червня 2021 року, а позивач вважав такі дії відповідача неправомірними та просив витребувати у відповідача спірну земельну ділянку, а позов задовольнити. У постанові від 15.01.2020 у цивільній справі № 322/1178/17 Велика Палата Верховного Суду керувалася тим, що відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на час його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відмовляючи у задоволенні позову, Велика Палата Верховного Суду керувалася тим, що в укладеному між сторонами у справі договорі оренди земельної ділянки сторони визначили момент укладення договору, а отже, і початок перебігу строку його дії та пов`язали з моментом державної реєстрації договору. Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить. Оскільки договір оренди зареєстрований 30 червня 2011 року, то слушними є доводи відповідача, що строк договору закінчиться 30 червня 2021 року.

69. У постанові від 01.06.2020 у справі № 906/355/19 про стягнення 339 302,97 грн КГС ВС погодився з висновками попередніх судових інстанцій про те, що матеріалами справи підтверджено наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем щодо поставки товару за договором від 27.07.2018 № 395-дм/к та виконання сторонами його умов.

70. У постанові ОП КЦС ВС від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 у цивільній справі про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення страхового відшкодування та компенсації моральної шкоди, суд касаційної інстанції зазначив, що реальним (від лататинського res - річ) вважається договір, який є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії. За своєю юридичною сутністю договір страхування за загальним правилом є реальним договором.

Суд послався на те, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання сторони набувають обов`язків (а не лише суб`єктивних прав), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припиненні зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України ; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). Тлумачення статей 215 та 216 ЦК України свідчить, що учасники цивільних відносин не можуть на рівні того чи іншого договору здійснювати його кваліфікацію як недійсного (нікчемного чи оспорюваного), визначати правові наслідки нікчемності правочину. За домовленістю сторін можуть змінюватися тільки правові наслідки оспорюваного правочину.

71. Отже, висновки Верховного Суду у наведених справах зроблені у правовідносинах, які очевидно не є подібними з тими, що виникли між сторонами у цій справі, ні за складом учасників, ні за предметом спору, ні/або за обставинами справи, ні за сферою правового регулювання, а отже, не є тими судовими рішеннями, невідповідність висновкам яких щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

72. Також апеляційним судом було взято до уваги доводи, аргументи всіх учасників справи, забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, що відповідає як вимогам статті 7 ГПК України, так і узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справи Проніна проти України , Серявін та інші проти України ). Доводи касаційної скарги зазначеного не спростовують.

73. Решта доводів у касаційній скарзі зводяться до встановлення обставин у справі, що з огляду на визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не є компетенцією суду касаційної інстанції.

74. Частиною п`ятою статті 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

75. Постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального і процесуального права, з дотриманням принципів справедливості, добросовісності, розумності, а тому підстав для її скасування і залишення в силі рішення суду першої інстанції немає.

76. За відсутності підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції, судовий збір згідно зі статтею 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МКТ" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 у справі № 922/1614/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Жуков

Судді Л. Й. Катеринчук

В. Г. Пєсков