Ухвала

від 19.06.2020 по справі 922/1934/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"19" червня 2020 р. м ХарківСправа № 922/1934/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

розглянувши матеріали

позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Лайт Трейд , місто Полтава, до Товариства з обмеженою відповідальністю Харківське спеціалізоване монтажно-експлуатаційне підприємство , місто Харків, про стягнення 318 291,84 грн.,- ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Смарт Лайт Трейд , звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Харківське спеціалізоване монтажно-експлуатаційне підприємство , про стягнення заборгованість за договором поставки № 11 від 12 травня 2017 року у загальній сумі 318 291,84 грн., в тому числі сума основного боргу 137 646,76 грн., сума зростання боргу з урахуванням індексу інфляції 32 513,61 грн., три відсотки річних 12 689,27 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 106 001,85 грн., пеня у сумі 29 440,35 грн.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року у справі "Наталія ОСОБА_1 проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального України.

Приписами пункту 5 та 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення доказів, що підтверджують обставини обґрунтування позовних вимог з переліком документів та інших доказів, які додаються до заяви. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (частина 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України).

Суд звертає увагу заявника на те, що стаття 91 Господарського процесуального кодексу України містить загальні вимоги щодо оформлення письмових доказів, зокрема, письмові докази, до яких належать і документи, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Пунктом 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01 вересня 2003 року) встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

При огляді додатків до позовної заяви судом встановлено, що копії наданих до неї документів не відповідають вище викладеним вимогам, оскільки не містять зазначення назви посади особи, яка засвідчує копії документів, її ініціалів та прізвища, а також дати такого засвідчення.

За висновком щодо застосування норм права, який викладений у постанові Верховного суду від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, неналежним чином засвідчені документи є недопустимими доказами у справі.

Таким чином, додані до матеріалів заяви у якості доказів в обґрунтування своєї правової позиції документи не можуть вважатися судом належними доказами.

Крім того, суд звертає увагу заявника, що вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального України.

Згідно з частиною 5 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Разом з тим, суд зазначає, що реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником.

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Таким чином, обов`язок суду перевірити належність доказів наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в сумі свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки.

Частинами 1 та 3 статті 237 Цивільного кодексу України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє (частина 1 статті 240 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статей 248, 249 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі скасування довіреності особою, яка її видала.

Таким чином, суд зобов`язаний перевірити щонайменше дві складових представництва, а саме факт наявності повноважень на представництво інтересів певної особи та обсяг таких повноважень, зокрема право на звернення з відповідним процесуальним документом до суду у конкретний момент часу.

Частиною 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

При цьому, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України).

Одночасно, відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або у визначених законом випадках іншою особою. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Аналізуючи матеріали позовної заяви судом встановлено, що позовна заява (вх. № 1934/20 від 18 червня 2020 року) підписана адвокатом - адвокатом Р.В. Шейка, на підтвердження повноважень якого до матеріалів позовної заяви надано, в тому числі ордер на надання правової допомоги серія ПТ № 157162 від 16 червня 2020 року.

Відповідно до пунктів 4, 5, 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36 (далі по тексту - Положення) ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. В Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України.

Згідно з підпунктом 15.4 пункту 15 Положення, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI.

Системний аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі Назва органу, в якому надається правова допомога .

Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої палати Верховного суду від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18.

Разом з тим, ордер на надання правової допомоги серія ПТ № 157162 від 16 червня 2020 року не містить назви судового органу (господарський суд Харківської області), у якому надається правова допомога позивачу.

В розрізі вище зазначеного, позивачем не було виконано імперативні вимоги процесуального законодавства щодо обов`язкових відомостей, які має містити позовна заява (в даному випадку норми статті 162 та 164 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 174 ГПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162 та 164 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

З метою усунення вище вказаних недоліків позовної заяви, позивачу необхідно надати до суду ордер на надання правової допомоги серія ПТ № 157162 від 16 червня 2020 року із зазначенням конкретного (не абстрактного) органу, у якому надається правова допомога та належним чином здійснити оформлення додатків до позовної заяви, шляхом зазначення на копії письмових документів всіх необхідних відміток, а саме: "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Дані вимоги встановлені, як зазначено вище, у статі 91 Господарського процесуального кодексу України та Вимозі до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01 вересня 2003 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 91, 162, 164, 174, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Лайт Трейд - залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - до 30 червня 2020 (включно) шляхом надання до суду: ордер на надання правової допомоги серія ПТ № 157162 від 16 червня 2020 року із зазначенням конкретного (не абстрактного) органу, у якому надається правова допомога; та належним чином засвідчених копій документів, які додані до позовної заяви.

Попередити позивача, що не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, є підставою для її повернення (частина 4 статті 174 ГПК України ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 19 червня 2020 року.

Суддя Н.В. Калініченко

№ 922/1934/20