Постанова

від 23.12.2020 по справі 922/1934/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2020 р. Справа № 922/1934/20

Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий (суддя-доповідач): Судді: Стойка О.В. Попков Д.О., Істоміна О.А. при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 не з`явився; не з`явився; Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Лайт Трейд» м.Полтава на рішення господарського суду Харківської області від 21.08.2020 року у справі №922/1934/20 (суддя Калініченко Н.В.) за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Лайт Трейд» м.Полтава до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківське спеціалізоване монтажно-експлуатаційне підприємство» м.Харків стягнення 318 291, 84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.08.2020 року у справі №922/1934/20 частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Лайт Трейд" (далі-Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське спеціалізоване монтажно-експлуатаційне підприємство" (далі-Відповідач), з Відповідача на користь Позивача стягнуто137 646,76 грн. основного боргу, суму зростання боргу з урахуванням індексу інфляції 30 834,30 грн., три відсотки річних 12 689,27 грн., пеню у сумі 29 440,35 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 3 159,16 грн. В задоволенні вимог в іншій частині, зокрема, у стягненні 25% річних в розмірі 106 001,85 грн. за користування чужими грошовими коштами - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду в частині відмови у стягненні 25% річних та зменшенні витрат на правову допомогу, Позивач звернувся з апеляційною скаргою, за змістом якої просить рішення в цій частині скасувати, прийняти нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги в частині стягнення 25% річних за користування чужими грошовими коштами за весь час прострочення сплати боргу за поставлений товар за Договором в розмірі 106 001,85 грн, а також відшкодувати за рахунок Відповідача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн .

Зокрема, скаржник зазначає наступне:

- суд першої інстанції при прийнятті спірного рішення дійшов помилкового висновку, що проценти за користування чужими грошовими коштами, які передбачені п. 8.5 Договору, у даному випадку є тотожними пені, і їх стягнення призведе до порушення ст. 61 Конституції України;

- суд помилково дійшов висновку про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу лише у сумі 5 000 грн., хоча Позивачем було заявлено суму до відшкодування в розмірі 20 000 грн. та надано належні докази на підтвердження таких витрат.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 року у справі №922/1934/20 відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Лайт Трейд» м.Полтава на рішення господарського суду Харківської області від 21.08.2020 року та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 13.11.2020 року від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого Відповідач просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Лайт Трейд» м.Полтава залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 21.08.2020 року по справі №922/1934/20 - без змін.

В судовому засіданні 21.12.2020 року представник Позивача надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції у відповідній частині скасувати, та прийняти в цій частині нове рішення, яким вимоги про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами та витрати на професійну правничу допомогу - задовольнити.

Представники Відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, будь-яких клопотань не надав.

Отже, судова колегія вважала за необхідне розглянути справу у відсутності представника Відповідача, оскільки він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення між сторонами 12 травня 2017 року договору поставки № 11, за умовами якого Позивач зобов`язався поставити Відповідачеві товар, а Відповідач зобов`язався прийняти його та оплатити за ціною, що узгоджується та відображується в рахунках-фактурах та вказується у видатково-прибутковій накладній (далі-Договір);

- факти поставки Позивачем Відповідачу обумовленого товару за Договором: 12 травня 2017 року на суму 5 888,99 грн., 09 серпня 2017 на суму 137 646,72 грн., 18 серпня 2017 року на суму 60 220,44 грн.;

- часткова оплата Відповідачем отриманого товару на суму 66 109, 39 грн., а саме- 12.09.2017 року в розмірі 5 888,99 грн. за поставлений 12.05.2017 року товар, 11.09.2018 року в розмірі 60 220,40 грн. за поставлений 18.08.2017 року товар;

- наявності заборгованості Відповідача за отриманий за Договором товар в сумі 137 646,76 грн.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Заявляючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором у загальній сумі 318 291,84 грн., в тому числі суми основного боргу 137 646,76 грн., суми зростання боргу з урахуванням індексу інфляції 32 513,61 грн., три відсотки річних 12 689,27 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 106 001,85 грн., пені у сумі 29 440,35 грн, Позивач посилався на несвоєчасне виконання Відповідачем грошового зобов`язання в строки, що передбачені п. 8.1 Договору, внаслідок чого Позивач вважає наявним право вимагати, крім стягнення самої суми заборгованості, ще й вищенаведених сум штрафних санкцій, втрат від інфляції та відсотків на підставі вимог ст. ст. 536, 625 ЦК України та умов Договору.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції визнав факт порушення права Позивача на вчасне отримання оплати за поставлений за Договором товар та стягнув відповідні суми боргу, а також суми, що пов`язані з порушенням Відповідачем виконання грошового зобов`язання - пені, інфляційних втрат та 3% річних. В цій частині рішення суду не оскаржується.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 106 001,85 грн на підставі вимог п. 8.5 Договору, суд першої інстанції розцінив відповідну умову Договору як таку, що передбачає пеню за порядком нарахування відповідної спірної суми, а отже вважав неможливим та таким, що протирічить вимогам ст. 61 Конституції України, повторне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а відтак, повторне притягнення Відповідача до аналогічної юридичної відповідальності за одне й теж саме правопорушення, оскільки відповідну суму пені вже було стягнуто за прострочення виконання спірного грошового зобов`язання.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 106 001,85 грн. охоплюється вимогами та доводами апеляційної скарги Позивача .

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині за наступних підстав.

Змістом п.8.5 Договору сторонами узгоджено, що у разі прострочення Відповідачем оплати товару більше ніж на 60 календарних днів, Позивач має право вимагати, а Відповідач зобов`язаний сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 25% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, під пенею розуміється грошова сума, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, за змістом вищенаведеної умови п. 8.5 Договору, відсотки, які вимагає стягнути Позивач, розраховуються як 25 відсотків річних від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за весь період прострочення, а не за кожен день прострочення, як передбачено в ст. 549 ЦК України.

Визначені в п. 8.5 Договору порядок та підстави нарахування відсотків притаманні ознакам відсотків, що визначені в ч. 2 ст. 625 ЦК України, за змістом якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже суд не дослідив в повній мірі умови п. 8.5 Договору, помилково вважаючи визначені в ньому відсотки як такі, що розраховуються за кожен день прострочення, тоді як сторонами ці відсотки зазначені у якості річних.

Внаслідок цього суд першої інстанції помилково застосував висновок, викладений в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18, оскільки в межах цієї справи судом досліджувалася відмінність розрахунку пені та відсотків річних за порушення виконання грошового зобов`язання, за змістом якого Верховний Суд погодився з тим, що частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, а міра відповідальності, що обчислюється у відсотках за кожен день прострочення, є пенею.

Судова колегія вважає помилковим правове обґрунтування Позивачем вимогами ст. 536 ЦК України правової природи передбачених в п. 8.5 Договору відсотків, оскільки за змістом зазначеної норми визначені проценти нараховуються у випадку користування чужими грошовими коштами саме як плата за таке користування, тоді як ч. 2 ст. 625 ЦК України конкретизовано обов`язок боржника сплачувати три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Оскільки за змістом п. 5.8 Договору сторонами встановлений інший (25%) розмір річних у випадку порушення вимокання Відповідачем грошового зобов`язання більше, ніж на 60 днів, то з урахуванням вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України та меж позовних вимог Позивач має право на отримання від Відповідача, а Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачу 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання в 60 днів, а за прострочення понад 60 днів - 25 % річних.

Доводи Позивача про наявність права одночасно отримувати і 3% річних і 25% річних за один и той же період прострочення виконання грошового зобов`язання, - не базується на вищенаведених вимогах закону та Договору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає, що з урахуванням меж позовних вимог, визначеного Позивачем моменту порушеного права на отримання оплати за поставлений товар за кожним фактом поставки за Договором (що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється Відповідачем), розміром та періодом існування заборгованості - є обґрунтованим обов`язок Відповідача сплатити Позивачу спірні відсотки за неправомірне користування грошовими коштами за час прострочення виконання грошового зобов`язання, виходячи з наступного розрахунку:

-за прострочення оплати поставленого 12 травня 2017 року на суму 5 888,99 грн товару, що був оплачений 12.09. 2017 року з порушенням строку , передбаченого Договором - за 60 днів, починаючи з 13.07.2017 року в розмірі 3% річних, що складає 28, 97 грн., та за один день - 11.09.2017 року - 25% річних, що складає 4,03 грн.;

- за прострочення оплати поставленого 09 серпня 2017 на суму 137 646,72 грн. товару, що взагалі не був оплачений Відповідачем - за 60 днів, починаючи з 09.10.2017 року в розмірі 3% річних, що складає 677,22 грн., а за наступний період, починаючи з 09.12.2017 року та протягом 920 днів в межах позовних вимог - 25% в розмірі 86 744,96 грн.:

- за прострочення оплати поставленого 18 серпня 2017 року на суму 60 220,44 грн., що був оплачений 11.09.2018 року, з порушенням строку, передбаченого Договором - за 60 днів, починаючи з 19.10.2017 року в розмірі 3% річних, що складає 296,28 грн., а за наступний період, починаючи з 18.12.2017 року протягом 267 днів - 25% річних, що складає 11 014,01 грн.

Отже загальна сума відсотків, що підлягають стягненню з Відповідача на підставі ст. 625 ЦК України з урахуванням змісту п. 8.5 Договору за порушення ним господарського зобов`язання з оплати отриманого за Договором товару, складає 3% річних - 1 002,47 грн та 25 % річних - в сумі 97763,00 грн.

Оскільки суд першої інстанції, внаслідок помилкових тлумачень норм Договору та застосування норми ст. 549 ГПК України замість ст. 625 ГПК України, дійшов хибного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 25 % річних, рішення в цій частині підлягає скасуванню на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, з постановленням нового рішення в цій частині про стягнення з Відповідача на користь Позивача - 97 763,00 грн. 25% річних у зв`язку з порушенням виконання грошового зобов`язання. В задоволенні вимог про стягнення решти суми 25% річних слід відмовити.

Крім того, у зв`язку із встановленим неправильним застосуванням норми мотельного права при визначенні судом розміру відсотків річних, з урахуванням меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції, встановлених ч. 4 ст. 269 ГПК України, судова колегія вважає за необхідне змінити рішення суду в частині розміру та періоду стягнутих 3% річних, замінивши відповідний розмір з 12 689,27 на 1 002,47 грн.

Що стосується доводів апеляційної скарги про безпідставне зменшення судом витрат Позивача на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн. через відсутність відповідного клопотання з боку Відповідача, то судова колегії вважає ці доводи обґрунтованими за наступних підстав.

Суд першої інстанції дослідив надані Позивачем докази в обґрунтування понесених витрат, а саме - Договір від 04 .06.2020 року № 16 про надання правової допомоги, укладений між адвокатом Шейко Русланом Володимировичем (адвокат) та Позивачем, акт приймання передачі наданих послуг №1 від 15 червня 2020 року та платіжне доручення №1131 від 16 червня 2020 року на суму 20 000,00 грн, Додаткову угоду №1 до Договору № 16 про надання правової допомоги від 04 червня 2020 року, якими визначено, що вартість послуги складає 20 000, 00 грн.

За змістом наданих документів зазначена сума була розрахована, виходячи з обсягу наступних послуг: адвокатом була проведена консультація Позивача з приводу звернення до суду з даною позовною заявою (2 години), аналіз судової практики зі спірних питань (2 години) та підготовка позовної заяви (6 годин).

Досліджуючи надані Позивачем зазначені докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом Шейко Русланом Володимировичем професійної правничої допомоги Позивачу у даній справі.

Перевіряючи обґрунтовування судом підстав зменшення розміру витрат на правовому допомогу з 20 000,00 грн. заявлених до 5 000,00 грн., судова колегія звертає увагу на докладний аналіз судом першої інстанції широкого кола джерел права, що стосуються спірного питання, наведення з цього приводу великого обсягу міркувань, а також детального аналізу наданих доказів.

Разом з тим, основною причиною зменшення судом розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, є застосування принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

За змістом ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої зазначеної норми, що містить ознаки принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання Відповідача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в матеріалах справи відсутнє.

Дійсно за змістом положень ст. 129 ГПК України, господарський суд, керуючись критеріями, що визначені її частинами 5-7, 9 може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначена позиція суду щодо застосування статті 129 ГПК України узгоджується із позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та позицією касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1785/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 908/374/19, від 25 червня 2019 року.

Разом з тим, обґрунтовуючи відповідне зменшення, суд не зазначив, які саме витрати на правову допомогу, що визначені Позивачем, не підлягають відшкодуванню повністю або частково, судом лише наведена мотивація щодо неспівмірності загальної суми заявленої Позивачем зі складністю справи, наданого адвокатом обсяг послуг у суді першої інстанції, затрачений ним час на надання таких послуг, а також зроблено висновок, що стягнення зазначених сум становитиме надмірний тягар для Відповідача. Виходячи з цього суд визнав належною сумою до відшкодування 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Судова колегія вважає зазначений висновок суду таким, що порушує норми ст. ст. 126, 129 ГПК України за вищенаведених підстав та вважає доведеною та належно обґрунтованою наданим доказами суму понесених в витрат на правовому допомогу Позивачем в розмірі 20 000 грн, що підлягає розподілу на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

За таких підстав апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Лайт Трейд» м.Полтава підлягає частковому задоволенню, а рішення Харківської області 21.08.2020 року у справі №922/1934/20 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 25% річних за користування чужими грошовими коштами, а також в частині розподілу судових витрат на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, а саме невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

В скасованій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити частково позовні вимоги про стягнення 25 % річних у розмірі 97 763, 00 грн, в решті вимог відмовити.

Також з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню судові витрати понесені в суді першої інстанції у вигляді 18 642,44 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також 4450,31 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Рішення господарського суду Харківської області 21.08.2020 року у справі №922/1934/20 в частині розміру задоволених позовних вимог про стягнення 3% річних підлягає зміні з « 12 689,27 грн.» на « 1002,47 грн.» В іншій частині рішення господарського суду підлягає залишенню без змін.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.08.2020 року у справі за №922/1934/20 в іншій частині слід залишити без змін.

Також судова колегія констатує факт переплати Позивачем судового збору при поданні апеляційної скарги, загальна сума якого мала складати 3 153,00 грн., виходячи з меж оскарження рішення суду першої інстанції. Повернення зайво сплаченої суми має здійснюватися в порядку вимог ст. 7 Закону України «Про судовий збір» шляхом подання заяви до суду.

За тих же підстав відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги покласти на Позивача та Відповідачів пропорційно задоволеним вимогам, стягнувши з Відповідача користь Позивача 2 907,94 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Лайт Трейд» м.Полтава на рішення господарського суду Харківської області від 21.08.2020 року у справі №922/1934/20 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області 21.08.2020 року у справі №922/1934/20 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 25% річних за користування чужими грошовими коштами, а також в частині розподілу судових витрат.

В скасованій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити частково позовні вимоги про стягнення 25 % річних у розмірі 97 763,00 грн.

Рішення господарського суду Харківської області 21.08.2020 року у справі №922/1934/20 змінити в частині розміру задоволених позовних вимог про стягнення 3% річних з « 12 689,27 грн.» на « 1002,47 грн.»

Абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області 21.08.2020 року у справі №922/1934/20 викласти в наступній редакції: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківське спеціалізоване монтажно-експлуатаційне підприємство» (61037, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 126, офіс 429, ідентифікаційний код юридичної особи 39425391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Лайт Трейд» (36029, місто Полтава, вулиця Соборності, будинок 54, офіс 302А, ідентифікаційний код юридичної особи 41249575) 137 646,76 грн. основного боргу, суму зростання боргу з урахуванням індексу інфляції 30 834,30 грн., три відсотки річних 1002,47 грн., 25 % річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 97 763,00 грн., пеню у сумі 29 440,35 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 642,44 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 4450,31 грн.

В іншій частині рішення Харківської області 21.08.2020 року у справі №922/1934/20 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківське спеціалізоване монтажно-експлуатаційне підприємство» (61037, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 126, офіс 429, ідентифікаційний код юридичної особи 39425391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Лайт Трейд» (36029, місто Полтава, вулиця Соборності, будинок 54, офіс 302А, ідентифікаційний код юридичної особи 41249575) витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 2 907,94 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24.12.2020

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.А. Істоміна