Рішення

від 16.06.2020 по справі 161/547/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/547/19

Провадження № 2/161/692/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2020 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Новаковської В.В.,

представника позивача Черьомухи О.В.,

представника відповідача Матвіїва В.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства Волинь-Лада до приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженко Ігоря Сергійовича, державного підприємства Сетам , Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , Публічного акціонерного товариства ОТП Банк , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Луцький автоцентр , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Онищук Ірина Петрівна, про визнання результатів електронних торгів від 13.12.2018 року у виконавчому провадженні № 57157821 недійсними, скасування свідоцтв про право власності,-

В С Т А Н О В И В:

11 січня 2019 року Закрите акціонерне товариство Волинь-Лада (далі - позивач, ЗАТ Волинь-Лада ) звернулося в суд з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженко Ігоря Сергійовича (далі - відповідач-1), державного підприємства Сетам (далі - відповідач-2, ДП Сетам ), Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (далі - відповідач-3, ТОВ ОТП Факторинг Україна ), Публічного акціонерного товариства ОТП Банк (далі - відповідач-4, ПАТ ОТП Банк ), ОСОБА_1 (далі - відповідач-5, ОСОБА_1 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ,), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Онищук Ірина Петрівна, про визнання результатів електронних торгів від 13.12.2018 року у виконавчому провадженні № 57157821 недійсними, скасування свідоцтв про право власності.

Ухвалою суду від 22 січня 2020 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Луцький автоцентр (далі - ТОВ Луцький автоцентр ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був власником адміністративно-побутового корпусу №2 (Б-2), загальною площею 625,3 кв.м, а також адміністративно-побутового корпусу №1 (А-2), загальною площею 1 275,4 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Вказане нерухоме майно було передано в іпотеку ЗАТ ОТП Банк , правонаступником якого є ТОВ ОТП Факторинг Україна , а в подальшому, на виконання заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області та Господарського суду Волинської області про стягнення заборгованості із ЗАТ Волинь-Лада було реалізовано на електронних торгах, що проведені ДП Сетам 13 грудня 2018 року. Переможцем цих торгів є ОСОБА_1 ,, який отримав відповідні свідоцтва про право власності.

Позивач вважає проведені електронні торги незаконними, оскільки вважає, що іпотека у встановленому порядку припинилися на підставі ч.3 ст.49 Закону України Про іпотеку , оскільки 12 грудня 2017 року ТОВ ОТП Факторинг Україна подану заяву про відмову від залишення майна, що не реалізована з торгів за собою. Також позивач вважає, що строк іпотеки закінчився, бо закінчився строк відповідних договорів.

Також позивач посилається на те, що він не був повідомлений про прилюдні торги та початок виконавчих проваджень, а ціна реалізації майна, на його думку, є заниженою.

Додатково позивач посилається на те, що нерухоме майно підприємства входить до складу його цілісного майнового комплексу, а тому, на його думку, окремі приміщення не могли бути реалізовані з електронних торгів. На його переконання, в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази оплати за предмет електронних торгів.

З наведених вище мотивів та підстав позивач просить суд:

1) визнати результати електронних торгів, що проведені ДП Сетам 13 грудня 2018 року у виконавчому провадженні №57157821, що оформлено протоколами проведення електронних торгів №№375566, 375567 недійсними;

2) скасувати свідоцтва, що видані ОСОБА_1 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Онищук Іриною Петрівною на адміністративно-побутовий корпус №2 (Б-2), загальною площею 625,3 кв.м, а також адміністративно-побутовоий корпус №1 (А-2), загальною площею 1 275,4 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача Кобака М . М. у письмовому відзиві та у судовому засіданні позовні вимоги заперечив та зазначив, що іпотека у встановленому порядку не припинялася, а електронні торги були проведені без порушення встановленого законодавства.

Відповідач Шульженко І.С. у судове засідання не прибув, але подав письмовий відзив у якому просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ДП Сетам у судове засідання не прибув, але подав письмовий відзив у якому просив суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Онищук Ірина Петрівна подала заяву з проханням слухати справу за її відсутності.

Інші відповідачі та треті особи відзивів (пояснень) на позов не надавали.

Заслухавши присутніх учасників справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 11 травня 2006 року №7/84-75 був власником об`єктів нерухомого майна - адміністративно-побутового корпусу №1 (А-2), адміністративно-побутового корпусу №2 (Б-2), центрального складу №1 (О-1), центрального складу №2 (Н-1), павільйону моторного цеху (М-1), павільйону (Л-1) та навісу (Р-1), що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.94-95).

Позивач відповідно до нотаріально посвідчених договорів іпотеки від 30 жовтня 2007 року №CM-SME A00/055/2007, від 14 серпня 2007 року №CM-SME A00/036/2007, передав частину цих нежитлових приміщень, а саме адміністративно-побутовий корпус №1 (А-2) та адміністративно-побутовий корпус №2 (Б-2), в іпотеку Закритому акціонерному товариству ОТП Банк (далі - іпотечні договори), в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами від 29 жовтня 2007 року № CM-SME A00/062/2007, від 14 серпня 2007 року № CM-SME A00/037/2007, які були укладені між банком та позивачем (т.1 а.с.37-42) (далі - кредитні договори).

В подальшому, і цього не заперечується сторонами, іпотекодержатель та кредитор за вищевказаними зобов`язаннями ЗАТ Волинь-Лада був замінений з ЗАТ ОТП Банк на ТОВ ОТП Факторинг Україна . Відповідні зміни стосовно іпотекодержателя були внесені і до Державного реєстру іпотек (т.1 а.с.46).

Надалі, рішенням Господарського суду Волинської області від 29 червня 2011 року у справі №5004/787/11, стягнуто із Закритого акціонерного товариства "Волинь-Лада", на користь Товариства з обмеженою відповідальностю "ОТП Факторинг Україна" - 1 146 043,73 грн., в тому числі 921 186,99 грн. -суми основного боргу, 207 494,83 грн. -відсотків, 17 361,91 грн. -пені та 11 460,44 грн. витрат по оплаті держмита і 229,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Підставою для стягнення цих коштів було невиконання ЗАТ Волинь-Лада своїх зобовязань за кредитним договором від 14 серпня 2007 року № СМ-SМЕ А00/037/2007 (а.с.86-90).

Також, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2010 року у справі № 2-1090/2010р., стягнуто солідарно з Закритого акціонерного товариства Волинь Лада , ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства ОТП Банк заборгованість за кредитним договором № СМ-SME А00/062/2007 від 29.10.2007 року в розмірі - 2418014 грн. 77 коп.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2015 року стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання вищенаведеного рішення замінено із ПАТ ОТП Банк на ТОВ ОТП Факторинг Україна (т.1 а.с.226).

На примусове виконання вищенаведених судових рішень Господарським судом Волинської області виданий наказ від 11 липня 2011 року, а Луцьким міськрайонним судом Волинської області виконавчий лист від 23 грудня 2010 року (т.1 а.с.197, 225).

Вищенаведені виконавчі документи були окремо пред`явлені ТОВ ОТП Факторинг Україна до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Волинської області Шульженку Ігорю Сергійовичу (далі за текстом - приватний виконавець), який постановою від 10 вересня 2018 року об`єднав їх в одне зведене виконавче провадження №57173542 (т.1 а.с.230).

В межах зведеного виконавчого провадження, приватним виконавцем була замовлена оцінка ринкової вартості адміністративно-побутового корпусу №1 (А-2) та адміністративно-побутового корпусу №2 (Б-2) за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до висновків про вартість майна, станом на 10 жовтня 2018 року загальна вартість вищенаведеного майна становить 3 463 076,00 грн. (т.1 а.с.221).

Приватний виконавець супровідним листом від 09 листопада 2018 року направив для ознайомлення результати оцінки як стягувачу, так і боржнику ЗАТ Волинь-Лада . Вказане повідомлення отримано позивачем 13 листопада 2018 року згідно даних офіційного веб-сайту АТ Укрпошта (т.1 а.с.220, 223, 224).

12 листопада 2018 року приватний виконавець направив на адресу Волинської філії ДП Сетам заяву про реалізацію арештованого майна - адміністративно-побутового корпусу №1 (А-2) та адміністративно-побутового корпусу №2 (Б-2) за адресою АДРЕСА_1 . Заявка була здійснена на два окремих лота по кожному приміщенню окрему, із зазначенням стартової ціни, яка визначена відповідно до оцінки від 10 жовтня 2018 року (т.1 а.с.234-237).

З матеріалів справи слідує, що 13 грудня 2018 року відбулися електронні торги за обома лотами. Переможцем обох торгів за найвищою ціновою пропозицією визнаний ОСОБА_1 . Обидва лота були реалізовані за стартовою ціною. Результати торгів оформлені протоколами проведення елетронних торгів №№ 375566, 375567 від 13 грудня 2018 року (т.1 а.с.238-239).

Надалі, приватний виконавець листами від 22 грудня 2018 року №№722, 727 повідомив Волинську філію ДП Сетам про те, що переможець торгів ОСОБА_1 меморіальними ордерами здійснив повний розрахунок за придбане майно (т.1 а.с.240-241).

Крім того, 22 грудня 2018 року приватним виконавцем складені акти про реалізацію предметів іпотек (т.1 а.с.242-243).

А згідно платіжного доручення №351 від 26 грудня 2018 року, приватний виконавець перерахував на користь стягувача ТОВ ОТП Факторинг Україна 2 990 838,37 грн. коштів виручених за реалізацію предметів іпотеки (т.1 а.с.244).

ОСОБА_1 28 грудня 2018 року отримав від приватного нотаріуса свідоцтва про право власності на придбане майно (т.1 а.с.157, 162).

Надаючи правову оцінку доводам позивача про недійсність результатів електронних торгів, суд зазначає наступне.

В першу чергу суд вважає за необхідним надати оцінку доводам представника ЗАТ Волинь-Лада про те, що іпотека станом на день проведення прилюдних торгів припинена.

Статтею 17 Закону України Про іпотеку визначені вичерпні підстави для припинення іпотеки, до яких відноситься:

припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

визнання іпотечного договору недійсним;

знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

з інших підстав, передбачених цим Законом.

Інших підстав для припинення іпотеки, чинним законодавством не передбачено.

В розглядуваному випадку є помилковими доводи представника позивача про те, що іпотека припинилася за фактом закінченням строку дії договору іпотеки, оскільки у частині першій статті 9 іпотечних договорів сторони передбачили, що іпотечний договір діє до виконання боргових зобов`язань в повному обсязі та зобов`язань іпотекодавця за цим договором. Отже, сторони у даному випадку не визначали строку дії договору, а визначили термін його дії - до виконання боргових зобов`язань за кредитним договором. (т.1 а.с.39, 42).

Станом на момент проведення електронних торгів (13 грудня 2018 року) зобов`язання за кредитними договорами з боку позивача не були виконаними, а отже іпотека припинена не була.

Закінчення строку дії кредитних договорів також не є підставою для припинення зобов`язань за ними, які виникли під час їх дії.

Що стосується доводів позивача про те, що іпотека припинена за тим фактом, що 12 грудня 2017 року ТОВ ОТП Факторинг Україна подала заяву про відсутність наміру залишити за собою нереалізоване з торгів майно, суд зауважує, що дійсно, спірне нерухоме майно раніше не було реалізовано внаслідок електронних торгів, в ході виконавчого провадження, яке здійснювалося Першим відділом державної виконавчої служби м. Луцька ГТУЮ у Волинській області (т.1 а.с.47).

Статтею 49 Закону України Про іпотеку передбачає, що протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку залишення за собою предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про залишення за собою майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих самих умовах других прилюдних торгів, що мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах становить 80 відсотків початкової вартості предмета іпотеки на перших прилюдних торгах. У разі оголошення других прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель має право придбати предмет іпотеки за початковою ціною других прилюдних торгів. Якщо іпотекодержатель не скористався таким правом, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах становить 70 відсотків початкової вартості предмета іпотеки на перших прилюдних торгах.

У разі оголошення третіх прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель має право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною третіх прилюдних торгів у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

Однак, вказані положення законодавства не передбачають як підставу для припинення іпотеки небажання іпотекодержателя залишити за собою предмет іпотеки внаслідок оголошення прилюдних такими, шо не відбулися. Суд ще раз наголошує, що вичерпні підстави для припинення іпотеки наведені у ст.17 Закону України Про іпотеку , і вони не передбачають такої підстави для припинення іпотеки. Іпотекодаржатель у даному випадку не втрачає права повторно вимагати реалізації предмета іпотеки з прилюдних (електронних) торгів і цим правом він скористався.

З наведених мотивів суд відхиляє доводи позивача про те, що іпотека на момент проведення електронних торгів була припинена.

Стосовно доводів позивача про те, що він не був повідомлений про відкриті виконавчі провадження, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що про відкриття виконавчих проваджень позивач належним чином повідомлявся приватним виконавцем, шляхом надсилання відповідних рекомендованих повідомлень (т.1 а.с.200, 229).

Зазначене повністю спростовують доводи позивача в цій частині, а отже суд їх відхиляє.

Стосовно доводів позивача про те, що переможець торгів не сплатив повністю кошти за придбане майно, суд зазначає наступне.

Як вже зазначав суд, згідно платіжного доручення №351 від 26 грудня 2018 року, приватний виконавець перерахував на користь стягувача ТОВ ОТП Факторинг Україна 2 990 838,37 грн. коштів виручених за реалізацію предметів іпотеки (т.1 а.с.244). Вказані кошти включають в себе утримання основної винагороди приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми відповідно до ст.45 Закону України Про виконавче провадження .

Стягувач під час судового розгляду не заперечував факт надходження на його користь грошових коштів, які виручені за результатом продажу предметів іпотеки.

Зазначене повністю спростовує доводи позивача про те, що переможець електронних торгів не сплатив кошти за предмет іпотеки, а отже вони відхиляються судом.

Щодо доводів позивача про те, що нежитлові приміщення становлять цілісний майновий комплекс підприємства, а тому не могли бути реалізованими, суд зазначає, що згідно договорів іпотеки позивач самостійно та з власної волі передав їх в іпотеку як окремі об`єкти нерухомого майна, а не як частину цілісного майнового комплекс підприємства, отже така реалізація їх з електронних торгів була законною.

Суд також відхиляє доводи позивача про те, що виконавчих листів стосовно боржника не існує , оскільки вказане спростовуються матеріалами справи, у яких наявні відповідні копії виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області та наказу Господарського суду Волинської області (т.1 а.с.197, 225).

Щодо заперечень позивача про занижену, на його думку, оцінку реалізованого майна, суд зазначає наступне.

Частиною п`ятою статті 57 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Також, у статті 13 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні визначено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

З наведених положень чинного законодавства слідує, що боржник, який не погоджується з оцінкою майна, яке передано на примусову реалізацію, має право оскаржити таку оцінку в судовому порядку, або здійснити рецензування такого звіту.

Також позивач не був позбавлений можливості, враховуючий той факт, що на час розгляду справи він продовжує фактично володіти та користуватися спірним нерухомим майном, замовити судову товарознавчу експертизу в порядку ст.106 ЦПК України.

Однак позивач вищенаведеного не зробив і не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів того, що здійснення оцінка предметів іпотеки є неналежною та заниженою, зокрема судового рішення про скасування цієї оцінки, або звіту про рецензування оцінки, або висновку судового експерта.

У задоволенні заявленого позивачем у лютому 2020 році клопотання про призначення судової експертизи суд відмовив, у зв`язку з тим, що по-перше, позивач заявив це клопотання лише через рік після звернення до суду, що призводить до затягування розгляду справи, а в цей період він не вжив жодних залежних від нього заходів, в тому числі не провів рецензування оцінки, або судової експертизи на власне замовлення, а по-друге позивач під час судового розгляду не зазначає конкретно в чому саме проявилася неналежність виконаної оцінки предметів іпотеки, а саме чи це використання неналежної методології, підходів визначення оцінки (порівняльний, витратний), вихідних даних тощо.

Всі заперечення позивача в цій частині зводяться до незгоди з тим фактом, що встановлена внаслідок оцінки ринкова ціна предметів іпотеки станом на 15 жовтня 2018 року відрізняється в сторону зменшення від тої ціни, яка була встановлена під час укладення іпотечних договорів, однак сама по собі така незгода, без наведення конкретних доказів необґрунтованості оцінки, не є підставою для визнання електронних (прилюдних) торгів недійсними.

Доводи позивача про відсутність в оцінювача відповідного сертифіката, спростовуються матеріалами справи, в яких наявний відповідний сертифікат суб`єкта оціночної діяльності (т.1 а.с.219).

Будь-яких інших підстав для визнання спірних електронних торгів недійсними позивач у своєму позові не наводив, а усні пояснення представника позивача під час пояснень по суті справи та судових дебатів, які виходять за межі підстав позову, судом не оцінюються та до уваги не беруться, оскільки заяв про доповнення чи зміну підстав позову під час підготовчого провадження до суду не надходило.

Підсумовуючи все вищевикладене, оскільки судом встановлена безпідставність посилань позивача на припинення іпотеки, неналежність повідомлення про відкриття виконавчого провадження, заниження ціни оцінки, не сплати переможцем торгів коштів за придбане майно, віднесення майна до цілісного майнового комплексу підприємства, суд дійшов висновку, що проведенні електронні торги є законними, а тому позовні вимоги, в тому числі похідні вимоги про скасування свідоцтв про право власності на майно, не підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

На підставі ст.141 ЦПК України, оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, суд присуджує судові витрати, які понесені відповідачами, до стягнення з позивача.

Визначаючи конкретний розмір судових витрат та кому їх слід відшкодовувати, суд враховує наступне.

Під час судового розгляду лише відповідач ОСОБА_1 надав суду докази понесення судових витрат на правничу допомогу адвоката, а інші відповідачі таких доказів не надали, клопотань щодо призначення судового засідання в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України не подавали. Отже, суд фактично присуджує до стягнення лише судові витрати, які понесені відповідачем ОСОБА_1 у зв`язку з наданням йому правничої допомоги адвокатом.

Ухвалою суду від 04 березня 2020 року, за клопотанням представника ОСОБА_1 , зобов`язано Закрите акціонерне товариство Волинь-Лада у строк до 20 березня 2020 року внести на депозитний рахунок Луцького міськрайонного суду Волинської області грошову суму у розмірі 42 073,00 грн., як захід забезпечення судових витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, та надати оригінал відповідного платіжного документу суду.

Вказана ухвала була фактично виконана позивачем 15 червня 2020 року, коли на депозитний рахунок суду № НОМЕР_1 згідно квитанції АК КБ Приватбанк №0.0.1736489903.1 від 15 червня 2020 року (код квитанції 1992-6769-7805-6843, сума платежу 42 073,00 грн., платник ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) надійшло забезпечення судових витрат від ЗАТ Волинь-Лада у розмірі 42 073,00 грн.

Частиною сьомою статті 135 ЦПК України передбачено, що у випадку задоволення позову суд ухвалює рішення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку відмови у позові, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду - про відшкодування за її рахунок витрат відповідача повністю або частково, в порядку, передбаченому статтями 141, 142 цього Кодексу. Невикористана частина внесеної позивачем суми повертається позивачу не пізніше п`яти днів з дня вирішення питань, зазначених у цій частині, про що суд постановляє ухвалу.

Зважаючи на те, що у позові було відмовлено, судові витрати відповідача ОСОБА_1 відшкодовуються йому за рахунок внесеного забезпечення ЗАТ Волинь-Лада .

Визначаючи конкретний розмір забезпечення, суд виходить з наданого представником відповідача розрахунку та деталізації наданих ним правничих послуг, як адвокатом. Цей розрахунок, на думку суду, в цілому відповідає ринковим цінам на правничі послуги, що склалися на території Волинської області, а також складності цієї справи та її тривалості (т.4 а.с.80-81). Крім того, на підтвердження фактичного розміру витрат відповідач ОСОБА_1 надав відповідні корінці розрахункових квитанцій на суму 42 073,00 (т.1 а.с.179-180, т.4 а.с.83), ордер про представництво його інтересів адвокатом Матвіївим В.М. (т.1 а.с.182-183).

Така сума понесених судових витрат в цілому співмірна з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які наведені у першій заяві ОСОБА_1 по суті спору (28 000,00 грн.) (т.1 а.с.146) та обґрунтовано збільшилися внаслідок того, що провадження у справі тривало значний час, декілька раз змінювався склад суду, в тому числі у зв`язку із заявленими відводами позивача, що об`єктивно передбачити під час подання відзиву на позов неможливо. Тому підстав для застосування положень ч.4 ст.141 ЦПК України суд не вбачає.

Клопотань про зменшення судових витрат у зв`язку з їх неспівмірністю, в порядку ч.5 ст.137 ЦПК України, позивач не подавав.

Подане представником позивача клопотання від 18 березня 2020 року стосувалася питання зменшення встановленого судом забезпечення судових витрат, і це клопотання було знято судом з розгляду та не вирішувалося, оскільки 15 червня 2020 року позивач добровільно вніс забезпечення судових витрат у тому розмірі, який встановив суд (т.4 а.с.165-169). Окремого клопотання про застосування приписів ч.5 ст.137 ЦПК України стосовно судових витрат, які присуджуються за результатом розгляду справи, позивач не подавав.

З наведених підстав, суд присуджує до відшкодуваня ОСОБА_1 42 073,00 грн. витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, за рахунок суми забезпечення судових витрат, які внесені на депозитний рахунок суду № НОМЕР_1 згідно квитанції АК КБ Приватбанк №0.0.1736489903.1 від 15 червня 2020 року (код квитанції 1992-6769-7805-6843, сума платежу 42 073,00 грн., платник ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Керуючись ст.ст. 135, 141, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову Закритого акціонерного товариства Волинь-Лада до приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженко Ігоря Сергійовича, державного підприємства Сетам , Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , Публічного акціонерного товариства ОТП Банк , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Луцький автоцентр , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу - Онищук Ірина Петрівна, про визнання результатів електронних торгів від 13.12.2018 року у виконавчому провадженні № 57157821 недійсними, скасування свідоцтв про право власності.

Відшкодувати ОСОБА_1 42 073,00 грн. (сорок дві тисячі сімдесят три гривні) витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, за рахунок суми забезпечення судових витрат, які внесені на депозитний рахунок суду № НОМЕР_1 згідно квитанції АТ КБ Приватбанк №0.0.1736489903.1 від 15 червня 2020 року (код квитанції 1992-6769-7805-6843, сума платежу 42 073,00 грн., платник ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачем у справі є Закрите акціонерне товариство Волинь-Лада , адреса місцезнаходження м. Луцьк, вул. Кільцева, 1, код ЄДРПОУ 13346504.

Відповідачами у справі є:

1) приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Шульженко Ігор Сергійович, адреса робочого місця АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий;

2) Державне підприємство Сетам , адреса місцезнаходження м. Київ, вул. Стрілецька, 4-Б, код ЄДРПОУ 39958500;

3) Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , адреса місцезнаходження м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 28Д, код ЄДРПОУ 36789421;

4) Публічне акціонерне товариство ОТП Банк , адреса місцезнаходження м. Київ, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 21685166;

5) ОСОБА_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у справі є:

1) ОСОБА_2 , який проживає за адресою АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю Луцький автоцентр , адреса місцезнаходження м. Луцьк, вул. Кільцева, 1, код ЄДРПОУ 37300169.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі є приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Онищук Ірина Петрівна, адреса робочого місця АДРЕСА_5 , РНОКПП невідомий.

Повне судове рішення складено і підписано 19 червня 2020 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк