Рішення

від 09.06.2020 по справі 640/20512/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/68

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 року м. Київ № 640/20512/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Головного управління ДПС у м. Києві

до відповідача-1: сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молочна країна"

відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК "Запоріжжя"

про визнання недійсним правочину

за участю представника позивача, представники відповідачів не прибули

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - позивач, адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19) до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молочна країна" (надалі - відповідач 1), адреса: 76018, місто Івано - Франківськ, вулиця Галицька, будинок 67, кабінет 605, товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК "Запоріжжя" (надалі - відповідач 2), адреса: 01034, місто Київ, провулок Георгіївський, будинок 2, кімната 12), із врахуванням уточненої позовної заяви, в якій позивач просить визнати недійсним договір № 122/2016 від 13.06.2016, укладений між СВК "Молочна країна" (код ЄДРПОУ 39524473) та ТОВ "ПЖК "Запоріжжя" (код ЄДРПОУ 38461580).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року позовна заява Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишена без руху та останньому надано строк для усунення виявлених судом недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року позовна заява Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві повернута останньому.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задоволена, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року скасована, справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2019 року відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2019 року судовий розгляд справи призначено у режимі відеоконференції на 16 липня 2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2019 року судом вирішено продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2019 року провадження в адміністративній справі № 640/20512/18 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 640/4051/19.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2020 року поновлено провадження у справі № 640/20512/18 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до сільськогосподарського виробничого кооперативу Молочна країна , товариства з обмеженою відповідальністю ПЖК Запоріжжя про визнання недійсним правочину.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року замінено позивача у справі Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на належного - Головне управління ДПС у місті.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровськ від 09.08.2018 у кримінальній справі № 199/5543/18 директора СВК Молочна Країна (код ЄДРПОУ 39524473) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України, внаслідок чого діяльність вказаного суб`єкта господарювання носить фіктивний характер, що є підставою для визнання господарського договору недійсним.

Відповідач-2 заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровськ від 09.08.2018 у кримінальній справі № 199/5543/18, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого частини 1 статті 205 КК України та призначено йому узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, жодним чином не може бути безумовним та достатнім доказом нікчемності (недійсності) правочину, укладеному між сільськогосподарським виробничим кооперативом Молочна країна та товариством з обмеженою відповідальністю ПЖК Запоріжжя , за результатами якого складено податкові накладні від 02 липня 2016 року №2/2, від 19 серпня 2016 року №1/2, від 09 серпня 2016 року №1/2, від 22 липня 2016 року №6/2, від 27 серпня 2016 року №3/2, від 15 серпня 2016 року №3/2, від 03 серпня 2016 року №9/2, від 30 червня 2016 року №5/2, від 01 серпня 201 №8/2, від 16 липня 2016 року №4/2, від 23 серпня 2016 року №4/2, від 20 липня 2016 року №4/2, від 11 серпня 2016 року №4/2, від 22 липня 2016 року №6/2, від 07 серпня 2016 року №2/2. Від 18 липня 2016 року №2/2, від 13 серпня 2016 року №3/2, від 30 червня 2016 року №5/2, від 04 липня 2016 року №2/2, від 05 серпня 2016 року №3/2, від 28 червня 2016 року №2/2, від 24 липня 2016 року №5/2, від 25 серпня 2016 року №2/2, від 28 липня 2016 року №2/2, від 26 липня 2016 року №3/2, від 31 серпня 2016 року №5/2, від 30 липня 2016 року №1/2, у зв`язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.

Станом на момент винесення судом даного рішення на адресу суду не надходило від відповідача-1 відзиву на позовну заяву з невідомих суду причин.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, судом враховано, що позивач із заявою про продовження строку для надання відзиву до суду не звертався, про неможливість його подання з об`єктивних причин - клопотання не подавав. Враховуючи необхідність розгляду справи протягом розумного строку, а також враховуючи те, що з дати отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі сплинуло майже два місяці, а відповідач жодних заяв та клопотань в цій справі не подавав, будучи обізнаним про її розгляд, суд дійшов висновку про можливість винесення судового рішення у справі на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що сільськогосподарський виробничий кооператив "Молочна країна" (код ЄДРПОУ 39524473) зареєстровано за адресою: 76018, місто Івано-Франківськ, вулиця Галицька, 67, кабінет 605, директором якого являється ОСОБА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю ПЖК Запоріжжя (код ЄДРПОУ 38461580) зареєстровано за адресою: 01034 , місто Київ, провулок Георгіївський, 2, кімната 12, директором якого являється ОСОБА_2 .

Відповідно до податкових накладних виписаних СВК Молочна країна та зареєстрованих в ЄРПН на користь ТОВ ПЖК Запоріжжя , а саме: від 02 липня 2016 року № 2/2, від 19 серпня 2016 року № 1/2, від 09 серпня 2016 року № 1/2, від 22 липня 2016 року № 6/2, від 27 серпня 2016 року № 3/2, від 15 серпня 2016 року № 3/2, від 03 серпня 2016 року № 9/2, від 30 червня 2016 року № 5/2, від 01 серпня 201 № 8/2, від 16 липня 2016 року № 4/2, від 23 серпня 2016 року № 4/2, від 20 липня 2016 року № 4/2, від 11 серпня 2016 року № 4/2, від 22 липня 2016 року № 6/2, від 07 серпня 2016 року № 2/2. Від 18 липня 2016 року № 2/2, від 13 серпня 2016 року № 3/2, від 30 червня 2016 року № 5/2, від 04 липня 2016 року № 2/2, від 05 серпня 2016 року № 3/2, від 28 червня 2016 року № 2/2, від 24 липня 2016 року № 5/2, від 25 серпня 2016 року № 2/2, від 28 липня 2016 року № 2/2, від 26 липня 2016 року № 3/2, від 31 серпня 2016 року № 5/2, від 30 липня 2016 року № 1/2, було поставлено молочної продукції на загальну суму 594 407,90 грн.

Вказані вище операції були відображені сторонами правочину і в податковій звітності, зокрема в додатках 5 до декларацій з ПДВ.

При цьому, відповідно до вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 09.08.2018 по кримінальній справі №199/5543/18, який станом на 10.09.2018 набрав законної сили, вбачається наступне:

ОСОБА_1 , у грудні 2014 року, більш точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не вдалося можливим, знаходячись у м. Дніпро, поблизу торговельного комплексу Наша Правда за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 31д, з невстановленою слідством особою вступив в попередню змову, направлену на фіктивне підприємництво, а саме: створення суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Так, ОСОБА_1 повинен був за обіцяну матеріальну винагороду підписати складені та надані йому невстановленою особою протокол загальних зборів учасників Сільськогосподарського виробничого кооперативу Молочна країна (код ЄДРПОУ 39524473) (надалі - СВК Молочна країна ) та домовився із вказаною невстановленою особою про передання майнових прав на зазначену юридичну особу. Згідно до вказаного протоколу загальних зборів учасників СВК Молочна країна

Крім того, згідно досягнутої з невстановленою особою домовленості, ОСОБА_1 ., повинен був надати нотаріусу свій паспорт громадянина України, а також картку фізичної особи - платника податків з ідентифікаційним номером, та засвідчивши свою особу, підписати у нотаріуса складені та надані йому невстановленою особою статут СВК Молочна країна , який є установчим документом суб`єкта господарювання, на підставі якого затверджується склад учасників юридичної особи та проводиться її державна реєстрація, після чого повернути зазначений офіційний документ вказаній особі, який, в подальшому, після проведення державної реєстрації юридичної особи, повинен був використовувати реквізити придбаного підприємства, з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді створення умов для ухилення від сплати податків підприємствам реального сектору економіки.

Таким чином, ОСОБА_1 , передав невстановленій слідством особі за обіцяну матеріальну винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписаний ним протокол загальних зборів учасників СВК Молочна країна , а також підписаний ним та нотаріально засвідчений статут СВК Молочна країна .

Зареєструвавши на своє ім`я підприємство СВК Молочна країна (код ЄДРПОУ 39524473) та передавши установчі документи вказаного підприємства невстановленій слідством особі, для внесення змін в реєстраційні документи підприємства, після проведення перереєстрації вказаного підприємства, отримала суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу), з метою прикриття незаконної діяльності.

В подальшому, протягом періоду з 2015 по 2017 роки підприємство СВК Молочна країна (код ЄДРПОУ 39524473) використовувалось невстановленою в ході досудового розслідування особою, для ведення незаконної діяльності, пов`язаної із здійсненням підприємством господарської діяльності як суб`єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та безпідставне отримання таким чином спеціального режиму оподаткування, з метою ухилення від сплати податків, зокрема:

- за період з травня 2016 року по вересень 2016 року незаконно сформований податковий кредит ТОВ ПЖК-Запоріжжя (ЄДРПОУ 3846158) по податку на додану вартість на суму 121 065,55 грн.;

Вищезазначені дії ОСОБА_1 , які виразились у створенні суб`єкта підприємницької діяльності СВК Молочна країна (код ЄДРПОУ 39524473) з метою прикриття незаконної діяльності, призвели до того, що невстановлені органом досудового розслідування особи отримали можливість здійснювати фінансові операції за межами податкового контролю без сплати передбачених законодавством податків і зборів від імені формально призначеного засновника та директора в порушення встановленого законодавством порядку.

Вказаним вироком визнано директора СВК Молочна країна (код ЄДРПОУ 39524473) винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

З огляду на наявний вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 09.08.2018 по кримінальній справі №199/5543/18, контролюючий орган вважає наявність правових підстав для визнання вищевказаного договору недійсним.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (ПК України).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 20.1.30 пунктом 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Хоча за буквальним змістом цієї норми право контролюючого органу подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб про визнання правочинів недійсними пов`язане із застосуванням встановлених законом наслідків недійсності правочину, визначення позовних вимог, необхідних і достатніх для виконання функцій, покладених на контролюючий орган, є правом цього органу. Обрання способу захисту інтересів держави у сфері оподаткування в межах виконання встановлених законом завдань та функцій є дискреційними повноваженнями контролюючого органу. В усіх випадках, однак, звернення контролюючого органу до суду з позовною заявою про визнання правочину недійсним повинно відповідати його завданням.

Правовою підставою позову контролюючим органом вказано частину третю статті 228 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 2 статті 202 Цивільного кодексу України вбачається, що правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частин 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Аналогічний змісту норм статті 205 Цивільного кодексу України мають зміст норми статті 180 ГК України.

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно статті 30 Цивільного кодексу України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до статті 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Недійсність правочину визначено статтею 215 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За правилами частин 1 та 2 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини 3 статті 228 статтею 215 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Суд звертає увагу, що оскільки законом не встановлено спеціальні вимоги для форми та порядку укладення договору, предметом якого є поставка товару покупцю, питання про докази укладення такого договору (вчинення правочину) повинно вирішуватися судом із застосуванням норм статей 72, 73, 75, 76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким доказом може бути податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника) з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2020 у справі № 640/18643/18.

Суд в свою чергу звертає увагу, що наявність податкової накладної виписаної на користь ТОВ ПЖК Запоріжжя є підтвердженням факту існування договірних відносин між сторонами (є його ідентифікатором) вказане випливає з сутності податкової накладної та підстав її складання.

Так, відповідно до системного аналізу п.201.1 ст. 201, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, згідно яких, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.10. згідно якого, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно дефініції, наведеної в п.п. 14.1.185, та 14.1.191 Податкового кодексу України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

В свою чергу, під постачанням товарів розуміється, будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З огляду на зазначене, системний аналіз вказаних норм свідчить, що передумовою для складання податкової накладної є існування договірних відносин між сторонами, тобто факт укладення правочину.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформацій про відсутності постачальників в ланцюгу постачання за адресою реєстрації та/або наявності у податкового органу податкової інформації про відсутність у постачальника виробничих можливостей для провадження власної господарської діяльності.

При цьому, згідно статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Встановлюючи правовий наслідок правочину, який вчинено без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, частина третя статті 208 ЦК України, так само, як і інші правові норми, не визначають ознаки такого правочину. До кола таких правочинів належать, зокрема правочини, які вчинені з метою ухилення від оподаткування, отримання незаконної податкової вигоди (наприклад, у вигляді податкового кредиту). Обов`язок довести перед судом, що правочин вчинено з такою метою, в силу норми частини першої статті 77 КАС України належить позивачу.

Доводячи, що правочин між сільськогосподарським виробничим кооперативом "Молочна країна" та товариством з обмеженою відповідальністю "ПЖК "Запоріжжя" спрямований на створення штучних підстав для незаконного отримання товариством з обмеженою відповідальністю "ПЖК "Запоріжжя" права на податковий кредит і, як наслідок, для зменшення податкових зобов`язань, позивач посилається на вирок суду, яким директора СВК Молочна країна ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У справах № 21-5332а15, № 21-1318а16, № 21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровськ від 09.08.2018 у кримінальній справі № 199/5543/18 визнано винним директора СВК Молочна Країна ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України (фіктивне підприємництво, створення суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності), суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання договору №122/2016 від 13.06.2016, укладеного між СВК "Молочна країна" (код ЄДРПОУ 39524473) та ТОВ "ПЖК "Запоріжжя" (код ЄДРПОУ 38461580) недійсним.

У відповідності до п. 1,3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що відповідно до частини другої цієї статті при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивачем не понесено витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір №122/2016 від 13.06.2016, укладений між СВК "Молочна країна" (код ЄДРПОУ 39524473) та ТОВ "ПЖК "Запоріжжя" (код ЄДРПОУ 38461580).

3. Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст виготовлено 18.06.2020