Ухвала

від 19.06.2020 по справі 420/2781/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

19 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2781/19

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого

судді - доповідача - Кравця О.О.

суддів - Димерлія О.О.

- Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву про самовідвід судді при розгляді апеляційної скарги Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації по справі №420/2781/19 за адміністративним позовом Спільного підприємства "Солінг" до Департаменту культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, Консультативної ради з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Міністерства культури України, Громадської організації "Зелений лист"

про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Спільне підприємство "Солінг" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати рішення Управління культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, оформлене приписом від 16.04.2019 року за №01-12/29; визнати незаконним та скасувати рішення Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини Одеської області, оформлене протоколом від 24.11.2017 року №06/2017, в частині внесення змін в облікову документацію на пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення по вул. Дерибасівській в м. Одеса - Міський сад, якими включено територію по вул. Преображенській, 24 у місті Одесі, яка перебуває в користуванні СП "Солінг", в межі пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення - Міський сад; визнати протиправними дії Управління культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації щодо внесення змін в облікову документацію на пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення по вул. Дерибасівській в м. Одеса - Міський сад, якими включено територію по вул. Преображенській, 24 у місті Одесі, яка перебуває в користуванні СП "Солінг", в межі пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення - Міський сад; зобов`язати Управління культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації привести облікову документацію на пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення по вул. Дерибасівській в м. Одеса - Міський сад в первісний стан та виключити відомості щодо віднесення території Літнього театру по вул. Преображенській, 24 у місті Одесі до меж пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення - Міський сад.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував рішення Управління культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, оформлене приписом від 16.04.2019 року за №01-12/29. Визнав протиправними дії Управління культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації щодо внесення змін в облікову документацію на пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення по вул. Дерибасівській в м. Одеса - Міський сад, якими включено територію по вул. Преображенській 24 у місті Одесі, яка перебуває в користуванні СП "Солінг" в межі пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення - Міський сад. Зобов`язав Департамент культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації привести облікову документацію на пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення по вул. Дерибасівській в м. Одеса - Міський сад у відповідність до висновків постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 року по справі №826/16335/17, виключивши відомості щодо віднесення території Літнього театру по вул. Преображенській, 24 у місті Одесі до меж пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення - Міський сад. В задоволені решти позовних вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу адміністративної справи від 17.06.2020 року для її розгляду визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Кравець О.О., судді - Димерлій О.О., Танасогло Т.М.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у складі: головуючий суддя - Кравець О.О..; судді - Димерлій О.О., Танасогло Т.М., прийнято справу до свого провадження .

18 червня 2020 року головуючий суддя -доповідач Кравець О.О. подав заяву про самовідвід , вказуючи про наявність потенційного конфлікту інтересів та неможливість забезпечення неупереджений розгляд справи.

Розглянувши заяву та матеріали справи, апеляційний суд вважає,що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Судом апеляційної інстанції було встановлено ,що суддя Кравець О.О. та його батьки є уродженцями м.Одеси, та має думку, що у історичному центрі міста можлива лише реставрація будівель, бо нове будівництво та реконструкція вже зашкодили місту потрапити до історичної спадщини ЮНЕСКО та продовжують шкодити м.Одесі зберігати історичну автентичність, яка має стати надбанням наступних поколінь одеситів.

Незважаючи, на вищенаведене та що вказана справа пов`язана із питанням реконструкції та забудови історичного центру м.Одеси - по вул. Преображенській, 24 у місті Одесі, яка перебуває в користуванні СП "Солінг",апеляційний суд вважає недоведеною наявність потенційного конфлікту інтересів та неможливість забезпечити особисту безсторонність судді при розгляді справи.

Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст.37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Таким чином, адміністративним процесуальним законодавством визначений вичерпний перелік підстав, за якими суддя (колегія суддів) не може брати участь в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу.

Відповідно до абз.1 ч.3 ст. 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до нової редакції ч.4 ст.40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Частина 11 цієї ж статті визначає, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Виходячи з положень ч.3 ст.3 КАС України, яка визначає, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а також враховуючи, що наступне судове засідання по даній справі призначено у порядку письмового провадження, то заява про відвід підлягає вирішенню у відповідності до вимог ст.40 КАС України в редакції, яка набрала чинності з 08.02.2020 року.

Проаналізувавши доводи заявника щодо відводу судді, колегія суддів доходить висновку про відсутність у заяві обставин, за яких суддя підлягає відводу від розгляду справи, а отже - і про необґрунтованість заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 КАС України, у разі задоволення відводу (самовідводу) одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38 та див. рішення у справі "Газета Україна-Центр проти України" (заява № 16695/04), рішення від 15 липня 2010 року (набуло статусу остаточного від 15 жовтня 2010 року), п.п. 28-32),

У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 43).

У контексті об`єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 poку, п. 58 Reports of Judgments and Decisions, 1996-III).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45, Reports of Judgments and Decisions, 1998-VIII).

Згідно п.2.5. " Бангалорських принципів поведінки суддів", схвалених резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 р. суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, у тому числі , коли у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.

У "Основних принципах незалежності судових органів", схвалених резолюціями № 40/32 та № 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, зазначено:" Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з яких би то не було причин".

Враховуючи викладене, оцінивши доводи, що мають значення для вирішення заяви, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та практику Європейського суду з прав людини, необхідність дотримання гарантій права на справедливий суд та зміцнення довіри громадськості до суду, апеляційний суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви про самовідвід судді-доповідача Кравця О.О.

Керуючись ст.8,19 Конституції України, ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" ,ст. 3, 6, 7, 36, 39, 40, 41,242, 311, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви про самовідвід судді - доповідача Кравця О.О. - відмовити .

Заяву про відвід головуючого судді Кравця О.О. направити до канцелярії П`ятого апеляційного адміністративного суду для передачі іншому судді в порядку, передбаченому ст.31 КАС України, для вирішення питання про відвід.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складене та підписане 19.06.2020 року

Головуючий суддя Кравець О.О. Судді Димерлій О.О. Танасогло Т.М.