Постанова

від 16.06.2020 по справі 640/7912/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7912/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Новос" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Новос" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19 лютого 2019 року №0007221406, стягнути з Державного бюджету України судовий збір, витрати на проведення економічного дослідження в сумі 25 000 грн та судові витрати, які будуть понесені після подання позовної заяви шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та необґрунтованим.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України (далі - ПК) проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "НОВОС" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 рок, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 12 січня 2011 року по 31 грудня 2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 25 січня 2017 року №38/26-15-14-06-02/37500031, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 141.6.1 пункту 141.6 статті 141 ПК, а саме неправомірне застосування позивачем пільги зі сплати податку на прибуток, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 707 221 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2019 року №0007221406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 876 534 грн (за основним платежем 707 221,0 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 169 313 грн.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що оскільки квартири за договорами резервування були реалізовані особам, які не були залучені від таких осіб, то висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 141.6.1 пункту 141.6 статті 141 ПК, на думку суду, є обґрунтованим.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого

За змістом пункту 141.6.1 статті 141 ПК звільняються від оподаткування кошти спільного інвестування, а саме:

- кошти, внесені засновниками корпоративного фонду,

- кошти та інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування,

- доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування ,

- доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та

- інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо).

Відповідно до пункту 14.1.86 статті 14 ПК інститути спільного інвестування (далі - ІСІ) - інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, корпоративні інвестиційні фонди та пайові інвестиційні фонди, створені відповідно до законодавства;

Згідно частини першої статті 8 Закону України Про інститути спільного інвестування корпоративний фонд - юридична особа, яка утворюється у формі акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування.

Діяльність із спільного інвестування - діяльність, яка провадиться в інтересах учасників (учасника) інституту спільного інвестування та за рахунок інституту спільного інвестування шляхом вкладення коштів спільного інвестування в активи інституту спільного інвестування (пункт 5 статті 1 Закону України Про інститути спільного інвестування ).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про інститути спільного інвестування учасник інституту спільного інвестування - особа, яка є власником цінних паперів інституту спільного інвестування.

За змістом пункту 1 статті 1 Закону України Про інститути спільного інвестування активи інституту спільного інвестування - сформована за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, корпоративних прав, майнових прав і вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія).

Згідно пункту 1 розділу ІІ Положення про склад та структуру активів інституту спільного інвестування, затверджене рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.09.2013 № 1753 активи ІСІ складаються з грошових коштів, у тому числі в іноземній валюті, на поточних та депозитних рахунках, відкритих у банківських установах, банківських металів, об'єктів нерухомості, цінних паперів, визначених Законом України Про цінні папери та фондовий ринок , цінних паперів іноземних держав та інших іноземних емітентів, корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, майнових прав і вимог, а також інших активів, дозволених законодавством України, з урахуванням обмежень, установлених Законом безпосередньо для конкретних типів та видів інвестиційних фондів.

Зазначені активи формуються (оплачуються ) за рахунок коштів спільного інвестування.

Пунктом 13 статті 1 Закону України Про інститути спільного інвестування визначено, що кошти спільного інвестування -

- кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та у випадках, передбачених цим Законом,

- інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування,

- доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування,

- доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та

- інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо).

Кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, вважаються коштами спільного інвестування після внесення такого фонду до Реєстру;

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що ПК не відносить інститути спільного інвестування до кола юридичних осіб, які звільнені від сплати податку на прибуток чи сплачують цей податок за ставкою, іншою, ніж базова. Інститути спільного інвестування є платниками податку на прибуток за базовою ставкою, якщо такий прибуток був сформований відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням особливостей, визначених ПК.

У свою чергу, підпунктом 141.6.1 статті 141 ПК передбачено звільнення від оподаткування виключно коштів ІСІ. Як наслідок, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ (що формуються за рахунок коштів ІСІ) не враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств

Так, протягом перевіряємого періоду позивач застосовував пільгу зі сплати окремих податків та зборів та подавав Додаток ПЗ до рядка 05 ПЗ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств із посиланням на пільгу на підставі підпункту 141.6.1 пункту 141.6 статті 141 ПК , а саме: № 9276234072 від 27 лютого 2016 року за 2015 рік на суму 5 235 080 гривень; № 9270332948 від 24 лютого 2017 року за 2016 рік на суму 464 942 гривні; № 9297259844 від 26 січня 2018 року за 2017 рік на суму 2 510 630 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі полягає у віднесенні позивачем реалізованих ним фізичним особам квартир до активів ІСІ як таких, що були оплачені за рахунок коштів ІСІ, з чим відповідач не погоджується.

Так, у разі оплати майна (майнових прав) коштами спільного інвестування, тобто коштами, залученими зокрема від засновників (учасників) ІСІ, таке майно (майнові права) включається до активів ІСІ, а доходи від операцій з ним (у тому числі продажу) не підлягають оподаткуванню відповідно до пункту 141.6.1 статті 141 ПК.

При цьому, важливо відмітити, що не належать до коштів спільного інвестування кошти, внесені іншими особами, ніж засновниками (учасниками) ІСІ, а майно (майнові права), оплачене такими коштами не входить до активів ІСІ та, відповідно, на доходи отримані від його продажу, не розповсюджуються пільги щодо звільнення від оподаткування податком на прибуток.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (інвестор) та ТОВ СК ВЕРСІЯ (забудовник) укладено договір від 26 лютого 2014 року №Ін/09-Ж60д про інвестування будівництва об'єкта капітального будівництва, предметом якого є зобов'язання забудовника збудувати, ввести в експлуатацію об'єкт капітального будівництва (багатоквартирний житловий будинок, розташований за адресою: місто Полтава, вулиця Жовтнева, будинок 60д) та передати інвестору за актами приймання-передачі об'єкти інвестування (квартири).

Відповідно до пункту 4.1. Договору, станом на дату підписання цього договору загальна вартість об'єктів інвестування становить 840 620 грн, в т.ч ПДВ 140 103,33 грн.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що оплата вартості будівництва повинна бути проведена не пізніше введення об'єкту в експлуатацію. Згідно пункту 4.3 Договору, остаточна вартість об'єктів інвестування буде визначено сторонами протягом 10 робочих днів після проведення обмірів органами, що мають на це відповідні повноваження.

Відповідно до додаткової угоди б/н від 07 вересня 2015 року до договору №Ін/09-Ж60д від 26 лютого 2014 року, вартість об'єктів інвестування (квартири №37, №72) становить 734 800 грн, в т.ч. ПДВ 122 466,67 грн (акт приймання-передачі майнових прав від 07 вересня 2015 року).

У свою чергу, уклавши згаданий договір з ТОВ СК ВЕРСІЯ , позивачем, з метою подальшої реалізації квартир, у період травень-червень 2014 року укладалися з третіми фізичними особами договори резервування нерухомості, за якими позивач зобов'язувався у майбутньому передати фізичним особам квартири, а останні у свою чергу оплачували вартість цих квартир згідно затвердженого графіку.

Згідно з наданими до перевірки банківськими документами встановлено перерахування позивачем у період січень-серпень 2015 року грошових коштів на виконання договору №Ін/09-Ж60д від 26 лютого 2014 року на загальну суму 840 620 гривень.

При цьому, згідно договорів резервування нерухомості фізичними особами у період травень 2014 року - червень 2015 року перераховано позивачу кошти на загальну суму 1 062 100 грн.

Дохід від реалізації квартир склав 327 300 грн.

Також, між позивачем (інвестор) та ТОВ АРХІМЕТА (забудовник) укладено договір від 02 вересня 2014 року №Ін/09-Л10 про інвестування будівництва об'єкта капітального будівництва, предметом якого є зобов'язання забудовника збудувати, ввести в експлуатацію об'єкт капітального будівництва (багатоквартирний житловий будинок, розташований за адресою: м. Полтава, вул. Ляхова, буд. 10) та передати інвестору за актами приймання-передачі об'єкти інвестування (квартири).

Відповідно до умов пункту 4.1. Договору станом на дату підписання цього договору загальна вартість об'єктів інвестування становить 4 068 064 грн., в т.ч. ПДВ 678 010,67 грн. Згідно з пунктом 4.2 Договору, оплата вартості будівництва повинна бути проведена не пізніше введення об'єкту в експлуатацію.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що остаточна вартість об'єктів інвестування буде визначено сторонами протягом 10 робочих днів після проведення обмірів органами, що мають на це відповідні повноваження.

Відповідно до додаткової угоди №4 від 10 червня 2016 року до договору №Ін/09-Л10 від 02 вересня 2014 року, вартість об'єктів інвестування (квартири №9, №10, №11, №16, №20, №24, №38, №49, №66, №71) становить 3 161 496 грн, в т.ч. ПДВ 526 916 грн (акт приймання-передачі майнових прав від 02 вересня 2014 року).

Відповідно до актів б/н від 14 червня 2017 року та б/н від 19 червня 2017 року щодо вартості переданих житлових приміщень по договору №Ін/09-Л10 від 02 вересня 2014 року, вартість об'єктів інвестування становить 4 243 397,86 грн, в т.ч. ПДВ 122 466,67 грн.

У свою чергу, уклавши згаданий договір з ТОВ АРХІМЕТА , позивачем, з метою подальшої реалізації квартир, у період жовтень 2014 року - вересень 2015 року укладалися з третіми фізичними особами договори резервування нерухомості, за якими позивач зобов'язувався у майбутньому передати фізичним особам квартири, а останні у свою чергу оплачували вартість цих квартир згідно затвердженого графіку.

Згідно з наданими до перевірки банківськими документами встановлено перерахування позивачем у період серпень-жовтень 2015 року грошових коштів на виконання договору №Ін/09-Л10 від 02 вересня 2014 року на загальну суму 2 222 700 гривень.

При цьому, згідно договорів резервування нерухомості фізичними особами у період жовтень 2014 року - вересень 2017 року перераховано позивачу кошти на загальну суму 7 845 102,7 грн.

Дохід від реалізації квартир склав 3 601 704,83 грн.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що для оплати наведених квартир, позивачем залучалися кошти від фізичних осіб за договорами резервування нерухомості та в подальшому реалізувалися цим же фізичним особам за договорами купівлі-продажу.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що кошти, перераховані забудовникам мали інше походження, оплачені з інших рахунків тощо, оскільки у даному випадку має значення факт надходження позивачу коштів від фізичних осіб у якості оплати квартир та перерахування позивачем відповідних сум забудовникам за ці ж квартири.

У даному випадку суть наведених вище операцій свідчить, що позивачем фактично здійснювалася не діяльність ІСІ щодо вкладення коштів ІСІ в активи ІСІ, а по суті посередницька діяльність між забудовниками та фізичними особами щодо придбання нерухомості.

Отже, оскільки спірні квартири оплачені коштами, внесеними не засновниками (учасниками) ІСІ, а іншими фізичними особами за договорами про резервування неруховомті, то ці квартири не увійшли до складу активів ІСІ, а отже доходи від операцій з ними (у тому числі продажу) не звільняються від оподаткування податком на прибуток підприємств відповідно до пункту 141.6.1 статті 141 ПК.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на висновок експертного дослідження ТОВ Бюро економіко-правових експертиз експертного дослідження від 11.03.2019 № 112-03/19, оскільки експерт у цьому висновку не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Крім того, хибним є висновок експерта про те, що кошти, залучені фізичними особами з метою їх участі у будівництві та подальшого отримання нерухомості у власність є коштами спільного інвестування (арк. 7). Наведене суперечить викладеним вище нормам та правовому висновку суду.

Здійснення фізичними особами повної оплати (останнього платежу згідно погоджених графіків) за договорами резервування після укладання позивачем договорів резервування та після оплати позивачем собівартості майнових прав, які вже належали позивачу, не спростовує висновку суду про оплату спірних квартир не за рахунок коштів ІСІ.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок відповідача про порушення позивачем пункту 141.6.1 статті 141 ПК внаслідок застосування податкової пільги за операціями, які не звільняються від оподаткування так як не є операціями з активами ІСІ.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Новос" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 17.06.2020.