Постанова

від 18.06.2020 по справі 305/1152/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 305/1152/19

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2020 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Бисага Т.Ю.

суддів: Кожух О.А., Куштан Б.П.,

за участі секретаря:Чучка Н.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 12 грудня 2019 року, головуюча суддя Марусяк М.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Карпатського біосферного заповідника про вилучення та повернення земельної ділянки ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Карпатського біосферного заповідника про вилучення та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивує тим, що земельною ділянкою, яка розташована в АДРЕСА_1 , вона, із померлим чоловіком ОСОБА_2 , користувалися з 1990 року. У 2002 році, її чоловік оформив акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік, ОСОБА_2 помер. Під час оформлення спадщини на земельну ділянку та присвоєння кадастрового номеру їй повідомили, що земельна ділянка є частиною земельної ділянки, площею 949,2 га, яка перебуває у постійному користуванні Карпатського біосферного заповідника. Технічна документація заповідника із землеустрою, затверджена розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації №613 від 23.11.2017. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2123684000:001:0026. Вважє, що Карпатський біосферний заповідник, без її згоди відібрав у неї земельну ділянку, навіть не повідомивши її про це належним чином, погодження меж вона не підписувала, у зв`язку з чим порушив Конституцію України, Земельний та Цивільний кодекси України, позбавив її права власності на її земельну ділянку. На підставі наведеного, просила вилучити з користування Карпатського біосферного заповідника та зобов`язати Карпатський біосферний заповідник, повернути їй земельну ділянку, згідно її акта від 2002 року про право приватної власності на земельну ділянку, яка розташована на території АДРЕСА_1 .

Рішенням Рахівського районного суду від 12 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач та Тячівська місцева прокуратура просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Сторони надіслали на адресу Закарпатського апеляційного суду заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК № 001530 від 22 лютого 2002 року, громадянину ОСОБА_2 , на підставі рішення виконкому Костилівської сільської ради народних депутатів від 04 серпня 1997 року, була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,04 га, для ведення особистого підсобного господарства. 20.01.2003 року громадянин ОСОБА_2 , уклав із гр. ОСОБА_3 договір купівлі-продажу, згідно якого продав останньому 0.01 га вказаної земельної ділянки.

При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та присвоєння земельній ділянці кадастрового номера.

Також встановлено, що відповідач, Карпатський біосферний заповідник, являється суміжним землекористувачем земельної ділянки ОСОБА_2 , що стверджується планом зовнішніх меж земельної ділянки.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №001675 від 24.11.2000, Карпатському біосферному заповіднику, розташованому на території Костилівської сільської ради надано у постійне користування 1145 гектарів землі.

З метою внесення інформації про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, Державним підприємством Закарпатгеодезцентр на протязі 2016-2017 років була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (намісцевості), та присвоєно кадастровий номер 2123684000:02:001:0026.

Земельна ділянка, яка є предметом спору, належить до земель природно-заповідного фонду України та перебуває у постійному користуванні Карпатського біосферного заповідника.

Так, Указом Президента України від 11 квітня 1997 року № 325/97 Про розширення території Карпатського біосферного заповідника (в редакції від 11.04.1997) розширено територію Карпатського біосферного заповідника за рахунок земель землекористувачів Виноградівського та Рахівського районів Закарпатської області на 24315 гектарів, з яких 12006 гектарів передаються заповіднику у постійне користування, а 12309 гектарів включаються до його складу без вилучення у землекористувачів (додатки № 1 і № 2). При цьому, згідно додатку № 1 до Указу, за рахунок земель Великобичківського державного лісомисливського підприємства на території Костилівської сільської ради надається у постійне користування Карпатському біосферному заповіднику земля площею 467 га.

У 1999 році, відповідно до вищезазначеного Указу Президента та з урахуванням існуючої території Карпатського біосферного заповідника, Інститутом землеустрою (Закарпатська філія) виготовлена Технічна документація по складенню державних актів на право постійного користування землею Карпатському біосферному заповіднику. Відповідно до Технічної документації площа земельного фонду Карпатського біосферного заповідника в розрізі Костилівської сільської ради складала 1145,0 га, а її конфігурація та межі відображені на Плані меж землекористування 39/99.9.2123684000.3Р.

Рішенням Закарпатської обласної ради від 28 грудня 1999 року Про вилучення та надання земельних ділянок для державних і громадських потреб затверджено проект відведення земельних ділянок Карпатському біосферному заповіднику і на його підставі видано Державний акт на право постійного користування землею серія НОМЕР_1 -ЗК № 001675 від 24.11.2000.

Таким чином, 24 листопада 2000 року (з моменту одержання Державного акта) та відповідно до вимог статті 22 Земельного кодексу (чинного на той момент) Карпатський біосферний заповідник набув право постійного користування на земельну ділянку.

В подальшому впродовж 2016-2017 років у відповідності до вимог земельного законодавства та з метою внесення інформації про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, землевпорядною організацією (Державне підприємство Закарпатгеодезцентр ) виготовлена Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка була погоджена уповноваженими органами та затверджена Розпорядженням Голови Закарпатської обласної державної адміністрації № 613 від 23.11.2017. На підставі цього земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2123684000:02:001:0026 та надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Таким чином, Карпатський біосферний заповідник набув право постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі та у спосіб передбачений законодавством, і це право зареєстроване у встановленому порядку.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що вона разом з покійним чоловіком ОСОБА_2 , використовували земельну ділянку постійно з 1990 року та вели спільне господарство і дана ділянка належала їй та її покійному чоловіку на праві приватної власності.

Відповідно до статей 22-24 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державний актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

З матеріалів справи, встановлено, що ОСОБА_1 не надано доказів, які би підтверджували наявність права користування земельною ділянкою чи права власності на земельну ділянку у неї чи у ОСОБА_2 .

При цьому, наданий ОСОБА_1 Державний акт на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2 -ЗК № 001530 на ім`я ОСОБА_2 виданий 22 лютого 2002 року, є неналежним доказом, оскільки не підтверджує факт користування нею земельною ділянкою у період з 1990 року по 24.11.2000 року. Даний державний акт виданий після набуття Карпатським біосферним заповідником права постійного користування земельною ділянкою (24 листопада 2000 року) і водночас згідно Плану зовнішніх меж земельної ділянки (на звороті державного акта), земельна ділянка ОСОБА_2 є суміжною із землями Карпатського біосферного заповідника.

Станом на момент передачі земель у постійне користування Карпатському біосферному заповіднику у позивача не було жодних прав на земельну ділянку, яка є предметом спору.

Відповідно до статей 22, 23 Земельного кодексу (в редакції 2000 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

ОСОБА_1 не надала доказів того, що станом на 24.11.2000 року (момент переходу земель у постійне користування Карпатського біосферного заповідника) з її боку землевпорядною організацією було встановлено межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) і нею одержано документ, шо посвідчує це право.

Державний акт на право приватної власності на землю серія ІУ-ЗК № 001530 на ім`я ОСОБА_2 виданий 22 лютого 2002 року і не може вказувати на незаконність передачі земель у постійне користування Карпатському біосферному заповіднику.

Таким чином, твердження апелянта, що Карпатський біосферний заповідник без її згоди відібрав у неї земельну ділянку і позбавив її права власності є безпідставним та необгрунтованим, оскільки на момент набуття права постійного користування Карпатським біосферним заповідником ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не мали права власності на цю землю і відповідно, не могли бути його позбавлені.

Відповідно до вимог земельного законодавства у 1999 році державна землевпорядна організація Інститут землеустрою (Закарпатський філіал розробила відповідну документацію із землеустрою по складанню державних актів на право постійного користування землею Карпатському біосферному заповіднику, яка була погоджена з постійним землекористувачем (Великобичківським державним лісомисливським підприємством) та іншими уповноваженими органами. При цьому, погодження меж земельної ділянки позивачем не могло проводитися, оскільки позивач не була ні власником, ні землекористувачем суміжної земельної ділянки.

Отже, зважаючи на те, що станом на 24.11.2000 року ОСОБА_1 не була власником чи користувачем спірної земельної ділянки, а також суміжним землекористувачем, Карпатський біосферний заповідник не міг відібрати у неї цю земельну ділянку, і не зобов`язаний був отримувати згоду останньої на вилучення цієї земельної ділянки чи погоджувати з нею межі земельної ділянки, яка була надана їй у постійне користування.

Апелянт не довела, що земельна ділянка, яка надана у власність гр. ОСОБА_2 згідно Державного акту серія IV-ЗК№ 001530 накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користування Карпатського біосферного заповідника.

Крім того, апелянт не надала доказів, що вона є правонаступником ОСОБА_2 та не довела, наявність саме у неї права, яке підлягає захисту, тобто не довела своє право на пред`явлення позову.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не заслуговують на увагу.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 374 , 375 , 381-384ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рахівського районного суду від 12 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 19 червня 2020 року .

Головуючий

Судді