Ухвала

від 18.06.2020 по справі 635/1937/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 11сс/818/1135/20 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1

Справа № 635/1937/20 Доповідач ОСОБА_2

Категорія : у порядку КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря - ОСОБА_5

прокурора - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Харківської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 14 травня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_6 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12020220780000139 від 19 липня 2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 14 травня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_6 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12020220780000139 від 19 липня 2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції прокурор у кримінальному проваджені ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про арешт майна та накласти арешт на земельні ділянки. В обґрунтування скарги прокурор зазначив, що зазначені в клопотанні земельні ділянки є предметом кримінального правопорушення, які містять відомості, що можуть бути використані як доказ в даному провадженні, зокрема під час проведення земельно-технічної експертизи. В клопотанні обрано найменш обтяжливий спосіб арешту майна, із врахуванням наслідків для третіх осіб та співрозмірністю обмеження права власності завданням кримінального провадження. На даний час існують ризики вважати, що зазначені у клопотанні земельні ділянки можуть бути відчужені одразу ж після допиту в якості свідків власників земельних ділянок, що в свою чергу може потягти зміну меж розмірів земельних ділянок та їх кадастрових номерів, тощо. Необхідність накладення арешту обумовлена потребою збереження предмета злочину, який визнано речовим доказом та запобіганню ризики відчуження земельних ділянок їх власниками.

Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши представлені матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи в слідчому управлінні Харківської місцевої прокуратури №6 проводиться досудоверозслідування укримінальному провадженні № 12020220780000139 від 19 липня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Харківської РДА Харківської області, які впродовж 2007-2010 років здійснили незаконне вилучення з державної власності земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населеного пункту на території Люботинської міської ради та Коротичанської селищної ради Харківської області, які знаходились у постійному користуванні ДСП «Комунар», чим завдані тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, матеріали якого виділені постановою від 12.03.2020 року із матеріалів досудового розслідування №12013220140000831 від 19.07.2013 року. Під час досудового розслідування кримінального провадження №12013220140000831 виявлено факти виділення земельних ділянок в приватну власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, які перебували в постійному користуванні ДГ «Комунар» для проведення науково-дослідних робіт та ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до Державних актів на право постійного користування серії ХР-25-07- 000344 та серії ХР-25-07-000343.

13.05.2020 прокурор у кримінальному провадженні Харківської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_6 звернулась до слідчого судді з клопотанням про арешт майна в межах даного кримінального провадження, в якому просила накласти арешт на земельні ділянки, зазначені в клопотанні прокурора. Орган досудового розслідування вважав, що зазначені земельні ділянки є предметом кримінального правопорушення, які містять відомості, що можуть бути використані як доказ в даному провадженні і можуть бути відчужені одразу ж після допиту в якості свідків власників земельних ділянок, що в свою чергу може потягти зміну меж розмірів земельних ділянок та їх кадастрових номерів, тощо. Необхідність накладення арешту обумовлена потребою збереження предмета злочину, який визнано речовим доказом та запобіганню ризики відчуження земельних ділянок їх власниками. Невжиття даного заходу забезпечення кримінального провадження може негативно вплинути на встановлення істини по кримінальному провадженню та встановлення всього кола осіб, причетних до скоєння злочину, оскільки у разі повернення зазначеного майна можуть бути вжиті заходи та вчинені дії направлені на його знищення або переховування, що значно ускладнить або взагалі унеможливить встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання слідчого з тих підстав, що прокурор не довів необхідність такого арешту земельних ділянок, як речового доказу у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, оскільки самі по собі земельні ділянки , як об`єкт нерухомості не мають ознак речового доказу в розумінні положень ч. 1 ст. 98 КПК України, перебувають у власності добросовісних набувачів, а відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача. При цьому, суд також врахував, що прокурором не надано доказів на підтвердження того, що клопотання про накладення арешту подано ним в строк протягом 72 годин з моменту отримання повного тексту ухвали Харківського апеляційного суду від 04.05.2020, якою ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 3 квітня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на земельні ділянки скасовано, а матеріали клопотання повернуто прокурору для усунення недоліків і приведення у відповідність вимогами ст. 171 КПК України.

Проте, такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на нормах чинного КПК України.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Аналіз вище зазначеної норми закону свідчить, що Кримінальним процесуальним кодексом України чітко передбачені підстави для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

При цьому, ст. 171 КПК України передбачено вимоги щодо змісту клопотання про накладення арешту на майно. Серед всього іншого зазначено, що у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути вказано підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна. Тобто, у клопотанні про арешт майна, слідчий повинен чітко вказати мету зазначену в законі та довести необхідність арешту саме з цією метою.

Даних вимог закону слідчим не дотримано.

Зважаючи на те, що стосовно попереднього клопотання Харківський апеляційний суд вже ухвалював рішення щодо повернення прокурору клопотання внаслідок неконкретності, наступне клопотання, яке є зараз предметом судового розгляду, також не містить фактичних відомостей, які впливають на обґрунтування мети арешту майна, як способу забезпечення кримінального провадження. Зокрема, в клопотання містить посилання на незаконність дій директора ДСП «Комунар» ОСОБА_7 , але при цьому з його змісту не вбачається, які саме нормативні акти чи підзаконні акти , та в який спосібним були порушені. Так само в клопотанні не обґрунтовано, в чому полягає незаконність дії невизначеного кола посадових осіб Харківської РДА та які саме нормативно-правові акти ними були порушені.

Вказані обставини мають істотне значення при вирішенні питання щодо накладення арешту на земельні ділянки, тим більше, що мета, з якою пов`язує це прокурор стосується ще й майнових прав майбутніх власників земельних ділянок.

Відсутність розуміння цих обставин вочевидь позбавляє суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції постановити законне та обґрунтоване рішення щодо розгляду клопотання про арешт майна.

Враховуючи вищевикладене, клопотання підлягає обов`язковому уточненню, шляхом його повернення відповідно до вимог ч. 3 ст. 172 КПК України прокурору для усунення недоліків.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 14 травня 2020 року скасуванню, з поверненням зазначеного клопотання прокурору для приведення його у відповідність з вимогами ст. 171 КПК України та усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 392,404,405,407,418,419,423 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргупрокурора укримінальному провадженніХарківської місцевоїпрокуратури №6 ОСОБА_6 задовольнити частково

Ухвалу слідчогосудді Харківського районногосуду Харківськоїобласті від14травня 2020року скасувати.

Матеріли клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_6 від 13.05.2020 р. про арешт майна в кримінальному провадженні № 12020220780000139 від 19 липня 2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України повернути прокурору для усунення недоліків та приведення у відповідність з вимогами ст. 171 КПК України, надавши для цього строк 72 години з моменту отримання повного тексту ухвали.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді