Ухвала

від 02.07.2020 по справі 635/1937/20

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/1937/20

Провадження по справі №1-кс/635/1038/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі прокурора ОСОБА_2 ,

секретар судового засідання ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_2 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220780000139 від 19 липня 2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Харківської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_2 звернулась до суду з клопотанням за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220780000139 від 19 липня 2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, в якому просить накласти арешт нерухоме майно - земельні ділянки за наступними кадастровими номерами:

-6325157000:01:007:0030 площею 2,00 га за межами населеного пункту на території Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області, власником є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.07.2008, зареєстрований в реєстрі за № 5876 (державний акт серії ЯД № 048088 зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за № 010870300319);

-6325157000:01:007:0032 площею 2,00 га за межами населеного пункту на території Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області, (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1076329163251);

-6325157000:01:007:0033 площею 2,00 га за межами населеного пункту на території Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області, власником є ОСОБА_5 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1174949963251);

-6325157000:01:007:0034 площею 2,00 га за межами населеного пункту на території Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області, (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 24292063251);

-6325157000:01:007:0035 площею 2,00 га за межами населеного пункту на території Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області, (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 24268863251);

-6325157000:01:007:0036 площею 2,00 га за межами населеного пункту на території Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області, (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 24278263251);

-6325157000:01:007:0037 площею 2,00 га за межами населеного пункту на території Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області, (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 15862363251);

-6325157000:01:007:0038 площею 2,00 га за межами населеного пункту на території Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області, (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 24222963251);

-6325157000:01:007:0040 площею 2,00 га за межами населеного пункту на території Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області, (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 24257563251), шляхом встановлення заборони їх власникам відчужувати вказане майно;

заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам та державним/приватним виконавцям, вчиняти (проводити) будь-які реєстраційні дії, у тому числі вносити записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, спрямовані на набуття, зміну, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження щодо нерухомого майна, на яке накладено арешт.

В обґрунтування клопотання зазначила, що СВ Харківського ВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12020220780000139 від 19 липня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Харківської РДА Харківської області, які впродовж 2007-2010 років здійснили незаконне вилучення з державної власності земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населеного пункту на території Люботинської міської ради та Коротичанської селищної ради Харківської області, які знаходились у постійному користуванні ДСП «Комунар», чим завдані тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.Під час досудового розслідування кримінального провадження №12013220140000831 виявлено факти виділення земельних ділянок в приватну власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, які перебували в постійному користуванні ДГ «Комунар» для проведення науково-дослідних робіт та ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до Державних актів на право постійного користування серії ХР -25-07- 000344 та серії ХР-25-07-00343.

Прокурор вважає, що зазначені земельні ділянки є предметом кримінального правопорушення, які містять відомості, що можуть бути використані як доказ в даному провадженні,зокрема, під час проведення земельно-технічної експертизи. Необхідність накладення арешту обумовлена потребою збереження предмета злочину, який визнано речовим доказом та запобіганню ризикам відчуження земельних ділянок їх власниками, запобігання порушення інтересів майбутніх добросовісних набувачів,забезпечення подальшого повернення державі матеріальних збитків шляхом вжиття відповідних заходів цивільно-правового характеру (цивільного позову у кримінальному провадженні).

Прокурор ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, просила їх задовольнити з підстав викладених у клопотанні.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання з додатками, приходить до висновку, що клопотання про арешт майна в кримінальному провадженні № 12020220780000139 від 19 липня 2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення,слідчий суддя, згідно ст. ст.94,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля ( рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар ( рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти ( рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 3ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 КПК України.

Відповідно дост. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Прокурором у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що арешт на майно необхідно накласти з метою збереження речових доказів, за наявності обставин, які підтверджують, що незастосування заборони розпорядження майном призведе до його перетворення або відчуження власниками.

Водночас, прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2ст. 170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що зазначені у клопотанні земельніділянки, відповідають критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, у зв`язку із чим винесена заступником начальника СВ Люботинського ВП Харківського ГУНП в Харківській області постанова від 04 травня 2020 року про визнання вище зазначених земельних ділянокречовим доказом є формальною.

Отже, слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні відсутні правовіпідстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, на які посилається прокурор в клопотанні про арешт майна, оскільки прокурором не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Слідчий суддя звертає увагу, що прокурор в клопотанні в порушення ст.173 КПК України, не довів розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власників майна.

Обмеження права власності на земельні ділянки шляхом накладання арешту є непропорційним втручанням в право на мирне володіння майном, що беззаперечно становить порушення ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції.

На підставі вищевикладених обставин, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно за недоведеності необхідності такого арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників майна, третіх осіб, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 132, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_2 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220780000139 від 19 липня 2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час її постановлення, в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1