Постанова

від 19.06.2020 по справі 916/2656/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2656/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран,

секретар судового засідання Іванов І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Одеса"

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2020 (суддя Погребна К.Ф., м. Одеса, повний текст складено 17.02.2020)

у справі № 916/2656/19

за позовом Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України"

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Одеса"

про стягнення 9133,84 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2019 Державне підприємство (далі -ДП)„Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ)"Готель Одеса" про стягнення 9133,84грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за умовами укладеного між сторонами Договору №КД-17957 від 23.05.2012р.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.02.2020 позов задоволено повністю, з підстав його обґрунтованості. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Одеса" на користь Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України" основний борг в сумі 7885,61 грн., пеню в розмірі 1083,33 грн., 3% річних в сумі 164,9грн. та судовий збір в розмірі 1921 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 19.02.2020 задоволено частково заяву позивача про стягнення фактичних витрат на професійну правничу допомогу у даній справі та стягнуто з відповідача 2000грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач не погодився із рішенням Господарського суду Одеської області від 06.02.2020 та звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, апелянт просить стягнути з позивача судові витрати, які складаються з 3940,31 грн. судового збору та 16650грн. витрат на правничу допомогу.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема скаржник зазначає, що місцевий господарський суду дійшов не правомірно висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви ДП„Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України" без розгляду, оскільки не прийняв до уваги той факт, що відповідний позов заявлений особою, яка не наділена таким правом в розумінні ст.45 ГПК України.

Також скаржник вважає, що позивачем неправомірно були виставлені йому рахунки на оплату послуг поставки води, тоді у позивача не має ліцензії на господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення, ці послуги надаються іншою організацією - ТОВ Інфоксводоканал , а відтак він не може надавати послуги щодо забезпечення подачи питної води та приймання стоків та відповідно не має права на компенсацію цих витрат.

Крім того, за твердженням апелянта у виставлених відповідачу рахунках ціна за 1.м3 не відповідає вартості за 1м3, зазначеному в п. 3.1 договору та тарифам, визначеним у п. 2.10 та 2.11 наказу №933 від 27.12.2017 ОФ ДП АМПУ, безпідставно збільшено суму зобов`язань, нарахуванням на суму відшкодування ПДВ та відсутні вимоги з оплати послуг щодо забезпечення подачи питної води та приймання стоків.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи апеляційної скарги та просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2012 року між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (далі - Адміністрація, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Готель Одеса" (далі - Споживач, Відповідач) було укладено договір № КД-17957, відповідно до якого Адміністрація силами дільниці тепловодопостачання Служби енергетичного забезпечення забезпечує подачу Споживачу питної холодної води, приймання господарсько-побутових стоків, подачу теплової енергії (далі - послуги) на об`єктах Споживача (цілісного майнового комплексу готелю "Одеса", співвласниками якого є Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" - 80% 1 Відповідач - 20%) на території порту, а Споживач зобов`язався своєчасно сплачувати зазначені послуги відповідно до умов Договору.

Згідно з п. 2.2.2 Договору Споживач зобов`язався виконувати своєчасно свої обов`язки, у тому числі відшкодування витрат Адміністрації на виконання комплексу заходів, передбачених Договором, враховуючи, що припинення (розірвання) Договору не звільняє Споживача від погашення заборгованості за надані послуги.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору Споживач зобов`язався щомісяця оформлювати та підписувати з Балансоутримувачем двосторонній акт про кількість питної холодної води, стоків згідно зі встановленою формою (Додаток № 1 до Договору) не пізніше 27-го числа поточного місяця.

Споживач компенсує Адміністрації витрати на забезпечення приміщень питною водою, опаленням, водовідведення стоків в об`ємах, визначених засобами обліку або розрахунковим шляхом згідно з письмовими даними, наданими Споживачем за 5 днів до укладення Договору та зазначених в Реєстрі (Додаток № 2) (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п.4.2 Договору Відповідач повинен сплачувати платежі за надані послуги протягом 10 днів з моменту закінчення розрахункового періоду (місяця).

З метою погашення заборгованості Адміністрацією неодноразово висувалися вимоги в досудовому порядку до Відповідача щодо необхідності відшкодування витрат, на адресу Відповідача було надіслано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), але їх було повернуто підприємством зв`язку з відміткою, що адресат за даною адресою не зареєстрований.

Так, відповідно до умов Договору, позивач за послуги, надані Адміністрацією Споживачу за період з січня 2018 р. по червень 2019 р. направив для підписання акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): за січень 2018 р. - № 81 від 31.01.2018 р. на суму 587,76 грн., за березень 2018 р. - № 319 від 31.03.2018 р. на суму 903,55 грн., за травень 2018 р. - № 806 від 31.05.2018 р. на суму 429,86 грн., за червень 2018 р. - № 840 від 30.06.2018 р. на суму 407,24 грн. за липень 2018 р. - № 0985 від 31.07.2018 р. на суму 701,64 грн., за листопад 2018 р. -№ 1862 від 30.11.2018 р. на суму 721,31 грн., за квітень 2019 р. -№ 583 від 30.04.2019 р. на суму 3144,01 грн., за червень 2019 р. - № 838 від 30.06.2019 р. на суму 990,24 грн.

Крім того, Адміністрацією було виставлено Споживачу відповідні рахунки: № 531051 від 31.01.2018 р. на суму 587,76 грн. (повернуто підприємством поштового зв`язку 08.03.2018 р. через закінчення терміну зберігання) - прострочення становить 565 дн. - з 11.02.2018 по 30.08.2019 р.; № 531170 від 31.03.2018 р. на суму 903,55 грн. (повернуто підприємством поштового зв`язку 07.05.2018 р. через закінчення терміну зберігання) - прострочення становить 506 дн. - з 11.04.2018 по 30.08.2019 р.; № 531356 від 31.05.2018 р. на суму 429,86 грн.(повернуто підприємством поштового зв`язку 09.07.2018 р. через закінчення терміну зберігання) - прострочення становить 445 дн. - з 11.06.2018 по 30.08.2019 р. № 531383 від 30.06.2018 р. на суму 407,24 грн. (повернуто підприємством поштового зв`язку 09.08.2018 р. через закінчення терміну зберігання) - прострочення становить 415 дн. - з 11.07.2018 по 30.08.2019 р. № 531466 від 31.07.2018 р. на суму 701,64 грн. (повернуто підприємством поштового зв`язку 07.09.2018 р. через закінчення терміну зберігання) - прострочення становить 384 дн. - з 11.08.2018 по 30.08.2019 р. № 531837 від 30.11.2018 р. на суму 721,31 грн. (повернуто підприємством поштового зв`язку 08,01.2019 р. через закінчення терміну зберігання) - прострочення становить 262 дн. - з 11.12.2018 по 30.08.2019 р. № 531262 від 30.04.2019 р. на суму 3144,01 грн. (повернуто підприємством поштового зв`язку 13.06.2019 р. через закінчення терміну зберігання) - прострочення становить 111 дн. - з 11.05.2019 по 30.08.2019 р. № 531412 від 30.06.2019 р. на суму 990,24 грн. (повернуто підприємством поштового зв`язку 12.08.2019 р. через закінчення терміну зберігання) - прострочення становить 50 дн. - з 11.07.2018 по 30.08.2019 р.

З урахуванням зазначеного, загальна сума заборгованості, що підлягає сплаті відповідачем на користь позивача, становить 7 885,61 грн. (587,76 + 903,55 + 429,86 + 407,24 + 701,64 + 721,31 +3144,01 + 990,24)

У зв`язку з несплатою відповідачем зазначених рахунків, позивачем було направлено відповідачу претензії 1) № 20A.3/6-320 від 19.04.2018 р. про сплату заборгованості за січень 2018 року; 2) № 20А.3/10-467 від 13.06.2018 р. про сплату заборгованості за березень 2018 року;3) № 20А.3/6-616 від 25.07.2018 р. про сплату заборгованості за травень 2018 року; 4) № 20А.3/6-715 від 03.09.2018 р. про сплату заборгованості за червень 2018 року; 5) № 20A.3/6-839 від 11.10.2018 р. про сплату заборгованості за липень 2018 року; 6) № 194/19-02-09/Вих/19 від 07.02.2019 р. про сплату заборгованості за листопад 2018 року, які були залишені відповідачем без відповіді, що і стало підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Згідно з ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом в порушення визначених норм законодавства та умов укладеного між сторонами договору, відповідач свої зобов`язання щодо оплати наданих йому послуг з подачі питної холодної води та прийому господарсько-побутових стоків належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 7885,61грн. за період з січня 2018р. по червень 2019р., при цьому доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не представлено, за таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення основної заборгованості у сумі 7885,61грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги щодо неправомірності виставлених позивачем рахунків, через відсутність у позивача права з надання послуг щодо забезпечення подачи питної води та приймання стоків, оскільки виходячи з положень статі 629 Цивільного кодексу України, погоджені сторонами умови договору є обов`язковими для виконання сторонами, а відтак виставлені позивачем відповідачу, як співвласнику цілісного майнового комплексу рахунки на оплату послуг, передбачених умовами укладеного між сторонами договору за спірний період, повинні бути сплачені відповідачем в повному обсязі. Крім того, відповідач не довів в порядку статті 74 ГПК України належними та допустимими доказами, що відповідні послуги у спірний період йому не було надано позивачем, або доказів, укладення безпосередньо договору з ТОВ Інфоксводоканал на зазначені послуги та сплатою ним за такі послуги цьому товариству.

Доводи апелянта щодо не відповідності ціни визначеної позивачем в рахунках умовам укладеного між сторонами договору також не відповідає фактичним обставинам справи, а тому колегією суддів відхиляються.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.1 Договору за прострочення платежів Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відтак, суд першої інстанції, встановивши факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором, вірно застосував положення вищезазначених правових норм та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені дійшов правомірного висновку щодо стягнення її у сумі 1083,33грн.

Крім того, статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Одеса" трьох відсотків річних в 164,90грн також підлягають задоволенню.

Щодо посилань апелянта на те, що місцевий господарський суд позовну заяву Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі відокремленого структурного підрозділу - Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України повинен був залишити без розгляду, оскільки останнього не наділено правом на подання позову в розумінні ст. 45 ГПК України через відсутність у нього процесуальної дієздатності, то вони колегією суддів також відхиляються з огляду на наступне.

Як встановлено ч.4 ст.64 Господарського кодексу України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру (ст.95 ч.1, 3-5 Цивільного кодексу України).

Наказом правлінням Міністерства інфраструктури 28.05.2019р. №404 затверджено положення про Одеську філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрацію Одеського морського порту).

Відповідно до п. 3.4 Положення передбачено, дії вчинені Філією у встановленому законодавством України та цим Положенням порядку, вчиняються від імені підприємства. Підприємство несе відповідальність за всіма зобов`язаннями Філії.

Згідно п. 5.8 Положення начальник Філії у межах повноважень, визначених законодавством України, статусом підприємства, цим положенням, розпорядчими документами та довіреністю, наданою Головою Підприємства здійснює представництво інтересів підприємства в судах , визначених ЗУ Про судоустрій і статус суддів , та третейських судах, в органах державної виконавчої служби, органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з фізичними особами, підприємствами,установами та організаціями незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої незалежності з правами згідно з виданою довіреністю.

Позовна заява Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України" підписана першим заступником начальника Філії Зубиком О.П., якому на підставі довіреності Голови Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" надані повноваження представляли інтереси підприємства в судових органах, а отже Державне підприємств „Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України" цілком правомірно звернулось до суду із відповідним позовом.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на зазначене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Одеса" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2020 у справі №916/2656/19 слід залишити без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд та інші судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2020 року у справі №916/2656/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Одеса" - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в апеляційній інстанції, покладаються на ТОВ "Готель Одеса".

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська