Постанова

від 09.06.2020 по справі 920/169/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р. Справа№ 920/169/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Іоннікової І.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Вороніній О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: Кисельов В.М. ордер серія СМ №02/06 від 09.06.20, Нечепоренко Д.В. директор

від відповідача 2: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сумбуд", м. Суми

на рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2019 (повний текст складено 26.12.2019)

у справі №920/169/19 (головуючий суддя Резніченко О.Ю., судді Джепа Ю.А., Котельницька В.Л.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Сумбуд", м. Суми

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" ЛТД, м. Суми,

2. Приватного акціонерного товариства "Сумиінвест", м. Суми

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелопмент інтернешнл технології", м. Суми

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У лютому 2019 року Приватне акціонерне товариство "Сумбуд" (далі - ПрАТ "Сумбуд", позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" ЛТД (далі - ТОВ "Терра" ЛТД, відповідач 1), та Приватного акціонерного товариства "Сумінвест" (далі - ПрАТ "Сумінвест", відповідач 2) про визнання недійсним Договору купівлі-продажу промислового об`єкта незавершеного будівництва від 31.10.1994 (далі - Договір), укладеного між відповідачами на підставі прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та ст. ст. 48, 59, 128 Цивільного кодексу УРСР.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ПрАТ "Сумінвест" ніколи не був власником об`єкта незавершеного будівництва, який є предметом спірного Договору, та не мав права продавати дане майно, а тому спірний Договір, укладений між відповідачами, не відповідає вимогам закону, а отже в силу ст. 48 Цивільного кодексу УРСР повинен бути визнаний недійсним.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.02.2019 залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелопмент інтернешнл технології" (далі - ТОВ "Девелопмент інтернешнл технології", третя особа).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.12.2019 у справі №920/169/19 у задоволенні позову ПрАТ "Сумбуд" відмовлено повністю.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для визнання оспорюваного Договору недійсним відсутні, оскільки останній був укладений у законний спосіб і був виконаний належним чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що він був власником спірного майна на момент укладення Договору та в чому саме полягає порушення і яким чином порушені його права укладенням між відповідачами спірного Договору. До того ж, на переконання суду першої інстанції, обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом визнання недійсним спірного Договору не є ефективним засобом захисту цивільних прав та інтересів позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПрАТ "Сумбуд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2019 у даній справі скасувати, постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування підстав, викладених в апеляційній скарзі, позивач зазначає про порушення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права. Так, позивач вказує, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення в порушення вимог ст. 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом взагалі не розглянуті доводи сторін, в тому числі доводи позивача щодо порушення його права власності.

За твердженням позивача, матеріалами справи підтверджується, що Проектно-виробниче будівельне підприємство "Сумбуд" (далі-ПВБП "Сумбуд"), правонаступником якого є ПрАТ "Сумбуд", було забудовником вбудовано-прибудованого приміщення для роботи з дітьми в житловому будинку, розташованому за адресою: м. Суми, вул. Дем`яна Коротченка (Івана Сірка), 4а. Оскільки будівництво даного об`єкту не було завершено і він не був введений в експлуатацію, за приписами чинного на час укладення спірного Договору законодавства, право власності забудовника (особи, що створила майно) не припинилося, так як останній, жодній іншій особі зазначений об`єкт незавершеного будівництва (будівельні матеріали) не передавав. В подальшому, в процесі приватизації ПВБП "Сумбуд", за результатами якої в 1995 році державне підприємство ПВБП "Сумбуд" перетворено в Закрите акціонерне товариство, позивач, який є правонаступником останнього, набув право власності на вказаний об`єкт незавершеного будівництва. Отже матеріали приватизації є належними та допустимими доказами , що підтверджують право власності позивача на спірний об`єкт незавершеного будівництва. Чинне на час укладення спірного Договору, як і на час звернення позивача до суду законодавство передбачає такий спосіб захисту порушених прав як визнання недійсним оспорюваного договору, тому позивач вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо вибору позивачем неефективного способу захисту порушених прав власника майна.

Короткий зміст вимог заяви третьої особи про приєднання до апеляційної скарги позивача та узагальнення її доводів.

Від ТОВ "Девелопмент інтернешнл технології" надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги ПрАТ "Сумбуд" на рішення Господарського суду Господарського суду Сумської області від 21.12.2019 у справі №920/169/19 на підставі ст. 265 ГПК України.

У вказаній заяві третя особа просить апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2019 скасувати та постановити нове, яким визнати недійсним Договір купівлі-продажу промислового об`єкта незавершеного будівництва від 31.10.1994, укладений між ТОВ "Терра" ЛТД та ПрАТ "Сумінвест" з покладенням на відповідачів витрат зі сплати судового збору за подання заяви про приєднання до апеляційної скарги в сумі 2881,50грн.

Як вбачається із змісту поданої заяви про приєднання до апеляційної скарги, ТОВ "Девелопмент інтернешнл технології" погоджується з доводами позивача та підтримує їх, вважає рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим з порушенням процесуального та матеріального права. Третя особа стверджує, що матеріалами справи підтверджується, що власником об`єкта незавершеного будівництва вбудовано-прибудованого приміщення для роботи з дітьми, загальною площею 1653,42 кв.м, в житловому будинку, розташованому за адресою: м. Суми, вул. Івана Сірка, 4а, був позивач, а відповідач 2 ніколи не був власником даного майна та відповідно не мав законних повноважень на вчинення правочинів відносно цього майна.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/169/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А.(доповідач у справі), суддів Іоннікової І.А. та Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Сумбуд" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2019 у справі №920/169/19, справу призначено до розгляду на 31.03.2020.

23.03.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Девелопмент інтернешнл технології" надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги ПрАТ "Сумбуд" на рішення Господарського суду Господарського суду Сумської області від 21.12.2019 у справі №920/169/19 на підставі ст. 265 ГПК України.

Ухвалою від 23.03.2020 апеляційним господарським судом заяву третьої особи про приєднання до апеляційної скарги ПрАТ "Сумбуд" задоволено, визнано ТОВ "Девелопмент інтернешнл технології" особою, що приєдналася до апеляційної скарги ПрАТ "Сумбуд" на рішення Господарського суду Господарського суду Сумської області від 21.12.2019 у справі №920/169/19.

У судовому засіданні 31.03.2020 розгляд апеляційної скарги ПрАТ "Сумбуд" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2019 у даній справі за клопотанням ТОВ "Девелопмент інтернешнл технології" відкладено на 05.05. 2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 з 12 березня до 24 квітня 2020 року на усій території України запроваджено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 строк дії карантину продовжено до 11.05.2020

З метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно до приписів ст. 32 ГПК України, з метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 124, п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ч. 3 ст. 2, ст.ст. 7, 13 ГПК України, щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності судового процесу, змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, враховуючи завдання господарського судочинства, Північним апеляційним господарським судом відкладено розгляд апеляційної скарги ПрАТ "Сумбуд" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2019 у даній справі на 09.06.2020. У зв`язку з зазначеним судове засідання призначене у цій справі на 05.05.2020 не відбулося.

Явка представників сторін.

У судове засідання 09.06.2020 представник позивача не з`явився, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представники відповідача 1 у судовому засіданні 09.06.2020 проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили апеляційний господарський суд залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача 2 у судове засідання 09.06.2020 не з`явився, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи, що явка представників позивача та відповідача 2 в судове засідання апеляційним господарським судом обов`язковою не визнавалася, неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача та відповідача 2.

Позиції учасників справи.

12.03.2020 через відділ документального забезпечення суду від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 1 акцентує увагу на тому, що за умови повної безпідставності позовних вимог та відсутності у позивача будь-яких документів на їх підтвердження, протягом розгляду справи суд першої інстанції задовольняв усі заяви (клопотання) позивача і витребовував докази, зокрема із Державного архіву Сумської області та архівного фонду Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області за 1993-1994 роки (матеріали приватизації) відносно майна ВАТ "Сумбуд", якими до суду були надані копії протоколу засідання інвентаризаційної комісії УКБ ВПБП "Сумбуд" від 15.12.1993, відомості розрахунку вартості незавершеного будівництва УКБ ВПБП "Сумбуд" станом на 01.12.1993, Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу 14017843 ВПБП "Сумбуд" станом на 30.12.1993, плану приватизації цілісного майнового комплексу ВПБП "Сумбуд" станом на 20.01.1994 та інші документи, але жодним із вказаних документів не було підтверджено фактів існування чи підстав виникнення права власності позивача на спірне нерухоме майно. Фінансування будівництва спірних нежитлових приміщень здійснювалось не позивачем, а відповідачем 2 згідно умов Договору співробітництва у будівництві №87 від 25.10.1993, укладеного між позивачем і відповідачем 2, на підставі якого останній і набув право власності на спірне майно, яке в подальшому продав відповідачу 1 згідно оспорюваного у даній справі Договору. Починаючи з грудня 1994 (з моменту складення та підписання акта прийома- передачі майна від 01.12.1994 на виконання умов спірного Договору) ТОВ "Терра" ЛТД безперервно володіло та розпоряджалось належним йому об`єктом нерухомості, здійснювало продаж 128/1000 його часток. Так, 27.12.2002 відповідач 1 продав 6/100 частин (102,8 кв.м) належних йому незакінчених будівництвом нежитлових приміщень гр. ОСОБА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу від 27.12.2002, посвідченим приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Краснощок Л.М., а 12.02.2003 продав ще 68/1000 частин (106,4 кв.м) вищевказаних нежитлових приміщень гр. ОСОБА_2 , що підтверджується Договором купівлі-продажу від 12.02.2003, посвідченим приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Краснощок Л.М. На даний час відповідач 1 є власником 872/1000 частин незавершеного будівництва вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень під літ. А, готовністю 59%, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 ; номер запису про право власності 25286722, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1508818159101 (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.03.2018, індексний номер 117420992).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 25.10.1993 між Управлінням капітального будівництва ВПБП "Сумбуд" (замовник) і АТ "Сумінвест" (дольовик) укладено Договір №87 співробітництва в будівництві вбудовано-прибудованого приміщення для роботи з дітьми (клуб для роботи з дітьми) в 106 квартирному житловому будинку по АДРЕСА_3 (далі - Договір №87).

За умовами цього Договору УКБ ВПБП "Сумбуд" взяв на себе функції замовника по проектуванню та будівництву вбудовано-прибудованого приміщення для роботи з дітьми (клуб для роботи з дітьми загальною площею - 1663,42 кв.м, в т. ч. площа підвалу - 397,0кв.м.) в 106 квартирному житловому будинку по АДРЕСА_3 (далі - об`єкт ), забезпечуючи його фінансування за рахунок дольового внеску АТ Сумінвест (відповідача 2 у даній справі), а дольовик зобов`язався передати замовнику джерела фінансування будівництва об`єкту (п.п. Договру №87).

Договором №87 передбачено, що дольовик відшкодовує витрати замовника за 1992 рік в сумі 2,72млн.крб., за січень-вересень 1993 року в сумі 4,60 млн. крб., перераховує дольовий вклад в сумі 29,91 млн.крб. для продовження будівельних робіт в 1993-1994 роках до 20.01.1994, перераховує замовнику 0,93 млн. крб.(що складає 2,6 % від всього дольового вкладу в сумі 37,23 млн.крб.) за здійснення функцій замовника до 20.12.1993.

Після закінчення будівництва і введення в експлуатацію об`єкта замовник передає його дольовику.

За приписами цього Договору він вступає в силу після його затвердження.

В матеріалах справи міститься копія вказаного Договору, з якої вбачається, що він затверджений Генеральним директором ВПБП "Сумбуд".

В подальшому, 31.10.1994 між АТЗТ "Сумінвест" (продавець) та ТОВ "Терра" ЛТД (покупець) укладено Договір купівлі-продажу виробничого об`єкту незавершеного будівництва, за умовами п. 1.1. якого продавець продає, а покупець купує незавершене будівництво вбудовано-прибудованого приміщення (далі - об`єкт), яке в проекті визначено як "приміщення для роботи з дітьми", загальною площею 1650 кв.м, в т.ч. площа підвалу - 397 кв.м, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Д.Коротченко, 4-а, в 106-ти квартирному житловому будинку, яке більш повно описано на плані, який є Додатком №1 до цього Договору (далі - Договір від 31.10.1994).

Пунктом 2.1 Договору від 31.10.1994 передбачено, що покупець сплачує продавцю за об`єкт на зазначений ним розрахунковий рахунок 1 млрд. крб. Платіж здійснюється одноразово в повному обсязі у строк до 01.11.1994.

Згідно умов п. 3.1 Договору від 31.10.1994 покупець набуває права власності на об`єкт після сплати встановленої суми вартості об`єкта у відповідності до п.2.1. даного Договору.

При цьому, продавець зобов`язаний передати об`єкт і проектно-кошторисну документацію в повному обсязі за актом прийняття-передачі покупцю протягом 5-ти робочих днів після сплати повної вартості об`єкта (п.3.2.1. Договору від 31.10.1994).

В п.3.2.4. зазначеного Договору передбачено, що продавець гарантує, що об`єкт не був і не є предметом застави (для отримання кредитів у юридичних та фізичних осіб, отримання іншого майна в постійно чи тимчасове користування, в т.ч. в оренду тощо), а також що у продавця не існує заборгованості перед третіми особами за будівництво об`єкти чи поставки на його адресу будівельних та інших матеріалів, обладнання тощо.

Сторони узгодили, що даний Договір може бути розірваний лише за згодою сторін (п.4.3. Договору від 31.10.1994).

За приписами п. 4.5. Договору від 31.10.1994 всі питання, що не врегульовані цим Договором, вирішуються на підставі чинного законодавства України.

За змістом п. 5.2., 5.5. Договору від 31.10.1994 він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і може бути змінений тільки в письмовій формі за погодженням сторін.

Договір від 31.10.1994 підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені відтисками печаток підприємств.

Зазначений Договір є предметом спору у даній справі.

На виконання вказаного Договору сторони 01.12.1994 здійснили приймання-передачу об`єкта, про що склали Акт приймання-передачі об`єкта за адресою: АДРЕСА_3 (далі - Акт від 01.12.1994).

За змістом Акта від 01.12.1994 переданий від продавця покупцю об`єкт має таку характеристику: 1) об`єкт є трьох етажною будівлею з підвалом загальною площею 1650кв.м, загальною будівельною готовністю 82%; 2) інженерні мережі і комунікації виконані у відповідності із проектом, загальною будівельною готовністю 88%; 3) вертикальне планування і благоустрій прилеглої території виконані на 95%; 4) конструкції і матеріали на об`єкті відсутні. До Акту від 01.12.1994 додаються: проектно-кошторисна документація та акти на приховані роботи. Акт підписаний представниками комісій від обох сторін без зауважень та затверджений керівниками продавця і покупця, підписи яких скріплені відтисками печаток юридичних осіб.

ТОВ "Терра" ЛТД на підставі Договору купівлі-продажу частини незавершеного будівництвом нежитлового приміщення від 27.12.2002, посвідченого в цей же день приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Краснощок Л.М. (зареєстровано в реєстрі за №5115) продало, а ОСОБА_3 придбала 6/100 частин незавершеного будівництвом нежитлового приміщення, що знаходиться в місті Суми по вулиці Дем`яна Коротченка за номером 4 "А" та складає 76% готовності. За вказаним Договором у власність ОСОБА_3 перейшли приміщення загальною площею 102,8 кв.м. Приватним нотаріусом при вчиненні цього правочину перевірено належність продавцю частини приміщення, що відчужується, і констатовано, що це незавершене будівництвом нежитлове приміщення належить ТОВ "Терра" ЛТД на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.1994 та акту прийому-передачі від 01.12.1994, укладених між АТ "Сумиінвест" та ТОВ "Терра" ЛТД.

12.02.2003 на підставі Договору купівлі-продажу частини незавершеного будівництвом нежитлового приміщення, посвідченого 12.02.2003 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Краснощок Л.М. (зареєстровано в реєстрі за №529) ТОВ "Терра" ЛТД продано ОСОБА_2 68/1000 частин незавершеного будівництвом нежитлового приміщення, що знаходиться в місті Суми по вулиці Дем`яна Коротченка за номером 4 "А" та складає 61% готовності. За вказаним Договором у власність ОСОБА_2 перейшли приміщення загальною площею 105,4 кв.м. Приватним нотаріусом при вчиненні цього правочину перевірено належність продавцю частини приміщення, що відчужується, і констатовано, що це незавершене будівництвом нежитлове приміщення належить ТОВ "Терра" ЛТД на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.1994 та акту прийому-передачі від 01.12.1994, укладених між АТ "Сумиінвест" та ТОВ "Терра" ЛТД.

Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.03.2018 за індексним номером 117420992, що наявна в матеріалах справи, ТОВ "Терра" ЛТД є власником 872/1000 часток незавершеного будівництва вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень під літ. А готовністю 59%, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, номер запису про право власності 25286722, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1508818159101.

Колегією суддів апеляційного господарського суду досліджено наявні в матеріалах справи документи, зокрема, лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях від 06.09.2019, лист Державного архіву Сумської області від 08.10.2019 №СП-85, копії протоколу засідання інвентаризаційної комісії УКБ ВПБП "Сумбуд" від 15.12.1993 та інвентаризаційного опису незавершеного будівництва об`єктів соціально сфери по УКБ ВПБП "Сумбуд" станом на 01.12.1993, відомість розрахунку вартості незавершеного будівництва УКБ ВПБП "Сумбуд" станом на 01.12.1993, Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу ВПБП "Сумбуд" станом на 30.12.1993, План приватизації цілісного майнового комплексу ВПБП "Сумбуд" станом на 20.01.1994.

За результатами зазначеного дослідження встановлено, що у вказаних документах щодо приватизації ВПБП "Сумбуд" не значиться такого об`єкта незавершеного будівництва, як вбудовано-прибудоване приміщення для роботи з дітьми, загальною площею 1650 кв.м, в т.ч. площа підвалу - 397 кв.м, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Д. Коротченко, 4-а, в 106-ти квартирному житловому будинку.

Суд першої інстанції визнав позовну вимогу позивача про визнання недійсним оспорюваного Договору від 31.10.1994 неправомірною та необґрунтованою, оскільки дійшов висновку, що відповідачами не порушено прав позивача з огляду на те, що останнім не доведено належними та допустимими доказами тієї обставини, що позивач був власником спірного майна на момент укладення Договору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на таке.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з приписами ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення закріплено у ст. 174 Господарського кодексу України, за якими господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Отже за змістом ст. ст. 15, 16, 215 ЦК України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17.

Таким чином спірний Договір від 31.10.1994 має оцінюватися щодо його відповідності актам цивільного законодавства станом на момент його укладення.

Відповідно до положень ст. ст. 224, 225 Цивільного кодексу Української РСР (ВР УРСР №1540-VI від 18.07.1963, в редакції чинній на час укладення спірного Договору - далі ЦК УРСР) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Право продажу майна, крім примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно ст. 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Норми чинного на час укладення спірного Договору ЦК УРСР не передбачали обов`язковості нотаріального посвідчення угоди купівлі - продажу незавершеного будівництвом майна.

За вимогами ст.128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві.

Згідно ч. 4 ст. 2 Закону України "Про власність" (ВР УРСР № 697- ХІІ від 07.02.1991, який діяв на час укладення спірного Договору) власність в Україні виступала в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності визнавалися рівноправними.

За змістом ст. ст. 3, 20 Закону України "Про власність" суб`єктами права колективної власності, серед інших юридичних осіб, є акціонерні товариства.

Об`єктом права власності акціонерних товариств відповідно до приписів ст. 25 зазначеного Закону є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом. Тобто, у колективній власності акціонерних товариств не виключене перебування і об`єктів незавершеного будівництва.

Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ст.4 Закону України "Про власність").

Як встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду предмет спірного Договору, який відчужувався відповідачем 2 відповідачу 1, а саме об`єкт незавершеного будівництва вбудовано-прибудоване приміщення для роботи з дітьми, загальною площею 1650 кв.м, в т.ч. площа підвалу - 397 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , в 106-ти квартирному житловому будинку, будувався за рахунок дольового внеску АТ "Сумінвест" згідно Договору №87. АТ "Сумінвест" (відповідач 2) за умовами укладеного ним з позивачем Договору №87 компенсував останньому також і витрати за виконання функцій замовника. Отже саме АТ "Сумінвест" (продавець за спірним Договором) станом на час укладення оспорюваного Договору був власником вказаного об`єкта незавершеного будівництва, тобто мав право на користування та розпорядження цим майном. Зазначеного позивач не спростував, доказів, які б підтверджували понесення ним фактичних витрат та їх розміру (частки) на спорудження спірного об`єкта суду не надав.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт робочої комісії про прийняття закінченого будівництвом спірного об`єкта 1993 року з огляду на зміст Договору №87 не є допустимим та належним доказом, який підтверджує набуття позивачем права власності на цей об`єкт. Наявні в матеріалах справи копії матеріалів приватизації відносно майна ПВБП "Сумбуд" також не доводять, що спірне майно (як об`єкт незавершеного будівництва чи введений в експлуатацію об`єкт будівництва) перебувало на балансі (оперативному управлінні, господарському віданні) позивача. Крім того, в Інвентаризаційному описі незавершеного будівництва об`єктів соціальної сфери станом на 01.12.1993 вказано з посиланням на Договір №87, що будівництво спірного об`єкта здійснювалось за рахунок дольових вкладів , а не вкладів безпосередньо позивача.

Наведені обставини свідчать про те, що оспорюваний Договір від 31.10.1994 був укладений у законний спосіб, майно було передано за актом приймання-передачі, тобто Договір був виконаний сторонами належним чином. Отже жодної обґрунтованої підстави, передбаченої чинним законодавством на час його укладення, для визнання його недійсним не вбачається.

Колегією суддів апеляційного господарського суду враховується, що вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Зазначена правова позиція сформована Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, як про недоведеність позивачем та третьою особою наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання недійсним оскаржуваного Договору, так і про недоведеність порушення цим Договором прав та інтересів позивача.

При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що з огляду на відмову у позові через його необґрунтованість, місцевий господарський суд правомірно визнав відсутніми підстави для застосування позовної давності, про яку заявлено відповідачем 1, оскільки суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Вищезазначена правова позиція міститься також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц.

У зв`язку з наведеним, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, та третьої особи, зазначені в заяві про приєднання до апеляційної скарги позивача, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги позивача та заяви третьої особи про приєднання до зазначеної апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та заяві про приєднання до апеляційної скарги, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та заяви про приєднання до апеляційної скарги покладаються на позивача та третю особу відповідно.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2019 у справі №920/169/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2019 у справі №920/169/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №920/169/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 22.06.2020.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді І.А. Іоннікова

Г.П. Коробенко