Постанова

від 17.06.2020 по справі 906/148/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року Справа № 906/148/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутпослуги" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 13 березня 2020 року в справі №906/148/19 (суддя - Вельмакіна Т.М.)

час та місце ухвалення: 19 березня 2020 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65; повний текст ухвали складено 23 березня 2020 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутпослуги"

до

Відповідача 1: Олевської міської ради Житомирської області

Відповідача 2: Фізичної особи-підприємця Парсова Андрія Івановича

Відповідача 3: Фізичної особи-підприємця Федорчук Ірини Валентинівни

Відповідача 4: Фізичної особи-підприємця Дмитрах Юлії Олександрівни

про визнання недійсними договорів оренди землі

за участю представників сторін:

від Позивача - Єгоров С.О.;

від Відповідача 1 - Кравченко А.О.;

від Відповідача 2 - не з`явився;

від Відповідача 3 - Дмитрієва Ж.А. ;

від Відповідача 4 - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Побутпослуги" (надалі - Позивач) звернулося до суду з позовом про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених Олевською міською радою (надалі - Відповідач 1), а саме:

· договору оренди земельної ділянки, що розміщена за адресою м . АДРЕСА_2 , укладеного 18.04.2017 між Відповідачем 1 та фізичною особою - підприємцем Парсовим Андрієм Івановичем (надалі - Відповідачем 2), площею 0,0076 га., кадастровий номер 1824455100:02:019:0029;

· договору оренди земельної ділянки, що розміщена за адресою м . АДРЕСА_2 , укладеного 23 березня 2018 між Відповідачем 1 та Фізичною особою-підприємцем Федорчук Іриною Валентинівною (надалі - Відповідач 3), площею 0,0125 га., кадастровий номер якої 1824455100:02:019:0011;

· договору оренди земельної ділянки, що розміщена за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0049 га., кадастровий номер якої 1824455100:02:019:0053, укладеного між Відповідачем 1 та фізичною особою - підприємцем Дмитрах Юлією Олександрівною (надалі - Відповідач 4) 7 травня 2012, з додатковою угодою від 18.04.2017 до нього.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилався на те, що передача Відповідачем 1 земельних ділянок площею 0,0125 га, 0,0049 га., 0,0076 га., в оренду лише Відповідачам порушує право Позивача на користування зазначеними земельними ділянками пропорційно до частки у нерухомому майні, що розміщено на цих земельних ділянках, у зв`язку з чим їх необхідно визнати недійсними. На переконання Позивача, після набуття Позивачем та Відповідачами у відповідних частках права власності на нерухомість у будівлі, земельна ділянка, площею 0,1355 га., мала б бути передана у користування на умовах оренди Відповідачам та іншим співвласникам нерухомого майна пропорційно належних їм площ у праві власності на приміщення у будівлі.

Також Позивач зазначає, що у текстах договорів оренди, укладених між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, Відповідачем 3, Відповідачем 4 щодо вказаних земельних ділянок 0,0125 га, площею 0,0049 га та площею 0,0076 га зазначено, що на орендовані земельні ділянки прав третіх осіб не встановлено, на них розміщені лише будівлі, які належать Відповідачам, інші інфраструктури, об`єкти відсутні. Однак, на переконання Позивача вказане не відповідає дійсності, тому що на цих земельних ділянках, крім нерухомості Відповідачів, знаходиться нерухомість Позивача, що порушує права останнього на користування земельними ділянками.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 3 липня 2019 року, залишеним в силі постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2019 року в задоволенні позову Позивача відмовлено.

28 грудня 2019 року від Позивача надійшла заява від 23 грудня 2019 року про перегляд рішення Господарського суду Житомирської області від 3 липня 2019 року в справі №906/148/19 за нововиявленими обставинами (том 3, а.с. 125-127).

Заявник вважає нововиявленою обставиною Постанову Великої палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року в справі №906/961/17, якою скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 травня 2019 року та рішення Господарського суду Житомирської області від 12 лютого 2019 року у справі № 906/961/17, оскільки, на його переконання, відмовляючи в задоволенні позову, як на підставу такої відмови, суд першої та апеляційної інстанції зсилається на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 травня 2019 року у вказаній справі, якою визнано укладеним договір оренди земельної ділянки (з додатками) від 1 серпня 2017 року (за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер № 1824455100:02:019:0080, загальною площею 0,1105 га) між Відповідачем 1 та Позивачем спільно з іншим співвласниками майна - ФОП Павленко Л. М., ОСОБА_7, ОСОБА_8

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19 березня 2020 року у задоволенні заяви Позивача від 23 грудня 2019 року про перегляд рішення за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Житомирської області від 3 липня 2019 року, відмовлено.

Приймаючи дану ухвалу місцевий господарський суд виходив з того, що у заяві Позивача від 23 грудня 2019 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Житомирської області від 3 липня 2019 року, не обґрунтувано яким чином постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №906/148/19 впливає на прийняте рішення суду у даній справі та яким чином встановлені у справі №906/148/19 обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи та заперечення у даній справі.

За вказаних обставин, місцевий господарський суд зазначив, що укладення чи не укладення договору оренди земельної ділянки (з додатками) за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер №1824455100:02:019:0080, загальною площею 0,1105 га) між Відповідачем 1 та Позивачем спільно з іншим співвласниками майна - ФОП Павленко Л. М., яке було предметом розгляду у справі №906/961/17 не впливає на вирішення спору по суті у справі №906/148/19.

Позивач не погоджуючись з винесеною судом першої інстанції ухвалою, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 4, а.с. 2-8), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд скасувати ухвалу від 19 березня 2020 року та прийняти нове рішення, яким задоволити заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 3 липня 2019 року та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Позивач звертає увагу апеляційного суду на те, що зі змісту постанови Великої Палати слідує, що оформлення прав на земельну ділянку на якій розміщенна будівля яка перебуває у спільній власності декількох суб`єктів можливе лише шляхом надання у користування та укладення договору оренди земельної ділянки з усіма власниками будівлі, в якому сторонами виступатимуть кілька осіб. Таким чином заявник зазначає, що Відповідач 1 укладаючи оспорювані договори без врахування частки всіх співвласників будівлі порушив право користування Позивача на спільне часткове користування даними земельними ділянками внаслідок розміщення на них нерухомого майна Позивача пропорційно до його частки, і уникнути таких порушень було б можливо лише шляхом множинності сторін договору, що на даний час заперечується Відповідачами. Також апелянт зазначив, що продавши частину мана Позивача він не передавав права на користування земельною ділянкою.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 травня 2020 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 13 березня 2020 року. Запропоновано Відповідачам надати відзив на апеляційну скаргу Позивача та докази його надсилання апелянту.

27 травня 2020 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від Відповідача 1, в котрому з підстав, наведених у даному відзиві, Відповідач 1 просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Позивача, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін. Відповідач 1 зауважив, що підставою для закриття провадження по справі №906/961/17 стало те, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про можливість розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства, тобто визнано лише факт укладення договору оренди землі комунальної власності з причин предметної та суб`єктної юрисдикції господарський судів, а не з обставин пов`язаних з формуванням земельної ділянки.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 3 червня 2020 року було призначено справу № 906/148/19 до розгляду на 17 червня 2020 року об 14:00 год..

9 червня 2020 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від Відповідача 4, в котрому Відповідач 4 просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Позивача, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін. Відповідач 4 зазначив, що предметом розгляду справи №906/148/19 було визнання недійсними договорів оренди землі, укладених між Відповідачами і наявність чи відсутність встановлених у справі №906/961/17 обставин щодо осіб, які не є відповідами у справі №906/148/19 жодним чином не впливає на результат вирішення спору в даній справі, оскільки предмети розгляду цих справ є відмінними і результат вирішення спору у даній справі не залежить він іншої справи.

Представники Відповідача 2 та Відповідача 4 в судове засідання від 17 червня 2020 року не з`явилися.

Водночас, з рекомендованих повідомленнь про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала суду від 3 червня 2020 року була вручена Відповідачу 4 - 12 червня 2020 року, а Відповідачу 2 - 9 червня 202 року (том 4, а.с. 69-70).

Разом з тим, суд констатує, що ухвалою суду від 17 червня 2020 року, сторони повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (в розумінні частини 2 статті 120 ГПК України) та не викликалися (в розумінні частини 1 статті 120 ГПК України).

В той же час, суд констатує, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СOVID-19)", розділу Х "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Водночас, змінивши процесуальні строки передбачені ГПК України у вищевказаному Законі, законодавець не зазначив у переліку статей на які поширюється Закон статтю 273 ГПК України (строк розгляду апеляційної скарги).

Відтак суд констатує, що на даний момент даний строк (на відміну від інших, в тому числі щодо часу можливості надання відзиву) не є продовженим.

З огляду на все вищезазначене, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника Відповідача 2 та Відповідача 4 за наявними в матеріалах справи доказами (адже в разі відкладення розгляду справи апеляційним господарським судом, буде порушено процесуальний строк розгляду апеляційної скарги).

Разом з тим, суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

В судовому засіданні від 17 червня 2020 року було заслухано представників Позивача, який просив скасувати ухвалу місцевого господарського суду та прийняти нове рішення котрим задоволити позовні вимоги Позивача. Зазначив, що на його переконання в рішенні місцевого господарського суду на 9 сторінці в абзацах 8-9 було встановлено преюдиційні обставини, саме на підставі судового рішення по справі №906/961/17, котре й було скасовано в касаційному порядку, не дивлячись про не зазначення та не посилання при цьому у вказаному судовому рішенні на статтю 75 ГПК України. Також, апелянт зазначив, що дана обставина є істотною для вирішення цієї справи і без цих двох абзаців не було б такого рішення тобто вони є ключовими та основними у вирішенні даної справи та прийнятті саме такого рішення.

В судовому засіданні від 17 червня 2020 року було заслухано представника Відповідача 1, котрий заперечив проти задоволення апеляційної скарги Позивача та просив залишити ухвалу місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що суддя не покликався на дане судове рішення як на преюдицію та не встановлював на підставі нього певних обставин, оскільки сторони котрі беруть участь у даній справи не були учасниками чи сторонами по скасовані справі. Дане судове рішення по справі №906/961/17 не має будь-якого відношення до даної справи навіть з огляду на те, що в даному випадку мова йде про зовсім різні земельні ділянки з різними кадастровими номерами.

В судовому засіданні від 17 червня 2020 року було заслухано представника Відповідача 3, котрий заперечив проти задоволення апеляційної скарги Позивача та просив залишити ухвалу місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що він вважає що в даному випадку мова йде не про нововиявленні обставини, а про оцінку доказів судом апеляційної інстанції, котрі вже були оцінені місцевим господарським судом при винесенні даного рішення. Крім того представник Відповідача 3 вказав, що Постановою Великої Палати Верховного Суду було закрито провадження по даній справі в зв`язку з її непідсудністю господарському суду.

Заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача 1, Відповідача 3, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених Відповідачем 1, а саме:

· договору оренди земельної ділянки, що розміщена за адресою АДРЕСА_2, укладеного 18 квітня 2017 року, між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, площею 0,0076 га., кадастровий номер 1824455100:02:019:0029;

· договору оренди земельної ділянки, що розміщена за адресою м . АДРЕСА_2 , укладеного 23 березня 2018 між Відповідачем 1 та Відповідач 3, площею 0,0125 га., кадастровий номер якої 1824455100:02:019:0011;

· договору оренди земельної ділянки, що розміщена за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0049 га., кадастровий номер якої 1824455100:02:019:0053, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідач 4, 7 травня 2012, з додатковою угодою від 18 квітня 2017 року до нього.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилався на те, що передача Відповідачем 1 земельних ділянок площею 0,0125 га, 0,0049 га., 0,0076 га., в оренду лише Відповідачам порушує право Позивача на користування зазначеними земельними ділянками пропорційно до частки у нерухомому майні, що розміщено на цих земельних ділянках, у зв`язку з чим їх необхідно визнати недійсними. Після набуття Позивачем та Відповідачами у відповідних частках права власності на нерухомість у будівлі, земельна ділянка, площею 0,1355 га., мала б бути передана у користування на умовах оренди Відповідачам та іншим співвласникам нерухомого майна пропорційно належних їм площ у праві власності на приміщення у будівлі.

Також Позивач зазначає, що у текстах договорів оренди, укладених між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, Відповідачем 3, Відповідачем 4 щодо вказаних земельних ділянок 0,0125 га, площею 0,0049 га та площею 0,0076 га зазначено, що на орендовані земельні ділянки прав третіх осіб не встановлено, на них розміщені лише будівлі, які належать Відповідачам, інші інфраструктури, об`єкти відсутні. Однак, на переконання Позивача вказане не відповідає дійсності, тому що на цих земельних ділянках, крім нерухомості Відповідачів, знаходиться нерухомість Позивача, що порушує права останнього на користування земельними ділянками.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 3 липня 2019 року, залишеним в силі постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2019 року в задоволенні позову Позивача відмовлено.

28 грудня 2019 року від Позивача надійшла заява від 23 грудня 2019 року про перегляд рішення Господарського суду Житомирської області від 3 липня 2019 року в справі №906/148/19 за нововиявленими обставинами (том 3, а.с. 125-127).

Заявник вважає нововиявленою обставиною постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року в справі №906/961/17, якою скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 травня 2019 року та рішення Господарського суду Житомирської області від 12 лютого 2019 року у справі № 906/961/17, оскільки, на його переконання, відмовляючи в задоволенні позову, як на підставу такої відмови, суд першої та апеляційної інстанції зсилається на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 травня 2019 року у вказаній справі, якою визнано укладеним договір оренди земельної ділянки (з додатками) від 1 серпня 2017 року (за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер № 1824455100:02:019:0080, загальною площею 0,1105 га) між Відповідачем 1 та Позивачем спільно з іншим співвласниками майна - ФОП Павленко Л. М., ОСОБА_7, ОСОБА_8

В обґрунтування своєї позиції, Заявник наводить частину тексту мотивувальної частини рішення Господарського суду Житомирської області та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду у даній справі, де зазначено наступне:

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді земельна ділянка під будівлею, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, розділена між співвласниками наступним чином:

1) ТОВ "Побутпослуги" має право оренди земельної ділянки площею 0,0972га на підставі Договору оренди від 01.08.2017;

2) Парсов А.І . - має право оренди земельної ділянки площею 0,00760га на підставі Договору оренди від 18.04.2017;

3) ОСОБА_7 - має право оренди земельної ділянки площею 0,0042га на підставі Договору оренди від 01.08.2017;

4) Павленко Л.М. - має право оренди земельної ділянки площею 0,0060га на підставі Договору оренди від 01.08.2017;

5) ОСОБА_8 - має право оренди земельної ділянки площею 0,0031га на підставі Договору оренди від 01.08.2017;

6) Федорчук І.В. - має право оренди земельної ділянки площею 0,0125га на підставі Договору оренди від 23.03.2018;

7) Дмитрах Ю.О. - має право оренди земельної ділянки площею 0,0049 на підставі Договору оренди від 07.05.2012, дію якого продовжено додатковою угодою від 18.04.2017;

Інший співвласник нерухомого майна - ТОВ "Дентік Плюс" до Олевської міської ради не звертався. Як пояснив представник Олевської міської ради, у разі звернення останньому буде надано в оренду земельну ділянку пропорційно площі займаного приміщення.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів, яким чином при укладенні оспорюваних договорів оренди було порушено його права.

На переконання Позивача, хоча й у рішенні місцевого господарського суду не зазначено про застосування статті 75 Господасрького процесуального кодексу України, а саме щодо встановлення преюдиційних обставин, останні два абзаци на аркуші 9 рішення місцевого господарського суду від 3 липня 2019 року і є тими встановленними преюдиційними обставинами котрі мали значення для правильного вирішення даної справи.

Відповідно до частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

В силу дії частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу.

Таким чином, перегляд рішення за нововиявленими обставинами є спеціально встановленою процедурою і є можливим лише за умови наявності підстав для такого перегляду, встановлених ГПК України та за умови дотримання порядку і строку подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами встановлених ГПК України.

Прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Згідно з частиною п`ятою статті 320 ГПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, тобто те, по відношенню до чого позивач просить у суду захисту. Разом з тим, підстава позову - це ті фактичні обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги. Фактичні обставини, викладені позивачем в позовній заяві, згодом в процесі розгляду справи набувають форму доказів, які можуть оскаржуватися відповідачем. Підставою позову виступають також і правові норми, на які посилається позивач в підтвердження своїх вимог.

Отже, за змістом пункту 1 частини 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Лише за умови одночасного існування цих трьох нерозривно пов`язаних ознак, суд може визнати наведені заявником обставини нововиявленими (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2018 року в справі №908/1043/17).

Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (висновок Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2019 року в справі № 925/875/17).

Водночас, згідно практики Європейського суду з прав людини, процедура скасування остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Таким чином необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

При цьому процесуальні недоліки розгляду справи, зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Як уже було зазначено вище в даній судовій постанові Заявник як на підставу перегляду рішення за нововиявленими обставинами посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року по справі №906/961/17, котрою було скасовано рішення Господарського суду Житомирської області від 12 лютого 2019 року, та Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 травня 2019 року та провадження по даній справі закрито.

Окрім того, Позивач зазначає в своїй апеляційній скарзі, що судом першої інстанції було залишено поза увагою пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року по справі №906/961/17 в котрому зазначено, що при формуванні співвласниками будівлі права користування земельною ділянкою договір оренди укладається між органом місцевого самоврядування (щодо земель комунальної власності) та всіма співвласниками будівлі (співорендарі).

Таким чином на переконання Позивача укладені спірні договори оренди були укладені без врахування частки всіх співвласників будівлі, чим було порушене право Позивача на спільне часткове користування даними земельними ділянками внаслідок розміщення на них нерухомого майна Позивача пропорційно його частки.

Позивач вважає, що в рішенні, котре він просить переглянути за нововиявленими обставинами, незважаючи на відсутність посилання на відповідну статтю (ст. 75 ГПК України), були встановленні відповідні обставини з іншої справи, які, Позивач вважає, мають преюдиційне значення, про що він зазначив в апеляційній скарзі та в судовому засіданні від 17 червня 2020 року.

А саме такими обставинами він вважає зазначення в рішення наступних абзаців (8 та 9):

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді земельна ділянка під будівлею, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , розділена між співвласниками наступним чином:

1) ТОВ "Побутпослуги" має право оренди земельної ділянки площею 0,0972га на підставі Договору оренди від 01.08.2017;

2) Парсов А.І. - має право оренди земельної ділянки площею 0,00760га на підставі Договору оренди від 18.04.2017;

3) ОСОБА_7- має право оренди земельної ділянки площею 0,0042га на підставі Договору оренди від 01.08.2017;

4) Павленко Л.М. - має право оренди земельної ділянки площею 0,0060га на підставі Договору оренди від 01.08.2017;

5) ОСОБА_8 - має право оренди земельної ділянки площею 0,0031га на підставі Договору оренди від 01.08.2017;

6) Федорчук І.В. - має право оренди земельної ділянки площею 0,0125га на підставі Договору оренди від 23.03.2018;

7) Дмитрах Ю.О. - має право оренди земельної ділянки площею 0,0049 на підставі Договору оренди від 07.05.2012, дію якого продовжено додатковою угодою від 18.04.2017;

Інший співвласник нерухомого майна - ТОВ "Дентік Плюс" до Олевської міської ради не звертався. Як пояснив представник Олевської міської ради, у разі звернення останньому буде надано в оренду земельну ділянку пропорційно площі займаного приміщення.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів, яким чином при укладенні оспорюваних договорів оренди було порушено його права.

Водночас, колегія суддів ще раз констатує, що необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Підставою ж для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно колегія суддів дослідивши докази, котрі находяться в матеріалах справи та які підтверджують підставу та предмет позовних вимог та заперечення учасників справи в правовому полі дії статтей 75 та 320 Господарського процесуального кодексу України зазначає наступне.

Досліджуючи рішення місцевого господарського суду колегія суду вбачає, що ще на аркуші 9 в абзаці 5, виходячи із предмету та підстав позовних вимог в даній справі, місцевий господарський суд зазначав про існування та формування земельної ділянки площею 0,1105 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1824455100:02:019:0080, в якій рішенням Відповідача 1 від 12 травня 2017 року №136 (том 1, а.с. 164) були встановленні межі та затверджена технічна документація з метою передачі такої земельної ділянки в користування на умовах оренди, а саме: Позивачу 0,0972 га, Павленко Л.М. - 0,0060 га, ОСОБА_7 - 0,0042 Га, ОСОБА_8 - 0,0031 Га.

Відтак, з даного слідує, що місцевий господарський суд в своєму рішенні раніше, ще до зазначення в ньому про судові акти по справі №906/961/17 (та як вказує Позивач що це є преюдиційні обставини) вказав в судовому рішенні про поділ ділянки, котрий був здійснений не місцевим господарським судом (як вказує Позивач, на аркуші справи 9 в абзаці 9), а рішенням Відповідача 1 від 12 травня 2017 року № 136 (том 1, а.с. 164), котре й оскаржувалося Позивачем по адміністративній справі №806/2027/17 (том 1, а.с. 171-178).

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що поділ земельної ділянки та встановлення таких меж земельної ділянки було проведено землевпорядником ще в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі Поозивача, Павленко Л.М. , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 загальною площею 0,1105 Га (том 1, а.с. 169), де міститься таблиця із зазначенням частки та площ земельної ділянки кожного із власників майна (том 1, а.с. 168) і міститься запис про те, що з боку суміжних власників і землекористувачів з-приводу проходження меж земельної ділянки заперечень не надходило та містяться підписи: представника Позивача, Павленка Л .М. , ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також суміжних землекористувачів: Відповідача 2, Відповідача 3, Відповідача 4, Корнійчук С. П. (том 1, а.с. 169).

На підставі даної технічної документації було винесено рішення Відповідачем 1 від 12 травня 2017 року № 136 (том 1, а.с. 164), яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки комунальної власності в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі з метою передачі в користування на умовах оренди загальною площею 0,1105 га (Позивач - 0,0972 га, Павленко Любов Миколаївна - 0,0060 га, ОСОБА_7 - 0,0042 га, ОСОБА_8 - 0,0031 га), що розташована за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер - 1824455100:02:019:0080. Також, вказаним рішенням ради зобов`язано заявників в місячний термін укласти та зареєструвати договір оренди земельної ділянки, а також встановлено розмір орендної плати.

У зв`язку з тим, що співвласники не вжили жодних заходів щодо укладання договору оренди земельної ділянки та не направили свої протоколи узгодження розбіжностей до договору на адресу Відповідача 1, Відповідач 1 звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом в якому просив визнати укладеним договір оренди земельної ділянки (з додатками) за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер № 1824455100:02:019:0080, загальною площею 0,1105 га) між Олевською міською радою Житомирської області та ТОВ "Побутпослуги" спільно з іншим співвласником майна ФОП Павленко Л.М . , , ОСОБА_7 га, ОСОБА_8 ..

Уже далі по тексту, зважаючи на хронологію подій та предмет і підставу позовних вимог у цій справі (визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки укладені між Відповідачем 1 та співвласниками майна, котре знаходиться на спірній земельній ділянці) місцевим господарським судом в площинні існування уже обставин щодо поділу та формування земельної ділянки площею 0,1105 га (між Позивачем та Павленко Л.М. , , ОСОБА_7 га, ОСОБА_8 із зазначенням розміру земельної ділянки щодо кожного співвласника) було зазначено про постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 травня 2019 у справі № 906/961/17, якою визнано укладеним договір оренди земельної ділянки (з додатками) від 1 серпня 2017 року за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер № 1824455100:02:019 :0080, загальною площею 0,1105 га) між Відповідачем 1 та Позивачем спільно з іншим співвласником майна ФОП Павленко Л.М., ОСОБА_7 га, ОСОБА_8 ..

Відповідно колегія суддів звертає увагу, що місцевий господарський суд, зважаючи про зазначення в своєму рішенні про рішення Відповідача 1 від 12 травня 2017 року № 136 (а.с. 164, т.1), яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки комунальної власності з метою передачі в користування на умовах оренди загальною площею 0,1105 га (Позивач - 0,0972 га, Павленко Любов Миколаївна - 0,0060 га, ОСОБА_7 - 0,0042 га, ОСОБА_8 - 0,0031 га), та зобов`язано заявників в місячний термін укласти та зареєструвати договір оренди земельної ділянки, невиконання чого й стало підставою для звернення Відповідача 1 до суду із відповідним позовом до Позивача, дійшов до логічного завершення всієї черговості подій, а саме винесення судового рішення по справі №906/961/17 котрим й було зобов`язано заявників в місячний термін укласти та зареєструвати договір оренди земельної ділянки.

Відтак констатація обставин в судовому рішенні щодо розділення земельної ділянки під будівлею між співвласниками із зазначенням її розмірів не може вважатися преюдиційною обставиною на підставі рішення по справі №906/961/17 та такою що стала основою для ухвалення судового рішення по справі №906/148/19 (як вказує про це Позивач в своїй апеляційній скарзі) оскільки.

По-перше, в силу дії частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Водночас, в справі №906/961/17 сторонами були Відповідач 1, Позивач, ФОП Павленко Л.М. та ОСОБА_7, ОСОБА_8, котрі не були учасниками та сторонами по даній справі (так як і Відповідач 2, Відповідач 3, Відповідач 4, які є сторонами по справі №906/148/19).

По-друге, підставою та предметом позовних вимог та заперечень по справі №906/961/17 були обставини щодо укладення договорів оренди земельної ділянки між Відповідачем 1 та Позивачем спільно з іншим співвласником майна ФОП Павленко Л.М., ОСОБА_7 га, ОСОБА_8 ; підставою та предметом позовних вимог та заперечень по справі №906/148/19 були обставини щодо визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок укладених між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, Відповідачем 3, відповідачем 4.

По-третє, а ні місцевий господарський суд в рішенні по справі №906/148/19, а ні апеляційний господарський суд в судовому рішенні по справі №906/961/17 не встановлював самостійно обставини щодо поділу земельної ділянки та тим більше самостійно не встановлював частки кожного із співвласників майна (як зазначає про це Позивач), що знаходиться на спірній земельній ділянці, а лише констатував рішення Відповідача 1 від 12 травня 2017 року № 136 (а.с. 164, т.1), яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки комунальної власності з метою передачі в користування на умовах оренди загальною площею 0,1105 га (Позивач - 0,0972 га, Павленко Любов Миколаївна - 0,0060 га, ОСОБА_7 - 0,0042 га, ОСОБА_8 - 0,0031 га), та зобов`язано заявників в місячний термін укласти та зареєструвати договір оренди земельної ділянки, в якому й було зазначено такий поділ земельної ділянки. Більше того, такий поділ земельної ділянки було проведено землевпорядником в технічній документації, саме на замовлення Позивача спільно з іншими співвласниками.

По-четверте, дослідивши рішення місцевого господарського суду в площинні зазначення в ньому інформації щодо постанови Північно-західного апеляційного господарського суду по справі №906/961/17 та площі земельної ділянки щодо кожного співвласника майна, вбачається що в даному випадку не можна назвати такі обставини преюдиційними та такими що встановлені рішенням по справі №906/961/17, адже в даному випадку виходячи саме із змісту всього рішення (а не виривання фраз із контексту), суд першої інстанції вдався до оцінки доводів та своїх висновків, і не констатував самостійно розділення спірної земельної ділянки, а лише зауважив, що кожен із співвідповідачів має право переписавши такі обставини із наявних у справі доказів: рішення Відповідача 1 № 136 від 12 травня 2017 року та технічної документації.

По-п`яте, розглядаючи вимоги Позивача про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в силу дії статті 320 ГПК України, колегія суддів констатує, що наведені обставини (розділення площ земельної ділянки між кожним із співвласників нерухомого майна що мало місце в судових актах по справі №906/961/17) не є істотними в розумінні норми статті 320 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ці обставини (а саме існування технічної документації та рішення Відповідача 1 від 12 травня 2017 року №136) бути відомі заявникові на час розгляду справи.

По-шосте, в даній апеляційній скарзі Позивачем не доведено істотність таких обставин для розгляду даної справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято), що є головною обставиною для нововиявлених обставин в цілому, адже навіть скасувавши судовий акт по справі №906/961/17, чинним залишилися рішення Відповідача 1 №136, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки комунальної власності з метою передачі в користування на умовах оренди загальною площею 0,1105 га (Позивач - 0,0972 га, Павленко Любов Миколаївна - 0,0060 га, ОСОБА_7 - 0,0042 га, ОСОБА_8 - 0,0031 га) та технічна документація на підставі якої винесено таке рішення.

При цьому, зважаючи на докази та пояснення представника Позивача в судовому засіданні від 17 червня 2020 року колегія суддів не має процесуальних підстав вдаватися до переоцінки доказів саме зважаючи на обраний Позивачем механізм зміни судового рішення по справі №906/148/19.

Адже в межах поданої Позивачем заяви про перегляд судового рішення по справі №906/148/19, саме в зв`язку із виникненням нововиявлених обставини (постанови Великої Палати Верховного суду по справі №906/961/17), колегія суддів досліджує такі обставини на предмет їх відповідності вимогам статті 320 господарського процесуального кодексу України в площинні їх істотного значення для вирішення справи.

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, передбачений нормами права, який тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового акту, то вона обов`язково вплинула би на остаточні висновки суду; юридичний факт, наявний на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомим ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Так як нововиявлені обставини це є матеріально-правові факти, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, що мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів дослідивши Постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №906/961/17 констатує, що навіть скасування судового рішення по даній справі (саме з підстав предметного та суб`єктивного складу сторін) не скасовує та не усуває з юридичної природи існування рішення Відповідача 1 та технічної документації, котрими й було встановлено межі та площі земельних ділянок співвласників.

Окрім того, виходячи із таких кваліфікуючих ознак нововиявленої обставини як істотного значення для правильного вирішення конкретної справи, колегія суддів акцентує увагу Позивача на тому, що в даному рішенні окрім покликання на судовий акт по справі №906/961/17, було досліджено та описано інші докази, що й стали підставою для прийняття та винесення відповідного рішення, а саме:

· рішенням Відповідача 1 від 26 липня 2011 за №106 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди" Відповідачу 4 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0049 га, з метою передачі її в оренду, для здійснення підприємницької діяльності (магазин), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Також вирішено передати ФОП Дмитрах Ю.О. земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , в оренду терміном на 5 років (том 2, а.с.149);

· запис від 7 травня 2012 року у відділі Держкомзему у Олевському районі про реєстрацію договору оренди землі, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 4 (том 1, а.с. 137-138); рішення Відповідача 1 №113 від 12 квітня 2017 року, яким вирішено поновити термін дії договору на 5 років (том 1, а.с. 150);

· рішення Відповідача 1 №114 "Про заключення договорів оренди земельних ділянок комунальної власності", згідно якого вирішено в місячний термін заключити та зареєструвати з Відповідачем 2 договір оренди земельної ділянки (том 1, а.с. 147-148);

· рішенням Відповідача 1 за №519 від 20 березня 2018 року "Про укладання договорів оренди земельних ділянок комунальної власності та припинення договору оренди землі", яким вирішено, укласти договір оренди земельної ділянки комунальної власності з Відповідачем 3, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; спільна письмова заява від Позивача, ОСОБА_7 , Павленко Л.М. , ОСОБА_8 від 4 квітня 2017 року, щодо внесення змін в технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробленої на замовлення ТОВ "Побутпослуги", загальною площею 0,11054 га, що розташована в місті Олевську АДРЕСА_2 , 8 та передати вказану земельну ділянку на умовах оренди для розміщення та обслуговування будівлі, якою вони володіють у спільній частковій власності (том 1, а.с. 161);

· рішення №116 від 12 квітня 2017 року (том 1, а.с. 162), яким внесено зміни у рішення ХІІІ сесії VІІ скликання від 08 серпня 2016 року №207 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі в оренду для обслуговування будівель торгівлі" та надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності з метою передачі у спільне користування на умовах оренди для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою АДРЕСА_2 , орієнтованою площею 0,1105 га (Позивач 972,75 м.кв., ФОП Павленко Л.М . - 59,69 м. кв., ОСОБА_7 - 42,01 м. кв., ОСОБА_8 - 30,95 м. кв.) та припинено дію державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд виносячи рішення по справі керувався іншими належними та допустимими доказами на підтвердження саме вимог та заперечень позовної заяви Позивача щодо встановлення наявності чи відсутності обставин для визнання недійсними укладених договорів оренди земельної ділянки.

Відповідно підсумовуючи усе вищеописане колегія суддів зазначає, що на відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою перегляду рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права тощо), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18 листопада 2004 року).

Відповідно колегія суддів констатує, що скасування Великовою Палатою Верховного суду постанови про яку було зазначено в даному рішенні із оцінкою суду щодо відповідних доказів котрі мали місце в справі №906/961/17 так і в даній справі (розподіл між співвласниками земельної ділянки на зазначені площі), не впливає на оцінку вже досліджених доказів по справі та не спростовують інших встановлених та підтверджених належними доказами обставин (рішення Відповідача 1 та технічна документація, котрі є чинні ніким не скасовані, в яких було встановлено та зазначено про такий розподіл), які були встановлені у рішенні місцевого господарського суду.

Окрім того, колегія суддів зважаючи на позицію Позивача, висловлену в судовому засіданні від 17 червня 2020 року та запереченнях апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити, що такі доводи та заперечення на переконання колегії суддів є саме підставою для касаційного оскарження судового рішення по справі №906/148/18, та не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Наведені скаржником обставини не спростовують фактів, які були покладені в основу рішення Господарського суду Житомирської області від 3 липня 2019 року, а врахування судом таких обставин не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

З огляду на наведене, обставини, на які посилається Позивач, як на нововиявлені, не мають відповідних ознак, одночасна наявність яких є необхідною умовою віднесення тієї чи іншої обставини до нововиявлених, тобто, таких, які можуть бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення, в порядку глави 3 розділу IV ГПК України.

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення статтей 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені скаржником в заяві обставини, не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 320 ГПК України, а тому заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Житомирської області від 3 липня 2019 року у справі №906/148/19 не підлягає задоволенню.

При цьому, процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (див. пп. 27 - 34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18 листопада 2004 року). Проте, вказаного не встановлено у даній справі за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками справи не надано.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються усім вищевикладеним у даній постанові та матеріалами справи. Також, апеляційний господарський суд констатує відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні статті 277 Господарського процесуального кодексу України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни, а відтак колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Позивача згідно статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутпослуги" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 13 березня 2020 року в справі №906/148/19 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 13 березня 2020 року в справі №906/148/19 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №906/148/19 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлено 22 червня 2020 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.