Ухвала

від 03.08.2020 по справі 906/148/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 906/148/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Побутпослуги

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2019 року (головуючий - Гудак А. В., судді - Олексюк Г. Є., Філіпова Т. Л.) і рішення Господарського суду Житомирської області від 03 липня 2019 року (суддя Вельмакіна Т. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Побутпослуги

до: 1. Олевської міської ради, 2. Фізичної особи - підприємця Парсова Андрія Івановича, 3. Фізичної особи - підприємця Федорчук Ірини Валентинівни, 4. Фізичної особи - підприємця Дмитрах Юлії Олександрівни

про визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2020 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Побутпослуги (даті - ТОВ Побутпослуги ) на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2019 року (повний текст складено 26 листопада 2019 року) і рішення Господарського суду Житомирської області від 03 липня 2019 року у справі № 906/148/19, подана 16 липня 2020 року.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд вважає за необхідне залишити її без руху, з огляду на таке.

Виходячи з приписів частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу).

Так, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац 4 пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України).

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обгрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності , що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".

Оскільки у касаційній скарзі ТОВ Побутпослуги не зазначено передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) подання цієї скарги, відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України її слід залишити без руху.

На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно чітко вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частинами 2 і 3 цієї статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу.

За змістом частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо Касаційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 288 Господарського процесуального кодексу України, і особа, яка її подала, не порушує питання поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними, вона залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Предметом касаційного оскарження є постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2019 року (повний текст складено 26 листопада 2019 року) строк на оскарження якої відповідно до Господарського процесуального кодексу України сплив 16 грудня 2019 року.

Касаційну скаргу ТОВ Побутпослуги подано 16 липня 2020 року із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, у якому скаржник зазначає, що вперше ним було подано наведену касаційну скаргу в межах двадцятиденного строку з дня отримання копії оскарженої постанови, однак, через відсутність доказів сплати судового збору ухвалами Суду від 26 грудня 2019 року і 30 січня 2020 року, відповідно, її було залишено без руху, а потім повернуто.

При цьому, заявник касаційної інстанції посилається на скрутне матеріальне становище, яке пов`язане, зокрема, із карантинними заходами, запровадженими відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , а також численними судовими провадженнями, учасником яких є позивач, що заважало оплатити судовий збір за подання касаційної скарги до 16 липня 2020 року.

Однак, період прострочення звернення із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2019 року (повний текст складено 26 листопада 2019 року) і рішення Господарського суду Житомирської області від 03 липня 2019 року значно перевищує період запроваджених Кабінетом Міністрів України карантинних заходів, а врешті наведене не може вважатися причиною, яка дійсно б перешкоджала звернутися в передбачений законом строк з належним чином оформленою касаційною скаргою, у зв`язку з чим наведені підстави для поновлення процесуального строку визнаються неповажними.

Ураховуючи зазначене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху також на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої заявник має право навести інші підстави для поновлення процесуального строку, які унеможливили здійснення відповідних процесуальних дій у встановлений термін, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали ТОВ Побутпослуги буде відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 906/148/19 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, способами усунення недоліків касаційної скарги ТОВ Побутпослуги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2019 року і рішення Господарського суду Житомирської області від 03 липня 2019 року у справі № 906/148/19 є:

1. викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства;

2. наведення інших підстав для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2019 року.

При цьому Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

За таких обставин, 174, 234, 288, 290, 292, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави, наведені у клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю Побутпослуги про поновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2019 року і рішення Господарського суду Житомирської області від 03 липня 2019 року у справі № 906/148/19.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Побутпослуги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2019 року і рішення Господарського суду Житомирської області від 03 липня 2019 року у справі № 906/148/19 залишити без руху.

3. Надати скаржнику строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги.

(Докази виконання вимог цієї ухвали надсилати/подавати на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. С. Міщенко

Судді І. С. Берднік

В. Г. Суховий