Ухвала

від 22.06.2020 по справі 14/52-07(41/18-07)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

22.06.2020 року м. Дніпро Справа № 14/52-07(41/18-07)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Чус О.В, Подобєда І.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги

та клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги

Управління державного архітектурно-будівельного контролю

Дніпровської міської ради

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2007 р.

( суддя Панна С. П., м. Дніпро, повний текст рішення підписано 18.05.2007 р. )

у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілм",

м. Дніпро

до Дніпропетровської міської ради,

м. Дніпро

про визнання права власності на самовільно збудоване нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2007 р. у справі № 4/8183/17 позовні вимоги задоволено. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю „Мілм" право власності на будівлі та споруди, розташовані по вул. Набережна Перемоги, 33 у м. Дніпропетровську, і складаються з: літ. А-1 - будівля літнього кафе загальною площею 446,4 кв.м; літ. Б-1 -будівля лазні загальною площею 181,1 кв.м, літ. б 1 -1 -прибудова тераси, літ. б - ганок з навісом, літ. б 1 - сходи; літ. В - вбиральня; літ. Г - насосна фонтана; літ. Д -підсобна будівля; літ. Е - навіс із сценою; літ. Ж -навіс; літ. З - навіс; літ. К -альтанка; літ. Л -альтанка; літ. М - альтанка; літ. Н - альтанка; літ. О - альтанка; літ. П - альтанка; літ. Р-альтанка; літ. С - альтанка; літ. Т-альтанка; літ. У-альтанка; літ. Ф-навіс з мангалом (тимчас.); літ. Х -підсоб. будівля (тимчас.); літ. Ц -вагон-склад (тимчас.); літ. Ч -вагон-склад (тимчас.); літ. Ш -навіс (тимчас.); літ. Щ -навіс (тимчас.); літ. Ю -навіс (тимчас.); літ. Я -ТП; 2А - кіоск (тимчас.); № 1-16 - огорожа, споруди; №17 -фонтан; I-IV -мостіння; та Центр дозвілля молоді, розташований по вул. Набережна Перемоги, 35 у м. Дніпропетровську, який складається з: літ. А -кіоск (тимчас.); літ. Б -сцена; літ. б -місток; літ. б I -сходи; літ. б II -сходи з майд.; літ. В -навіс; літ. Г -навіс; літ. Д -навіс; літ. Е -склад (тимчас.); літ. Ж - склад (тимчас.); літ. З -вагончик (тимчас.); літ. І -вбиральня (тимчас.); № 1-6 -огорожа; I-III -майданчик, мостіння, без додаткових актів вводу в експлуатацію.

У червні 2020 року від Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради надійшла апеляційна скарга, в якій заявник просить апеляційний суд: поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2007 р. по справі № 14/52-07( 41/18-07); прийняти апеляційну скаргу до розгляду; скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2007 р. по справі № 14/52-07 ( 41/18-07); прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ МІЛМ відмовити в повному обсязі.

Управління державного архітектурного контролю Дніпровської міської ради вважає рішення Господарського суд Дніпропетровської області від 10.05.2007 р. по справі № 14/52-07( 41/18-07) незаконним, оскільки ухвалено всупереч ст. ст. 331, 375, 376 ЦК України, ст. ст. 29, 30 Закону України Про планування і забудову територій , а тому підлягає скасуванню. Також, заявник посилається на те, що у вказаній справі не було залучено департамент Державної архітектурно-будівельну інспекції у Дніпропетровській області ( на момент прийняття оскаржуваного рішення ), що позбавило його можливості приймати участь у справі ( заперечувати, подавати клопотання, тощо ).

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, посилаючись на ч. 1 ст. 254, ч. 2 ст. 256, п. 13 Перехідних положень ГПК України, ст. 93 ГПК України ( в редакції, що діяла на момент прийняття рішення ), просить визнати поважною причиною пропуску та поновити строк для подання апеляційної скарги.

В обґрунтування поважності причин пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2007 р., Скаржник зазначив, що про існування оскаржуваного рішення Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради стало відомо з Єдиного дердавного реєстру судових рішень України під час моніторингу судових рішень. Однак, підстави винесення вказаного рішення та повний текст з найменуванням сторін та їх реквізитів був вивчений представником Скаржника в Господарському суді Дніпропетровської області 02.06.2020 р.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І.М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Подобєда І.М.

Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне відмовити у прийнятті апеляційної скарги з огляду на наступне.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

За змістом частин першої та другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення ( п. 8 частини першої статті 129 Конституції України).

Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина ( абзац третій підпункту 3.1 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 р. № 11-рп/2007 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція ) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 р. вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, ч. 1 ст. 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або рішення містить судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст. 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, що означає, що Скаржник має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним

Водночас, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

Рішення суду першої інстанції, яке оскаржується незалученою особою в апеляційному порядку, постановлено 10.05.2007 р., тобто до набрання чинності з 15.12.2017 р. ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VІІІ.

Згідно з п. 13 ч. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України ( в редакції, чинній з 15.12.2017 р. ) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Разом з тим, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи ( ч. 3 ст. 3 ГПК України ).

Отже, судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017 р., тобто до набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 р. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 12.11.2018 р. по справі № 54/239.

У ч. 2 ст. 261 ГПК України визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Здійснивши аналіз ч. 2 ст. 261 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати у вказаній постанові констатував, що у ній врегульовано порядок вчинення процесуальної дії судом апеляційної інстанції, а саме, відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими з порушенням строку. Тоді як строки оскарження судових рішень суду першої інстанції, ухвалених до 15.12.2017 р. , врегульовані у ст. 93 ГПК України ( в редакції, чинній до 15.12.2017 р. ).

Згідно зі ст. 93 ГПК України ( в редакції, чинній до 15.12.2017 р. ) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень ч. 4 ст. 91 цього Кодексу.

Таким чином, згідно зі ст. 93 ГПК України ( в редакції, чинній до 15.12.2017 р. ) норми щодо річного присічного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції розповсюджувались на апеляційній скарги, подані прокурором або органом державної влади, або органом місцевого самоврядування. На інших учасників судового процесу норми щодо присічного річного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції не розповсюджувались, а тому всі, окрім зазначених учасників судового процесу, мали право на поновлення строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції поза межами вказаного річного строку у разі, якщо суд за заявою особи, що подала апеляційну скаргу, знайде підстави для поновлення цього строку - визнає поважними причини пропуску скаржником строку подання апеляційної скарги. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.05.2018 р. по справі № 910/7599/15-г

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, організаційно-правова форма Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради - орган місцевого самоврядування, отже на Скаржника, як на органом місцевого самоврядування також розповсюджується норми щодо присічного річного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яка встановлювалася ст. 93 ГПК України ( в редакції, чинній до 15.12.2017 р. ).

Крім того, на час винесення оскаржуваного рішення ( 10.05.2007 р. ) діяла редакція ст. 93 ГПК України, яка взагалі передбачала можливість відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) лише протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими на судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017 р., суд апеляційної інстанції керується, в тому числі, приписами ч. 2 ст. 261 ГПК України ( в редакції, чинній з 15.12.2017 р.). Відтак, встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 ч. 2 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження ( постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 12.11.2018 р. по справі № 54/239 ).

В якості підстави для поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження передбаченого ч. 2 ст. 261 ГПК України, Скаржник посилається на подання апеляційної скарги особою, не залученою до участі в справі, оскільки суд ухвалив рішення про його права, інтереси та (або) обов`язки.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради: 20.05.2016 р. ( номер запису - 102 0000 076857 ). При цьому, як зазначалося раніше, заявником оскаржується рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 4/8183/17 винесене 10.05.2007 р. ( повний текст рішення підписано 18.05.2007 р. ). Тобто, рішення суду, яке оскаржується було винесене значно раніше, ніж створена юридична особа, яка його оскаржує, що взагалі виключає можливість залучення такої особи до участі у розгляді справи на час винесення оскаржуваного рішення, оскільки її не існувало.

Отже, матеріали справи не містять документів, які б підтверджували, що апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, а також, що пропуск строку на апеляційне оскарження виник внаслідок обставин непереборної сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 2 ст. 261 ГПК України, оскільки звертаючись з апеляційною скаргою, Скаржник не довів існування передбачених нею винятків, про що йшлося вище.

Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 12.11.2018 р. по справі № 54/239 - встановлення судом апеляційної інстанції підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження саме на підставі ч. 2 ст. 261 ГПК України виключає необхідність застосування судом ч. 3 ст.260 ГПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Застосування цієї норми можливе у випадку, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення в межах річного строку з дня складення повного тексту судового рішення. У цій ситуації, дійшовши висновку про неповажність зазначених Скаржником причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, суд має залишити апеляційну скаргу без руху, надавши скаржнику можливість зазначити інші підстави для поновлення цього строку. Тільки у разі визнання цих причин неповажними або у випадку незвернення з відповідною заявою у встановлені строки, у відкритті апеляційного провадження має бути відмовлено, а апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 2 ст. 261 ГПК України, апеляційним господарським судом також врахована правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2020 р. по справі № 19/6, відповідно до якої - встановлена процесуальним законом можливість здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яку не було залучено до участі у справі, лише у разі підтвердження та встановлення наявності порушення її прав, інтересів та (або) обов`язків оскаржуваним судовим рішенням ґрунтується на принципі res judicata , тобто поваги до остаточного судового рішення, дія якого передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності. Здійснення апеляційного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання за відсутності передбачених законом виняткових підстав є порушенням зазначеного принципу, що не є виправданим.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 254 , 258, 260, ч. 2 ст. 261 ГПК України, , "Перехідними положеннями" Господарського процесуального кодексу України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Центральний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2007 р. у справі № 14/52-07 ( 41/18-07 ).

Апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2007 р. у справі № 14/52-07(41/18-07) та додані до неї матеріали повернути (надіслати) Скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку, передбаченому ст. 286 - 291 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Подобєд