Рішення

від 11.06.2020 по справі 280/1444/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 червня 2020 року 11 год. 00 хв.Справа № 280/1444/19 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Серебрянниковій О.А. та стрін

від позивача: адвокат Желтобрюхов В.В.,

від відповідача: Смикова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стальмонтаж (юридична адреса: 69008, м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, буд. 2, код ЄДРПОУ 32393730)

до відповідача - Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.11.2018 №0018881407, №001881407, №0018901407,-

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2019 р. до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позовом товариства з обмеженою відповідальністю Стальмонтаж (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0018881407 від 28.11.2018 за формою Р; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0018891407 від 28.11.2018 за формою Р; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0018901407 від 28.11.2018 за формою В4.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті від 17.10.2018 № 619/08-01-14-07/32393730 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Стальмонтаж , код за ЄДРПОУ 32393730, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за півріччя 2018 р. та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Хайтбуд (ЄДРПОУ 40673159) у травні 2018 року та ТОВ БІЛДІНГ-ІНДАСТРІС (ЄДРПОУ 42063618) у червні 2018 року. В акті перевірки контролюючим органом не наведено відомостей про визнання судом недійсним правочинів, укладених ТОВ СТАЛЬМОНТАЖ`з контрагентами-постачальниками, також не наведено навіть даних про можливі факти реалізації контролюючим органом повноважень, передбачених пп. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, щодо визнання таких договорів недійсними. Посадові особи позивача не притягались до будь-якої юридичної відповідальності за здійснення операцій, викладених в Акті перевірки. Наголошує, що в порушення вимог закону контролюючим органом не направлено до відповідного органу ДФС України запитів про проведення зустрічної звірки контрагентами-постачальниками в порядку п. 73.3, п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, Порядку проведення контролюючими органами зустрічних звірок, затверджених 27.12.2010 постановою КМУ №1232, з`ясування обставин здійснення господарських операцій з постачання товарів. Вважає, що наявні у ТОВ СТАЛЬМОНТАЖ документи у сукупності підтверджують фактичне виконання своїх зобов`язань сторонами за договорами, укладеними позивачем із контрагентами-постачальниками та реальність здійснення господарських операцій, а тому з урахуванням приписів ст. 44 Податкового кодексу України документально підтверджено формування позивачем податкового кредиту, від`ємного значення з податку на додану вартість, валових витрат по операціям з контрагентами-постачальниками. При цьому, наголошує, що документально не підтверджено, що контрагентів ТОВ СТАЛЬМОНТАЖ знято з реєстрації як юридичних осіб або у них анульовані Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість - на день виписки податкових накладних за операціями з позивачем, тобто контролюючим органом не спростовано, що контрагентами-постачальниками виписані та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за реально здійсненими господарськими операціями, які призводили до фактичного руху активів позивача. На думку позивача, під час перевірки контролюючим органом не дано належної оцінки витратам ТОВ СТАЛЬМОНТАЖ , які підтверджуються наявними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, за період, оподаткування якого становить предмет спору по справі. З огляду на вищезазначене, враховуючи, що факт реального здійснення спірних господарських операцій підтверджується податковими накладними, складеними у суворій відповідності до вимог закону, які досліджені податковим органом та не встановлення під час проведення перевірки заборгованості позивача перед його контрагентами, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 08.04.2019 позовну заяву залишено без руху та надано 10-ти денний строк на усунення недоліків.

У встановлений Ухвалою суду строк, позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.05.2019 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 03.06.2019 о 15 год. 00 хв.

29.05.2019 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №21845) подано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Стальмонтаж з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку прибуток за півріччя 2018 року, та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Хайтбуд у травні 2018 року, та ТОВ Білдінг Індастріс у червні 2018 року. Проведеною перевіркою не підтверджено документально реальність здійснення господарських відносин з ТОВ Хайтбуд у травні 2018 року та ТОВ Білдінг Індастріс у червні 2018 року. Враховуючи вищевикладене, укладені угоди та такі що виконувались протягом перевіряємого періоду ТОВ Хайтбуд та ТОВ Білдінг Індастріс у червні 2018 року не спричиняють реального настання правових наслідків. Перевіркою встановлено відсутність об`єктів оподаткування у контрагентів постачальників за перевіряє мий період які підпадають під визначення статтей 22, 185 ПК України. Таким чином вбачається, що неможливо підтвердити факт реального здійснення господарської операції щодо постачання послуг ГОВ Хайтбуд у барвні 2018 року та ТОВ Білдінг Інсдастріс .Таким чином ТОВ Білдінг - Індастріс в періоді що перевіряється, фактично не могло здійснювати операції в задекларованих обсягах, в. ч. здійснювати поставку товарів ТОВ Стальмонтаж . З наведених підстав, просить суд у задоволені позову відмовити.

Ухвалою суду від 03.06.2019 зупинено провадження по справі для примирення сторін до 21.08.2019 о/об 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 21.08.2019 продовжено процесуальний строк для примирення сторін до 06.11.2019 до 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 06.11.2019 продовжено процесуальний строк для примирення сторін до 13.01.2020 до 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 13.01.2020 продовжено процесуальний строк для примирення сторін до 13.02.2020 до 09 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 13.02.2020 продовжено процесуальний строк для примирення сторін до 12.03.2020 до 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 12.03.2020 продовжено процесуальний строк для примирення сторін до 15.04.2020 до 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 15.04.2020 продовжено процесуальний строк для примирення сторін до 11.06.2020 до 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 11.06.2020 поновлено провадження по справі та призначено підготовче засідання на 11.06.2020 о 10 год. 00 хв.

Усною ухвалою суду від 11.06.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, після наданих сторонами клопотань про закриття підготовчого провадження, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у цей же день.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила суд відмовити у їх задоволенні.

Вивчивши наявні у справі докази у їх сукупності, заслухавши учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Наказом Головного управління ДФС у Запорізькій області від 02.10.2018 № 3361 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Стальмонтаж , код за ЄДРПОУ 32393730, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за півріччя 2018 р. та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Хайтбуд (ЄДРПОУ 40673159) у травні 2018 року та ТОВ БІЛДІНГ-ІНДАСТРІС (ЄДРПОУ 42063618) у червні 2018 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

Перевірка проводилась в період з 03.10.2018 по 09.10.2018.

За результатами перевірки складений акт від 17.10.2018 № 619/08-01-14-07/32393730, яким встановлені наступні порушення:

- п.44.1., п.44.2, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.135.1 ст. 135 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету на суму 826 692 грн;

- п.п.14.1.36, п.п. 14.1.181, п.п. 14.1.231, п.14.1 ст. 14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6, п.201.1 по. 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 558 691,00 грн та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 359 856,00 грн.

14.12.2018 ТОВ Стальмонтаж отримало податкові повідомлення - рішення, складені Заступником начальника ГУ ДФС у Запорізькій області Рачинським Р.М. а саме: за формою Р від 28 листопада 2018 року № 0018881407 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1240038,00 грн де сума грошового зобов`язання - 826 692,00 грн а 413 346,00 грн - штрафні санкції; за формою Р від 28 листопада 2018 року № 0018891407 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 836036,50 грн, де сума грошового зобов`язання - 558 691,00 грн, а 279 345, 50 грн - штрафні санкції; за формою В4 від 28 листопада 2018 р. № 0018901407.

Не погоджуючись із рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджувалися, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підставі для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до положень п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування визначено грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України), а звітним для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

У силу норм пунктів 44.1, 44.2 і 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та доходу первинними документами покладається на платника податків.

Втім, суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами, податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ СТАЛЬМОНТАЖ з ТОВ ХАЙТБУД (код ЄДРПОУ 40673159) оформлені фінансово - господарські операції за період з 01.05.2018 по 31.05.2018 на загальну суму 3 352 147,2 грн, у т. ч. ПДВ - 558 691 грн.

ТОВ СТАЛЬМОНТАЖ з ТОВ ХАЙТБУД 30.04.018 було укладено договори підряду №428/16 та №431 щодо виготовлення тимчасових металоконструкцій для робіт з капітального ремонту доменної печі №5 ПАТ Запоріжсталь .

За наслідками виконання зазначених договорів було оформлено акти виконаних робіт та податкові накладні щодо взаємовідносин ТОВ СТАЛЬМОНТАЖ з ТОВ ХАЙТБУД у травні 2018 року.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту ТОВ ХАЙТБУД у травні 2018 року у сумі 558 691,00 грн, які відповідають даним податкової декларації з ПДВ за та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Розрахунки між сторонами виконано наступним чином: лист від 18.06.2018 № б/н ТОВ ХАЙТБУД щодо повідомлення про відступлення права вимог за договором про відступлення права вимоги № 431/16-Ц від 18.06.18, відступило підприємству ТОВ РАДМІР-К (код ЄДРПОУ 41872385) право вимоги коштів, що виникло на підставі п.5.1.-п.5.3. Договору №431/16 від 30.04.2018 укладеного між ТОВ ХАЙТБУД та Первісним кредитом ТОВ СТАЛЬМОНТАЖ .

Платіжні доручення по розрахункам між підприємствами: № б/н від 31.07.2018 на суму 562 328,00 грн (Цесія Хайтбуд-Радмір, договір №431/16 від 30.04.18); № б/н від 31.07.2018 на суму 475 451,00 грн (Цесія Хайтбуд-Радмір договір №428/16 від 30.04.18).

ТОВ СТАЛЬМОНТАЖ з ТОВ БІЛДІНГ ІНДАСТРІС (код ЄДРПОУ 42063618) оформлені фінансово - господарські операції за період з 01.06.2018 по 30.06.2018 на загальну суму 2 159 136,00 грн, у т. ч. ПДВ - 359 856,00 грн.

ТОВ СТАЛЬМОНТАЖ з ТОВ БІЛДІНГ ІНДАСТРІС 03.05.2018 було укладено договори підряду №27/18 щодо виконання роботи з монтажу металоконстру кцій для робіт з капітального ремонту доменної печі №5 ПАТ Запоріжсталь .

За наслідками виконання зазначеного договору було оформлено акти воканних робіт та податкові накладні щодо взаємовідносин ТОВ СТАЛЬМОНТАЖ з ТОВ БІЛДІНГ-ІНДАСТРІС (ЄДРПОУ 42063618) у червні 2018 р.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту ТОВ "БІЛДІНГ-ІНДАСТРІС (ЄДРПОУ 42063618) у червні 2018 року у сумі 359 856 грн, які відповідають даним податкової декларації з ПДВ за та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Розрахунки за виконані роботи відбувались у безготівковій формі шляхом переказу на розрахунковий рахунок платіжним дорученням №1257 від 03.07.2018 на суму 280 700,00 грн (договір №27/18 від 03.05.18).

Таким чином, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд звертає увагу, що під час перевірки позивача всі первинні документи досліджувалися податковим органом та в акті перевірки відсутні будь-які зауваження до цих документів, не зазначено про надання не всіх документів, тощо, тобто, первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а також правомірність формування витрат та сум податку на додану вартість по операціям з цими контрагентами на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних.

У Акті перевірки зазначено, що факти наявних кримінальних провадженнях дають підстави вважати, що вищезазначені підприємства створені та здійснювали фінансово-господарську діяльність з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, створюючи незаконний податковий кредит своїм контрагентам та створюють умови для недоотримання коштів Державним бюджетом України.

Наявність порушених кримінальних справи, фігурантами яких є контрагенти позивача не може слугувати підставою для висновку про фіктивність операцій між позивачем та контрагентами, оскільки до моменту прийняття судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину. Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи не є доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. При цьому, відповідачем не надано суду відомостей щодо прийняття процесуальних рішень у даному досудовому розслідуванню, а також вироків суду, які би набрали законної сили щодо створення і діяльності ТОВ ХАЙТБУД та ТОВ БІЛДІНГ-ІНДАСТРІС .

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №822/787/18 наголошено, що у ч. 1 ст. 23 КПК України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Частиною 4 ст. 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Тому, матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо фіктивного підприємництва Товариства, його створення та створення інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість з Державного бюджету України не можуть бути враховані як доказ фіктивності Товариства.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію та інформацію із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень, відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами та не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

При вирішенні даної справи суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв`язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

В розумінні ст. 16 Податкового кодексу України навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

У зв`язку із вищенаведеним, суд критично також ставиться до посилань відповідача на пояснення, надані працівниками ТОВ ХАЙТБУД в межах розслідування кримінальних справ, на обґрунтування правомірності прийнятих рішень. При цьому, суд зауважує також, що докази, на які посилається відповідач не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні КАС України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та має право їх використання у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України. Крім того, вказані пояснення, які наявні в матеріалах справи, та на які посилається відповідач, як на підставу нереальності здійснення господарських операцій, не засвідчені у порядку передбаченому законом.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, у тому числі і по зобов`язанням контрагента, чи по зобов`язанням контрагентів-постачальників позивача.

Відповідно, платник податку (покупець) не несе відповідальність за наслідки невиконання контрагентами обов`язків з декларування своїх податкових зобов`язань та несплати податку до бюджету. Відповідальність за допущені податкові правопорушення, в такому випадку, несе безпосередньо правопорушник.

Щодо позиції контролюючого органу з приводу неможливості достовірного встановлення руху товару по всьому ланцюгу постачання контрагентів позивача, то суд звертає увагу, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду, яка викладена в постанові від 27.03.2018 по справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/17).

Тобто, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.

Водночас, податковий орган не подав також доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також, не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Твердження відповідача, що відповідно до податкової інформації від інших ДПІ відносно контрагентів, в частині відсутності їх за місцем знаходження, відсутність руху активів, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей у попередніх ланках ланцюга не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ.

Так, Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

Під час розгляду справи податковим органом не надано суду належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов`язань третіх осіб.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що аналізом задекларованих податкових накладних встановлено невідповідність придбаних контрагентами товарів товарам, придбаним позивачем. Однак, при проведенні вказаного аналізу контролюючий орган обмежився лише операціями контрагента позивача за період виписування позивачу податкових накладних та не з`ясував можливість придбання такого товару в іншому періоді. Доказів з цього приводу відповідачем до матеріалів справи також не надано.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Враховуючи наявність господарської мети при укладанні договорів, надання первинних документів, які свідчать про виконання правочинів та використання їх результатів у господарській діяльності позивачем, суд дійшов висновку щодо реальності вчинених правочинів з контрагентами.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 19210,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 228 від 02.05.2019.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Стальмонтаж (юридична адреса: 69008, м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, буд. 2, код ЄДРПОУ 32393730) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.11.2018 №0018881407, №001881407, №0018901407 - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0018881407 від 28.11.2018 форму Р , яке прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0018891407 від 28.11.2018 форма Р , яке прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0018901407 від 28.11.2018 за формою В4 , яке прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стальмонтаж (юридична адреса: 69008, м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, буд. 2, код ЄДРПОУ 32393730) судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг установленого судом строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями).

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 20.06.2020.

Суддя Р.В. Сацький