Постанова

від 16.12.2020 по справі 280/1444/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 280/1444/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., за участю секретаря судового засідання Лащенко Р.В., представника позивача Желтобрюхова В.В., представника відповідача Смикової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2020 року в адміністративній справі №280/1444/19 (суддя у 1 інстанції Сацький Р.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стальмонтаж до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Стальмонтаж звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0018881407 від 28.11.2018 року за формою Р; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0018891407 від 28.11.2018 року за формою Р; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0018901407 від 28.11.2018 року за формою В4.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про непідтверження позивачем факту вчинення правочинів між позивачем та його контрагентами. Однак господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, фактично здійснені та оформлені належним чином. Так, наявні у позивача документи у сукупності підтверджують фактичне виконання своїх зобов`язань сторонами за договорами, укладеними позивачем із контрагентами-постачальниками та реальність здійснення господарських операцій, а тому з урахуванням приписів ст. 44 Податкового кодексу України документально підтверджено формування позивачем податкового кредиту, від`ємного значення з податку на додану вартість, валових витрат по операціям з контрагентами-постачальниками.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення: №0018881407 від 28.11.2018 року форма Р , №0018891407 від 28.11.2018 року форма Р , №0018901407 від 28.11.2018 року форма В4 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стальмонтаж судовий збір у розмірі 19210 грн. 00 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, які мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача не встановлено реальність господарських операцій останнього з ТОВ Хайтбуд та ТОВ Білдінг-Індастріс , оскільки вказані контрагенти не мали достатньої кількості осіб для виконання робіт, зазначених в актах прийняття виконаних будівельних робіт, з урахування розрахунку часу на людину. Також позивачем не надано жодних пояснень яким чином здійснювалося транспортування матеріалів від позивача до його контрагентів, які саме матеріали були використані, які механізми та машини використовувалися для виконання робіт. При цьому, господарські операції не призвели до змін майнового стану, оскільки між вказаним підприємствами та позивачем обліковується кредиторська заборгованість. Також, роботи виконувалися на ПАТ Запоріжсталь , яке є режимним об`єктом, а тому позивач повинен був провести інструктаж працівників контрагентів, проте доказів з приводу цього не надано.

Представник відповідача у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що наказом Головного управління ДФС у Запорізькій області від 02.10.2018р. №3361 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Стальмонтаж з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за півріччя 2018р. та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Хайтбуд (ЄДРПОУ 40673159) у травні 2018 року та ТОВ Білдінг-Індастріс (ЄДРПОУ 42063618) у червні 2018 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 17.10.2018 року №619/08-01-14-07/32393730, яким встановлені наступні порушення:

- п.44.1., п.44.2, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.135.1 ст. 135 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету на суму 826 692 грн;

- п.п.14.1.36, п.п. 14.1.181, п.п. 14.1.231, п.14.1 ст. 14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6, п.201.1 по. 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 558 691,00 грн та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 359 856,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято оскаржувані рішення, а саме: за формою Р від 28 листопада 2018 року № 0018881407 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1240038,00 грн. де сума грошового зобов`язання - 826 692,00 грн. а 413 346,00 грн. - штрафні санкції; за формою Р від 28 листопада 2018 року № 0018891407 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 836036,50 грн., де сума грошового зобов`язання - 558 691,00 грн., а 279 345, 50 грн. - штрафні санкції; за формою В4 від 28 листопада 2018 р. № 0018901407.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (частина 1 статті 1 Податкового кодексу України).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. (пункт 135.1 статті 135 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Разом з тим, пунктом 187.1 статті 187 ПК України, визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу. (підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України)

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

При цьому, пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункт 201.10 статті 201 ПК України)

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Згідно з пунктом 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. (пункт 2.1. Положення № 88)

Разом з тим, частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні встановлено, що первині та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як слідує з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ Хайтбуд 30.04.018 року було укладено договори підряду №428/16 та №431 щодо виготовлення тимчасових металоконструкцій для робіт з капітального ремонту доменної печі №5 ПАТ Запоріжсталь .

За наслідками виконання зазначених договорів було оформлено акти виконаних робіт та податкові накладні у травні 2018 року.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту ТОВ Хайтбуд у травні 2018 року у сумі 558 691,00 грн., які відповідають даним податкової декларації з ПДВ за та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Розрахунки між сторонами виконано наступним чином: лист від 18.06.2018р. № б/н ТОВ Хайтбуд щодо повідомлення про відступлення права вимог за договором про відступлення права вимоги № 431/16-Ц від 18.06.18р., відступило підприємству ТОВ РАДМІР-К (код ЄДРПОУ 41872385) право вимоги коштів, що виникло на підставі п.5.1.-п.5.3. Договору №431/16 від 30.04.2018 року укладеного між ТОВ Хайтбуд та Первісним кредитом ТОВ Стальмонтаж .

Платіжні доручення по розрахункам між підприємствами: № б/н від 31.07.2018р. на суму 562 328,00 грн. (Цесія Хайтбуд-Радмір, договір №431/16 від 30.04.18р.); № б/н від 31.07.2018 на суму 475 451,00 грн (Цесія Хайтбуд-Радмір договір №428/16 від 30.04.18р.).

Також з матеріалів справи слідує, що між позивачем та ТОВ Білдінг-Індастріс 03.05.2018 року укладено договори підряду №27/18 щодо виконання роботи з монтажу металоконструкцій для робіт з капітального ремонту доменної печі №5 ПАТ Запоріжсталь .

За наслідками виконання зазначеного договору було оформлено акти виконаних робіт та податкові накладні щодо взаємовідносин у червні 2018 р.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту ТОВ Білдінг-Індастріс у червні 2018 року у сумі 359 856 грн., які відповідають даним податкової декларації з ПДВ за та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Розрахунки за виконані роботи відбувались у безготівковій формі шляхом переказу на розрахунковий рахунок платіжним дорученням №1257 від 03.07.2018р. на суму 280 700,00 грн. (договір №27/18 від 03.05.18р.).

Таким чином, факт здійснення реальних господарських операції між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв`язку із здійсненням оплати за отриманий товар/послуги.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв`язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст укладених позивачем з контрагентами договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Щодо посилань відповідача на відсутність у контрагентів достатньої кількості осіб, слід зазначити наступне.

По-перше, навіть, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.

По-друге, жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Відсутність у контрагентів достатньої кількості трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16.

Також, норми ПК України не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Лише у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які не підтверджують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

При цьому слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар (послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Такий висновок узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №К/9901/1349/17.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Наведена правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 31.07.2018р. у справі №817/1339/17 (адміністративне провадження №К/9901/49539/18).

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі Бізнес СепортСентре проти Болгарії , у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Згідно зі ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.

При цьому, слід врахувати, що як на час укладення угод між позивачем та його контрагентом, так і на час їх виконання, а також на час розгляду справи, вказані суб`єкти господарювання знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також є платниками податку на додану вартість.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2020 року в адміністративній справі №280/1444/19 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2020 року в адміністративній справі №280/1444/19 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови складена 16.12.2020 року, в повному обсязі постанова складена відповідно до ст. 243 КАС України.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко

суддя В.А. Шальєва