Постанова

від 16.06.2020 по справі 520/13117/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 р.Справа № 520/13117/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Мороз М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., м. Харків, повний текст складено 26.02.20 року по справі № 520/13117/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВИЙ ЦЕНТР "АБЕТКА"

до Слобожанської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВИЙ ЦЕНТР "АБЕТКА" (ТОВ "НЦ АБЕТКА"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці ДФС, в якому просить суд :

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці ДФС від 16.08.2019 р. № UA807000/2019/002791/2 про коригування митної вартості товару;

- стягнути з Відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ""НАУКОВИЙ ЦЕНТР "АБЕТКА" понесені ним та підтверджені документально судові витрати.

Протокольною ухвалою суду від 30.01.2020 замінено первісного відповідача на його правонаступника Слобожанську митницю Держмитслужби.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення Харківської митниці ДФС від 16.08.2019 р. № UA807000/2019/002791/2 про коригування митної вартості товару є незаконним та необґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, підстави для коригування митної вартості товарів відсутні, а тому спірне рішення підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2020р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці ДФС від 16.08.2019 р. № UA807000/2019/002791/2 про коригування митної вартості товару.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Слобожанською митницею Держмитслужби подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 по справі №520/13117/19 незаконним та необґрунтованим у зв`язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує, що Харківським окружним адміністративним судом не надано належної правової оцінки аргументам Слобожанської митниці Держмитслужби, викладеним у відзиві на адміністративний позов, та доказам відповідача, на якого покладений обов`язок доказування, як на суб`єкта владних повноважень. Посилається на те, що виходячи зі змісту документів наданих до митниці посадовою особою митниці було встановлено, що позивачем 11.06.2019 було укладено договір №U10271 про надання транспортно-експедиційних послуг з ТОВ ТВОЯ ЛОГІСТИКА . Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок Замовника організувати міжнародні транспортно-експедиційні послуги (авіаційним, морським та автомобільним транспортом) та митне оформлення, відповідно до узгоджених Сторонами Заявок . У відповідності до п. 3.1. вказаного договору замовник сплачує виконавцю за надані послуги на підставі рахунку, виставленого виконавцем. Сторони підписують Акт після надання виконавцем послуг Замовнику відповідно до умов договору. Пунктом 3.2. вказаного договору також встановлено, що рахунки виконавця підлягають оплаті протягом 3 календарних днів з дати виставлення рахунку. Вказаним пунктом також передбачено, що виконавець має право виставляти рахунки на умовах, як передплати, так і післяплати наданих послуг, що вказується у відповідній заявці. Вказаним договором не передбачено надання довідки про вартість транспортно-експедиційних послуг. З огляду на вищевикладене слід зазначити, що при митному оформлені ані рахунок, ані заявка не надавалась. Посилається на висновок Верховного Суду викладений в постанова від 02.04.2019 по справі № 826/14258/15, від 02.04.2019 по справі №815/4150/14 . Посилається на те, що у зв`язку з надходженням запиту щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товарів та з недостатністю документів для визначення складової митної вартості товарів, 16.08.2019, у відповідності з вимогами частини 3 статті 53 МК України, було повідомлено декларанта про необхідність надати додаткові відомості та документи для підтвердження рівня митної вартості товарів, (копія принт-скріну додається) 16.08.2019 листом №34/19 особою уповноваженою на декларування листом №16/08-19 було надано лист від 14.08.2019 № 055 та повідомлено, що інших документів не має, та просить митний орган прийняти рішення про визначення митної вартості товару. Це додатково свідчить про те, що декларант не мав жодного наміру з`ясовувати підстави, з яких митниця витребувала додаткові документи, та усувати сумніви митниці в об`єктивності та достовірності відомостей, зазначених в документах, наданих позивачем під час митного оформлення. На підставі вищенаведеного, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 по справі № 520/13117/19 та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВИЙ ЦЕНТР АБЕТКА .

Від Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВИЙ ЦЕНТР АБЕТКА , до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга відповідача є незаконною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 02.05.2019 року між позивачем у якості покупця та ТОВ Імпортно-експортна компанія "Ваньхунь" у якості продавця укладено контракт №UA/СН-01/02.05, відповідно до якого продавець зобов`язаний продати, а покупець - придбати товар, найменування, кількість, ціна та умови поставки якого вказуються у специфікаціях (п. 1.1., 1.2 Контракту).

Відповідно до специфікації від 20.05.2019 року № 1 сторонами узгоджено поставку товару на загальну суму у розмірі 19 675,00 доларів США, ціни на товар підтверджуються також прайс-листами продавця, калькуляціями, які посвідчені промисловою палатою Китаю.

Відправлення товару підтверджується комерційним інвойсом від 20.06.2019 року № TT19WH163 , пакувальним листом коносаментом від 20.06.2019 року № LSSZEC190603805 , міжнародною товарно-транспортною накладною від 11.08.2019 року № 114144, посвідченими Торгово-промисловою палатою Китаю, митною декларацією країни-виробника, а оплата - платіжними дорученнями про переказ SWIFT від 13.05.2019 та 30.05.2019 року.

16.08.2019 року до митного поста "Харків-центральний" Харківської митниці ДФС особою, уповноваженою на декларування ФОП ОСОБА_1 подано до митного контролю та митного оформлення електронна митна декларація № UA807170/2019/044136 на товар "частини стільців з деревини: спинки та сидіння з гнутоклеєної фанери" , виробник: Corporation "SHENGLIMUYE", торгівельна марка SHENGLIMUYE, країна виробництва: CN, який надійшов на адресу ТОВ "НАУКОВИЙ ЦЕНТР "АБЕТКА".

На виконання вимог щодо митного оформлення товару позивачем сформовано та подано контролюючому органу митну декларацію до якої додано контракт №UA/СН-01/02.05 від 02.05.2019 року , специфікацію від 20.05.2019 року № 1, комерційний інвойс від 20.06.2019 року № ТТ19WH163, довідку ТОВ "ТВОЯ ЛОГІСТИКА" від 08.08.2019 року № 114144 про транспортні витрати за доставку та не страхування товару безпосередньо позивачем, сертифікат аналізу товару, лист про склад корпорації продавця, сертифікати про справжність інвойсу та прайс-листу та інші документи, які у їх сукупності повністю підтверджують факт наявності договірних відносин та їх конкретних умов, в тому числі вартість товару, факт поставки, оплати за товар.

Позивачем фактично сплачено вартість товару, що згідно специфікації від 20.05.2019 року № 1 становить 19 675,00 доларів США.

16.08.2019 року Харківська митниця ДФС направила позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів.

16.08.2019 року листом уповноваженою особою на декларування повідомлено про відсутність будь-яких інших документів, представник просив митний орган прийняти рішення про визначення митної вартості товару.

16.08.2019 року Харківською митницею ДФС складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2019/044138 та прийнято рішення про коригування митної вартості UA807000/2019/002791/2.

Не погоджуючись із такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналізуючи частини першу та другу статті 53 Митного кодексу України суд дійшов висновку, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За результатами аналізу положень частини 3 ст. 53, частин 1, 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд у справі № 826/5558/16 встановив, що лише обґрунтований сумнів в правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, яка дає право органу доходів та зборів витребувати додаткові документи.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Отже з аналізу положень Митного кодексу України, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Проте, Слобожанською митницею Держмитслужби не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також, не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових та в результаті чого, при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості відповідачем порушено порядок (механізм) застосування методу визначення митної вартості.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Зі змісту оскаржуваного Рішення вбачається, що в обґрунтування причин, через які митна вартість товарів, заявлених декларантом, не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 57 58, 59, 60, 62, 63 МКУ, митним органом у Рішенні було зазначено наступне:

1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені в ч. 2 ст. 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджую числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про визначення митної вартості;

2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари;

3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари;

4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані: - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток на та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування страхування;

5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал та витрат, понесених виробником у зв`язку із виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Джерелом інформації для даного Рішення є наявна в митному органі інформація з врахуванням спрацювання ризику АСАУР код 117-2 за фактами митних оформлень ЕАІС: МД № UA209140/2019/162253 від 19.07.2019р .

Тобто Митниця в оскарженому рішенні зацитувала норми закону, які дають право здійснювати коригування митної вартості, однак з фактичних причин прийняла рішення зазначивши лише про спрацювання ризику АСАУР код 117-2 за фактами митних оформлень ЕАІС: МД № UA209140/2019/162253 від 19.07.2019р.

Щодо наявності фактичних обставин для застосування зацитованих положень закону в рішенні не зазначено. Тобто оскаржуване рішення фактично прийняте на підставі спрацювання ризику АСАУР код 117-2 за фактами митних оформлень ЕАІС: МД № UA209140/2019/162253 від 19.07.2019р.

Як встановлено судами, позивач подав до митного органу всі необхідні документи на підтвердження заявленої у договорі вартості товару, зокрема: контракт, специфікації прайс-листи, калькуляції, комерційний інвойс, коносамент, міжнародну товарно-транспортну накладну, платіжні доручення, довідки, сертифікати та інші документи, що повністю підтверджують вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ, а також повідомлено про відсутність підстав для незастосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

Як зазначив суд першої інстанції, під час судового розгляду, митний орган не надав достатніх доказів, які б підтвердили сумніви щодо достовірності поданих відомостей, викликані розбіжністю у вазі товару заявленого у експортній декларації та митній декларації.

Враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав Митниці належні та допустимі докази на підтвердження ціни договору, а документи не містять розбіжностей та свідчать, що наведені у них дані піддаються обчисленню, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що Митниця прийняла оскаржуване рішення за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

Тому митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.

В рішенні Харківської митниці ДФС від 16.08.2019 р. № UA807000/2019/002791/2 року взагалі не зазначені конкретні обставин, відповідно до яких Харківська митниця ДФС прийшла до висновку про неможливість застосування основного методу.

Відповідач лише загально вказує про те, що позивачем надано не об`єктивні та не достатньо підтверджуючі документи, не зазначаючи при цьому, чому по документам, наданим підприємством не можливо було провести митне оформлення.

Колегія суддів зазначає, що Харківською митницею ДФС фактично не обґрунтовано взагалі підстави витребування додаткових документів, оскільки з текстів оскаржених рішень про коригування митної вартості наведене не вбачається.

Відповідно доводи відповідача щодо не надання підприємством додаткових документів не можуть вважатися обґрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищенаведене, положення ч. 2 ст. 77 КАС України, з урахуванням того, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості рішення від 16.08.2019 р. № UA807000/2019/002791/2 Харківською митницею ДФС не зазначені фактичні підстави не застосування основного методу, доводи відповідача щодо надання позивачем неповного пакету документів, не відповідність наданих документів, не надання позивачем додаткових документів, не відповідність визначеної митної вартості товару, не можна вважати обгрунтованими.

З урахуванням вищезазначеного, оскаржуване рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості від 16.08.2019 р. № UA807000/2019/002791/2 року не відповідає ст. 53, ст. 54, ст. 55, ст. 58 Митного кодексу України.

Також колегія суддів зазначає, що фактично, враховуючи зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, митний орган приймаючі дане рішення, не визначився чому саме не відповідають надані позивачем документи.

Щодо доводів апеляційної скарги, стосовно не надання позивачем інформаціїї щодо вартості транспортно-експедиційних послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Оскаржуване рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості від 16.08.2019 р. № UA807000/2019/002791/2 не містить інформації щодо не надання позивачем інформаціїї щодо вартості транспортно-експедиційних послуг та це не було підставою прийняття оскаржуваного рішення.

Колегія суддів зазначає, що суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, але які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач під час винесення рішення про корегування митної вартості товарів 16.08.2019 р. № UA807000/2019/002791/2, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, отже таке рішення підлягає скасуванню.

Щодо висновків відповідача про ненадання декларантом (відсутності у розпорядженні митного органу) інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари, інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; не надана декларантом інформації та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал витрат, понесених виробником у зв`язку із виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну, колегія суддів зазначає наступне.

Відсутність такої інформації щодо подібних та ідентичних товарів у відповідача не обґрунтовує неможливість визнання митної вартості товару, сам позивач не зобов`язаний надавати таку інформацію відповідачу.

Також колегія суддів зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення Харківської митниці ДФС від 16.08.2019 р. № UA807000/2019/002791/2 про коригування митної вартості товару є необґрунтованим, а отже таким, що підлягає скасуванню.

Щодо посилання відповідача на спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками колегія суддів зазначає наступне.

Спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари було оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю, якщо відсутні інші законні підстави для витребовування додаткових документів, не може бути підставою для такого витребовування та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту.

Відомості з інформаційних баз мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів ЗЕД, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

При цьому, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди раніше випущені товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 31.03.2020 р. у справі № 826/12344/15.

Щодо посилань апелянта в апеляційній скарзі на правову позицією Верховного Суду, викладену в постановах від 02.04.2019 по справі №826/14258/15, в яких зазначено, що саме на позивача покладається обов`язок доведення правильності визначення митної вартості свого товару, заявленої у ЕМД, колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведених висновків суду, позивачем надано до митного органу всі необхідні документи на підтвердження заявленої у договорі вартості товару, що повністю підтверджують вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ.

Враховуючи встановлені судом обставини, митний орган не навів обґрунтованого пояснення та не надав належних доказів, які б свідчили про наявні розбіжностей, які не дають можливості підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, заявленої позивачем під час митного оформлення, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи вищенаведене, доводи відповідача стосовно правомірності рішення Харківської митниці ДФС від 16.08.2019 р. № UA807000/2019/002791/2 є помилковими.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін . .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року по справі № 520/13117/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 22.06.2020 року