Постанова

від 15.06.2020 по справі 640/17415/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17415/19 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Костюк Л.О., Черпіцької Л.Т.,

за участю секретаря: Рагімової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТРОЛПЕЙ УКРАЇНА" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТРОЛПЕЙ УКРАЇНА" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНТРОЛПЕЙ УКРАЇНА" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.06.2019 року № 07562615140103, № 0757261514103, № 07582615140103.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Наказу Головного управління ДФС у м. Києві Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ КОНТРОЛПЕЙ УКРАЇНА від 19.04.2019р. № 4855 (далі - Наказ), відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Позивача з питань дотримання податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ (раніше - ТОВ АККОРДА ) (ІКЮО 39424712, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Глинки, будинок 7) за квітень - грудень 2016 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 10.05.2019р. № 284/26-15-14-01-03/33781566 , яким встановлено порушення Позивачем:

1) п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134. п. 135.1 ст. 135 ПК України, ст. 4, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. № 996-XIV, пп. 2.1 і 2.2 Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995р. № 88. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704, п. 6, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 226 219 грн., у тому числі по періодах: за 2016 рік у сумі 226 219 грн.;

2) п. 198.1, п. 198.3.П. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 772 889 грн., у тому числі по періодах: за квітень 2016 року на суму 82 591 грн., за травень 2016 року на суму 81216 грн., за червень 2016 року на суму 82 055 грн., за липень 2016 року на суму 86 688 грн., за серпень 2016 року на суму 84 039 грн., за вересень 2016 року на суму 80 536 грн., за жовтень 2016 року на суму 86 666 грн., за листопад 2016 року на суму 109 497 грн.. за грудень 2016 року на суму 79 601 грн.;

3) п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, а саме не надано платником податків представникам ГУ ДФС у м. Києві оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

Позивачем подано Заперечення на Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 10.05.2019 року № 284/26-15-14-01-03/33781566.

За результатами розгляду Заперечень ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення про залишення висновків Акту без змін, а заперечення ТОВ КОНТРОЛПЕЙ УКРАЇНА без задоволення.

На основі висновків, викладених в Акті, ГУ ДФС у м. Києві винесено ППР від 10.06.2019 року № 07562615140103, № 0757261514103 та № 07582615140103

Згідно з ППР № 07562615140103 встановлено нібито порушення ТОВ КОНТРОЛПЕЙ УКРАЇНА п. 44.1 ст. 44. пп. 134.1.1 ст. 134, п.135.1 ст. 135 ПК України, ст. 4, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, пп. 2.1 і 2.2 Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995р. № 88, п. 6, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 (Витрати), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318 і збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 226 219.00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 56 554,75 грн.

Відповідно до ППР № 0757261514103 встановлено нібито порушення ТОВ КОНТРОЛПЕЙ УКРАЇНА п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем на податок на додану вартість на 690 298,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 172 574,50 грн.

Згідно з ППР № 07582615140103 встановлено нібито порушення ТОВ КОНТРОЛПЕЙ УКРАЇНА п. 44.1, п. 44,2, п. 44.6 ст. 44. п. 85.2ст. 85 ПК України та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 510,00 грн.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції встановлено, що податкові накладні, складені ТОН "КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ" (попередня назва - ТОН "АККОРДА") для ТОН КОНТРОЛПЕЙ УКРАЇНА , за електронним підписом Тищенко М.О., як керівника ТОВ "КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ", особи яка діяльністю товариства не займалась і намірів займатися не мала (не здійснювала діяльність, яка пов`язана з виробництвом, продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт, наданням послуг тощо). Таким, чином, у зв`язку з дефектністю зазначених податкових накладних, складених з порушенням вимог чинного законодавства щодо складання первинних документів, такі документи не мають юридичної сили первинних документів.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2014 року між ТОВ КОНТРОЛПЕЙ УКРАЇНА та ТОВ РЕАЛ-КОНТАКТ було укладено Договір суборенди № ОТ 1121.

В подальшому, Договором від 30.11.2014 року про внесення змін до договору суборенди № ОТ 1121 від 01.08.2014 року змінено сторону у зобов`язанні - надавачем послуг оренди встановлено ТОВ АККОРДА (яке надалі було перейменоване в ТОВ КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ ).

Право Орендаря на передачу Приміщення в суборенду передбачено умовами укладеного з Орендодавцем Договору оренди. Власником нежитлового приміщення є ТОВ Укропткульттовари , юридична особа, що зареєстрована і діє за законодавством України.

Додатково, 15.01.2016 року між сторонами також був підписаний Договір суборенди для розміщення спеціальних конструкцій № ДСР 152. Суборендар 03.02.2016 року отримав і 31.12.2016 року повернув відповідні площі згідно з актами приймання і повернення площ.

11 лютого 2016 року між сторонами також був підписаний ще один Договір № 1860/1 про надання послуг по догляду за рослинами.

Відповідно до Угоди від 31.10.2016 року про розірвання Договору суборенди № ОТ 1121 від 01.08.2014 року Суборендарем 31.12.2016 року припинено господарські відносини з суборенди, сервісних та інших послуг, зазначені документи підписані уповноваженими представниками сторін.

Відповідна інформація відображена в регістрах бухгалтерського обліку у належних первинних документах (актах прийому-передач та видаткових накладних), а сплата за надані послуги підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Всі зазначені документи були надані Позивачем разом із листом № 2108/1 від 21.08.2018 року у відповідь на лист Головного управління ДФС у м. Києві № 34313/10/26-15-14-01-03 від 24.07.2018 року.

Разом з тим, як зазначив відповідач дослідивши надані до перевірки документи у сукупності, встановлено наступне:

- дефектність наданих ТОВ КОНТРОЛПЕЙ УКРАЇНА до перевірки первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ "КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ" (попередня назва - ТОВ "АККОРДА") (первинні документи ТОВ "АККОРДА" - податкові накладні) видані і підписані від імені ОСОБА_1 непричетної до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства);

- наявність вироку Вишгородського районною суду Київської області від 06.04.2018 Справі №363/4995/17 (кримінальне проваджений №42015000000002519 від 16.11.2015), яким ОСОБА_1 (керівника ТОВ "КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ") визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 сі. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України, свідчить про дефектність зазначених документів.

Відповідно до пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За пунктами 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. (п.200.1 ст.200 ПК України).

У той же час за приписами п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до частини 1 статті 3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку відповідних сум до витрат чи до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, в тому числі, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуг) та його оплати, а також наявність ділової мети отримання товару, пов`язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підтвердження вказаних обставин позивачем було додано до матеріалів справи копії наступних первинних документів, а саме: договір суборенди приміщення № ОТ 1121 від 01.08.2014 року з додатками; договір від 30.11.2014 року про внесення змін до договору суборенди № ОТ 1121 від 01.08.2014 року; договір суборенди для розміщення спеціальних конструкцій від 15.01.2016 року; договір від 11.02.2016 року № 1860/1 про надання послуг по догляду за рослинами, копії Актів наданих послуг за періоди 16.03.2016 року по 31.12.2016 року; платіжних доручень за період з 03.03.2016 рік по 08.12.2016 року.

Надані позивачем первинні документи дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, та містять усі дані, які є обов`язковими реквізитами первинних документів відповідно до зазначених вище положень законодавства.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Аккорда" (код ЄДРГІОУ 39424712), яке в подальшому було перейменоване у ТОВ "Компанія Рестайл", як юридична особа, основним видом діяльності якої було надання в оренду нерухомого майна, здійснювала свою діяльність з 2014 до 2018 року.

Як вбачається з Акту перевірки, протягом зазначеного часу директором останнього була не лише ОСОБА_1 , а й інші особи, які не визнавалися винними у вчиненні будь- яких злочинних діянь у сфері господарської діяльності.

У той же час, контролюючий орган, під час перевірки, підтвердив як факт здійснення позивачем своєї діяльності у вказаному приміщенні, як і факт реєстрації в ЄРПН податкових накладних, виписаних ТОВ "Акорда" у 2016 році.

Колегією суддів під час судового засідання досліджено вирок від 06.04.2018 року у справі №363/4995/17, на який посилався відповідач, як на підставу донарахування позивачу податкових зобов`язань, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до змісту вироку, ОСОБА_1 , що була директором ТОВ "Акорда" у 2016 році, було визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст.205-1 КК України, а саме в пособництві у підробленні документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи-підприємця, тобто внесення в документи, що відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи-підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості.

При цьому, вказаний вирок не містить жодних відомостей, які б відображали обставин фінансово-господарської діяльності ТОВ "Акорда", як юридичної особи , та позивача у 2016 році , про відсутність ознак реальності якої, зазначає відповідач в своєму Акті перевірки.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За вказаних обставин, у відповідності до приписів ст.73 КАС України, вказаний вирок є неналежним доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки він не містить інформацію щодо предмета доказування .

Постанова Верховного Суду від 04 вересня 2018 року (справа №826/18952/14) адміністративне провадження №К/9901/8100/18) містить правовий висновок про те, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили.

В постанові Верховного Суду від 29.03.2018р. (провадження К/9901/6497/18, справа №826/3498/15) зазначено, що: " жодних фактів, які б свідчили про здійснення цим підприємством нереальної господарської діяльності, зокрема за правовідносинами із Товариством, цим вироком не встановлено. За змістом частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, чинній на час розгляду справи у суді касаційної інстанції) вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. З огляду на преюдиціальність, як властивість судового рішення, вирок суду має обов`язкове значення для адміністративного суду лише в частині встановлених фактичних обставин, а не правової оцінки чи судових висновків. З урахуванням наведеного, а також того, що дана обставина не досліджувалась у судах попередніх інстанцій з огляду на дату винесення відповідного вироку, посилання на такий вирок як на обставину, що має значення при винесенні судового рішення суду касаційної інстанції у цій справі, є необґрунтованим".

У постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року (справа №808/1507/16, адміністративне провадження №К/9901/25309/18) зазначено, що: "сам факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили".

Суд апеляційної інстанції зазначає на помилковість прийняття судом першої інстанції, як доказ по справі, вищезазначений вирок, оскільки як вбачається з даного вироку, підприємство позивача в ньому не зазначене.

Таким чином на підставі даних вироку, не можливо зробити висновки що угоди між позивачем та контрагентом укладалися з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою настання реальних господарських наслідків.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновків податкового органу та суду першої інстанції щодо відсутності реальних правових наслідків здійснених господарських операцій позивача з ТОВ АККОРДА .

Таким чином, колегія суддів вважає встановленим факт отримання послуг позивачем та їх оплати, а також наявність ділової мети отримання таких послуг, пов`язаної із подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, вказане свідчить про правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту за операціями з ТОВ "Аккорда".

Отже, фінансова відповідальність платника податку можлива лише за умови доведення контролюючим органом факту порушення таким платником законодавства з питань оподаткування , чого під час розгляду даної справи встановлено не було.

Відтак, підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.06.2019 року були відсутні.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність своїх дій.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, та те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Керуючись статтями 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТРОЛПЕЙ УКРАЇНА" задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТРОЛПЕЙ УКРАЇНА" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.06.2019 року№07562615140103, №0757261514103, №07582615140103.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Костюк Л.О.

Суддя Черпіцька Л.Т.

Повний текст постанови виготовлено - 19 червня 2020 року.