Рішення від 11.06.2020 по справі 910/13174/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2020Справа № 910/13174/18

За позовом Акціонерного товариства Укргазвидобування (м. Київ)

до 1. Кабінету Міністрів України (м. Київ)

2. Державної казначейської служби України (м. Київ)

про стягнення 56.797.842.475,24 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Собко О.В.

Від відповідача-1: Божко В.Г.

Від відповідача-2: Семенюк О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про стягнення 56.797.842.475,24 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку з прийняттям КМУ постанови від 01.10.2015 № 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" Кабінетом Міністрів України не було визначено джерел фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, в тому числі позивачу, що завдало Акціонерному товариству Укргазвидобування збитки у вигляді упущеної вигоди в пред`явленому до стягнення розмірі, оскільки позивач був позбавлений права на вільний продаж природного газу за ринковими цінами та позбавлений права отримання компенсації, передбаченої ч. 7 ст. 11 ЗУ Про ринок природного газу .

Розмір пред`явлених до стягнення збитків визначено позивачем шляхом здійснення власного розрахунку шляхом зменшення економічно обґрунтованих витрат з урахуванням допустимого рівня прибутку, який товариство могло би отримати при реалізації газу за ринковими цінами, на доходи отримані від реалізації природного газу в рамках покладених на позивача спеціальних обов`язків.

05.11.18. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Кабінет міністрів України проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

14.11.18. позивачем подано відповідь на відзив.

07.12.19. відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.18., залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.19., залучено Державну казначейську службу України як співвідповідача у справі; закрито провадження у справі; повернуто позивачу з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 616.700,00 грн.

Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.04.19. справу № 910/13174/18 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 17.09.19. у справі № 910/13174/18 ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.18. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.19. скасовано, справу направлено до Господарського суду міста Києва про продовження розгляду.

Протоколом автоматизованого розподілу справу № 910/13174/18 передано для розгляду судді Ващенко Т.М., з огляду на що ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.19. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження, призначено підготовче засідання на 10.12.19.

10.12.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 16.01.20.

16.01.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.02.20.

11.02.20., 03.03.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 03.03.20., 02.04.20.

Судове засідання по розгляду справи по суті, призначене на 02.04.20., не відбулось, з огляду на що ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.20. призначено судове засідання по розгляду справи по суті на 21.05.20.

21.05.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 11.06.20.

Під час розгляду спору судом враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, комплексності правової кваліфікації відносин, з яких виник спір, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми процесуального права, визначається розумність строку розгляду цієї справи.

В судовому засіданні 11.06.20. позивачем підтримано свої позовні вимоги, відповідачі проти позову заперечували.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 11.06.20. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 стаття 11 Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Закон) з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

При цьому, пунктом 7 частини 4 статті 11 Закону визначено, що рішення Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу має визначати джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, з урахуванням положення частини сьомої цієї статті.

Частиною 7 статті 11 Закону передбачено, що суб`єкт ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов`язки відповідно до частини першої цієї статті, має право на отримання компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб`єктом, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов`язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

01.10.15. Кабінет Міністрів України, на підставі статті 11 Закону, прийняв рішення у формі постанови № 758, якою затвердив Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) (далі - Положення).

У подальшому до вказаного Положення неодноразово були внесені зміни.

Беручи до у ваги, що в межах розгляду даного господарського спору позивачем спірний період визначений як IV квартал 2015 року - І квартал 2017 року, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про застосування відповідних редакції Положення.

Кабінетом Міністрів України при прийнятті рішення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, відповідно до частини 4 статті 11 Закону визначено обсяг спеціальних обов`язків; коло суб`єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки; категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов`язки; територію та умови виконання спеціальних обов`язків.

Водночас, позивач вказує, що Кабінет Міністрів України не визначив джерел фінансування та порядку визначення компенсації, право на отримання якої має суб`єкт ринку природного газу, на якого покладені спеціальні обов`язки.

Позивач посилається на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2018 у справі № 826/6064/17, позов Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено повністю, а саме: визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у не визначенні джерел фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, при прийнятті постанови від 01.10.2015 № 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період).

Також позивач посилається на постанову від 19.07.17. у справі № 826/6066/17.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку з прийняттям КМУ постанови від 01.10.2015 № 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" Кабінетом Міністрів України не було визначено джерел фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, в тому числі позивачу, що завдало Акціонерному товариству Укргазвидобування збитки у вигляді упущеної вигоди в пред`явленому до стягнення розмірі, оскільки позивач був позбавлений права на вільний продаж природного газу за ринковими цінами та позбавлений права отримання компенсації, передбаченої ч. 7 ст. 11 ЗУ Про ринок природного газу .

Статтею 56 Конституції України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач посилається на приписи статті 22 ЦК України (збитки у вигляді упущеної вигоди) та ст. 1173 Цивільного кодексу України (якою передбачено відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування).

Розмір пред`явлених до стягнення збитків визначено позивачем шляхом здійснення власного розрахунку шляхом зменшення економічно обґрунтованих витрат з урахуванням допустимого рівня прибутку, який товариство могло би отримати при реалізації газу за ринковими цінами, на доходи отримані від реалізації природного газу в рамках покладених на позивача спеціальних обов`язків. Доходи отримані від реалізації природного газу в рамках покладених на позивача спеціальних обов`язків розраховано шляхом множення обсягів реалізації газу на ціну, що встановлена згідно з постановами Уряду для позивача.

Заперечуючи проти заявленого позову Кабмін зазначає наступне:

- рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2018 у справі № 826/6064/17 та постанова від 19.07.17.№ 826/6066/17 не мають преюдиційного значення для вирішення справи № 910/13174/18.

- з системного аналізу положень Закону України "Про ринок природного газу" вбачається, що право на отримання компенсації не є абсолютним та безумовним, а напряму залежить від цілого ряду обставин та інших положень чинного законодавства України;

- для застосування приписів статті 22 ЦК України, а саме такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками. Свої доводи відповідач обґрунтовує правовою позицією Верховного Суду, викладеного в постанові 03.08.2018 у справі № 923/700/17, та зазначає, що в даному позові відсутні всі елементи складу цивільного правопорушення, зокрема збитки, протиправна поведінка та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та збитками.

- позивач у своєму позові зазначає, що йому завдано майнову шкоду у вигляді недоотриманої компенсації, яку позивач кваліфікує як упущену вигоду. На спростування таких обставин Кабмін, посилаючись на приписи статті 142, 224, 225 Господарського кодексу України, зазначає, що грошові кошти в сумі 6 633 860 000,00 грн не є шкодою/збитками, які можуть бути відшкодовані в порядку ст. ст. 11,66, 1173 ЦК України та ст. 225 ГК України.

- розрахунок допустимого рівня прибутку від реалізації природного газу є теоретичним обґрунтуванням можливості отримання доходу, що не є підставою для його стягнення;

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.

Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

Відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Умовами статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статті 1173 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Як судом встановлено вище та не спростовано сторонами у межах розгляду цього спору, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2018 у справі №826/6064/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018, визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у не визначенні джерел фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, при прийнятті Постанови КМУ від 01.10.2015 № 758 Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період).

При цьому, ухвалюючи таке рішення Окружний адміністративний суд міста Києва виходив з того, що Кабінетом Міністрів України при прийнятті рішення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, відповідно до частини 4 статті 11 Закону, визначено обсяг спеціальних обов`язків; коло суб`єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки; категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов`язки; територію та умови виконання спеціальних обов`язків. Однак, на дату звернення позивача до суду та розгляду і вирішення даної адміністративної справи по суті Кабінет Міністрів України не визначив джерел фінансування та порядку визначення компенсації, право на отримання якої має суб`єкт ринку природного газу, на якого покладені спеціальні обов`язки.

Також постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2017 (залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 у справі №826/6066/17 та постановою Верховного Суду від 21.08.2019.):

- визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у не визначенні джерел фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, при прийнятті постанови від 22.03.2017 року № 187 Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу .

- зобов`язано Кабінет Міністрів України виконати п. 7 ч. 4 ст. 11 Закону України Про ринок природного газу , а саме визначити джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, шляхом внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року № 187 Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу , передбачивши у цій постанові джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки.

При цьому в своїй постанові Верховний Суд наголосив, що правова конструкція частини четвертої статті 11 Закону № 329 передбачає єдину умову для визначення джерел фінансування та порядку виплати компенсації це покладання спеціальних обов`язків. За такого правового регулювання, у разі покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу, відповідач повинен прийняти рішення про джерела фінансування та порядок визначення компенсації.

Верховний Суд вказав, що він не ототожнює обов`язок визначення джерел фінансування та порядку компенсації з автоматичною виплатою фактичних витрат за виконання спеціальних обов`язків, оскільки частина сьома статті 11 Закону № 329 вимагає економічного обґрунтування витрат, отже, наявність або відсутність витрат, пов`язаних з виконанням спеціальних обов`язків є окремим предметом захисту порушених прав.

Отже, на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди обставини щодо неправомірної бездіяльності Кабміну в аспекті не визначення джерел фінансування та порядку визначення компенсації, передбаченої Законом України "Про ринок природного газу" не підлягають доведенню в межах даної справи в силу приписів частини 4 статті 75 ГПК України обставини.

Щодо факту наявності шкоди та її розміру суд зазначає наступне.

Категорії "збитки" та "шкода" є дефініціями цивільного законодавства. Різниця між даними правовими поняттями полягає в тому, що під шкодою прийнято розуміти втрати, яких зазнала потерпіла сторона у формі знищення або пошкодження майна внаслідок протиправної поведінки іншої особи, тобто це зменшення кількості майнового блага. Збитки - це грошова оцінка (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди.

Позивачем заявлено до стягнення збитки у вигляді упущеної вигоди розраховані шляхом зменшення економічно обґрунтованих витрат з урахуванням допустимого рівня прибутку, який товариство могло би отримати при реалізації газу за ринковими цінами, на доходи отримані від реалізації природного газу в рамках покладених на позивача спеціальних обов`язків.

При здійсненні розрахунку позивачем не зазначено ні формули, за якою такий розрахунок здійснювався, не визначено ні коефіцієнт допустимого рівня прибутку, при розрахунку допустимого рівня прибутку від реалізації газу природного вихідні дані (такі як мінімальна ціна, ціна для промислових споживачів, середньозважена ціна за результатами торгів та ТБ Українська енергетична біржа ) в частині періодів не враховано.

За викладеного означений розрахунок не приймається судом як такий, що не є належним, документально підтвердженим, обґрунтованим, підтвердженим реальними вихідними даними, що існували за період з IV квартал 2015 року - І квартал 2017 року.

При цьому, розраховуючи суму збитків позивач зазначає, що ним фактично здійснюється розрахунок компенсацій за виконання спеціальних обов`язків (т. 1 арк. справи 44).

З наведеного слідує, що позивач, звертаючись із даним позовом фактично має намір стягнути з Кабміна суму компенсації.

За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

З огляду на вказане, суд зазначає, що приписи частини 7 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" є підставою виникнення у Компанії законодавчо закріпленого права на отримання компенсації, у Кабінету Міністрів України обов`язку забезпечити здійснення такої компенсації.

За приписами статті 5 Господарського процесуального кодексу України слідує, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Процесуальний закон регламентує право суду захистити порушені права сторони у спосіб, визначений в позовній вимозі, лише за умови, якщо закон або договір не містять ефективного способу такого захисту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем є за своєю правовою природою є зобов`язальними та підлягають захисту в спосіб передбачений нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, зокрема, але не виключно шляхом стягнення суми компенсації. У межах даного позову порушені права позивача не можуть бути відновлені крізь призму деліктниних правовідносин з відповідачем.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з підстав відсутності належного обґрунтування розміру пред`явлених до стягнення грошових коштів та з підстав того, що порушене право сторони на отримання матеріальної компенсації не може бути інтерпретоване такою стороною, як завдання шкоди.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін є такими, що не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 22.06.20.

Суддя Т.М. Ващенко