Ухвала

від 16.06.2020 по справі 910/4071/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні скарги

м. Київ

16.06.2020Справа № 910/4071/17

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Котнар-М

на дії державного виконавця Берегівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (90202, Закарпатська область, м. Берегове, вул. Шевченка, 49)

У справі № 910/4071/17

За позовом Компанії Р енд А Бейлі енд Ко (R & A Baily & Co) (Ненгор Хаус, Вестерн Істейг, Дублін 12, Ірландія, ідентифікаційний код відсутній; адреса для листування: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 37)

До 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "КОТНАР-М" (90260, Закарпатська обл.., Берегівський р-н, с. Мужієво, вул. Ференца Ракоці ІІ, буд. 274/а; ідентифікаційний код: 36210111)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Медіатрейдінг" (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 13/2; ідентифікаційний код: 37568896)

Про визнання торговельних марок добре відомими та припинення порушення прав інтелектуальної власності

Суддя Бондаренко Г. П.

Секретар судового засідання Лебович А. О.

Представники учасників справи та ВДВС: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія Р енд А Бейлі енд Ко (R & A BAILEY & CO) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОТНАР-М" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Медіатрейдінг" про визнання торговельних марок добре відомими та припинення порушення прав інтелектуальної власності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 зі справи № 910/4071/17, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2018, позов задоволено повністю, з посиланням на його обґрунтованість.

Постановою Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду від 11.12.2018 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КОТНАР-М" задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 у справі № 910/4071/17 скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "КОТНАР-М" та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Медіатрейдінг" вилучити з цивільного обороту та знищити лікер під назвою "O'DAILYS" (Дейліс), включаючи його види "O'Dailys Original", "O'Dailys Hazelnut", "O'Dailys Tiramisu", "O'Dailys Chokolate", "O'Dailys Coffee" як такий, що був виготовлений та введений в цивільний оборот з порушенням прав інтелектуальної власності компанії Р енд А Бейлі енд Ко (R & A BAILEY & CO) на добре відомі торговельні марки "BAILEYS", " Бейліс " та торговельні марки "BAILEYS", "Бейліз" за свідоцтвами України №№ 8539, 115136. У відповідній частині прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

На виконання Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду України від 11.12.2018 по справі №910/4071/17 Господарським судом міста Києва видано наказ від 27.12.2018.

24.04.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" за вих. № 57/10 від 16.04.2020 на дії державного виконавця Берегівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в якій скаржник просить:

1) визнати протиправними дії державного виконавця Берегівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України В. Кіндрат у виконавчому провадженні №58563144, відкритого на виконання наказу по справі №910/4071/17 від 27.12.2018, виданого Господарським судом міста Києва, щодо відмови (лист від 03.04.2020 №1248/18.1-38) у задоволенні вимоги ТОВ "Котнар-М" (заява №37/01 від 26.03.2020) про закриття виконавчого провадження, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення;

2) зобов`язати державного виконавця Берегівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України В. Кіндрат закрити виконавче провадження №58563144, яке відкрите на виконання наказу по справі №910/4071/17 від 27.12.2018, виданого Господарським судом міста Києва, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 24.04.2020 № 05-23/420 здійснено повторний автоматизований розподіл матеріалів заява, у зв`язку із відпусткою судді Зеленіної Н.І.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2020 суддею-доповідачем визначено Бондаренко Г.П.

12.05.2020 Суд прийняв скаргу відповідача до розгляду та призначив судове засідання щодо розгляду скарги на 16.06.2020. Запропонував виконавчій службі подати пояснення на скаргу на бездіяльність органу виконавчої служби при виконанні рішення у господарській справі № 910/4071/17, повідомив учасників справи, що явка їх в судове засідання не є обов`язковою та про особливості розгляду в період дії карантинних заходів, а також про можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних заходів.

09.06.2020 від Берегівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли заперечення щодо поданої відповідачем скарги, в яких просив в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Котнар-М відмовити.

12.06.2020 від відповідача (заявника) надійшло клопотання про проведення засідання без участі представника (електронна пошта, без ЄЦП).

В судове засідання, призначене на 16.06.2020 представники ВДВС, скаржник та інші учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Відповідно до частини 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, їх явка в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Розглянувши матеріали скарги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

На виконанні у Берегівському районному відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 58563144 з примусового виконання наказу по справі № 910/4071/17 від 27.12.2018, виданого Господарським судом міста Києва, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Котнар-М на користь Компанії Р енд А Бейлі енд Ко (R & A Baily & Co) 20 480 грн, з яких: 5 600,00 грн - судового збору та 14 880, 00 грн - витрат на оплату судової експертизи.

27.03.2020 до Берегівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява № 37/01 Товариства з обмеженою відповідальністю Котнар-М про закриття виконавчого провадження, в якій скаржник зазначає, що окрім зобов`язання сплатити на користь стягувача кошти у сумі 20 480 грн за наказом Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі № 910/4071/17 Товариство з обмеженою відповідальністю Котнар-М зобов`язане сплатити 2 048 грн виконавчого збору та 369 грн витрат виконавчого провадження, згідно вимог, заявлених виконавцем у цьому виконавчому провадженні, що разом становило - 22 897 грн.

Так, станом на 25.03.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю Котнар-М заборгованість була частково погашена на суму 15580 грн., зокрема: 19.03.2019 - 1000 грн. що підтверджено п/д №55, 21.05.2019 - 5000 грн, що підтверджено п/д №99, 24.05.2019 - 2000 грн, що підтверджено п/д №103, 27.05.2019 - 3000 грн, що підтверджено п/д №106, 28.05.2019 - 2000 грн. що підтверджено п/д №108, 30.05.2019 - 2580 грн, що підтверджено п/д №114.

26.03.2020 скаржник сплатив ще 2 357 грн в рахунок погашення заборгованості відповідно до платіжного доручення № 148 від 26.03.2020.

Таким чином, залишок заборгованості скаржника по виконавчому провадженню складав 4 960 грн.

Зважаючи на те, що постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду України від 11.12.2018 по справі № 910/4071/17 було також стягнуто з компанії Р енд А Бейлі енд Ко (R & A BAILEY & CO) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОТНАР-М" 4 960 грн, що складались із судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1760,00 грн та судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції у розмірі 3200,00 грн, на виконання чого видано наказ від 27.12.2018, скаржник звернувся до Компанії Р енд А Бейлі енд Ко (R & A Baily & Co) із заявою № 66/01 від 19.07.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Оскільки, відповідно до статей 601, 602 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних позовних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (односторонній правочин), і для цього не потрібно волевиявлення іншої сторони, скаржник просив закрити виконавче провадження, у зв`язку з повним виконанням рішення згідно із виконавчим документом.

Листом № 6248/18.1-38 державний виконавець Берегівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконанні якого передував наказ Господарського суду міста Києва від 27.12.2020 роз`яснив скаржнику, що станом на 03.04.2020 по виконавчому провадженню № 58563144 залишок боргу складає 4 960 грн, з яких (4509, 09 грн боргу та 450, 91 грн виконавчий збір), зарахування зустрічних однорідних вимог Законом України Про виконавче провадження не передбачено, у зв`язку з чим закриття виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження неможливе.

Крім того, виконавець зазначив, що наказ від 27.12.2018 по справі № 910/4071/17 про стягнення з Компанії Р енд А Бейлі енд Ко (R & A BAILEY & CO) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОТНАР-М" 1760,00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі та 3200,00 грн судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції у розмірі є окремим виконавчим документом, який слід пред`явити до виконання до відповідного органу ДВС або приватному виконавцю згідно норм Закону України Про виконавче провадження .

У своїх запереченнях на скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОТНАР-М" Берегівський районний відділ Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вказує, що станом на 24.04.2020 боржником було сплачено на депозитний рахунок Берегівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишок боргу в сумі 4 960 грн, з яких 4509, 09 грн боргу перераховано на користь стягувача компанія Ренд А Бейлі енд Ko (R & A BAILEY & СО) та 450, 91 грн виконавчого збору перераховано до Державного бюджету України.

Як наслідок, 27.04.2020 заступником начальника Берегівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кіндратом В.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження .

Скаржник посилаючись на протиправність дій державного виконавця, що виявлялись у відмові останнього закрити виконавче провадження у зв`язку із фактичним виконанням зобов`язання зазначив, що Закон України Про виконавче провадження не містить заборони щодо можливості виконання судового рішення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, адже добровільне виконання може здійснюватися у будь-який передбачений чинним законодавством спосіб, або у спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства, у випадку, коли залік не потрапляє під обмеження, встановлені статтею 602 Цивільного кодексу України.

Зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, який не потребує волевиявлення іншої сторони, і лише у випадку, якщо інша сторона зустрічних зобов`язань заперечує проти зарахування вимог, вона може оскаржити таку заяву лише у судовому порядку.

Скаржник стверджує, що позиція та дії державного виконавця щодо відмови у закритті виконавчого провадження на підставі направлення заяви боржником про зарахування зустрічних однорідних вимог через відсутність на це права суперечить статті 601 Цивільного кодексу України і таким чином, виконавець проігнорував, що за законом правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог та не визнав права, що виникло на підставі постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2018 по справі № 910/4071/17 та реалізовується Наказом Господарського суду міста Києва від 27.12.2018.

Статтею 129-1Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статі 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу частин 1, 2 статті 5 Закону України Про виконавче провадження , примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.

За змістом частини 1 статті 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону України Про виконавче провадження внормовано, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Так, виконавець керуючись принципом обов`язковості виконання рішень, який є основоположним на стадії виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа, в даному випадку наказу на примусове виконання рішення суду, зобов`язаний відкрити виконавче провадження шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Суд зазначає, що дійсно добровільне виконання зобов`язання на стадії виконавчого провадження допускається, зобов`язання можуть бути припинені шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог (в даному випадку грошових) на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов`язань, оскільки добровільне виконання може здійснюватися у будь-який передбачений чинним законодавством спосіб, або у спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства. Якщо залік не потрапляє під обмеження, встановлені статті 602 Цивільного кодексу України, він вважається таким, що може бути здійснений сторонами.

Проте, Суд відхиляє доводи скаржника про те, що державним виконавцем всупереч вимогам Закону України Про виконавче провадження та нормам Цивільного кодексу України не враховано добровільного виконання частини зобов`язання, не прийнято до уваги заяву боржника про зарахування зустрічних однорідних вимог та відмовлено у закритті виконавчого провадження, з огляду на наступне.

Законом України Про виконавче провадження , а саме статтею 39, встановлено виключний перелік підстав для закриття виконавчого провадження.

Скаржник посилаючись на встановлену законодавством можливість щодо припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних вимог, зазначаючи, що за своєю правовою природою така заява є одностороннім правочином, який не потребує волевиявлення іншої сторони, та одночасно вказуючи на встановлені умови, за яких такий залік може здійснюватися, не враховує останні.

Аналіз статті 602 Цивільного кодексу України дає змогу дійти до висновку, що інша сторона зобов`язання має право заперечити заявлену вимогу про залік, наприклад, у разі недійсності вимоги або відсутністю передбачених законом умов для зарахування зустрічних однорідних вимог.

Для припинення зобов`язання таким способом достатньо волевиявлення однієї сторони, а саме направлення іншій стороні відповідної заяви, проте сам залік має бути здійснений взаємно і добровільно учасниками господарських відносин шляхом здійснення відповідних дій, зафіксувавши, таким чином, факт безготівкового розрахунку.

Як правильно визначив сам скаржник у разі, якщо інша сторона зобов`язання заперечує проти зарахування вимог, вона може оскаржити таку заяву у судовому порядку.

Для зарахування зустрічних однорідних необхідно існування між сторонами таких зобов`язань правовідносин: однорідних та зустрічних. Разом з тим, в даному випадку на державного виконавця покладено функцію з примусового виконання рішення суду, тобто виконавець не є стороною приватно-правових зобов`зальних відносин, а тому зарахування зустрічних однорідних вимог щодо стягнення судового збору не регулюється положеннями статті 602 ЦК України.

Таким чином виконавець, діючи в рамках закону та в межах повноважень, визначених законом, правомірно відмовив скаржнику у закритті виконавчого провадження у зв`язку з направленням боржником заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог Компанії Р енд А Бейлі енд Ко (R & A Baily & Co) на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження , у зв`язку із наявною заборгованістю згідно виконавчого документу, який перебуває на виконанні.

Посилання скаржника на відмову виконавця визнавати факт зарахування вимог через відсутність на це права є безпідставним, адже у своїй відповіді держаний виконавець не заперечував про наявність у сторін права мирно врегулювати відносини, в тому числі шляхом зустрічного зарахування, а лише вказав, що законодавчо у нього відсутні підстави для закриття виконавчого провадження, так як направлення заяви боржником стягувачу відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України не може визнаватись фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Натомість, держаний виконавець роз`яснив Товариству з обмеженою відповідальністю Котнар-М , що наказ по справі № 910/4071/17 від 27.12.2018 виданий Господарським судом м. Київ про стягнення з Ренд А Бейлі енд Ко на користь ТОВ Котнар-М 1760 грн судового збору за розгляд справи в суду апеляційної інстанції, 3200 грн судового збору за розгляд справи в суду касаційної інстанції, є окремим виконавчим документом.

Згідно статті 24 Закону України Про виконавче провадження виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Отже, держаний виконавець зазначив, що такий наказ № 910/4071/17 від 27.12.2018 слід пред`явити до виконання до відповідного органу ДВС або приватному виконавцю, відповідно Закону України Про виконавче провадження .

Суд приходить до висновку, що державний виконавець Берегівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України діяв перш за все згідно із нормами Закону України Про виконавче провадження , яким визначено порядок та спосіб вчинення виконавчих дій, і до його повноважень при вчиненні виконавчих дій не входить визначення правової природи правочинів, зокрема, і щодо наявності підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог між стягувачем та боржником.

Суд звертає увагу скаржника на те, що його право на припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не оспорюється, оскільки таке право учасник господарських правовідносин має в силу Закону, однак зарахування зустрічних вимог в порядку примусового виконання рішення не передбачено Законом України Про виконавче провадження .

В такому випадку Товариство з обмеженою відповідальністю Котнар-М могло звернутися до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню в частині тих вимог щодо яких відбулось зустрічне зарахування, а саме 4960 грн.

Статтею 328 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню (ч.1). Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково , якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч.2).

В запереченнях на скаргу державний виконавець вказав, що Товариством з обмеженою відповідальністю Котнар-М 24.04.2020 сплачено на депозитний рахунок Берегівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишок боргу в сумі 4960 грн, у зв`язку з чим 27.04.2020 Заступником начальника Берегівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кіндрат В.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження .

Отже, вимога скаржника про зобов`язання державного виконавця Берегівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закрити виконавче провадження № 58563144, яке відкрите на виконання наказу по справі № 910/4071/17 від 27.12.2018, виданого Господарським судом міста Києва, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду не містить під собою жодного підґрунтя (є вичерпаною).

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі Шмалько проти України (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Практика Європейського суду із прав людини (зокрема рішення у справах Алпатов та інші проти України , Варава та інші проти України ) свідчить про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення. Виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 124 Конституції України.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали скарги та оцінивши доводи та заперечення сторін, Суд приходить до висновку, що права Товариства з обмеженою відповідальністю Котнар-М не були порушені, оскільки державний виконавець Берегівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кіндрат В.М., на виконанні якого перебував наказ Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Котнар-М на користь Компанії Р енд А Бейлі енд Ко (R & A Baily & Co) 20 480 грн в рамках виконавчого провадження № 58563144, діяв правомірно, в межах повноважень, у порядку та у спосіб, визначений Законом України Про виконавче провадження , а тому визнає вимоги скаржника необґрунтованими.

Згідно положень статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись статтями 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Котнар-М на дії державного виконавця Берегівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України при виконанні рішення суду по справі № 910/4071/17 відмовити.

2. Відповідно до частини 2 статті 235 дана набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржено у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 22.06.2020.

Суддя Г. П. Бондаренко