Постанова

від 16.01.2021 по справі 910/4071/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2021 року

м. Київ

справа № 910/4071/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В.(головуючий), Бенедисюка І.М. та Львова Б.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 16.06.2020 (суддя Бондаренко Г.П.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 (колегія суддів: Верховець А.А. - головуючий, Яковлєв М.Л., Поляков Б.М. )

за скаргою Товариства на дії державного виконавця Берегівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у справі 910/4071/17

за позовом компанії R & A Baily & Co (Р енд А Бейлі енд Ко; далі - Компанія)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" (далі - Товариство);

товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Медіатрейдінг"

про визнання торговельних марок добре відомими та припинення порушення прав інтелектуальної власності.

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог

Компанія звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Медіатрейдінг" про визнання торговельних марок добре відомими та припинення порушення прав інтелектуальної власності.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.09.2017, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2018, позов задоволено повністю, з посиланням на його обґрунтованість.

Постановою Верховного Суду від 11.12.2018 касаційну скаргу Товариства задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 у справі № 910/4071/17 скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "КОТНАР-М" та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Медіатрейдінг" вилучити з цивільного обороту та знищити лікер під назвою "O'DAILYS" (Дейліс), включаючи його види "O'Dailys Original", "O'Dailys Hazelnut", "O'Dailys Tiramisu", "O'Dailys Chokolate", "O'Dailys Coffee" як такий, що був виготовлений та введений в цивільний оборот з порушенням прав інтелектуальної власності компанії Р енд А Бейлі енд Ко (R & A BAILEY & CO) на добре відомі торговельні марки "BAILEYS", " Бейліс " та торговельні марки "BAILEYS", "Бейліз" за свідоцтвами України №№ 8539, 115136. У відповідній частині прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

На виконання Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду України від 11.12.2018 по справі №910/4071/17 Господарським судом міста Києва видано наказ від 27.12.2018.

Короткий зміст скарги на дії Виконавця

24.04.2020 до господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства на дії державного виконавця Берегівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі- Виконавець) в якій скаржник просить:

1) визнати протиправними дії Виконавця у виконавчому провадженні №58563144, відкритого на виконання наказу від 27.12.2018 по справі №910/4071/17, виданого господарським судом міста Києва, щодо відмови (лист від 03.04.2020 №1248/18.1-38) у задоволенні вимоги ТОВ "Котнар-М" (заява №37/01 від 26.03.2020) про закриття виконавчого провадження, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення;

2) зобов`язати Виконавця закрити виконавче провадження №58563144, яке відкрите на виконання наказу від 27.12.2018 по справі №910/4071/17, виданого господарським судом міста Києва, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду.

В обґрунтування скарги Товариство зазначає, що Виконавець при здійсненні виконавчих дій неправомірно відмовив визнавати факт зарахування зустрічних однорідних вимог через права на це, оскільки така позиція суперечить приписам статті 601 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020, у задоволенні скарги Товариства на дії Виконавця при виконанні рішення суду по справі № 910/4071/17 відмовлено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що з урахуванням сплати на депозитний рахунок Берегівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишку боргу в сумі 4 960 грн, були підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження; право скаржника на припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не оспорюється, оскільки таке право учасник господарських правовідносин має в силу інших норм законодавства, однак зарахування зустрічних вимог в порядку примусового виконання рішення не передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020, Товариство звернулося з касаційною скаргою, в якій просило скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу Товариства на дії Виконавця у справі № 910/4071/17.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема статей 202 та 601 Цивільного кодексу України, статті 203 Господарського кодексу України, статті 39 Закону України Про виконавче провадження .

Обставини справи, установлені судами

На виконанні у Берегівському районному відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 58563144 з примусового виконання наказу від 27.12.2018 по справі № 910/4071/17, виданого господарським судом міста Києва, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Котнар-М на користь Компанії Р енд А Бейлі енд Ко (R & A Baily & Co) 20 480 грн, з яких: 5 600,00 грн - судового збору та 14 880, 00 грн - витрат на оплату судової експертизи.

27.03.2020 до Берегівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява Товариства про закриття виконавчого провадження, в якій скаржник зазначав, що окрім зобов`язання сплатити на користь стягувача кошти у сумі 20 480 грн за наказом господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі № 910/4071/17 Товариство зобов`язане сплатити 2 048 грн виконавчого збору та 369 грн витрат виконавчого провадження, згідно вимог, заявлених виконавцем у цьому виконавчому провадженні, що разом становило - 22 897 грн.

Станом на 25.03.2020 Товариством було частково погашено заборгованість на суму 15 580 грн., зокрема: 19.03.2019 - 1 000 грн. що підтверджено п/д №55, 21.05.2019 - 5000 грн, що підтверджено п/д №99, 24.05.2019 - 2 000 грн, що підтверджено п/д №103, 27.05.2019 - 3 000 грн, що підтверджено п/д №106, 28.05.2019 - 2 000 грн. що підтверджено п/д №108, 30.05.2019 - 2 580 грн, що підтверджено п/д №114.

26.03.2020 скаржник сплатив ще 2 357 грн в рахунок погашення заборгованості відповідно до платіжного доручення від 26.03.2020 № 148.

Таким чином, залишок заборгованості скаржника по виконавчому провадженню складав 4 960 грн.

Зважаючи на те, що постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду України від 11.12.2018 у справі № 910/4071/17 було також стягнуто з Компанії на користь Товариства 4 960 грн, які складались із судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 760,00 грн та судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції у розмірі 3 200,00 грн, на виконання чого видано наказ від 27.12.2018, скаржник звернувся до Компанії із заявою від 19.07.2019 № 66/01 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Товариство з урахуванням приписів статей 601, 602 Цивільного кодексу України відповідно до яких зарахування зустрічних позовних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (односторонній правочин), і для цього не потрібно волевиявлення іншої сторони, звернулось до Виконавця та просило закрити виконавче провадження, у зв`язку з повним виконанням рішення згідно із виконавчим документом.

Виконавець на виконанні якого перебував наказ господарського суду міста Києва від 27.12.2020 у листі № 6248/18.1-38 роз`яснив скаржнику, що станом на 03.04.2020 по виконавчому провадженню № 58563144 залишок боргу складає 4 960 грн, з яких (4509, 09 грн боргу та 450, 91 грн виконавчий збір), зарахування зустрічних однорідних вимог Законом України Про виконавче провадження не передбачено, у зв`язку з чим закриття виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті. 39 Закону України Про виконавче провадження неможливе.

Крім того, Виконавець зазначив, що наказ від 27.12.2018 по справі № 910/4071/17 про стягнення з Компанії на користь Товариства 1760,00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі та 3200,00 грн судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції у розмірі є окремим виконавчим документом, який слід пред`явити до виконання до відповідного органу ДВС або приватному виконавцю згідно норм Закону України Про виконавче провадження .

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Переглянувши оскаржені у справі постанову та ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У скарзі на дії Виконавця Товариство зазначило, що виконавець повинен був закрити виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки Товариство направило заяву Компанії про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, під час розгляду скарги на дії (бездіяльність) приватного виконавця господарський суд, користуючись правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом, повинен з`ясувати та перевірити належність виконання приватним виконавцем визначених законом обов`язків, і в залежності від установлених обставин ухвалити відповідне рішення про задоволення (відмову у задоволенні) такої скарги.

Приписами статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" визначені підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню.

Зокрема, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", про порушення приватним виконавцем якого стверджує скаржник, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом .

Отже, підставою закінчення виконавчого провадження відповідно до положень цієї норми є факт виконання рішення суду у повному обсязі таким чином, як визначено відповідно до виконавчого документа.

Окрім того, частиною другою статті 328 ГПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин .

Отже, правовою підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно до положень пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" та частини другої статті 328 ГПК України є встановлення Виконавцем факту виконання рішення суду у повному обсязі таким чином, як визначено виконавчим документом, або факту визнання виконавчого документу судом таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 914/3703/15 та від 13.05.2020 у справі №904/1209/18).

Враховуючи наведене, а також те, що наказ господарсько суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №910/4071/17 таким, що не підлягає виконанню, не визнавався, у Виконавця були відсутні підстави для висновку про повне фактичне виконання рішення суду Товариством у зв`язку із повідомленням про зарахування зустрічних однорідних вимог у розумінні положень пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

За наведених мотивів Суд відхиляє посилання Товариства на те, що, враховуючи проведення Товариством зарахування зустрічних однорідних вимог, Виконавець повинен був закрити виконавче провадження, а суди порушили приписи статей 202, 601 Цивільного кодексу України, статті 203 Господарського кодексу України, статті 39 Закону України Про виконавче провадження .

Посилання скаржника у тексті касаційної скарги на постанови Верховного Суду та Верховного Суду України також не приймаються судом, оскільки у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 910/7228/17 та постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 у справі № 6-2784цс15 предмет, підстави та регулювання спірних правовідносин не є подібними зі справою, яка розглядається. Висновки Верховного Суду стосуються правомірності правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. Правові підстави для закінчення виконавчого провадження у зв`язку з отриманням приватним виконавцем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка оспорюється стягувачем, та висновки щодо застосування пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зазначених судових рішеннях відсутні.

У постанові Верховного Суду України від 01.11.2005 у справі 15/154 висновки щодо застосування пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у наведеній постанові відсутні, а справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Разом з тим враховується судом і те, що Товариством 24.04.2020 було сплачено на депозитний рахунок Берегівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишок боргу в сумі 4960 грн, у зв`язку з чим 27.04.2020 заступником начальника Берегівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кіндрат В.М. було винесено постанову про закінчення спірного виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження .

Враховуючи викладене, відсутні підстави для зміни чи скасування ухвали та постанови судів першої та апеляційної інстанцій, у зв`язку з чим касаційна скарга має бути залишена без задоволення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із статтею 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржені постанова і ухвала господарських судів у цій справі постановлені із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не має.

Розподіл судових витрат

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України не здійснюється .

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду міста Києва від 16.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 зі справи № 910/4071/17 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Булгакова

Судді І. Бенедисюк

Б. Львов