Ухвала

від 18.06.2020 по справі 910/15279/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/15279/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: судді: Баранець О.М., Стратієнко Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

(головуючий суддя - Кирилюк Т.Ю.)

від 16.07.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Пашкіна С.А.; суддів: Сітайло Л.Г., Буравльов С.І.)

від 05.02.2020

у справі № 910/15279/18

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Творча майстерня "Вісак"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації

про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав, визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів товариства, скасування реєстраційної дії,

за участю представників учасників справи:

позивача - Селецька О.В. , Шутий Д.С.

відповідача 1 - Запорожцев В.В.

відповідача 2 - Пилипець А.Ю.

відповідача 3 - не з`явилися

третіх осіб - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Творча майстерня "Вісак" (далі - ТОВ "Творча майстерня "Вісак"), якою з урахуванням заяви про зміну предмета позову просить:

- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Творча майстерня "Вісак" від 21.05.2018, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

- визнати недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Творча майстерня "Вісак", оформлених протоколом № 4 від 21.05.2018, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В.О. за № 1015, № 1016 від 23.05.2018 з моменту їх прийняття;

- скасувати реєстраційну дію, вчинену державним реєстратором Новік Н.Ю. 23.05.2018 державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, зміна складу або інформації про засновників 10691050028023519 відносно ТОВ "Творча майстерня "Вісак".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 не мав права відчужувати на користь ОСОБА_1 майно, яке йому не належить, оскільки скасований судовий акт не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Право власності на 70% корпоративних прав ТОВ "Творча майстерня "Вісак", які були подаровані ОСОБА_6 на підставі договору дарування корпоративних прав 15.12.2010, є дійсним з моменту укладення договору.

Також, зважаючи на те, що ОСОБА_2 як законний власник частки корпоративних прав цього товариства, участі у позачергових загальних зборах учасників ТОВ "Творча майстерня "Вісак", які відбулися 21.05.2018, не приймала, відтак загальні збори відбулися за відсутності кворуму, що є підставою для визнання прийнятих загальними зборами рішень недійсними.

Враховуючи те, що законним власником корпоративних прав в розмірі 70% в ТОВ "Творча майстерня "Вісак" є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , то реєстраційна дія вчинена державним реєстратором - Новік Н. Ю. 23.05.2018 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; зміна складу або інформації про засновників відносно ТОВ "Творча майстерня "Вісак" має бути скасована.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 у справі №910/15279/18 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Творча майстерня "Вісак" від 21.05.2018, укладений ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з моменту укладення. Визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Творча майстерня "Вісак", оформлених протоколом №4 від 21.05.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком Валерієм Олександровичем за №1015, №1016 від 23.05.2018 з моменту їх прийняття. Скасовано реєстраційну дію, вчинену державним реєстратором - Новік Наталією Юріївною 23.05.2018 державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, зміна складу або інформації про засновників 10691050028023519 відносно ТОВ "Творча майстерня "Вісак".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 у справі №910/15279/18 залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, висновки якого підтримав і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позбавлення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 шляхом відчуження за договором купівлі-продажу поза волею власника ОСОБА_2 права володіти, користуватись та розпоряджатись корпоративними правами з часткою 70% статутного капіталу ТОВ "Творча майстерня "Вісак" є прямим порушенням імперативних вимог статті 41 Конституції України, частини першої статті 1 протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 321 Цивільного кодексу України. При цьому встановивши, що наслідком укладення недійсного договору купівлі-продажу від 21.05.2018 стало одноособове проведення позачергових загальних зборів ТОВ "Творча майстерня "Вісак" без участі власника 70% частки у статутному капіталі товариства ОСОБА_2 , місцевий суд зазначив про порушення статті 60 Закону України "Про господарські товариства" та визнав недійсними рішення позачергових загальних зборів ТОВ "Творча майстерня "Вісак", оформлених протоколом №4 від 21.05.2018.

Крім того, враховуючи, що позовна вимога про скасування реєстраційної дії знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з зазначеними вище вимогами, місцевий господарський суд дійшов висновку про її задоволення.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2020 у справі №910/15279/18, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2020 відкрито касаційне провадження та призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2020 у справі №910/15279/18.

У відзиві на касаційну скаргу та в додаткових поясненнях ОСОБА_2 просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, мотивуючи це тим, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який послався скаржник у касаційній скарзі, а саме на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 923/876/16, стосується правовідносин, які не є подібними.

ОСОБА_4 також просить при розгляді касаційної скарги врахувати, що правовідносини, які виникли під час розгляду справи №923/876,16 відрізняються від правовідносин в рамках даної господарської справи, а тому необхідно закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

До Верховного Суду надійшли додаткові пояснення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в яких останнім підтримано вимоги касаційної скарги.

Скаржник обґрунтував наявність підстави касаційного оскарження пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, і таке обґрунтування полягає у неврахуванні судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішення і постанови висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16.

Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у оскаржуваному судовому рішенні.

Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними .

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалено судами першої та апеляційної інстанцій без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин виключає подібність спірних правовідносин у вказаній справі і у справі № 910/15279/18.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили, зокрема, з такого:

- між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 21.05.2018 укладено договір купівлі - продажу на належну ОСОБА_3 частину корпоративних прав та обов`язків на ТОВ "Творча майстерня "Вісак", що являють собою права власника )засновника) підприємства та сформований статутний капітал у розмірі 13 090 000 грн, що становить 70% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Творча майстерня "Вісак";

- предметом спірного договору купівлі-продажу від 21.05.2018 є частка 70% у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Творча майстерня "Вісак", яка за договором дарування від 15.12.2010 належала ОСОБА_2 ;

- предметом судового дослідження у справі №755/20883/15-ц було встановлення факту дійсності або недійсності договору дарування від 15.12.2010;

- рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23.06.2016 у справі №755/20883/15-ц визнано недійсним з моменту укладення договір дарування корпоративних прав від 15.12.2010, укладеного ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та застосовано відповідні правові наслідки;

- рішенням Апеляційного суду міста Києва від 28.09.2016 у справі №755/20883/15-ц рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23.06.2016 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог;

- ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.10.2017 у справі №755/20883/15-ц рішення Апеляційного суду міста Києва від 28.09.2016 скасовано, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23.06.2016 залишено в силі;

- постановою Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №755/20883/15-ц скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.10.2017 та залишено в силі рішення Апеляційного суду міста Києва від 28.09.2016;

- відповідно, перехід права власності від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 відбувся в період розгляду справи у Верховному Суді.

- суди попередніх інстанцій, врахувавши правову позицію викладену в постанові Верховного Суду у справі №207/1071/15-ц від 05.09.2018, зазначили, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, тобто у даній справі придбання ОСОБА_1 70% корпоративних прав ТОВ "Творча майстерня "Вісак" у період дії судового рішення, яке у подальшому скасовано, не підтверджує правомірність володіння ним такими правами за обставин відновлення порушеного права власності ОСОБА_2 у справі на 70% корпоративних прав ТОВ "Творча майстерня "Вісак". Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 922/139/18;

- спірний договір купівлі-продажу корпоративних прав від 21.05.2018 є недійсним з підстав, передбачених частиною першою статті 215 та частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки частка в статутному капіталі товариства була відчужена особою, яка не була її власником у відповідному розмірі;

- наслідком укладення недійсного договору купівлі-продажу від 21.05.2018 стало одноособове проведення від імені ОСОБА_3 громадянкою України ОСОБА_9 позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Творча майстерня "Вісак", якими було змінено склад учасників товариства у зв`язку з відступленням частки та затверджено нову редакцію статуту;

- судами встановлено, що ОСОБА_2 є власником 70% частки статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Творча майстерня "Вісак" з 15.12.2010;

- відповідно, проведення загальних зборів учасників без позивача (або її представника) є порушенням вимог частини першої статті 60 Закону України "Про господарські товариства", якою було врегульовано станом на 21.05.2018 відповідні правовідносини, в частині мінімально необхідного кворуму у 50% голосів, необхідних для повноважності зборів.

Згідно з положеннями статей 2, 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Суд касаційної інстанції вважає позовні вимоги такими, що відповідають завданням і основним засадам господарського судочинства та способам судового захисту, визначеними у статтях 2, 5 Господарського процесуального кодексу України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16 зроблено висновок, що позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16).

Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що посилання скаржника в касаційній скарзі на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22.10.2019 у справі №923/876/16 не може бути прийнятий до уваги, адже обставини справи №923/876/16 та обставини у даній справі не є подібними. При цьому під час розгляду справи №923/876/16 Велика Палата встановила наявність порушення норм процесуального права, що є безумовною підставою для скасування судових рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених фактичних обставин, покладених в основу оскаржуваних рішення та постанови.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2020 у справі №910/15279/18.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A N32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, N 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2020 у справі №910/15279/18 закрити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко