Постанова

від 22.06.2020 по справі 911/2185/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2020 р. Справа№ 911/2185/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Дикунської С.Я.

Шаптали Є.Ю.

без повідомлення учасників справи,

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Рітейл Центр на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2019 (повний текст рішення підписано 07.11.2019)

у справі №911/2185/19 (суддя Чонгова С.І.)

за позовом Приватного підприємства Сервента

до Дочірнього підприємства Рітейл Центр

про стягнення 120 594,78 грн

1. Зміст позовних вимог та заперечень

Приватне підприємство Сервента (далі - ПП Сервента , позивач, постачальник) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства Рітейл Центр (далі - ДП Рітейл Центр , відповідач, покупець) про стягнення 120 594,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено свої зобов`язання за договором поставки РЦ028595 від 19.01.2015 в частині сплати за поставлений товар.

Відповідач у своєму відзиві просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, вказуючи на те, що відсутні належні докази здійснення поставки товару, оскільки видаткові накладні належним чином не оформлені, а саме: з видаткових накладних не вбачається за можливе ідентифікувати особу представника покупця так, як наявний лише підпис та нерозбірливо написано прізвище; неможливо встановити повноваження особи яка отримала товар, оскільки відсутня посада, та будь-який документ на підтвердження повноважень. Також, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази надання постачальником покупцю документів передбачених п.3.6 договору, а тому відповідач має право затримати оплату за товар, а також, що за відсутності реалізації товару у відповідача ще не настав обов`язок по оплаті за договором.

У відповіді на відзив, позивач як на підтвердження факту поставки товару відповідачу посилається на податкові накладні, копії яких подає суду.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом

19.01.2015 між ДП Рітейл Центр та ПП Сервента був укладений договір №РЦ028595 (далі - договір).

За умовами договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними у накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптової/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів Фуршет (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору якість товару, що поставляється за цим договором, має відповідати вимогам діючих державних стандартів, технічним умовам, а також санітарним, ветеринарним, гігієнічним та іншим нормам, встановленим чинним законодавством України для такого виду товару, та підтверджуватись відповідними посвідченнями, сертифікатами відповідності (визнання) та іншими документами, виданими компетентними органами та/чи виробниками товару. Всі необхідні документи, що підтверджують якість товару, постачальник зобов`язаний передати покупцю в момент поставки партії товару.

Згідно з п. 3.1 договору товар поставляється постачальнику у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні.

Відповідно до п. 3.6 договору постачальник при поставці відповідної партії товару передає покупцю наступну супровідну документацію: накладні, в яких повинна бути чітко зазначена кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ. Одиницею виміру кількості товару вважається одиниця виміру товару для продажу його кінцевому споживачеві в магазинах покупця ( шт. ., для штучного товару, кг для вагового) постачальник несе відповідальність за арифметичні помилки в накладних; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; належним чином завірені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності у разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що підлягають обов`язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі; коригувальні податкові накладні у випадку повернення товару; погоджений з покупцем примірник замовлення.

Підпунктом 3.7.1 п.3.7 договору передбачено, що у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продажу у роздрібній мережі покупця для вказаної категорії товару, або, якщо товар не був реалізований протягом строку його придатності, або товар виявився не якісним при тестуванні, покупець направляє на адресу уповноваженого представника постачальника повідомлення про обсяги та причини повернення товару, а також перелік торгівельних точок з яких постачальник зобов`язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця вивезти такий товар.

Покупець оформлює повернення товарів за допомогою накладної на повернення товарів (пп. 3.7.2 п.3.7 договору).

Згідно з п.п. 5.1, 5.1 договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання передачі товару на складі покупця. Приймання- передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складі відповідача в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар в специфікації вказується в гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше 2-х знаків після коми (Ціна без ПДВ та з ПДВ) (п.7.1 договору).

У відповідності до п.7.8 договору, загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка.

Відповідно до п. 7.9 договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 30 днів. При цьому сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн з кожного магазину.

Згідно з п.7.10 договору покупець має право затримати розрахунок з постачальником: при несвоєчасній оплаті постачальником товарів, робіт, послуг по іншим договорам, укладеним між постачальником та покупцем; у випадку ненадання/надання неналежно оформленої супровідної документації, передбаченої п. 3.6 цього договору - до моменту надання в повному обсязі належно оформленої супровідної документації; у випадку невиконання/неналежного виконання п.п. 7.12, 7.13 (із підпунктами) або п.7.14 (із підпунктами) цього договору.

Пунктом 7.11 договору встановлено, що зобов`язання відповідача по оплаті товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківського рахунку.

Даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019 (п.10.1 договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено товар відповідачу на загальну суму 125 355,12 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписано та скріплено печатками сторін, а також податковими накладними та квитанціями про реєстрацію в ЄДРПН, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідачем було здійснено повернення товару на загальну суму 4387,00 грн, що підтверджується накладними на повернення №2219488759 від 15.08.2019 на суму 3946,98 грн та №2219488762 від 15.08.2019 на суму 440,02 грн.

Щодо накладної на повернення №2219488760 від 15.08.2019 на суму 52,88грн, суд зазначає, що у вказаній накладній зазначено товар, який був поставлений за видатковою накладною №618 від 05.08.2018, яка не міститься в матеріалах справи та щодо якої позивачем не заявлено позовних вимог про стягнення заборгованості.

Позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу №21/02-3 від 21.02.2019 щодо наявності заборгованості за поставлений товар у розмірі 126 647,52 грн, яку позивач просив відповідача сплатити, що підтверджується доказами направлення, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач вказує, що відповідачем відповіді не надано, заборгованість за поставлений товар не сплачена.

16.04.2019 сторонами було підписано акт перевірки розрахунків за період з 01.03.2019 по 31.03.2019 відповідно до якої заборгованість відповідача перед позивачем складає 125 034,66грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 120 594,78грн.

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.11.2019 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Дочірнього підприємства Рітейл Центр на користь Приватного підприємства Сервента 120 594,78 грн заборгованості та 1921 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що факт отримання товару відповідачем від позивача підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, які містять підпис та печатку відповідача як юридичної особи. При цьому, Господарський суд Київської області зазначив, що відсутність у видатковій накладній назви посади особи, яка отримала товар за накладними, за наявності її підпису у накладних, який засвідчений відтиском печатки/штампу самої юридичної особи не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі. Відтиск печатки/штампу на видаткових накладних є свідченням участі відповідача, у здійсненні господарської операції за вказаними накладними та свідчить про висловлення згоди відповідачем на купівлю-продаж товару на відповідних умовах, вказаних у накладних.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів щодо звернення до позивача з вимогою надати визначені договором належним чином оформлені документи, із встановленням при цьому розумного строку для їх передання, доказів відмови відповідача від договору та повернення отриманого товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки у повному обсязі, у відповідності до вимог законодавства та умов укладеного між сторонами договору.

Суд не прийняв до уваги заперечення відповідача, що за відсутності реалізації товару у відповідача ще не настав обов`язок по оплаті за договором, оскільки відповідачем не надано документів повідомлення позивача про залишки нереалізованого товару та не повернуто товар, а тому ненадання позивачем доказів реалізації товару не може свідчити про відсутність у відповідача обов`язку оплатити отриманий товар.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство Рітейл Центр звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2019 у справі №911/2185/19 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Скаржник зазначає, що враховуючи приписи ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , якою встановлено перелік обов`язкових реквізитів для первинних та зведених облікових документів, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та умови договору поставки №РЦ028595 від 19.01.2015 вбачається, що видаткові накладні надані позивачем на підтвердження виконання договору поставки, на думку відповідача, є неналежними доказами здійснення поставки.

Крім того, відповідач зазначає, що згідно з п. 3.6 договору поставки, позивач мав надати покупцю податкові накладні, посвідчення якості, свідоцтва чи довідки, сертифікати відповідності, гігієнічні висновки та інші документи, які необхідні для даного виду товару, однак позивачем не надано доказів передання відповідачу перелічених документів.

Враховуючи вище наведене відповідач вважає, що у нього виникло право затримати розрахунок по договору поставки до виконання позивачем п. 3.6 вказаного договору поставки.

Одночасно, скаржник зазначає, що на його думку, строк оплати за договором поставки №РЦ028595 від 19.01.2015 не настав, оскільки товар не було реалізовано. Посилання позивача на факт поставки товару, яка на підставу виникнення у відповідача обов`язку по оплаті товару, є безпідставними та необґрунтованими тому, що обов`язок відповідача по оплаті поставленого товару виникає лише після реалізації товару, як то передбачено договором, а не з моменту поставки товару.

Також, скаржник зазначає, що посилання позивача на акт перевірки розрахунків, як на підставу виникнення у відповідача обов`язку по оплаті за товар, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки обов`язок по оплаті товару виникає у відповідача лише з моменту реалізації товару. У акті зазначено про залишок за всіма рахунками по взаємовідносинам з контрагентом, проте вказане не свідчить про факт реалізації товару, так як інформація про кількість реалізованого чи нереалізованого товару у вказаному акті відсутня.

5. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу, Приватне підприємство Сервента проти задоволення скарги заперечило, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі відповідача, є безпідставними.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

26.11.2019 Дочірнє підприємство Рітейл Центр звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2019 у справі №911/2185/19.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/2185/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді:Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Рітейл Центр на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2019 у справі №911/2185/19 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Дочірнього підприємства Рітейл Центр про усунення недоліків з доказами надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи та сплатою судового збору у встановленому законом розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства Рітейл Центр на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2019, справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 17.02.2020 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.02.2020 у справі №911/2185/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 прийнято справу №911/2185/19 за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства Рітейл Центр на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2019 визначеною колегією суддів, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

7. Джерела права й акти їх застосування

Господарський кодекс України

Згідно з ч. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Цивільний кодекс України

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ч.1 ст.212 ЦК України визначено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Частиною 1 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Згідно з ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Наказ Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 № 88

Абзацами 1 та 2 пункту 2.4. Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Пунктом 2.5 Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Господарський процесуальний кодекс України.

За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

8. Позиція апеляційного суду

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, факт отримання товару відповідачем від позивача підтверджується видатковими накладними, які містять підпис та печатку відповідача як юридичної особи.

Відтиск печатки/штампу на видаткових накладних є свідченням участі відповідача, у здійсненні господарської операції за вказаними накладними та свідчить про висловлення згоди відповідачем на купівлю-продаж товару на відповідних умовах, вказаних у накладних.

При цьому, враховуючи приписи ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, колегія суддів зазначає, що відсутність у видатковій накладній назви посади особи, яка отримала товар за накладними, за наявності її підпису у накладних, який засвідчений відтиском печатки/штампу самої юридичної особи не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи, що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар по договору, місцевий господарський суд виходив з того, що обов`язок оплати у відповідача настав з моменту отримання товару, а відсутність інформації про реалізацію товару не може свідчити про відсутність у відповідача обов`язку оплатити отриманий товар.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи умови договору, колегія суддів погодитися не може.

За умовами п. 7.9 договору, сторони домовились про те, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача щосереди кожні 30 днів після реалізації. У випадку, якщо день оплати (середа) випадає на вихідний або святковий день, то оплата здійснюється найближчої середи, яка є робочим днем. При цьому сторони домовилися про те, що відповідач здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн з кожного магазину.

Вищевказаний пункт договору є чинним, не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, а відтак повинен виконуватись сторонами договору.

Тобто, з викладеного вбачається, що виконання відповідачем свого обов`язку з оплати вартості поставленого товару прямо залежить від настання певної події, а саме: від реалізації товару, що в розумінні ч.1 ст. 212 ЦК України є відкладальною обставиною.

При цьому, виходячи з умов договору, сторонами не визначено порядок інформування покупцем постачальника про обсяги реалізації за певний період або звітування про це, як і права позивача здійснювати перевірку обсягів нереалізованого товару у магазинах (складах) відповідача. Укладений сторонами договір, лише, визначає зобов`язання сторін підписувати акти звірки взаєморозрахунків не рідше ніж кожні три місяці.

Натомість, позивачем не доведено настання події (обставини), з якою сторони узгодили настання обов`язку з оплати отриманого товару, зокрема, не надано доказів на підтвердження реалізації товару, що поставлявся, з деталізацією по партіях товару за певний період.

Наявність обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, повинна бути доведена ним належними та допустимими доказами.

Відповідно до п.3.8.1 та розділу 4 договору, постачальник (позивач) зобов`язаний здійснювати заходи по стимулюванню збуту товару (різного роду знижки на товар тощо), однак в матеріалах справи відсутні документи про стимулювання позивачем збуту поставленого ним товару.

Відповідно до п.п.3.9.1. п.3.9 договору постачальник (позивач) надає гарантії покупцю (відповідачу) відповідно до того, що товар, який поставляється за цим договором, користується попитом у споживачів.

Отже, позивач в порядку розділу 4 договору мав і має доступ в мережі магазинів Фуршет до поставленого ним товару та може мати інформацію про реалізацію даного товару. У разі відсутності такої інформації позивач не був позбавлений права звернутися до відповідача або безпосередньо до магазину Фуршет про надання інформації щодо поставленого товару та суми його реалізації. Проте, доказів на підтвердження реалізації товару позивачем не надано.

При цьому, акт перевірки розрахунків, наданий позивачем, не є в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом, та не містить відомості про господарську операцію і не підтверджує її здійснення. Такий документ може бути доказом наявності заборгованості відповідача. Але порядок оплати за поставку товару, сторонами визначено у п. 7.9 договору, з умовою про розрахунок тільки у випадку якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше ніж 500 грн з кожного магазину. Докази про що матеріали справи не містять та позивачем не надано.

Посилання позивача на акт перевірки розрахунків та вимогу в порядку ст. 530 ЦК України, як на підставу виникнення у відповідача обов`язку по оплаті за товар, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки обов`язок відповідача по оплаті поставленого товару виникає лише з моменту реалізації товару, сума якої (реалізації) повинна складати не менше, ніж 500,00 грн з кожного магазину. У акті зазначено про залишок за всіма рахунками по взаємовідносинам з контрагентом, проте вказане не свідчить про факт реалізації товару, так як інформація про кількість реалізованого та/або нереалізованого товару у вказаному акті відсутня.

Також, посилання позивача на факт поставки товару, як на підставу виникнення у відповідача обов`язку по оплаті товару, враховуючи умови договору, саме у даній справі, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки обов`язок відповідача по оплаті поставленого товару виникає лише після реалізації товару, сума якої (реалізації) повинна складатися не менше, ніж 500,00 грн з кожного магазину, що передбачено договором, а не з моменту поставки товару.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що у відповідача настав обов`язок з оплати 120 594,78 грн вартості поставленого товару, з огляду на відсутність доказів реалізації поставленого товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позову, оскільки обов`язок відповідача оплатити товар, переданий позивачем, виникає після його реалізації, а не з моменту отримання відповідачем товару від позивача, а докази його реалізації матеріали справи не містять.

При цьому, твердження скаржника щодо затримання ним розрахунку по договору поставки на підставі п. 7.10 договору, так як позивачем не надано належним чином оформленої супровідної документації, яка зазначена у п. 3.6 договору, не знайшло свого підтвердження у матеріалах справи, оскільки при досліджені видаткових накладних, які містяться у матеріалах справи, колегією суддів встановлено відсутність будь-яких застережень щодо ненадання позивачем необхідної документації, яка підтверджує якість товару, та відповідно до п. 2.1 договору передається покупцю в момент поставки товару.

9. Висновки апеляційного суду

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що викладені відповідачем доводи в обґрунтування апеляційної скарги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції від 07.11.2019 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Рітейл Центр на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2019 у справі №911/2185/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2019 у справі №911/2185/19 скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства Сервента (49027, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Івана Акінфієва, 18, оф. 30, ідентифікаційний код 36367416) на користь Дочірнього підприємства Рітейл Центр (08205, Київська обл., місто Ірпінь, вул. Лісова, будинок 6-Г, ідентифікаційний код 38734018) 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн 50 коп судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу по справі №911/2185/19 доручити Господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи №911/2185/19 повернути до Господарського суду Київської області.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Я. Дикунська

Є.Ю. Шаптала