Ухвала

від 17.08.2020 по справі 911/2185/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/2185/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Львова Б.Ю. і Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги приватного підприємства "Сервента" (далі - ПП "Сервента")

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020

за позовом ПП "Сервента"

до дочірнього підприємства "Рітейл Центр"

про стягнення 120 594,78 грн.,

ВСТАНОВИВ:

21.07.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) ПП "Сервента" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 у справі №911/2185/19 та залишити в силі рішення господарського суду Київської області від 07.11.2019. Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.

Дослідивши матеріали касаційної скарги та додані до неї документи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною п`ятої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у даній справі є стягнення 120 594,78 грн., а, отже, ціна позову у справі № 911/2185/19 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає про неоднакове застосування Північним апеляційним господарським судом одних і тих самих норм права. У постановах від 04.12.2019 у справі №911/1644/19, від 10.12.2019 у справі №911/1408/19, від 14.01.2020 у справі №911/1498/19 суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заборгованість Відповідача підтверджується актами звірки взаєморозрахунків, умови договорів поставки з неможливістю позивачів перевірити стан продажу товарів по суті є дискримінаційними та недобросовісними. Висновок у цій справі №911/2185/19 є протилежним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що: акт звірки розрахунків не є в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом та не містить відомостей про господарську операцію і не підтверджує її здійснення; обов`язок відповідача з оплати поставленого товару виникає лише з моменту реалізації товару; обов`язок відповідача з оплати поставленого товару виникає лише після реалізації товару.

Наведені у касаційній скарзі доводи не свідчать про наявність випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України і які є необхідними в силу зазначеної норми ГПК України для касаційного оскарження судових рішень у малозначній справі, оскільки: посилання скаржника на неоднакове застосування одних і тих самих норм права Північним апеляційним господарським судом, Верховним Судом не приймаються з огляду на те, що правовий висновок у цій справі не доводить наявності неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права, а свідчить лише про наявність у цих справах різних істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були ухвалені відповідні судові рішення; незгода скаржника із рішенням суду не свідчить про його незаконність і про винятковість справи для ПП "Сервента", оскільки подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним; викладені у касаційній скарзі доводи скаржника зводяться до необхідності перегляду та переоцінки доказів, досліджених судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Отже, з урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПП "Сервента" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 у справі №911/2185/19, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПП "Сервента" клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не розглядається.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного підприємства "Сервента" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 у справі №911/2185/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя Т. Малашенкова