Постанова

від 17.06.2020 по справі 927/208/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2020 р. Справа№ 927/208/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВНІЧ

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.03.2020

у справі № 927/208/20 (суддя Шморгун В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВНІЧ

до: 1. Староталалаївської сільської ради Чернігівської області;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сильченкове

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

за відсутності представників учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВНІЧ (далі - ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ , позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Староталалаївської сільської ради Чернігівської області (далі також - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сильченкове (далі - ТОВ Агрофірма Сильченкове , відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення Староталалаївської сільської ради від 18.12.2019 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок (проектних польових доріг) в натурі (на місцевості) та про зобов`язання відповідача-1 прийняти рішення, яким надати дозвіл позивачеві на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) під проектними польовими дорогами за межами с. Стара Талалаївка на території Староталалаївської сільської ради Талалаївського району Чернігівської області.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.03.2020 у справі №927/208/20 відмовлено у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Постановляючи вказану ухвалу, суд виходив з того, що даний спір не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про захист свого інтересу, який полягає в отриманні земельних ділянок під проектними польовими дорогами в оренду, а не за захистом наявного в нього майнового права на ці земельні ділянки; про наявність на момент подання позову існуючого речового права позивача або інших осіб, зокрема відповідача-2, на ці земельні ділянки під проектними польовими дорогами у позовній заяві не зазначено та доказів цього суду не надано.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на те, що у даній справі вимога про визнання незаконним рішення суб`єкта владних повноважень відповідає способам захисту порушеного цивільного права, передбаченим у ст.16 Цивільного кодексу України, та має розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації оскарженого рішення; суд першої інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі та стверджуючи про публічно-правовий характер спору, не з`ясував зміст спірних правовідносин, зокрема, не встановив, чи було реалізоване оскаржене рішення та чи вичерпало воно свою дію.

Крім того, апелянт наголошував на тому, що 09.02.2020 ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ зверталось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Староталалаївської сільської ради від 18.12.2019 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок (проектних польових доріг) в натурі (на місцевості) та зобов`язання вчинити певні дії, однак ухвалою вказаного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №620/612/20 було відмовлено у відкритті провадження у справі у зв`язку з тим, що даний позов має ознаки приватноправового характеру, а тому має розглядатися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.03.2020 у справі № 927/208/20, справу призначено до розгляду на 17.06.2020, встановлено Староталалаївській сільській раді Чернігівської області та ТОВ Агрофірма Сильченкове строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, зобов`язано ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ надати суду апеляційної інстанції оригінал позовної заяви з додатками за вих. №543 від 12.03.2020, яка подавалась до суду першої інстанції.

Відповідач-2 скористався правом, передбаченим статтею 263 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.03.2020 у справі №927/208/20 - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач-2, посилаючись на судову практику та правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикційної належності спору, предметом якого є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вказував на те, що даний спір не має ознак приватноправового і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства; затвердження проекту технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок (проектно польових доріг) в натурі (на місцевості) Староталалаївською сільською радою не є підставою для набуття права власності на земельну ділянку; у даній ситуації відсутній предмет спору, так як позивач звернувся до суду з позовом про захист свого інтересу, який полягає в отриманні земельних ділянок під проектними польовими дорогами в оренду, а не за захистом наявного в нього майнового права на ці земельні ділянки

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1581/20 від 09.06.2020 у зв`язку перебуванням судді Чорногуза М.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/208/20.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2020 апеляційну скаргу у справі №927/208/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 апеляційну скаргу ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.03.2020 у справі № 927/208/20, призначену на 17.06.2020, прийнято до провадження вищевказаним складом суду.

16.06.2020 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, у зв`язку з неможливістю забезпечити явку останнього у судове засідання.

У судове засідання сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Частиною 2 ст. 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, а також те, що наявні в матеріалах справи докази та поданий відповідачем-2 відзив на апеляційну скаргу є достатніми для вирішення спору у даній справі без заслуховування їх пояснень, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без їх участі.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що предметом заявленого позову у даній справі є наступні вимоги ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ :

- визнати протиправним та скасувати рішення Староталалаївської сільської ради від 18.12.2019 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок (проектних польових доріг) в натурі (на місцевості) ;

- зобов`язати Староталалаївську сільську раду прийняти рішення, яким надати дозвіл ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) під проектними польовими дорогами за межами с. Стара Талалаївка на території Староталалаївської сільської ради Талалаївського району Чернігівської області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ використовує на праві оренди земельні ділянки, які розташовані за межами с. Слобідка Талалаївського району та за межами с. Стара Талалаївка. Рішеннями Староталалаївської сільської ради від 19.08.2019 надано дозволи на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) під проектними польовими дорогами: ТОВ АФ Обрій LTD, яке у подальшому перейменовано у ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ , - за межами с. Слобідка на території Староталалаївської сільської ради Талалаївського району Чернігівської області, а ТОВ Агрофірма Сильченкове - за межами с. Стара Талалаївка на території Староталалаївської сільської ради Талалаївського району Чернігівської області.

Рішенням Староталалаївської сільської ради Талалаївського району Чернігівської області від 18.12.2019 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок (проектних польових доріг) в натурі (на місцевості) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (проектних польових доріг) в натурі (на місцевості) ТОВ Агрофірма Сильченкове для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Староталалаївської сільської ради Талалаївського району Чернігівської області із зазначенням площ та кадастрових номерів ділянок.

Як стверджує позивач, ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ є істотним користувачем масивів земель сільськогосподарського призначення, які розташовані в с. Стара Талалаївка, та має законне право на отримання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та подальшого отримання земельних ділянок під проектними дорогами, які знаходяться у масиві земель та на праві користування належать позивачеві, в оренду.

З огляду на зазначені обставини, зважаючи на те, що рішенням Староталалаївської сільської ради від 18.12.2019 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок (проектних польових доріг) в натурі (на місцевості) на загальну площу 35,6298 га відповідачеві-2, позивач вважає, що вказане рішення порушує його права, як істотного землекористувача земельних ділянок у масиві земель, серед яких знаходяться спірні проектні дороги, а відтак, має бути скасовано, а право позивача підлягає відновленню шляхом надання йому дозволу на виготовлення технічної документації щодо цих проектних польових доріг.

Розглянувши матеріали позовної заяви, на переконання суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Виходячи із принципу гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч. 1 ст. 7 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

При цьому, ч. 1 ст. 8 названого Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України Про судоустрій і статус суддів місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України гарантується право на звернення до господарського суду саме в установленому цим Кодексом порядку.

За приписами частини 2 статті 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Підвідомчість господарських справ встановлена статтею 20 ГПК України, відповідно до якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної ухвали (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У п. 7 ч.1 ст. 4 КАС України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з частиною 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При цьому, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Натомість розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №804/2820/16.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності та територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад міст; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Стаття 83 ЗК України встановлює, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Частиною 1 статті 122 та частиною 1 статті 123 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою, а в інших випадках - на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

При цьому, колегія суддів зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду на його законність, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 925/1152/17.

Зі змісту позовних вимог та їх нормативно-правового обґрунтування вбачається, що позивач у даній справі оскаржує рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок (проектних польових доріг) в натурі (на місцевості) відповідачеві-2.

Водночас, суд першої інстанції помилково посилається в оскаржуваній ухвалі на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикційної належності спору, предметом якого є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З огляду на те, що оспорюване рішення Староталалаївської сільської ради від 18.12.2019 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок (проектних польових доріг) в натурі (на місцевості) спрямоване на передачу права користування земельною ділянкою шляхом передачі такої ділянки в оренду відповідачеві-2, колегія суддів вважає, що такий спір має приватноправовий характер, а не публічний, оскільки стосується підстав набуття права користування на майно, яке на думку позивача належить йому.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17.

За таких обставин, враховуючи наведені норми процесуального законодавства, а також правові висновки Верховного Суду, з огляду на суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, на переконання суду апеляційної інстанції, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Староталалаївської сільської ради від 18.12.2019 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок (проектних польових доріг) в натурі (на місцевості) , а також похідна від неї вимога про зобов`язання відповідача-1 прийняти рішення, яким надати дозвіл позивачеві на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) під проектними польовими дорогами за межами с. Стара Талалаївка на території Староталалаївської сільської ради Талалаївського району Чернігівської області, підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

Крім того, колегія суддів враховує доводи апелянта про те, що 09.02.2020 ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ зверталось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Староталалаївської сільської ради від 18.12.2019 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок (проектних польових доріг) в натурі (на місцевості) та зобов`язання вчинити певні дії, однак ухвалою вказаного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №620/612/20, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020, було відмовлено у відкритті провадження у справі у зв`язку з тим, що даний позов має ознаки приватноправового характеру, а тому має розглядатися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002, положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі Мушта проти України визначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Також, Європейський суд з прав людини виходить з того, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведені законодавчі приписи, предмет та підстави заявленого позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність встановлених п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ до Староталалаївської сільської ради Чернігівської області та ТОВ Агрофірма Сильченкове про визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 та зобов`язання останнього вчинити дії.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Оцінюючи вищенаведені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Чернігівської області від 17.03.2020 у справі №927/208/20 такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження, внаслідок чого підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

При цьому, у зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, має бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 270-271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВНІЧ на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.03.2020 у справі №927/208/20 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.03.2020 у справі №927/208/20 скасувати.

3. Матеріали справи №927/208/20 передати на розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.06.2020.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова