Ухвала

від 22.06.2020 по справі 910/16806/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"22" червня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/16806/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Куксова В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

приватного підприємства Вінтерм

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020,

повний текст якого складений 25.02.2020,

у справі №910/16806/19 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом сільськогосподарського

товариства з обмеженою відповідальністю Птахівник

до приватного підприємства Вінтерм

про стягнення 130594,42грн, -

ВСТАНОВИВ :

28.11.2019 СТОВ Птахівник (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПП Вінтерм про стягнення 130594,42грн, з яких 116400,00грн основного боргу, 10243.20грн інфляційних нарахувань, 3951,22грн 3% річних, 12000,00грн витрат на правничу допомогу та 1958,92грн судового збору.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача обов`язку повернути попередню оплату товару, оскільки він не виконав своїх зобов`язань із поставки товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №91016806/19 позовні вимоги СТОВ Птахівник задоволено частково.

Стягнуто з ПП Вінтерм на користь СТОВ Птахівник 116400,00грн основної заборгованості, 8000,00грн витрат на професійну правничу допомогу та 1746,00грн судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При ухваленні рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача обов`язку повернути попередню оплату товару, оскільки він не виконав своїх зобов`язань із поставки товару.

При цьому, суд першої інстанції відмовив в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 10243.20грн інфляційних нарахувань та 3951,22грн 3% річних, пославшись на правову позицію Верховного Суду від 21.06.2019 у справі №910/9288/18, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 01.07.2019 у справі №910/5773/18, від 26.10.2018 у справі №910/1775/18, від 18.12.2019 у справі №906/190/19.

Крім цього, суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00грн.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, ПП Вінтерм звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/16806/19 у частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Стягнути з СТОВ Птахівник на користь ПП Вінтерм судові витрати (судовий збір та витрати на правничу допомогу).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 22.04.2020 справу №910/16806/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: ЯковлєвМ.Л. головуючий суддя, судді ШапталаВ.В., КуксовВ.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 поновлено ПП Вінтерм пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/16806/19; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/16806/19 до перегляду його в апеляційному порядку; розгляд апеляційної скарги ПП Вінтерм на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/16806/19 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції відмовив в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 10243,20грн інфляційних нарахувань та 3951,22грн 3% річних, пославшись на правову позицію Верховного Суду від 21.06.2019 у справі №910/9288/18, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 01.07.2019 у справі №910/5773/18, від 26.10.2018 у справі №910/1775/18, від 18.12.2019 у справі №906/190/19.

Суд першої інстанції в рішенні зазначив: Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних необхідно зазначити, що така відповідальність за порушення грошового зобов`язання встановлена положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

З встановлених обставин справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з поставки товару, а саме котлу KOSTRZEWA TWIN BIO Luxury (24кВт) ЕЕІ на суму 116400,00грн, в межах яких позивач прийняв на себе зобов`язання оплатити та прийняти товар, а відповідач передати товар з моменту отримання коштів.

Зобов`язання з передачі товару за своєю природою не є грошовим зобов`язанням.

Разом з тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за невиконану поставку товару. За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні ст.625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат нарахованих позивачем на суму попередньої оплати .

Також, колегією суддів встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.06.2020 справу №918/631/19 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.06.2020 у справі №918/631/19 зазначено наступне.

Отже, предметом касаційного перегляду є стягнення інфляційних втрат і 3% річних за порушення негрошового зобов`язання, на підставі положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає, що грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок божника з такої сплати.

Таким чином, на думку колегії суддів, негрошове зобов`язання в якому одна сторона зобов`язана виконати свій обов`язок на користь іншої сторони, має свою вартість і після його порушення, воно набуває характеру грошового, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2019 у справі №910/9288/18, від 01.07.2019 у справі №910/5773/18 та від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, де предметом спору є стягнення за договором поставки, наведено висновок про те, що оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні ст.625 Цивільного кодексу України, то застосування позивачем ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3% річних є помилковим.

Також Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду постановою від 10.10.2019 у справі №760/7459/16-ц залишив без змін оскаржувані у справі судові рішення, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційний втрат, оскільки зобов`язання, що виникли між сторонами, не є грошовими, а випливають з договору побутового підряду, тому до даних правовідносин положення ст.625 Цивільного кодексу України не застосовуються.

Натомість у постанові від 18.03.2020 у справі №643/20458/17-ц Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду проаналізувавши положення ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що на підставі попереднього договору між сторонами виникло грошове зобов`язання, невиконання якого зумовлює застосування положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а тому відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних, апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

З наведеного вбачається неоднакове застосування касаційними судами положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України під час вирішення спору про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за порушення негрошового зобов`язання.

Положеннями ст.36 Закону України Про судоустрій і статус суддів унормовано, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд, зокрема забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом; забезпечує апеляційні та місцеві суди методичною інформацією з питань правозастосування.

Згідно з положеннями ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.3 ст.302 Господарського процесуального кодексу суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених в перелічених вище та раніше ухвалених постановах касаційного господарського суду та касаційного цивільного суду.

Отже, з метою забезпечення правової визначеності та передбачуваності правозастосування, а також враховуючи роль Верховного Суду в системі судоустрою України, передача даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики судів як господарської так і цивільної юрисдикції .

За змістом п.7 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи викладене, з метою дотримання єдності судової практики, суд апеляційної інстанції з власної ініціативи дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі №910/16806/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №918/631/19.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.228, 229, 234, 235, 252, 270, 281 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Зупинити апеляційне провадження у справі №910/16806/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №918/631/19.

2. Зобов`язати учасників справи невідкладно повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи №918/631/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

В.В. Куксов