Ухвала

від 23.06.2020 по справі 924/1046/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"23" червня 2020 р. Справа № 924/1046/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши матеріали заяви про відстрочку виконання рішення суду по справі

за позовом приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік", м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області

до державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки", м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного концерну "Укроборонпром", м. Київ

про стягнення 720000,00 грн. неустойки,

представники сторін:

позивача: Костюкович Д.К. - представник згідно довіреності

відповідача (заявника): Кривовязова Н.О. - представник згідно ордера

третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.01.2020р. позов приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік" до державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного концерну "Укроборонпром" про стягнення 720000,00 грн. неустойки задоволено та стягнуто з державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на користь приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік" 720000,00 грн. неустойки, 10800,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2020р. рішення господарського суду Хмельницької області від 13.01.2020р. у справі № 924/1046/19 залишено без змін, а апеляційну скаргу державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" - без задоволення.

На виконання зазначеного рішення та постанови 09.06.2020р. видано відповідний наказ.

15.06.2020р. на адресу суду надійшла заява державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" про відстрочку виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 13.01.2020р., в якій просить відстрочити виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 13.01.2020р. та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2020р. до 13.01.2021р., з мотивів, зокрема, важкого фінансового стану підприємства. Так, як стверджує заявник, станом на 09.06.2020р. відповідно до даних, наведених у фінансовій звітності, можна спостерігати погіршення фінансових показників порівняно з попереднім роком. Підприємство не ритмічно завантажено, що в свою чергу негативно відбивається на фінансовому стані. Виробничі потужності підприємства у 1 кварталі 2020 році були завантажені на 36,2%. Також за 1 квартал 2020р. відвантажено у рамках виконання договірних зобов`язань продукції на суму 14436,0 тис. грн. та надано послуги з ремонту гармат на суму 19,0 тис. грн., але вказана продукція виготовлена в 2019 році. Через впровадження карантину та перебування підприємства на простої для заявника об`єктивно неможливо виконати свої зобов`язання перед стягувачем. У разі завершення карантину підприємство відновить докарантинні обсяги виробництва, та виконає рішення суду. Крім того, як зазначає заявник, на сьогоднішній день на підприємстві спостерігається значне зростання заборгованості контрагентами за поставлені товари та надані послуги та, як наслідок, затримки розрахунку з боку контрагентів стало зростання заборгованості зі сплати податків. З метою уникнення банкрутства державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" Сьомий апеляційний адміністративний суд відстрочив державному підприємству "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.11.2019р. у справі № 822/3456/17 за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" про стягнення податкового боргу з частині стягнення з державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" коштів у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 3779041,00 грн. терміном на 1 рік.

У підтвердження своїх доводів державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" також надано копію балансу (звіт про фінансовий стан) станом на 31.03.2020р., витяг з інформаційної системи органів ДФС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 09.06.2020р.

Представник відповідача (заявника) вимоги заяви підтримав з підстав, зазначених у заяві.

22.06.2020р. на адресу суду надійшли письмові пояснення приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік" з приводу поданої заяви боржника про відстрочку виконання рішення суду, у яких позивач просить у задоволенні вказаної заяви відмовити, оскільки справа № 924/1046/19 є похідною від первинної судової справи № 924/195/16, у якій заява боржника про відстрочку виконання рішення суду вже була предметом судового розгляду та у якій Північно-західним апеляційним господарським судом постановою від 16.01.2019р. відмовлено в задоволенні заяви боржника про відстрочку виконання рішення суду. Також представник позивача звертає увагу, що згідно наданого боржником до заяви балансу (звіту про фінансовий стан) станом на 31.03.2020р. вбачається, що фінансові показники підприємства є цілком задовільними, що не може бути доказом скрутного матеріального становища. Також вказано, що збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності боржником як самостійним суб`єктом господарювання. Окрім того, приватним виробничо-комерційним підприємством "Механік" у письмових поясненнях на підтвердження своїх заперечень щодо відстрочення виконання рішення суду у даній справі наведено практику Європейського суду з прав людини.

Представник позивача категорично заперечив проти задоволення даної заяви.

Крім того, 23.06.2020р. до суду подано пояснення державного концерну "Укроборонпром" щодо заяви державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" про відстрочку виконання рішення, відповідно до якого зазначену заяву підтримує та просить суд задовольнити, вказуючи, що негайне виконання рішення у справі № 924/1046/19 призведе до зупинки та банкрутства боржника, зриву постачання озброєння військам об`єднаних сил.

При розгляді заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі судом враховується наступне.

Відповідно до Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковим до виконання; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (ст. 129-1, п. 9 ч. 1 ст. 129).

Обов`язковість судового рішення є однією із засад (принципів) також господарського судочинства (п. 7 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Також згідно зі ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в ст. 326 ГПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення № 18-рп/2012 від 13.12.2012р. зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Згідно зі ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні, зокрема, у справі "Жовнер проти України", заява № 56848/00, рішення від 29.06.2004р., зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

У своїй заяві державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" посилається на тяжке фінансове становище підприємства, в обґрунтування якого надає відповідні фінансові документи, а саме: баланс (звіт про фінансовий стан) на підприємстві станом на 31.03.2020р., витяг з інформаційної системи органів ДФС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 09.06.2020р.

Так, встановлення та підтвердження факту наявності обставин, на які посилається боржник, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо, на думку заявника, ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у момент звернення рішення до виконання.

Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України № 419 від 28.02.2000р. та Національним положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013р., затверджено норми Порядку подання фінансової звітності.

Пунктом 1 розділу II наведеного Національного положення (стандарту) встановлено, що фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

З доданого балансу (звіт про фінансовий стан) станом на 31.03.2020р. вбачається, що фінансові показники підприємства на кінець звітного періоду є задовільними (70493 тис. грн. - код рядка 1900). При цьому, позиція (рядок 1100) свідчить, що заявник, маючи на початок звітного періоду 2020 року оборотні активи, запаси у розмірі 52783 тис. грн., збільшив їх на кінець звітного періоду 31.03.2020р. до 53727 тис. грн., дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги (рядок 1125) зменшилась з 7150 тис. грн. до 5777 тис. грн., дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом (рядок 1135) зменшилась з 2454 тис. грн. до 2366 тис. грн., гроші та їх еквіваленти (рядок 1165) з 530 тис. грн. зменшились до 528 тис. грн., інші довгострокові зобов`язання (рядок 1515) з 27 тис. грн. не змінились, поточні зобов`язання і забезпечення (рядок 1695) з 38153 тис. грн. зменшилися до 34414 тис. грн.

Зі змісту витягу з інформаційної системи органів ДФС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 09.06.2020р. вбачається, що заявник сплачував до бюджету військовий збір у розмірі 142975,19 грн., податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1414808,76 грн., податок на нерухоме майно - 23313,53 грн., земельний податок 52582,02 грн., Єдиний внесок на суми: заробітної плати, винагороди за договором ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності - 2673260,25 грн., податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати - 402863,90 грн., екологічний податок 46,55 грн.

Однак, зазначені фінансові документи не можуть бути доказами скрутного фінансового становища, оскільки ці обставини є тільки одним із елементів скрутного фінансового стану.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2018р. у справі № 906/434/17, в якій зазначено: "балансом (звіт про фінансовий стан) за І півріччя 2017 року підтверджується, що підприємство є збитковим за результатами господарської діяльності у І півріччі 2017 року, оскільки він відображає дані лише на конкретну дату та не показує проміжні дані ведення відповідачем господарської діяльності".

Щодо посилання відповідача про наявність у нього податкового боргу на суму 3779041,00 грн., який був відстрочений Сьомим апеляційним адміністративним судом згідно постанови від 26.05.2020р. у справі № 822/3456/17, судом зазначається, що відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов`язань.

При цьому, збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем, як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки та/або розстрочки виконання судового рішення.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у прийнятій постанові від 27.06.2018р. у справі № 813/8842/13-а.

Разом з тим, заявник є державним підприємством, а відповідно до ст. 42 та абзацу 5 ст. 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Також, як вбачається зі змісту мотивувальної частини постанови від 26.05.2020р. у справі № 822/3456/17 (а.с. 167), підприємством надано суду апеляційної інстанції докази стосовно того, що ними здійснюються необхідні заходи з метою покращення матеріально-фінансового становища. Суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені обставини заслуговують на увагу і є підставою для відстрочки виконання судового рішення.

Однак, зважаючи на вищевикладене, державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" до заяви про відстрочку виконання рішення суду не надано відповідних доказів покращення матеріально-фінансового становища, які слугували підставою для відстрочення рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.11.2019р. у справі № 813/8842/13-а. Крім того, судом звернуто увагу, що правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 11.10.2019р. у справі № 810/4643/18, та на яку посилався Сьомий апеляційний адміністративний суд у свої постанові від 26.05.2020р. у справі № 822/3456/17, стосувалася врегулювання питання в тому числі розстрочення виконання рішення суду, а не відстрочення рішення суду, що є предметом розгляду у господарській справі 924/1046/19.

Твердження заявника про складне фінансове становище, що спричинене впровадженням карантину та перебуванням підприємства у простої судом не може бути прийнято до уваги, оскільки карантинні заходи мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін.

Судом також відмічається, що рішення господарського суду Хмельницької області від 13.01.2020р. залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2020р. Тому, враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р.), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Складне фінансове становище державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки", яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Із зазначеного, суд дійшов висновку, що наведені заявником обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну господарську діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки", лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим. При цьому, фінансове становище державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої відповідач мав планувати свої видатки.

Окрім того, державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" не надано доказів стосовно виконання довготермінових контрактів із ДК "Укрспецекспорт", ДП ДЗІП "Промоборонекспорт", ПАТ "Завод "Кузня на Рибальському", виготовлення продукції гармат ЗТМ1 та запасних частин, здійснення необхідних заходів з метою покращення матеріально-фінансового становища, що було вказано заявником у заяві про відстрочку виконання рішення.

У рішенні від 29.06.2004р. Європейський суд з прав людини у справі "Півень проти України" дійшов висновку, що державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не можна прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини".

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Отже, судом відхиляється посилання заявника на те, що покращення фінансового стану підприємства очікується у другій половині 2020 року, оскільки вказане посилання ґрунтується на основі припущень щодо фінансових розрахунків та аналізу поточного фінансового стану підприємства та його покращення не підтверджено належними та допустимими доказами, а висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" не було вчинено жодних дій для виконання порушених зобов`язань перед приватним виробничо-комерційним підприємством "Механік". Суд також зазначає, що при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів.

Стаття 331 ГПК України не містить вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд має право надати відстрочку або розстрочку виконання рішення і суди вирішують виходячи з обставин справи. Проте, принципами цивільного законодавства є розумність, добросовісність та справедливість (ст. 2 ГПК України), та обов`язковість судових рішень, яка визначена статтею 129 Конституції України.

Судом звертається увага, що заява сторони про відстрочку виконання рішення суду може бути задоволена лише у виняткових випадках, які суд визначає з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. У будь-якому випадку закон пов`язує відстрочку виконання рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Отже, виключні обставини повинні свідчити саме про неможливість виконання рішення, між такими обставинами та неможливістю (ускладненістю) виконання такого рішення повинен бути причинний зв`язок.

Натомість, боржник, як на підставу необхідності у відстрочці виконання рішення посилається на скрутне фінансове становище підприємства.

Однак, за висновком суду, така підстава, як скрутне фінансове становище, не є виключною, винятковою чи такою, що свідчить про неможливість чи ускладненість виконання рішення на стадії його виконання.

Скрутне фінансове становище підприємства є наслідком діяльності роботи підприємства та не є винятковими підставами для надання відстрочки в розумінні ст. 331 ГПК України.

На переконання суду надання боржнику відстрочки не відповідає (суперечить) принципу правової визначеності та остаточності судового рішення. Одними з елементів такого принципу визначеності є прозорість правової норми та впевненість сторони у її застосуванні. Принцип правової визначеності є невід`ємною складовою принципу верховенства права.

Надання відстрочки без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення.

Суд при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконання рішення у встановлений строк, так і враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення суду та не допускати їх настання.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 21.02.2019р. у справі № 2-54/08).

Враховуючи наведене, суд вважає, що заявником не доведено належними доказами виключності обставин, що спричинили неможливість виконання судового рішення у даній справі в повному обсязі, як і не надано доказів вжиття заходів до повного виконання рішення.

У рішенні від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи державного підприємства Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки", викладені у заяві від 12.06.2020р., не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення заяви відповідача у даній справі.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" не доведено відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України винятковості випадку та наявності правових підстав для відстрочки виконання рішення суду, тому в задоволенні заяви державного підприємства Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" від 12.06.2020р. № 667 про відстрочку виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 13.01.2020р. та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2020р. у справі № 924/1046/19, до 13.01.2021р. необхідно відмовити.

Також судом, розглядаючи питання щодо відстрочення державному підприємству Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 13.01.2020р., було взято до уваги постанову Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 924/195/16 від 16.01.2019р.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" від 12.06.2020р. про відстрочку виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 13.01.2020р. до 13.01.2021р., відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та підлягає оскарженню протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 4 розділу Х ГПК України.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 5 прим.: 1 - до справи; 2, 3 - позивачу (32300, Хмельницька обл., м. Кам`янець - Подільський, проспект Грушевського, 2, корпус 9; Костюковичу Д.К. - АДРЕСА_1 ); 4 - відповідачу (32313, Хмельницька обл., Кам`янець - Подільський р-н, вул. Годованця, 28); 5 - третій особі (державний концерн "Укроборонпром", 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36).

Всім рекомендованим з повідомленням.