Рішення

від 23.06.2020 по справі 380/3598/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/3598/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,

за участю представникам позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Янкович Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 , позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), в якій позивач просить: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3812-50 У від 12.11.2019 Головного управління ДПС у Львівській області.

Ухвалою від 18.05.2020 суд відкрив провадження в адміністративній справі.

Позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 обґрунтовує наступним. ГУ ДПС у Львівській області 12.11.2019 р. було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3812-50 У, відповідно до якої станом на 31.10.2019 р. заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску позивача становить 26 539.26 грн. ФОП ОСОБА_2 зазначає, що про винесення відповідачем даної вимоги про сплату боргу (недоїмки) позивачу стало відомо лише 09.04.2020 р. після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 61736853 від 06.04,2020 р., винесеної державним виконавцем Сихівського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Грицай-Липською Н.С, га ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3812-50 У від 12. і 1.2019 р. є незаконною та необґрунтованою з огляду на таке. У 2006 році ФОП ОСОБА_2 подав заяву про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця. оскільки мав намір здійснювати підприємницьку діяльність.

12.09.2006 р. було проведено державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2 як фізичної особи - підприємця, № запису в ЄДР -2 415 НОМЕР_1 . Однак, позивач вказує, що з моменту державної реєстрації фізичною особою - підприємцем за по даний час він не здійснював підприємницької діяльності, доходу від такої діяльності не отримував.

З 2006 року і по даний час позивач працював на різних підприємствах за трудовим договором та був найманим працівником.

З 18.1 1.2011 р. на підставі наказу №1 від 18.11.2011 р. по даний час позивач працює генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-німецького підприємства Електронтранс (код ЄДРПОУ 37965405). А з 27.09.2017 р. відповідно до наказу № 3- к від 26.09.2017 р. по даний час позивач працює генеральним директором Товариства з обмеженого відповідальністю Завод ЕлектронМаш (код ЄДРПОУ 38172658).

Позивач також зазначає, що увесь цей час єдиний соціальний внесок за нього регулярно нараховували та сплачували роботодавці у розмірі не менше мінімального, шо підтверджується відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України.

Дані обставини підтверджуються Довідкою Індивідуальні відомості про застраховану особу , триманою в електронній формі за запитом ТОВ СП Електронтранс та Довідкою Індивідуальні відомості про застраховану особу , отриманою в електронній формі за запитом ТзОВ Завод ЕлектронМаш на офіційній інтернет-сторінці Пенсійного фонду України.

Відповідач надав відзив на позовну заяву (вх. №27879 від 03.06.2020). На спростування позовних вимог зазначає, що станом на 02.06.2020 за позивачем обліковується податковий борг в сумі 26593,44 грн. У свою чергу вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 грн. На дату формування оскаржуваної вимоги ФОП ОСОБА_2 знаходився на загальній системі оподаткування та не перебував в стані припинення чи ліквідації, крім того відповідач вказує що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

ФОП ОСОБА_2 надав відповідь на відзив (вх. 30265 від 17.06.2020). Позивач зазначає, що відповідачем при винесенні оскаржуваної вимоги не взято до уваги, що увесь період за який нараховано борг він є найманим працівником і єдиний соціальний внесок за нього регулярно нараховували та сплачували роботодавці. Позивач також зазначає, що протягом 2017-2020 років жодної вимоги про сплату боргу (недоїмки) по сплаті єдиного внеску він не отримував. Таким чином, на переконання ФОП ОСОБА_2 , відповідачем порушено вимоги п. 3 розділу VІ щодо термінів складення відповідної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

В судовому засіданні по розгляду справи представник позивача заявлену вимогу підтримав, просив визнати протиправною та скасувати оскаржувану вимогу.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

Всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

12.09.2006 було проведено державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2 .

Відповідно до Наказу від 18.11.2011 №1, згідно з протоколом №1 зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство Електротранс від 14.11.2011, ОСОБА_2 приступив з 18.11.2011 до виконання обов`язків Генерального директора товариства за сумісництвом.

Відповідно до Наказу №3-к від 26.09.2017 на виконання рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Електрон Маш від 19.09.2017 (протокол №2) з 27.09.2017 ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків Генерального директора товариства за трудовим контрактом.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу сформованих засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України, загальний страховий стаж позивача за період з 01.01.2004 по 30.04.2020 становить 15 років, 8 місяців 23 дні.

12.11.2019 ГУ ДПС У Львівській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму 26539,26 грн.

Нарахування вищевказаної суми єдиного внеску здійснено в розмірі мінімального страхового внеску за такі періоди: 8448,00 грн - за 2017 рік; 2457,18 грн - за І квартал 2018 року, 2457,18 грн - за ІІ квартал 2018 року, 2457,18 грн - за ІІІ квартал 2018 року, 2457,18 грн - за ІV квартал 2018 року, 2457,18 грн - за І квартал 2019 року, 2457,18 грн - за ІІ квартал 2019 року, 2457,18 грн - за ІІІ квартал 2019 року, 2457,18 грн - за ІV квартал 2019 року.

Дана вимога була надіслана ФОП ОСОБА_2 , однак не вручена у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Постановою державного виконавця від 06.04.2020 відкрито виконавче провадження (ВП №61736853) за заявою про примусове виконання вищезазначеної вимоги, а саме: стягнення заборгованості з ЄСВ у розмірі 26539,26 грн.

Зазначена постанова була надіслана ОСОБА_2 з супровідним листом від 06.04.2020 №ДВ-14.

ОСОБА_2 вимогу №Ф-3812-50 У від 12.11.2019 вважає протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір суд керувався наступним.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Статтею 2 Закону №2464-VI встановлено, що його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В пунктах 3 і 10 частини першої цієї статті розкриті поняття застрахованої особи як фізичної особи, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок, а страхувальників - як роботодавців та інших осіб, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Так до платників єдиного внеску включено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини першої цієї ж статті).

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України ''Про оплату праці'', та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Однак, суд зазначає, що відносини щодо сплати єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, Закон №2464-VI встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати, оскільки метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для його нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на наведене, можна прийти до висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб (до яких відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК відноситься фізична особа-підприємець), задля досягнення вищевказаної мети законодавчого запровадження збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Законом №2464-VI встановлено обов`язок сплати такими особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх господарської діяльності.

При цьому, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником) така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета законодавчого запровадження збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення правових норм, якими врегульована сплата єдиного внеску особами, що перебувають на обліку в органах ДПС як фізичні особи-підприємці, однак, підприємницьку діяльність не здійснюють і доходи від неї не отримують, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI був викладений Верховним Судом в постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та в подальшому підтриманий в постановах, ухвалених в інших справах, зокрема в постанові від 05.03.2020 у справі №824/509/19-а, та у постанові від 06.05.2020 у справі №400/1622/19.

Як вже встановлено судом свої вимоги позивач зокрема обґрунтовує тим, що він, перебуваючи на обліку в ГУ ДПС у Львівській області як фізична особа-підприємець, був найманим працівником, і єдиний внесок за нього у спірний період регулярно нараховували та сплачували роботодавці (ТОВ СП Електротранс та ТзОВ Завод ЕлектронМаш ) в розмірі не менше мінімального, на підтвердження чого надав Витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу) (форма ОК-7).

Суд бере до уваги вказані обставини та надані докази і приходить до висновку, про наявність підстав вважати позивача в 2017 - 2020 роках застрахованою особою, за яку вже сплачено єдиний внесок роботодавцями. А отже , у позивача немає обов`язку сплачувати за ці роки єдиний внесок як фізичній особі-підприємцю. Доказів отримання доходів позивачем від проведення господарської діяльності відповідачем не надано.

При цьому факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору. До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі №480/4656/18.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зобов`язаний перевірити дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, за наведених вище мотивів, оскаржувану вимогу відповідача не можна вважати правомірною, а тому суд приходить до висновку що така підлягає скасуванню, а отже позов підлягає задоволенню.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

З матеріалів справи вбачається, що за подання цього позову ФОП ОСОБА_2 сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн., який за вищевказаних обставин підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 90 , 139 , 143 , 241- 246 , 250 , 255 , 295 КАС України, суд, -

В и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3812-50 У від 12.11.2019 Головного управління ДПС у Львівській області.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська,35; ЄДРПОУ43143039) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки передбачені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складений та підписаний 23.06.2020.

Суддя В.М. Сакалош