Рішення

від 23.06.2020 по справі 640/11540/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 року м. Київ № 640/11540/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомОСОБА_1 ДоГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправною та скасування податкової вимоги, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі-позивач/ ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі-відповідач/ ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 17.05.2019 р. № Ф-219794-17.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2019 р. прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позові вимоги мотивовані протиправним нарахуванням позивачу податкового боргу, оскільки з 2008 року позивач не отримує дохід від здійснення підприємницької діяльності, у зв`язку із чим, на думку позивача, у останньої відсутні підстави для сплати єдиного внеску.

Відповідач у письмовому відзиві на позов вказав на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2019 р. № Ф-219794-17, відповідно до якої позивачу визначено до сплати недоїмку, штраф та пеню в розмірі 21 030,90 грн.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДФС у м. Києві як фізична особа - підприємець з 18.08.2005 р. та здійснює діяльність на загальній системі оподаткування

В ITC Податковий блок в ІКП платника ОСОБА_1 по платежу Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (код; бюджетної класифікації 71040000) проведено нарахування єдиного внеску за 2017 рік на загальну суму 8448,00 грн.

Також у 2018 році відбулись нарахування єдиного внеску за 1-4 квартали 2018 року на загальну суму 9 828,72 грн., та за 1 квартал 2019 року нараховано 2 754,18 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 по єдиному внеску складає 21 030,90 грн.

Порядок обчислення і сплати єдиного соціального внеску встановлено положеннями Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464), у відповідності до якого видана Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449).

Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464 єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пп. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно із п.1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.2 ст. 25 Закону № 2464, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Законом України від 06.12.2016 №1774 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України внесені зміни до Закону №2464, які діють з 01.01.2017 р., зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Так, відповідно до п.2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2464).

Законом України від 21.12.2016 р. № 1801-VІІІ Про державний бюджет України на 2017 рік установлений щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року - 3200 грн., Законом України від 07.12.2017 р. №2246-VIII Про державний бюджет України на 2018 рік установлений щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року - 3723 грн., Законом України від 23.11.2018 р. №2629-VІІІ Про державний бюджет України на 2019 рік установлений щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2019 року - 4173 грн.

Згідно із ч. 5 ст. 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника в силу припису ч.12 ст.9 Закону № 2464.

Згідно із ч.16 ст.25 Закону №2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону №2464 (у редакції, що діяла до 01.01.2018) платники єдиного внеску зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Законом України від 03.10.2017 р. № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій внесені зміни до Закону № 2464, що діють з 01.01.2018 р., зокрема щодо строків сплати ФОП, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 01.01.2018 р. всі фізичні особи - підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону № 2464 категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).

Як вже зазначалось, в ITC Податковий блок в ІКП платника ОСОБА_1 по платежу Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (код; бюджетної класифікації 71040000) проведено нарахування єдиного внеску за 2017 рік на загальну суму 8448,00 грн., у 2018 році відбулись нарахування єдиного внеску за 1-4 квартали 2018 року на загальну суму 9 828,72 грн., та за 1 квартал 2019 року нараховано 2 754,18 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 по єдиному внеску складає 21 030,90 грн.

Згідно п.4 ст.25 Закону № 2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з п.3 VI розділом Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), зокрема, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з п.4 VI розділом Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.

Відповідно до ч.8 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15 травня 2003 року №755- IV (далі - Закон № 755), фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою, а отже і позбавляється статусу платника єдиного внеску.

З огляду на викладене та враховуючи, що на момент отримання оскаржуваного рішення, підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не була припинена у встановленому законодавством порядку, остання не була позбавлена обов`язку зі сплати єдиного внеску.

Відтак, посилання позивача щодо не здійснення ним підприємницької діяльності не є підставою для звільнення його від сплати єдиного внеску з 01.01.2017 р., оскільки єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від здійснення підприємницькі діяльності та фінансового стану платника.

Також, матеріали справи не містять доказів того, що позивач відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного соціального внеску відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача та відсутності правових підстав для скасування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про не обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) відмовити.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П.Васильченко